Рішення

від 04.07.2017 по справі 925/520/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2017 р. Справа № 925/520/17

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Довганя К.І., з секретарем судового засідання Петрик І.О. за участю представників сторін: позивача - ОСОБА_1 за довіреністю, першого відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю, другого відповідача - не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Тіньківської сільської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Тіньки" та до Чигиринської районної державної адміністрації про визнання недійсним договору оренди із застосуванням наслідків недійсності нікчемного правочину,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом, в якому поросить визнати правочин (договір №276 від 01.10.2008року) укладений між Чигиринської районної адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю «Тіньки» на право (користування) оренди земельної ділянки (кадастровий № 7125486500:01:000:1305) недійсним із застосуванням наслідків недійсності нікчемного правочину.

В обґрунтування позову позивач вказав на відсутність у першого відповідача повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою з огляду на те, що вона згідно з державним актом на право приватної власності на землю від 13.04.2001 серія ЧР№18-15-1236 належала на праві власності громадянці ОСОБА_3 і після смерті останньої як спадщина за рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 24.12.2014 у справі №708/1492/14-ц була визнана відумерлою та передана у власність територіальної громади с. Тіньки в особі Тіньківської сільської ради Чигиринського району, яка своїм рішенням від 27.01.2015 №38-11 прийняла спірну земельну ділянку у власність територіальної громади с. Тіньки

Другий відповідач про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, однак в судове засідання не з'явився. Відзиви на позов від відповідачів станом 04.07.2017 до господарського суду не надходили.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з викладених у ньому підстав.

Представник першого відповідача проти позову заперечив, оскільки вважає його безпідставним з огляду на те, що ОСОБА_3 померла раніше від дня видачі їй державного акта на право приватної власності на землю від 13.04.2001 серія ЧР№18-15-1236.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю другого відповідача за наявними матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Суд, оцінивши наявні у справі докази, встановив наступне.

13 квітня 2001 року Тіньківська сільська Рада народних депутатів видала на ім'я ОСОБА_3 державний акт серія ЧР№18-15-1236 на право приватної власності на земельну ділянку площею 2,25 га в межах згідно з планом, розташовану на території Тіньківської сільської ради і зареєструвала цей акт в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1236.

01 жовтня 2008 Чигиринська районна державна адміністрація, як орендодавець, і товариство з обмеженою відповідальністю "Тіньки", як орендар уклали договір оренди землі № 276, який 23.10.2008 був зареєстрований у Чигиринському районному відділі Черкаської регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23.10.2008 за №040879801381.

Згідно з п. 1 договору оренди землі від 01.10.2008 № 276 (далі договір) орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування одну земельну ділянку із пайових земель, власники яких не реалізували свого права, які знаходяться на території Тіньківської сільської ради за межами населеного пункту.

У п. 2 договору зазначено, що в оренду передається одна земельна ділянка - земельна частка (пай) гр. ОСОБА_3 загальною площею 2,25 га, у тому числі ріллі - 2,25 га.

Відповідно до п. 6 договору останній укладено на 15 років до 16.09.2023.

За підписаним обома сторонами договору оренди землі від 01.10.2008 № 276, актом приймання-передачі земельної ділянки від 24.10.2008 орендодавець передав орендарю, а останній прийняв в оренду строком на 15 років вказану у цьому договорі земельну ділянку.

Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 24.12.2014 у справі №708/1492/14-ц за заявою прокурора Чигиринського району в інтересах держави в особі Тіньківської сільської ради Чигиринського району про визнання спадщини відумерлою було встановлено, що 19.12.1995 ОСОБА_3 померла, у зв'язку з чим на території Тальнівської сільської ради відкрилася спадщина, у тому числі й на земельну ділянку площею 2,25 га, належну ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЧР№18-15-1236, яку (спадщину) ніхто не прийняв.

Вказаним рішенням від 24.12.2014 у справі №708/1492/14-ц Чигиринський районний суд Черкаської області визнав спадщину у вигляді земельної ділянки площею 2,25 га, яка відкрилася після померлої 19.12.1995 ОСОБА_3, відумерлою та передав її у власність територіальної громади с. Тіньки в особі Тіньківської сільської ради Чигиринського району.

Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 24.12.2014 у справі №708/1492/14-ц набрало законної сили і наразі є чинним.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України встановлені рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 24.12.2014 у цивільній справі №708/1492/14-ц обставини не підлягають доказуванню при розгляді даної справи, а згідно з ч. 1 ст. 129 1 Конституції України, ч. 1 ст. 14 Цивільного процесуального кодексу України рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 24.12.2014 у цивільній справі №708/1492/14-ц є обов'язковим до виконання для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян.

27 січня 2015 року Тіньківська сільська рада на підставі рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 24.12.2014 у цивільній справі №708/1492/14-ц прийняла своє рішення №38-11 "Про прийняття у комунальну власність територіальної громади с. Тіньки в особі Тіньківської сільської ради земельних ділянок". Цим рішенням Тіньківська сільська рада прийняла у власність територіальної громади с. Тіньки в особі Тіньківської сільської ради відумерлу спадщину - земельну ділянку площею 2,25 га, яка відкрилася після померлої ОСОБА_3.

11 грудня 2015 року державний реєстратор Чигиринського районного управління юстиції Черкаської області на підставі рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 24.12.2014 у цивільній справі №708/1492/14-ц зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на вказану вище земельну ділянку з кадастровим номером 7125486500:01:000:1305 за Тіньківською сільською радою.

Статтею 9 чинного у 2001 році Цивільного кодексу ОСОБА_4 РСР було встановлено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільна правоздатність) визнається в однаковій мірі за всіма громадянами ОСОБА_4 РСР та інших союзних республік. Правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється з смертю.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу ОСОБА_4 РСР цивільною дієздатністю громадянина є його здатність своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов'язки.

Тобто цивільну дієздатність може мати лише існуюча (жива) фізична особа.

Як встановлено рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 24.12.2014 у цивільній справі №708/1492/14-ц ОСОБА_3 померла 19.12.1995, тобто задовго до дня видачі на її ім'я державного акта на право приватної власності на землю від 13.04.2001 серія ЧР№18-15-1236.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 чинного у 2001 році Земельного кодексу України від 18.12.1990 право власності на землю виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право, а згідно з ч. 1 ст. 23 цього ж Кодексу право власності землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

ОСОБА_3 станом на 13.04.2001 - день видачі на її ім'я державного акта на право приватної власності на землю від 13.04.2001 серія ЧР№18-15-1236 була померлою і в силу ст. ст. 9 та 11 Цивільного кодексу ОСОБА_4 РСР не могла набути права власності на вказану у цьому державному акті земельну ділянку, оскільки її правоздатність і дієздатність припинилися з її смертю 19.12.1995.

Отже, немає законних підстав вважати державний акт на право приватної власності на землю від 13.04.2001 серія ЧР№18-15-1236 належним доказом, що посвідчує право власності будь-кого на вказану у ньому земельну ділянку, тому останню також не можна вважати розподіленою (витребуваною) між власниками земельних часток (паїв) чи їх спадкоємцями у розумінні Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу(ч. 1). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3).

Пленум Верховного Суду України у п. 2 своєї постанови від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 2.1 своє постанови від 29.05.2013 №11"Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

На момент укладення договору оренди землі від 01.10.2008 № 276 ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" передбачено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Спірна земельна ділянка на день укладення договору оренди землі від 01.10.2008 № 276 належала до пайового фонду, знаходилася в адміністративних межах Тіньківської сільської ради за межами населеного пункту і як зазначалося вище не була у відповідності до чинного законодавства розподіленою (витребуваною) між власниками земельних часток (паїв) чи їх спадкоємцями.

Згідно з ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України від 25.10.2001 в редакції, чинній станом на 01.10.2008, районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Таким чином Чигиринська районна державна адміністрація Черкаської області станом на 01.10.2008 в силу ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" і ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України від 25.10.2001 вправі була передавати в оренду спірну земельну ділянку як таку, що не була у відповідності до чинного законодавства розподіленою (витребуваною) між власниками земельних часток (паїв) чи їх спадкоємцями.

Отже позивач не довів перевищення другим відповідачем своїх повноважень при укладенні спірного договору.

За таких обставин позов із заявлених у ньому підстав задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Це рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено і підписано 25.07.2017.

Суддя К.І. Довгань