Постанова

від 25.07.2017 по справі 809/730/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2017 р. Справа № 809/730/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кафарського В.В.,

за участю секретаря судового засідання Федів А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОМАКС-РЕСУРС" до Офісу великих платників ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень №№0000681401, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 від 10.02.2017, -

ВСТАНОВИВ:

12.05.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕОМАКС-РЕСУРС" (далі - позивач, ТзОВ "Геомакс-Ресурс") звернулося в суд з адміністративним позовом до Офісу великих платників ДФС (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень №№0000681401, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 від 10.02.2017.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі необґрунтованих висновків акту від 30.01.2017 за № 11/28-10-48-11/38555592, оскільки відповідачем помилково припущено про відсутність фактичної поставки товарів від товариства з обмеженою відповідальністю ТД Украгросвіт . Також зазначив, що станом на день подання позову до суду, на позивача не покладалась кримінальна відповідальність за незаконну господарську діяльність та жодним вироком суду, що набрав законну силу, не встановлено факт вчинення позивачем чи його службовими особами будь-яких кримінальних правопорушень, передбачених Кримінальним кодексом України. Відтак, позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення незаконними та винесеними з порушенням норм чинного законодавства України, а тому вони підлягають скасуванню.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, однак подав суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника ТзОВ "Геомакс-Ресурс". Позовні вимоги підтримав у повному обсязі (т.3, а.с. 33).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. 29.05.2017 відповідач подав заперечення на позовну заяву, в якому зазначив, що позовна заява ТзОВ "Геомакс-Ресурс" є безпідставною. Зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі та у межах чинного законодавства, оскільки позивачем здійснено фіктивні господарські операції, що встановлено у акті перевірки від 30.01.2017 за № 11/28-10-48-11/38555592, а також позивачем не нараховувався акцизний податок на відпуск нафтопродуктів та скрапленого газу з АЗС при здійсненні розрахункових операцій та відпуску нафтопродуктів з застосуванням талонів та паливних карток, старт-карток, що, в свою чергу, є порушенням податкового законодавства. Відтак, просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши в сукупності письмові докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення на позов, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Геомакс-Ресурс" зареєстроване 10.04.2013 Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради як юридична особа та перебуває на податковому обліку, що підтверджується копією довідки АА № 796179 (т.1, а.с. 124).

На підставі направлень від 18.11.2016, виданих Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Львові МГУ ДФС, працівниками Офісу великих платників податків ДФС в період з 21.11.2016 по 24.01.2017 проведена планова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Геомакс-Ресурс" (код ЄДРПОУ 38555592) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.01.2015 по 30.09.2016.

За результатами перевірки 30.01.2017 складено акт № 11/28-10-48-11/38555592, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем, зокрема:

- п.44.6 ст.44, п, 198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами і доповненнями) щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 5 146 788 грн., в тому числі в розрізі податкових періодів: квітень 2015 р. на суму 854 100 грн.; травень 2015 р. на суму 659 199 грн.; червень 2015 р. на суму 3 394 414 грн.; серпень 2015 р. на суму 239 075 грн.;

- п.44.6 ст.44. п.134.1. ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами і доповненнями); п.6, п.9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 Запаси затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року №246 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №751/4044: п.6. п. 10 Наказу Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248 Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати ; Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями); Наказу Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року за № 336/22868 Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 Загальні вимоги до фінансової звітності (із змінами та доповненнями), ТзОВ "Геомакс-Ресурс" занижено податок на прибуток за 2015 рік на суму 4 632 109 грн.

- п.п.213.1.9 п.213.1 ст.213, п.п.214.1.4 п.214.1 ст.214, п.п.215.3.4, п.п.215.3.10 п.215.3 ст.215, п.216.9 ст.216 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №275 5-VІ (із змінами і доповненнями) щодо заниження акцизного податку на загальну суму 1 671 039,09 грн. (т.1, а.с. 18-123).

