Постанова

від 19.09.2017 по справі 925/520/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2017 р. Справа№ 925/520/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Разіної Т.І.

Чорної Л.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 19.09.2017 по справі №925/520/17 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Тіньківської сільської ради

на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.07.2017

по справі №925/520/17 (суддя Довгань К.І.)

за позовом Тіньківської сільської ради

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіньки", 2.Чигиринської районної державної адміністрації

про визнання недійсним договору оренди із застосуванням наслідків недійсності нікчемного правочину.

ВСТАНОВИВ:

В травні 2017 року Тіньківська сільська рада (далі-позивач) звернулася до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіньки" (далі-відповідач 1) та Чигиринської районної державної адміністрації (далі-відповідач 2) про визнання договору оренди землі №276 від 01.10.2008 недійсним із застосуванням наслідків недійсності нікчемного правочину.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність у другого відповідача повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою з огляду на те, що вона згідно з державним актом на право приватної власності на землю від 13.04.2001 серія НОМЕР_1 належала на праві власності громадянці ОСОБА_2 і після смерті останньої як спадщина за рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 24.12.2014 у справі №708/1492/14-ц була визнана відумерлою та передана у власність територіальної громади с.Тіньки в особі Тіньківської сільської ради Чигиринського району, яка своїм рішенням від 27.01.2015 №38-11 прийняла спірну земельну ділянку у власність територіальної громади с.Тіньки

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 04.07.2017 по справі №925/520/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 04.07.2017 скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для справи.

Відповідачі не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, останні наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з'явилися, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги та те, що неявка зазначених вище представників не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю останніх.

Згідно із ч.1 ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

У відповідності до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.04.2001 Тіньківська сільська Рада народних депутатів видала на ім'я ОСОБА_2 Державний акт серія НОМЕР_1 на право приватної власності на земельну ділянку площею 2,25 га в межах згідно з планом, розташовану на території Тіньківської сільської ради і зареєструвала цей акт в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1236.

При цьому, 01.10.2008 між Чигиринською районною державною адміністрацією, як орендодавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тіньки", як орендарем, був укладений договір оренди землі №276, який 23.10.2008 був зареєстрований у Чигиринському районному відділі Черкаської регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23.10.2008 за №040879801381 (далі-Договір), відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування одну земельну ділянку із пайових земель, власники яких не реалізували свого права, які знаходяться на території Тіньківської сільської ради за межами населеного пункту.

Згідно із п.2 Договору в оренду передається одна земельна ділянка - земельна частка (пай) гр. ОСОБА_2 загальною площею 2,25 га, у тому числі ріллі - 2,25 га.

Договір укладено на 15 років до 16.09.2023 (п.6 Договору).

Відповідно до п.18 Договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий термін після державної реєстрації цього Договору за актом її приймання-передачі.

Так, на виконання умов Договору між відповідачами було складено та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки від 24.10.2008, відповідно до якого орендодавець передав орендарю, а останній прийняв в оренду строком на 15 років вказану у цьому Договорі земельну ділянку.

В подальшому, рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 24.12.2014 у справі №708/1492/14-ц за заявою прокурора Чигиринського району в інтересах держави в особі Тіньківської сільської ради Чигиринського району про визнання спадщини відумерлою було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, у зв'язку з чим на території Тальнівської сільської ради відкрилася спадщина, у тому числі й на земельну ділянку площею 2,25 га, належну ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1, яку (спадщину) ніхто не прийняв.

Вказаним рішенням від 24.12.2014 у справі №708/1492/14-ц Чигиринський районний суд Черкаської області визнав спадщину у вигляді земельної ділянки площею 2,25 га, яка відкрилася після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, відумерлою та передав її у власність територіальної громади с. Тіньки в особі Тіньківської сільської ради Чигиринського району.

Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 24.12.2014 у справі №708/1492/14-ц набрало законної сили і наразі є чинним.

В силу положень ч.3 ст.35 ГПК України встановлені рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 24.12.2014 у цивільній справі №708/1492/14-ц обставини не підлягають доказуванню при розгляді даної справи, а згідно з ч.1 ст.129-1 Конституції України та ч.1 ст.14 ЦПК України, рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 24.12.2014 у цивільній справі №708/1492/14-ц є обов'язковим до виконання для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян.

