Рішення

від 26.07.2017 по справі 922/1730/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2017 р.Справа № 922/1730/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Косма К.І.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Антар 2", с. Червоне, Первомайський район, Харківська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство ОСОБА_1", с. Картамиш про стягнення коштів за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 (дов.б/н від 23.05.17);

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Антар 2" звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство ОСОБА_1", в якій просить суд стягнути з останнього 103 888,62грн. основного боргу, інфляційних в сумі 71573,02грн.,3% річних в сумі 7 616,60грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2604,26грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг №1/11 від 03.11.2014 року щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг; в якості правових підстав на положення ст.ст. 526,610,629 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 29.05.2017 прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.06.2017 об 10:00 год.

Ухвалою господарського суду від 20.06.2017 року задоволено клопотання відповідача щодо відкладення розгляду справи на іншу дату. Розгляд справи відкладено до 26.07.2017 року.

В призначене судове засідання 26 липня 2017 року з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач свого повноважного представника в судове засідання не направив, витребувані судом документи не надав; про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення та поданими до суду документами.

Судом перевірено адресу відповідача: згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження відповідача - 64144,Харківська область, Первомайський район, с. Картамиш,вул. Щаслива, буд.39 саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем - копія позовної заяви з доданими до неї документами. Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. п. 3.9. та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

Так, процесуальні документи у даній справі (ухвала суду про порушення провадження у справі) направлялася всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідної ухвали.

Таким чином, суд вважає, що сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, але відповідач не з'явився у засідання суду, водночас судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали ( пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи

Так, наявна в матеріалах справи ухвала суду про порушення провадження у справі свідчить, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

В судовому засіданні 26 липня 2017 року представник позивача не виявив наміру подавати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх позовних, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

У ч. 1 ст. 174 ГК України закріплено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Згідно із положеннями ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

30 листопада 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство ОСОБА_1", с. Картамиш (далі, замовник) та приватним підприємством Антар 2 (далі, виконавець) було укладено договір №1/11 на виконання послуг (далі, договір).

Відповідно до п.1.1. договору виконавець зобов'язується за заявкою замовника надати послуги по збиранню кукурудзи на земельних площах замовника в кількості -262,0ГА.

Розділ 2 договору містить положення щодо вартості виконаних послуг і порядку розрахунку.

Так, згідно із п.2.1. договору надані послуги замовник зобов'язується оплатити за ціною за 1 га. Згідно із рахунком-фактури на оплату за виконані обсяги на підставі акту виконаних робіт.

У п.2.2. договору сторони дійшли згоди, що плата послуги складає 500,00 грн. за 1 га, в т.ч. ПДВ .

Згідно із п.2.3 договору доказом надання послуг, являється підписаний сторонами цього договору, акт виконаних послуг з зазначенням фактично обробленої кількості га.

Із матеріалів справи вбачається, що 29 листопада 2014 року сторонами було підписано акт прийому-передачі надання робіт (послуг) №1/11 від 29.11.2014 року на суму 131 001,05грн.

Згідно з п.2.4. договору розрахунок за надані послуги проводиться шляхом передоплати або протягом семи банківських днів, з дати підписання акта виконаних послуг шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок, готівкою в касу підприємства.

Позивач стверджує, що відповідач свого обов'язку щодо сплати коштів за надані послуги у визначений сторонами строк не виконав у повному обсязі, у зв'язку із чим йому було надіслано претензію про стягнення заборгованості за договором від 01.12.2016 №23.

На надіслану претензію відповідач направив лист від 24.12.2016 вих. №147, в якому повідомив, що вказану претензію було отримано відповідачем лише 24.12.2016, у зв'язку із чим строк її розгляду відповідно до чинного законодавства спливає 24.01.2017, тому зобов'язався надати відповідь на претензію у строк, передбачений законодавством.

Як зазначає позивач відповідач на надіслану йому претензію не відповів, коштів за надані послуги за договором №1/11 на надання послуг від 29.11.2014 не сплатив. У зв'язку із чим позивач звернувся до суду за захистом свого права.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із положеннями ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором №1/11 на надання послуг від 03.11.2014 виконав, що підтверджується наявними у матеріалах справи актом прийому-передачі надання робіт (послуг) №1/11 від 29.11.2014 року

Як вбачається із матеріалів справи та визнається відповідачем акт від 29.11.2014 підписаний представниками як товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємством ОСОБА_1" так і ПП Антар 2 , чим підтверджено, що роботи (послуги), передбачені договором, надані виконавцем в установлений строк, у повному обсязі із дотриманням інших умов договору.

Частиною 1 ст.530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п.2.4. договору розрахунок за надані послуги проводиться шляхом передоплати або протягом семи банківських днів, з дати підписання акта виконаних послуг шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок, готівкою в касу підприємства.

Із матеріалів справи вбачається, що акт прийому-передачі наданих робіт (послуг) був підписаний сторонами 29.11. 2014 року.

Таким чином, з огляду на норми чинного законодавства України та п.2.4. договору, строк оплати за виконані послуги настав 10.12.2014.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд доходить висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання на суму 103888,62 грн.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 7 616,60 грн. за період з 10.12.2014 по 19.05.2017 та інфляційних втрат у розмірі 71573,02грн. за період з січня 2015 року по квітень 2017 року , суд керується положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат на предмет відповідності вимогам чинного законодавства України, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 7 616,60грн. та інфляційних втрат у розмірі 71573,02 грн. є обгрунтованими та правомірними, у зв'язку із чим підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст. 49 ГПК України та покладає витрати по сплаті судового збору у розмірі 2746,18 грн. на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 4-5, 12, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство ОСОБА_1 господар "(64144, Харківська область, Первомайський район, село Картамиш, вул.Щаслива (колишня Октябрьська) буд.39, код 37646502) на користь приватного підприємства АНТАР 2 (64132, Харківська область, Первомайський район, с. Червоне, вул. Польова, 1-а, код ЄДРПОУ 33011014) основного боргу у сумі 103 888,62грн. основного боргу, інфляційних в сумі 71573,02грн.,3% річних в сумі 7 616,60грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2746,18грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.07.2017 р.

Суддя ОСОБА_3