Рішення

від 24.07.2017 по справі 552/3336/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/3336/16-ц Номер провадження 22-ц/786/2024/17Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів : Бутенко С.Б., Панченка О.О.,

при секретарі Зеленській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 21 червня 2017 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства ОТП Банк до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, приватного підприємства Владів про стягнення заборгованості ,-

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2016 року публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) ОТП Банк звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, приватного підприємства (далі - ПП) Владів про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 16 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № ML-D00/102/2007, згідно даного договору останній отримав кредит в розмірі 35400 дол. США. Цього ж дня в забезпечення виконання зобов'язань, між банком та ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ПП Владів було укладено договір поруки, згідно даного договору вони взяли на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання зобов'язання ОСОБА_3 перед банком, за кредитним договором в повному обсязі таких зобов'язань. Однак, станом на 24 червня 2016 року відповідачі за вказаним договором належним чином його умови не виконали, в зв'язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 25331,13 дол. США.

Просило стягнути з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, та ПП Владів заборгованість за кредитним договором в сумі 25331,13 дол. США та судові витрати.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Полтави від 30 вересня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ПП Владів , на користь ПАТ ОТП Банк суму заборгованості за кредитним договором № ML-D00/102/2007 від 16 жовтня 2007 року в розмірі 25331,13 дол. США.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ПП Владів на користь ПАТ ОТП Банк судовий збір в розмірі 7514,57 грн.

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 подала до суду заяву про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 20 лютого 2017 року заяву задоволено.

Скасовано заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 30 вересня 2016 року по справі за позовом ПАТ ОТП Банк до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ПП Владів про стягнення заборгованості за кредитним договором та призначено справу до розгляду.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 21 червня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ПП Владів на користь ПАТ ОТП Банк суму заборгованості за кредитним договором № ML-D00/102/2007 від 16 жовтня 2007 року в розмірі 25331,13 дол. США.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ПП Владів на користь ПАТ ОТП Банк судовий збір в розмірі 1878,64 грн. з кожного.

Не погодившись з рішенням Київського районного суду м. Полтави від 21 червня 2017 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду змінити та відмовити в задоволенні позову в частині солідарного стягнення з неї заборгованості за кредитним договором, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, вважає його винесеним з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

У запереченнях на апеляційну скаргу ПАТ ОТП Банк просить рішення суду залити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що рішення суду винесене із дотриманням всіх вимог чинного законодавства.

Від ПАТ ОТП Банк до суду надійшла заява в якій позивач просив розгляд справи проводити без участі представника.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника особи, що подала апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до пунктів 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставою для скасування рішення в апеляційному порядку і ухвалення нового або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як передбачено ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № ML-D00/102/2007. Згідно даного договору останній отримав кредит в розмірі 35400 дол. США.

Цього ж дня в забезпечення виконання зобов'язань, між банком та ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ПП Владів було укладено договори поруки, згідно яких вони взяли на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання зобов'язання ОСОБА_3 перед банком, за кредитним договором в повному обсязі таких зобов'язань ( п.1.1 ст.1 договору поруки).

Згідно п. 1.2. ст.1 договору поруки передбачено, що поручителі та боржник відповідають як солідарні боржники.

Враховуючи, що відповідачі належним чином зобов'язання не виконують, станом на 24 червня 2016 року утворилася заборгованість в розмірі 25331,13 дол. США, яка складається з: 20605,44 дол. США заборгованість за кредитом; 4725,69 дол. США заборгованість по сплаті відсотків.

Згідно п.4.1 договору поруки (а.с.11) договір поруки набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором.

Пунктом 2 кредитного договору № ML-D00/102/2007 від 16 жовтня 2007 року передбачено, що дата остаточного погашення договору є 15 жовтня 2032 року

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі належним чином не виконують умови договору та не сплачують заборгованість по кредиту та відсотках, крім того, відповідно до положень ст. 559 ЦК України, п. 4.1 договору поруки та п. 2 кредитного договору, кінцевим термін дії договору поруки є 15 жовтня 2032 рік.

