Постанова

від 26.07.2017 по справі 821/851/17

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2017 р.м. ХерсонСправа № 821/851/17

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Войтовича І.І.,

при секретарі: Бондарчук О.О.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "імені Покришева"

до Головного управління Держпраці у Херсонській області

про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

Приватне акціонерне товариство "Імені Покришева" (далі - позивач) звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Херсонській області (далі - відповідач) в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 03ю05ю2017 року №21-12-299/004-116с про накладення штрафу в сумі 288000, 00 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що за своїм змістом, договори про надання послуг з охорони майна є чинними цивільно-правовими договорами, а висновок відповідача про наявність у цих договорах ознак трудового договору та порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпПУ є помилковим. Також зазначено, що предметом договорів про надання послуг з охорони майна є виконання фізичними особами певного, визначеного обсягу роботи, за наслідками виконання якої замовник зобов'язувався оплатити виконавцеві виконану роботу, тобто предметом є кінцевий результат, а не процес. За цими договорами виконавці не підпорядковувалися правилам внутрішнього трудового розпорядку, вони самі організовували свою роботу та виконували її на власний ризик.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав із підстав викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив із підстав викладених в письмових запереченнях. Зокрема, зазначив, що контроль виходу фізичних осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на робоче місце згідно з табелю обліку робочого часу за січень 2017 року, обсяг робіт визначений посадовими інструкціями охоронника без виокремлення фронту робіт, зазначений час виконання з 8 год. 00 хв. до 08 год. 00 хв. ранку наступного дня, а також про винагороду за їх виконання у формі заробітної плати, - в сукупності свідчить про виконання ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, трудових функцій. Просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши позовну заяву, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази та допитавши свідків, судом встановлено наступне.

Відповідно до наказу від 05.04.2017 року №305, направлення на проведення перевірки від 05.04.2017 року №469, на підставі листа Головного управління Пенсійного фонду України від 29.03.2017 року, головним державним інспектором Загороднюк А.В. було проведено позапланову перевірку позивача у період з 07.04.2017 року по 14.04.2017 року.

В ході проведення перевірки встановлювалися тільки ті питання, що стали підставою для проведення перевірки - укладання трудового договору, про що свідчить позначки акта перевірки: Питання, що підлягають перевірці додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування зазначено одне питання - трудові договори з усіма працівниками у письмовій формі шляхом укладення договору (контракту), або видання наказу, або розпорядження.

За результатами позапланової перевірки складено акт №21-12-299/004 від 14.04.2017 року, яким встановлено порушення частини 3 статті 24 КЗпП України, а саме укладено договори про надання послуг з охорони майна від 20.01.20017 року №10-ф, №11-ф, №12-ф, які мають ознаки трудових відносин із трьома найманими працівниками - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

За результатами розгляду справи постановою №21-12-299/004-116с від 03.05.2017 року за порушення вимог ч.3 ст.24 КЗпПУ на позивача накладено штраф в сумі 288000, 00 грн. на підставі абз. ч.2 ст.265 КЗпПУ, а саме, фактичного допуску трьох працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Не погоджуючись із вищенаведеною постановою позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Судом встановлено, що 20 січня 2017 року між ПАТ Імені Покришева (по тексту договорів - Замовник) та фізичними особами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (по тексту договорів - Виконавець) були укладені аналогічні за змістом договори про надання послуг з охорони майна №10-ф, №11-ф та №12-ф відповідно (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору - Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується здійснювати охорону майна Замовника. Під майном Замовника розуміється багаторічні насадження та матеріальні цінності, що знаходяться на території с. Таврійське.

Пунктом 3.1. Договору сторони визначили, що вартість послуг відповідно до цього Договору становить 100 грн. за 1 чергування. При цьому, відповідно до пункту 3.3., Замовник здійснює оплату наданих Виконавцем послуг протягом 7 днів після дня отримання таких послуг, та підписання акта приймання-передачі наданих послуг.

У п.5.1 Договору сторони передбачили, що цей Договір набирає чинності з дня підписання його двома Сторонами і діє до 30 червня 2017 року, а в частині розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.

Також, Договір містить розділи про права та обов'язки сторін (розділ 2) та відповідальність сторін (розділ 4).

Як встановлено судом на думку відповідача вищенаведені договори містяться усі ознаки трудового договору та виконання ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, трудових функцій, оскільки контроль виходу наведених фізичних осіб на робоче місце здійснювався згідно з табелю обліку робочого часу за січень 2017 року, обсяг робіт визначений посадовими інструкціями охоронника без виокремлення фронту робіт, зазначений час виконання з 8 год 00 хв. до 08 год. 00 хв. ранку наступного дня, а також про винагороду за їх виконання у формі заробітної плати.

Суд не погоджується із такими доводами відповідача виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Цивільно-правовий договір - це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

При цьому, за цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Отже, за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, слід укладати цивільно-правовий договір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 07 лютого 2012 р. по справі № К-19381/10.