На підставі акту перевірки від 30.01.2017 за № 11/28-10-48-11/38555592, Офісом великих платників податків ДФС винесено податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_6 від 10.02.2017 на загальну суму 4 632 109,00 грн. (т.1, а.с. 150);

- № НОМЕР_7 від 10.02.2017 на загальну суму 7 720 182,00 грн., в тому числі основний платіж - 5 146 788,00 грн., штрафна санкція - 2 573 394,00 грн. (т.1, а.с. 152);

- № НОМЕР_8 від 10.02.2017 на загальну суму 324 941,76 грн., в тому числі основний платіж - 259 953,41 грн., штрафна санкція - 64 988,35 грн. (т.1, а.с. 154);

- № НОМЕР_9 від 10.02.2017 на загальну суму 542 093,03 грн., в тому числі основний платіж - 433 674,42 грн., штрафна санкція - 108 418,61 грн. (т.1, а.с. 156);

- № НОМЕР_10 від 10.02.2017 на загальну суму 1 003 436,56 грн., в тому числі основний платіж - 802 749,25 грн., штрафна санкція - 200 687,31 грн. (т.1, а.с. 158);

- № НОМЕР_11 від 10.02.2017 на загальну суму 218 327,51 грн., в тому числі основний платіж - 174 662,01 грн., штрафна санкція - 43 665,50 грн. (т.1, а.с. 160).

Вказані податкові повідомлення-рішення отримані позивачем 16.02.2017.

Матеріалами справи підтверджено, що не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями від 10.02.2017, ТзОВ "Геомакс-Ресурс" розпочало процедуру адміністративного оскарження.

Так, позивачем 27.02.2017 подано до ДФС скаргу на податкові повідомлення-рішення №№0000681401, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 від 10.02.2017.

За наслідками розгляду скарги, Державна фіскальна служба прийняла рішення від 26.04.2017 за № 8924/6/99-99-11-01-02-25, яким керуючись главою 4 розділу ІІ Податкового кодексу України, залишила без змін податкові повідомлення-рішення №№0000681401, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 Львівського управління ОВПП ДФС від 10.02.2017, а скаргу позивача - без задоволення.

Згідно вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Судом встановлено, що 24.04.2015 між позивачем та ТзОВ ТД Украгросвіт укладено договір за № 24/04/15. Під час проведення перевірки податковим органом, позивачем на підтвердження умов вказаного договору надано акти приймання-передачі (повернення) товару, накладні на повернення товару, товарно-транспортні накладні, суми по яких були віднесені позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а також податкові накладні, суми ПДВ по яких були включені до складу податкового кредиту ТзОВ "Геомакс-Ресурс" за відповідний період. Однак, позивачем не надані сертифікати якості, сертифікати відповідності, на підставі яких можна встановити походження товару (виробника) та його якісні властивості.

Також суд зазначає, що підставою для відповідних висновків у акті перевірки від 30.01.2017, були матеріали кримінального розслідування, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.02.2016 за № 32016100110000033. Так, під час перевірки, контролюючим органом отримано ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва про проведення позапланової перевірки в рамках даного кримінального провадження, за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, зокрема службовими особами позивача.

Згідно листа начальника слідчого управління фінансових розслідувань ОВПП ДФС від 31.10.2016 за № 5945/7/28-10-23-02, досудовим розслідуванням № 32016100110000033 встановлено, зокрема, що службові особи ТзОВ Геомакс-Ресурс здійснювали документальне оформлення господарських операцій без реального настання правових наслідків, та здійснили маніпулювання податковою звітністю з метою незаконної мінімізації податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ТзОВ „ТД „Украгросвіт", предметом яких було зерно сої (т.1, а.с. 197).

Перевіркою ОВПП ДФС встановлено, що в ході зазначеного кримінального провадження 16.03.2016 проведено допит ОСОБА_1, прізвище якої фігурує на накладних в якості директора контрагента позивача - ТзОВ ТД Украгросвіт . ОСОБА_1 повідомила про свою непричетність до здійснення господарської діяльності TзOB „ТД „Украгросвіт". а підпис на довіреності від 17.06.2015 реєстраційній картці та договорі купівлі-продажу від 26.05.2015 від її імені здійснено третіми особами. Відтак, оскільки відсутній сам факт придбання TзOB „ТД „Украгросвіт" товарів, відповідно, відсутній і факт продажу товарів TзOB „ТД „Украгросвіт" позивачу.

Окрім цього, суд зазначає, що згідно листа від 10.08.2016 № 4967/7/28-10-23-02, у провадженні СУФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві знаходиться кримінальне провадження від 25.03.2016 за №320161001100000093 за фактом фіктивного підприємництва TзOB „ТД „Украгросвіт" за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України.

