Постанова

від 08.11.2017 по справі 910/4684/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2017 року Справа № 910/4684/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Карабаня В.Я., Кондратової І.Д. розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 у справі№ 910/4684/17 Господарського суду міста Києва за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Зернотранс" допублічного акціонерного товариства "Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод" простягнення 610 744,32 грн

за участю представників сторін:

позивача: Кузьмич С.О.,

відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Зернотранс" подано позов до публічного акціонерного товариства "Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод" про стягнення з останнього 610 744,32 грн, а саме: 3 % річних в сумі 55 003,94 грн та інфляційних втрат в сумі 555 740,38 грн відповідно до приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 у справі №910/4684/17, позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 555 740,38 грн інфляційних втрат, 55 003,94 грн 3 % річних та 9 161,16 грн судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 та рішення місцевого господарського суду від 12.06.2017 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх судових інстанцій, предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 55 003,94 грн та інфляційні втрати в розмірі 555 740,38 грн за такі періоди: з 20.05.2014 по 02.06.2014 на суму 14 599,24 грн; з 03.06.2014 по 15.06.2014 на суму 189 915,64 грн (нарахування інфляційних втрат не проводилось); з 16.06.2014 по 26.06.2014 на суму 489 299,84 грн (нарахування інфляційних втрат не проводилось); 27.06.2014 по 22.03.2017 на суму 661 159,84 грн, яка присуджена до стягнення з відповідача постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.09.2015 у справі №905/825/15 за позовом ТОВ "Зернотранс" до ПАТ "Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод" про стягнення боргу в сумі 661 159,84 грн. та пені в сумі 66 115,98 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний, встановивши факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором про надання транспортно-експедиторських послуг № 1372 від 01.04.2013 на суму 661 159,84 грн, яку присуджену до стягнення судовим рішенням у справі №905/825/15, дійшов висновку про стягнення з останнього 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до приписів ст. 625 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх судових інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суди встановили, що постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.09.2015 у справі №905/825/15 позовні вимоги ТОВ "Зернотранс" про стягнення з ПАТ "Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод" боргу в сумі 661 159,84 грн та пені в сумі 66 115,98 грн задоволено частково; присуджено до стягнення з ПАТ "Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод" на користь ТОВ "Зернотранс" борг в сумі 661 159,84 грн, пеня в сумі 45 064,79 грн та судовий збір за подання позовної заяви в сумі 14 109,13 грн; в решті позову відмовлено.

Колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, оскільки судове рішення по справі № 905/825/15, є чинним, і факти, встановлені в них, зокрема факт наявності у відповідача перед позивачем боргу в сумі 661 159,84 грн за договором про надання транспортно-експедиторських послуг № 1372 від 01.04.2013 не потребують доведення, враховуючи приписи ч. 3 ст.35 ГПК України.

Пунктом 7.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що прийняття судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконане в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум, зазначений принцип нарахування 3% річних та інфляційних втрат визнається правомірним.

Оскільки матеріалами справи підтверджено факт несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання за договором про надання транспортно-експедиторських послуг № 1372 від 01.04.2013 і наявності боргу в сумі 661 159,84 грн, позивач правомірно, у відповідності до приписів ст. 625 ЦК України, нарахував на суму несвоєчасно виконаних грошових зобов'язань 3 % річних в сумі 55 003,94 грн та інфляційних втрат в сумі 555 740,38 грн, а відтак, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача вказані суми річних та інфляційних.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій про задоволення позову.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2017, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 у справі № 910/4684/17 - без змін.

ГоловуючийН.Нєсвєтова Судді:В. Карабань І. Кондратова