Постанова

від 24.07.2017 по справі 910/4684/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2017 р. Справа№ 910/4684/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Сітайло Л.Г.

Чорногуза М.Г.

За участю представників сторін:

від позивача: Кузьмич С.О.

від відповідача: Грищенюк Д.І.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2017р.

у справі № 910/4684/17 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотранс"

до Публічного акціонерного товариства "Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод"

про стягнення 610 744, 32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2017р. у справі №910/4684/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Вуглегірський експерементальний комбікормовий завод" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотранс" три проценти річних в розмірі 55 003 грн. 94 коп., індекс інфляції в розмірі 555 740 грн. 38 коп., а також судовий збір в розмірі 9 161 грн.16 коп.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, а тому кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2017р. та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що оскільки між позивачем та відповідачем на день подання позову зобов'язання припинені за домовленістю сторін, основне зобов'язання вважається припиненим, отже відсутні підстави для стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Скаржник зазначає й про те, що матеріали справи не містять докази, які підтверджують , що до дня подання позову, позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату суми боргу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали та заслухавши пояснення представників сторін судова колегія встановила.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.09.2015 року у справі №905/825/15 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотранс" про стягнення з публічного акціонерного товариства "Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод" боргу в сумі 661 159 грн. 84 коп. та пені в сумі 66 115 грн.98 коп. задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотранс" борг в сумі 661 159 грн. 84 коп., та пеня в сумі 45 064 грн. 79 коп. а також судовий збір за подання позовної заяви в сумі 14 109 грн. 13 коп. В решті позову відмовлено.

У вищезазначеній постанові встановлено, що ПАТ "ВЕКЗ", як замовник, та ТОВ "Зернотранс", як експедитор, 01.04.13р. уклали договір про надання транспортно-експедиторських послуг №1372, згідно п.1.1 якого експедитор зобов'язується за плату і за рахунок замовника організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу по території України.

За умовами п.1.2 договору експедитор вправі укладати договори перевезення вантажу від свого імені, включаючи договори на організацію перевезень.

Пунктом 2.3 договору сторони встановили формулу розрахунку вартості перевезення.

Згідно п.2.6 договору експедитор, не пізніше 12 годин з моменту погодження відповідно до п.2.1. цього договору умов перевезення, зобов'язаний надати у письмовій формі (повідомлення відправлене факсимільним зв'язком, чи електронною поштою, з подальшим наданням згідно пункту 3.1.5 договору оригіналу повідомлення) замовнику повідомлення про підтвердження погодження перевезення вантажу, вказавши найменування, кількість, відомості про вид і особливі характеристики вантажу, його вагу, об'єм, пакування, пункт завантаження у вантажовідправника, місце призначення та пункт розвантаження та вантажоодержувача, орієнтовні строки доставки (в годинах), найменування третьої особи, який буде здійснювати перевезення, ПІП водія (водіїв) та номер його телефону.

Відповідно п.3.1.5 договору після виконання перевезення, протягом 5 днів експедитор повинен повернути замовнику належним чином оформлену ТТН, акт виконаних робіт, рахунок-фактуру, довіреність на приймання вантажу за формою №М-2, видану вантажоодержувачем на відповідальну для прийняття вантажу особу, що підтверджує факт виконання перевезення, податкову накладну, видаткову накладну, а також оригінал письмового повідомлення про підтвердження погодження експедитора, передбаченого п.2.6. цього договору.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що розрахунки за надання послуг між експедитором і замовником проводяться в безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок експедитора на підставі розрахункової вартості перевезення (Х), визначеної п.2.3. договору.

Підставою для здійснення розрахунків є повністю оформлена і підписана усіма учасниками перевезення ТТН та підписаний сторонами акт виконаних робіт.

Згідно п.5.3 договору, оплата за надані послуги проводиться замовником протягом 20 банківських днів, після отримання ним повного пакету документів, зазначених в п. 3.1.5 договору, які підтверджують факт належної доставки вантажу.