Згідно акту перевірки від 30.01.2017 за № 11/28-10-48-11/38555592 вбачається також те, що за період, який підлягав перевірці, основним та єдиним постачальниким сої TзOB „ТД „Украгросвіт" (Код ЄДРПОУ 37880091) було ФГ „Олександра - М" (Код ЄДРПОУ 36172862), у якого відсутні будь-які складські виробничі активи, а також незначна кількість працюючих. В результаті аналізу баз даних, контролюючими органами встановлено, що придбання вказаного товару (сої) Товариством з обмеженою відповідальністю „ТД „Украгросвіт" у ФГ „Олександра - М" у зазначений період відсутнє.

Враховуючи зазначене, а також те, що на ФГ „Олександра - М" відсутні будь-які складські та виробничі активи, TзOB „ТД „Украгросвіт" фактично не могло здійснювати господарську діяльність, а здійснювало маніпулювання податковою звітністю з метою надання податкової вигоди третім особам (TзOB „ТД „Украгросвіт" та відповідно ТзОВ Геомакс-Ресурс ).

З огляду на вказане, враховуючи невідповідність первинних документів та матеріали кримінальних провадженнь, внесених до єдиного реєстру досудових розслідувань і те, що під час проведення перевірки позивач не надав в повному обсязі інформації та належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують реальність господарської операції - факт придбання товару (зерно сої) в товариства з обмеженою відповідальністю „ТД „Украгросвіт", відповідачем зроблено висновки про неможливість фактичного придбання позивачем товару за період з 01.01.2015 по 30.09.2016 за наслідками проведених господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю „ТД „Украгросвіт".

Таким чином, суд доходить до переконання про відсутність підтвердження фактичного придбання товарів позивачем у ТзОВ „ТД „Украгросвіт" та їх зв'язок з провадженням господарської діяльності платника податку, та відсутня підстава для включення вартості даних товарно-матеріальних цінностей без підтвердження відповідними, складеними згідно з чинним законодавством первинними документами до складу витрат. Як наслідок, позивачем безпідставно сформовано податковий кредит на суму ПДВ 5 146 787,70 грн., в тому числі за квітень 2015 року в сумі 2 251 824,50 грн. та за травень 2015 року в сумі 2 894 963,20 грн.

Отже, дані, які відображені у податковому обліку ТзОВ Геомакс-Ресурс по контрагенту-постачальнику ТзОВ „ТД „Украгросвіт" є недостовірними.

Суд зазначає, вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

За змістом пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Наведені обставини враховуються судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постанові Верховного Суду України від 14.03.2017 у справі № 826/757/13-а.

Слід зазначити, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відтак, суд не знаходить мотивів для відступлення від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, а обгрунтування позивачем позовних вимог відсутністю судового рішення у кримінальній справі не спростовує фактичності доказів, поданих відповідачем.

Також суд зазначає, що відповідно до п.п.14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, господарські операції є такими, що вчинені у межах господарської діяльності, лише за наявності розумних економічних причин (ділової мети). Операція, позбавлена таких економічних причин, не підлягає відображенню в податковому обліку. Господарською може бути визнана лише правомірна діяльність платника податку, вчинювана саме з метою одержання доходу, а не з метою заниження податкових зобов'язань.

Економічна розумність та доцільність діяльності з позиції раціонально діючого суб'єкта економічних правовідносин є одними з основних критеріїв добросовісності платника податків. Адже добросовісний платник як суб'єкт господарювання, прагнучи до максимізації прибутку, повинен діяти раціонально, тобто з діловою розумністю. Для досягнення господарської мети - отримання прибутку - такий суб'єкт вступає у трансакції та несе трансакційні витрати, а тому мотивація суб'єкта та, відповідно, наявність або відсутність ділової мети, проявляється у виборі контрагентів. Отже, цивільні правовідносини, що викликають певні податкові наслідки, повинні відповідати принципам ділової розумності.

Аналогічна позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 11.06.2014 в справі № 2а/0270/4668/11.

Таким чином, з врахуванням наведеного та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що господарські операції ТзОВ Геомакс-Ресурс з контрагентом-постачальником ТзОВ „ТД „Украгросвіт" не мали реального товарного характеру, а отже, податкові повідомлення-рішення з податку на прибуток та податку на додану вартість винесені податковим органом правомірно та є законними.

Щодо позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень про збільшення суми грошового зобов'язання з акцизного податку, суд зазначає наступне.