Проте колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 виходячи з наступного.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин

За правилами ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Як уже зазначалося, відповідно до п. 4.1. договору поруки, укладеного між позивачем та ОСОБА_2, порука діє до повного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (пункт 4.1) про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та ч.1 ст. 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Даний висновок відповідає правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду України від 18 липня 2012 року по справі № 6-78 цс12.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 14 жовтня 2014 року за вих. 3 22-2/857396 від ПАТ ОТП Банк ОСОБА_3 направлялася досудова вимога в якій Банк посилаючись на порушення умов Кредитного договору вимагав дострокового виконання зобов'язання за Кредитним договором в повному обсязі впродовж 30 календарних днів з дати відправлення Банком цієї вимоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

За приписами ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно правової позиції Верховного Суду України викладеної в постанові від 10 вересня 2014 року по справі № 6-28цс14 у разі якщо кредитор змінив строк виконання основного зобов'язання, направивши боржнику вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, процентів за користування кредитом та інших платежів, при цьому договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, шестимісячний строк, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України, для пред'явлення вимоги поручителю обчислюється від дня дострокового повного погашення заборгованості, зазначеного кінцевим строком у вимозі кредитора до боржника.

Одночасне направлення боржнику та поручителю вимоги про дострокове повернення кредиту у зв'язку з наявністю заборгованості не є вимогою кредитора до поручителя в сенсі ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року по справі № 6-53цс14 та постанові від 20 квітня 2016 року по справі № 6-2662цс15.

Таким чином, на момент подачі позову ПАТ ОТП Банк договір поруки з ОСОБА_2 був припинений.

Крім того, відповідно до змісту ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд може вийти за межі доводів апеляційної скарги, але не вимог скарги. Зокрема, суд не може вийти за межі клопотання особи, яка подала апеляційну скаргу тому, що вихід за межі такого клопотання є порушенням основного принципу цивільного судочинства - принципу диспозитивності, закріпленого у ст. 11 ЦПК України, який полягає у тому, що суд розглядає цивільні справи в межах вимог, заявлених особами, які беруть участь у справі.

Також, встановлено, що інші особи, які беруть участь у справі рішення суду не оскаржили, тобто, погодилися із ним.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не вправі перевіряти законність судових рішень відносно осіб, які не подали апеляційну скаргу, оскільки в силу принципів змагальності (ст. 10 ЦПК України, та диспозитивності (ст. 11 ЦПК України) ці особи, самі визначають свою процесуальну поведінку - оскаржувати рішення суду чи не оскаржувати.

Відтак, у колегії суддів відсутні підстави для перевірки законності та обґрунтованості рішення суду як в тій частині, яка не оскаржена, так і відносно осіб, які рішення суду не оскаржили, тобто погодились із ним.

Відповідно до ч.5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За вказаних обставин, рішення Київського районного суду м. Полтави від 21 червня 2017 року в частині солідарного стягнення заборгованості в розмірі 25331,13 дол. США за кредитним договором № ML-D00/102/2007 від 16 жовтня 2007 року та судового збору в розмірі 1878,64 коп. з ОСОБА_2 слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову до ОСОБА_2

В іншій частині рішення Київського районного суду м. Полтави від 21 червня 2017 року залишити без змін.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином з ПАТ ОТП Банк підлягають стягненню на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2066 грн. 91 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 21 червня 2017 року в частині солідарного стягнення заборгованості в розмірі 25331,13 дол. США та судового збору в розмірі 1878,64 коп. з ОСОБА_2 - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства ОТП Банк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

В іншій частині рішення Київського районного суду м. Полтави від 21 червня 2017 року залишити без змін.

Стягнути з публічного акціонерного товариства ОТП Банк на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 2066 грн. 91 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту, проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді: С.Б. Бутенко

ОСОБА_5