27 січня 2015 року Тіньківська сільська рада на підставі рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 24.12.2014 у цивільній справі №708/1492/14-ц прийняла своє рішення №38-11 "Про прийняття у комунальну власність територіальної громади с. Тіньки в особі Тіньківської сільської ради земельних ділянок". Цим рішенням Тіньківська сільська рада прийняла у власність територіальної громади с. Тіньки в особі Тіньківської сільської ради відумерлу спадщину - земельну ділянку площею 2,25 га, яка відкрилася після померлої ОСОБА_2.

11 грудня 2015 року державний реєстратор Чигиринського районного управління юстиції Черкаської області на підставі рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 24.12.2014 у цивільній справі №708/1492/14-ц зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на вказану вище земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 за Тіньківською сільською радою.

Статтею 9 чинного у 2001 році Цивільного кодексу Української РСР було встановлено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільна правоздатність) визнається в однаковій мірі за всіма громадянами Української РСР та інших союзних республік. Правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється із смертю.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу Української РСР цивільною дієздатністю громадянина є його здатність своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов'язки.

Тобто цивільну дієздатність може мати лише існуюча (жива) фізична особа.

В той же час, як встановлено рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 24.12.2014 у цивільній справі №708/1492/14-ц ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто задовго до дня видачі на її ім'я Державного акта на право приватної власності на землю від 13.04.2001 серія НОМЕР_1.

Відповідно до ч.1 ст.22 чинного у 2001 році Земельного кодексу України від 18.12.1990 право власності на землю виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право, а згідно з ч.1 ст.23 цього ж Кодексу право власності землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

ОСОБА_2 станом на 13.04.2001 - день видачі на її ім'я Державного акта на право приватної власності на землю від 13.04.2001 серія НОМЕР_1 була померлою і в силу ст.ст.9 та 11 Цивільного кодексу Української РСР не могла набути права власності на вказану у цьому державному акті земельну ділянку, оскільки її правоздатність і дієздатність припинилися з її смертю ІНФОРМАЦІЯ_1.

Таким чином, відсутні законні підстави вважати Державний акт на право приватної власності на землю від 13.04.2001 серія НОМЕР_1 належним доказом, що посвідчує право власності будь-кого на вказану у ньому земельну ділянку, тому останню також не можна вважати розподіленою (витребуваною) між власниками земельних часток (паїв) чи їх спадкоємцями у розумінні Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

У відповідності до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пленум Верховного Суду України у п.2 своєї постанови від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 2.1 своє постанови від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

На момент укладення Договору статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" передбачено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Спірна земельна ділянка на день укладення Договору належала до пайового фонду, знаходилася в адміністративних межах Тіньківської сільської ради за межами населеного пункту і, як зазначалося вище, не була у відповідності до чинного законодавства розподіленою (витребуваною) між власниками земельних часток (паїв) чи їх спадкоємцями.

У відповідності до ч.3 ст.122 Земельного кодексу України від 25.10.2001 в редакції, чинній станом на 01.10.2008, районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Таким чином Чигиринська районна державна адміністрація Черкаської області станом на 01.10.2008 в силу ст.13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" та ч.3 ст.122 Земельного кодексу України від 25.10.2001 вправі була передавати в оренду спірну земельну ділянку як таку, що не була у відповідності до чинного законодавства розподіленою (витребуваною) між власниками земельних часток (паїв) чи їх спадкоємцями.

Враховуючи вищевстановлене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов із заявлених у ньому підстав не підлягає задоволенню, оскільки на момент укладання Договору другим відповідачем не перевищено своїх повноважень при укладенні останнього.

В той же час, судова колегія звертає увагу сторін на те, що вони не позбавленні права звернутися до суду з позовом до ТОВ Тіньки про розірвання даного Договору, в зв'язку з реєстрацією позивачем права комунальної власності на спірну земельну ділянку та невиконанням ТОВ Тіньки розпорядження Чигиринської районної державної адміністрації Про припинення права користування земельними ділянками та розірвання договорів оренди землі, укладених з ТОВ Тіньки №280 від 05.10.2016.

Інші доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

Крім того, судова колегія звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційні скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судові витрати на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Тіньківської сільської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.07.2017 по справі №925/520/17 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського Черкаської області від 04.07.2017 по справі №925/520/17 залишити без змін.

3.Матеріали справи №925/520/17 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Т.І. Разіна

Л.В. Чорна