За умовами п.5.4. договору у загальній вартості перевезення, входить компенсація за перевезення вантажу, оплата зборів, що сплачуються при виконанні цього договору та плата експедитору за надані послуги.

Згідно п.10.1 договору (в редакції додаткової угоди від 01.12.13р.) строк дії договору з моменту його підписання до 31.12.14р.

Встановлено, що позивачем надано послуги відповідачу належним чином, що підтверджено актами надання послуг: №11 від 16.04.14р. на суму 191 325 грн. 05 коп.; за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-619 від 30.04.14р. на суму 175 316 грн. 40 коп.; №ОУ-758 від 16.05.14р. на суму 299 384 грн.20 коп.; №ОУ-808 від 29.05.14р на суму 171 860 грн.00 коп. Однак, оплата відповідачем здійснена не в повному обсязі, частково залишилась неоплаченою заборгованість за актом надання послуг №11 від 16.04.14р. і рахунком-фактурою №570 від 16.04.14р., а саме, в сумі 14 599 грн. 24 коп. та повністю неоплачені відповідачем надані позивачем послуги з транспортного експедирування за актом №ОУ-619 від 30.04.14р. і рахунком-фактурою №619 від 30.04.14р. на суму 175 316 грн.40 коп., за актом №ОУ-758 від 16.05.14р. і рахунком-фактурою №758 від 16.05.14р. на суму 299 384 грн.20 коп., за актом №ОУ-808 від 29.05.14р і рахунком-фактурою, №808 від 29.0514р. на суму 171 860 грн. 00 коп.

Також, встановлено що відповідач за актом надання послуг №11 від 16.04.14р. і рахунком-фактурою №570 від 16.04.14р. допустив прострочення оплати з 20.05.14р., а тому, обґрунтованим періодом нарахування пені є з 20.05.14р. по 17.11.14р.; за актом №ОУ-619 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.14р. і рахунком-фактурою №619 від 30.04.14р. відповідач допустив прострочку оплати з 03.06.14р., а тому, обґрунтованим періодом нарахування пені є з 03.06.14р. по 01.12.14р.; за актом №ОУ-758 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.05.14р.і рахунком-фактурою №758 від 16.05.14р. відповідач допустив прострочку оплати з 16.06.14р., а тому, обґрунтованим періодом нарахування пені є з 16.06.14р по 14.12.14р.; за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг)№ОУ-808 від 29.05.14р. і рахунком-фактурою №808 від 29.05.14р. відповідач допустив прострочку оплати з 27.06.14р., а тому, обґрунтованим періодом нарахування пені є з 27.06.14р. по 25.12.14р.

Відповідно до ч.3 статті 35 ГПУ України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як зазначено позивачем, на даний час відповідачем заборгованість в повному обсязі не погашена.

У зв'язку з чим, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 55 003,94 грн. та індекс інфляції в розмірі 555 740,38 грн. за такі періоди: з 20.05.2014 року по 02.06.2014 року на суму 14 599,24 грн.; з 03.06.2014 року по 15.06.2014 року на суму 189 915,64 грн. (нарахування інфляційних втрат не проводилось); з 16.06.2014 року по 26.06.2014 року на суму 489 299,84грн. (нарахування інфляційних втрат не проводилось); 27.06.2014 року по 22.03.2017 року на суму 661 159,84 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 5.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Відповідно до п.7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Доводи відповідача в апеляційні скарзі про те, що оскільки між позивачем та відповідачем на день подання позову зобов'язання припинені за домовленістю сторін, основне зобов'язання вважається припиненим, отже відсутні підстави для стягнення інфляційних втрат та 3% річних не можуть бути покладені в основу рішення, з огляду на їх необґрунтованість.

Отже, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2017р. не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2017р. у справі №910/4684/17 залишити без змін.

3. Справу №910/4684/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді Л.Г. Сітайло

М.Г. Чорногуз