Таким чином, аналізуючи наведені нормативно правові акти та дослідивши матеріали справи суд вважає, що в даному випадку, відносини між позивачем та фізичними особами оформлено договором про надання послуг та не є підставою виникнення трудових відносин, на які поширюється трудове законодавство. Разом з тим, укладення таких цивільно-правових договорів чинним законодавством не заборонено.

Окрім того, судом встановлено, що 14.04.2017 року відносно ОСОБА_6 (директора ПАТ Імені Покришева ) був складений протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП, а саме, те, що в порушення вимог ч.3 ст.24 Кодексу Законів про працю України ПАТ "Імені Покришева", в особі директора ОСОБА_6, укладено договори про надання послуг з охорони майна від 20.01.2017 року, які мають всі ознаки трудових відносин з трьома найманими працівниками - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Постановою Голопристанського районного суду Херсонської області від 04.07.2017 року, яка набрала законної сили 15.07.2017 року, провадження по справі про притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.41 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.

Із змісту наведеної Постанови суду слідує, що посадова особа Управління з питань праці Головного управління Держпраці у Херсонській області, здійснюючи перевірку ПАТ Імені Покришева та приймаючи акт перевірки Головного управління Держпраці у Херсонській області щодо додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 21-12-299/004 від 12.04.2017 року та Протокол, не прийняла до уваги та не надала належної правової оцінки ознакам, які відмежують договори цивільно-правового характеру від трудових договорів, а саме: відносини, що виникають при укладені договору регулюються нормами цивільного права. По трудовому договору нормами трудового права; сторонами договору є замовник і виконавець. По трудовому договору роботодавець і працівник; предметом договору є конкретний вид послуги та її кінцевий результат. По трудовому договору трудова функція, процес праці та її організація; строк укладення договору визначається сторонами. По трудовому договору є укладеним на невизначений строк; при визначені правового становища сторін договору діє принцип паритетності сторін, при якому виконавець внутрішньому трудовому розпорядкові не підпорядковується, не може бути притягнутим до дисциплінарної відповідальності. По трудовому договору працівник підпорядкований внутрішньому трудовому розпорядкові, роботодавець наділений владними повноваженнями і вправі притягати працівника до дисциплінарної відповідальності; розмір винагороди за надані послуги визначається сторонами. По трудовому договору розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства і має бути не меншим від мінімальної заробітної плати, встановленої законом; порядок та строки виплати винагороди виконавцеві визначаються договором. По трудовому договору заробітна плата виплачується працівникові не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів; надання соціально-трудових пільг і гарантій цивільним законодавством не передбачено. По трудовому договору працівникові законодавством про працю гарантується норма робочого часу, вихідні, святкові і неробочі дні, відпуски, оплата праці при відхиленні від нормальних умов праці, виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності, тощо.

Предметом договорів про надання послуг з охорони майна від 20 січня 2017 року, є виконання фізичними особами певного, визначеного обсягу роботи, за наслідками виконання якої замовник зобов'язувався оплатити виконавцеві виконану ним роботу, тобто, предметом є кінцевий результат, а не процес праці. Метою цих договорів є отримання певного матеріального результату. За цими договорами виконавці не підпорядковувалися правилам внутрішнього трудового розпорядку, вони самі організовували свою роботу і виконували її на власний ризик.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені підприємством правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі позовної заяви зацікавленої особи після повного та всебічного судового розгляду.

Таким чином, за своїм змістом, договори про надання послуг з охорони майна від 20.01.2017 року №10-ф, №11-ф та №12-ф є чинними цивільно-правовими договорами.

З огляду на вищезазначене, Голопристанський районний суд Херсонської області дійшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_6 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП, а тому останній підлягає виправданню.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи те, що в постанові Голопристанського районного суду Херсонської області встановлено, що договори про надання послуг з охорони майна від 20.01.2017 року №10-ф, №11-ф та №12-ф є чинними цивільно-правовими договорами, то відповідно суд вважає, що це є теж додатковою підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Також, суд звертає увагу на те, що в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які виступали сторонами (виконавці) у договорах про надання послуг з охорони майна від 20.01.2017 року №10-ф, №11-ф та №12-ф.

Вищенаведені свідки в судовому засіданні підтвердили той факт, що між позивачем та ними були укладені саме цивільно-правові договори та те, що з моменту укладення наведених договорів у трудових відносинах із позивачем не перебували.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови про накладення штрафу відповідач діяв без з'ясування необхідних обставин, що мали значення, чим порушено законні інтереси позивача.

Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов є підставним та обґрунтованим, а тому його слід задовольнити.

Частиною1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив :

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Херсонській області від 03.05.2017 р. № 21-12-299/004-116с про накладення на ПАТ "імені Покришева" штрафу в сумі 288 000,00 грн.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Херсонській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ПАТ "імені Покришева" сплачений судовий збір в сумі 4320,00 грн. (Чотири тисячі триста двадцять гривень 00 коп.) шляхом безспірного списання.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27 липня 2017 р.

Суддя Войтович І.І.

кат. 10.4.1