В ході перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Геомакс-Ресурс" працівниками Офісу великих платників податків ДФС встановлено та відображено в акті від 30.01.2017 за № 11/28-10-48-11/38555592 заниження позивачем акцизного податку з реалізованого (відпущеного) пального по:

Луцькій ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області (код 318) на суму 259 953,41 грн.;

ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС м. Києва (код 2651) на суму 802 749,25 грн.;

ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС м. Києва (код 2653) на суму 433 674,42 грн.;

ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС м. Києва (код 2654) на суму 174 662,01 грн.

Відповідно до п.п. 14.1.145 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, підакцизні товари (продукція) - товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які цим Кодексом встановлено ставки акцизного податку.

Згідно з п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (станом на час перевірки податковим органом у позивача), реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання.

Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших об'єктах громадського харчування, а також фізичний відпуск з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції товарів, зазначених у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу, незалежно від форми розрахунків.

Відповідно до п.п. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України, платником акцизного податку є, зокрема, особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Згідно з пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПКУ об'єктами оподаткування є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Визначення таких понять як автозаправна станція та автомобільна газозаправна станція міститься в п. 1.2 розділу І Інструкції щодо вимог пожежної безпеки під час проектування автозаправних станцій, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних, ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 06.12.2005 №376 та п. 2.1 розділу II Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міненерговугілля від 15.05.2015 №285.

Так, автозаправна станція - це комплекс будинків, споруд, технологічного обладнання, призначений для приймання, зберігання моторного палива та заправлення ним автотранспорту (мототранспорту).

Автомобільна газозаправна станція це комплекс, призначений для заправки газобалонних установок автомобілів зріджених вуглеводневих газів.

Відповідно до п. 216.9 ст. 216 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.

Згідно з Законом України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до п. 2 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1442 (далі - Правила №1442), роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу АЗС, що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів.

Згідно з п. 34 та п. 35 Правил №1442, заправка автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться оператором АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки. Дозволяється також відпускати нафтопродукти (крім скрапленого вуглеводневого газу) в тару споживача (металеві каністри). Отже, через мережу АЗС здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів, кінцевому споживачеві (п. 2 Правил №1442) і такі операції є об'єктом оподаткування акцизним податком відповідно до пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПКУ.

Крім того, відповідно до Правил №1442 розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавство порядку.

Таким чином, податкові зобов'язання зі сплати 5-відсоткового акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків (готівкова безготівкова), під час здійснення розрахункових операцій.

Саме таку діяльність здійснює ТзОВ Геомакс-Ресурс - відпуск підакцизного пального через мережу заправних комплексів уповноваженим представникам (безготівковим клієнтам) інших суб'єктів господарювання при пред'явленні ними старт-картки, бланку-дозволу шляхом заправки вказаних ними автотранспортних засобів, а тому твердження позивача, що господарська діяльність, яку він здійснює, не підлягає оподаткуванню 5-відсотковому акцизному збору - є необґрунтованими та безпідставними, так само як і твердження його про те, що безготівкові розрахунки юридичних осіб, за придбані нафтопродукти, відпуск яких здійснено при пред'явленні ними старт-картки, бланку-дозволу тощо - не є розрахунковою операцією.

Суд зазначає, що аналогічна позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 19.07.2016 в справі № 825/3089/15-а, яка підтверджує правомірність висновків акту перевірки від 30.01.2017 за № 11/28-10-48-11/38555592, і як наслідок законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Так, в даній ухвалі зазначено, що:

- через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів, а не оптовий оскільки відпуск пального відбувається через паливо-, масло- та газороздавальні колонки кінцевому споживачу;

- при відпуску через мережу АЗС нафтопродуктів здійснюється розрахункова операція, дата якої є датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб 'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів);

- законодавством чітко визначено можливість розрахунку за придбані у роздріб нафтопродукти як у готівковій формі, так і з використанням талонів, платіжних карток та старт-карток (паливних карток);

- дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , в тому числі і в безготівковій формі за допомогою талонів та паливних карток, старт-карток, є датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів).

Зважаючи на зазначене, суд доходить переконання, що податкові повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з акцизного податку також винесені податковим органом правомірно та в межах закону, а тому є законними.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Кафарський В.В.

Постанова складена в повному обсязі 28.07.2017.