Постанова

від 02.11.2017 по справі 821/851/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2017 р.м.ОдесаСправа № 821/851/17

Категорія: 10.4.1 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді : Бойка А.В.,

суддів: Димерлія О.О.,

Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року по справі за позовом приватного акціонерного товариства імені Покришева до Головного управління Держпраці у Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

06.06.2017 року приватне акціонерне товариство імені Покришева звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови №21-12-299/004-116с від 03.05.2017 року, якою, на підставі абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, на підприємство накладено штраф в розмірі 288 000 грн. за порушення ч.3 ст.24 КЗпП України.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26.07.2017 року позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Херсонській області №21-12-299/004-116с від 03.05.2017 року. Стягнуто з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь приватного акціонерного товариства імені Покришева судовий збір в сумі 4320 грн.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 03.08.2017 року Головне управління Держпраці у Херсонській області подало апеляційну скаргу, обґрунтовану порушенням судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також не повним з'ясуванням судом обставин справи.

В своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не враховано, що виконавцем за договором охорони, відповідно до ст.978 Цивільного кодексу України, є спеціальний суб'єкт, який повинен бути суб'єктом підприємницької діяльності та мати відповідну ліцензію.

Також, судом залишено поза увагою, що згідно табелю обліку робочого часу за січень 2017 року, виконавці за договорами про надання послуг з охорони майна №10-ф, №11-ф та №12-ф від 20.01.2017 року до вказаної дати працювали за трудовим договором в ПАТ імені Покришева на посаді охоронець , яка передбачена штатним розписом з нарахуванням та виплатою заробітної плати.

У зв'язку з цим, в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 26.07.2017 року та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства імені Покришева .

Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду сторони в судове засідання не прибули, а тому на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, відповідно до наказу від 05.04.2017 року №305, направлення на проведення перевірки від 05.04.2017 року №469, на підставі листа Головного управління Пенсійного фонду України від 29.03.2017 року, у період з 07.04.2017 року по 14.04.2017 року головним державним інспектором Загороднюк А.В. було проведено позапланову перевірку приватного акціонерного товариства імені Покришева , за результатами якої складено акт №21-12-299/004 від 14.04.2017 року.

Актом перевірки зафіксовано порушення товариством частини 3 статті 24 КЗпП України, що виразилось в укладені позивачем договорів про надання послуг з охорони майна від 20.01.20017 року №10-ф, №11-ф, №12-ф, які мають ознаки трудових відносин із трьома найманими працівниками ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

За результатами розгляду матеріалів перевірки постановою №21-12-299/004-116с від 03.05.2017 року, на підставі абз. ч.2 ст.265 КЗпП України, на позивача накладено штраф в сумі 288000 грн. за порушення вимог ч.3 ст.24 КЗпП, а саме: за фактичний допуск трьох працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов приватного акціонерного товариства імені Покришева про визнання протиправною та скасування постанови №21-12-299/004-116с від 03.05.2017 року дійшов висновку, що за своїм змістом договори про надання послуг з охорони майна від 20.01.2017 року №10-ф, №11-ф та №12-ф є чинними цивільно-правовими договорами, укладення яких не заборонено чинним законодавством. За висновками суду, в даному випадку відносини між позивачем та фізичними особами ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 оформлено договором про надання послуг та не є підставою виникнення трудових відносин, на які поширюється трудове законодавство.

Колегія суддів погоджується з такими висновками Херсонського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що 20 січня 2017 року між ПрАТ імені Покришева (Замовник) та фізичними особами ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (Виконавці) укладено аналогічні за своїм змістом договори про надання послуг з охорони майна №10-ф, №11-ф та №12-ф, за умовами яких Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується здійснювати охорону майна (багаторічні насадження та матеріальні цінності, що знаходяться на території с. Таврійське) Замовника. Пунктами 3.1, 3.3 Договору сторони визначили, що вартість послуг відповідно до цього Договору становить 100 грн. за 1 чергування; Замовник здійснює оплату наданих Виконавцем послуг протягом 7 днів після дня отримання таких послуг та підписання акта приймання-передачі наданих послуг.

Згідно п.5.1 Договору він набирає чинності з дня підписання його двома Сторонами і діє до 30 червня 2017 року, а в частині розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.

Апелянт вважає, що вищенаведені договори містяться усі ознаки трудового договору та виконання ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 трудових функцій, оскільки контроль виходу наведених фізичних осіб на робоче місце здійснювався згідно табелю обліку робочого часу за січень 2017 року, обсяг робіт визначений посадовими інструкціями охоронника без виокремлення фронту робіт, зазначений час виконання з 8 год 00 хв. до 08 год. 00 хв. ранку наступного дня, а також про винагороду за їх виконання у формі заробітної плати.

У відповідності до частини 1 статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини 1 статті 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У відповідності до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Колегія суддів зазначає, що основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Так, позивачем було укладено угоди про надання послуг з охорони майна, за умовами яких Виконавці зобов'язувалися здійснювати охорону майна - багаторічних насаджень та матеріальних цінностей, що знаходяться на території с. Таврійське.

Щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які виконували роботи за цими договорами, не видавались жодні накази, розпорядження про прийняття їх на роботу, допуск до роботи, з вищезазначеними працівниками не укладались договори на повну матеріальну відповідальність. Також, вказані фізичні особи не підпорядковані жодному керівнику, що свідчить про цивільно-правовий характер даних угод.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В свою чергу, відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На виконання вимог статті 628 Цивільного кодексу України договори про надання послуг з охорони майна №10-ф, №11-ф та №12-ф від 20.01.2017 року містять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ціна, строк, тощо). У жодному з договорів не зазначено, що він є трудовим або регулюється нормами трудового законодавства.

Згідно із статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, наявність обставин, що вказують на відсутність спрямування правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, є лише підставою розгляду питання компетентним судом для визнання правочину недійсним (тобто вказує на оспорюваність правочину).

У той же час, згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Жодних, передбачених законом обставин, які б вказували на нікчемність будь-яких правочинів позивача, з акту перевірки №21-12-299/004 від 14.04.2017 року не вбачається.

Відповідач не має повноважень на визнання укладених ПрАТ імені Покришева з виконавцями робіт цивільно-правових договорів недійсними або визнавати їх трудовими, чи на власний розсуд тлумачити їх умови.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що правовідносини за угодами між позивачем та ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є цивільно-правовими і не регулюються статтею 24 Кодексу законів про працю України, а ПрАТ імені Покришева не було допущено порушення вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України при їх укладенні та виконанні.

Як наслідок, винесена Головним управлінням Держпраці у Херсонській області постанова №21-12-299/004-116с від 03.05.2017 року про накладення на позивача штрафу у розмірі 288 000 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги Головного управління Держпраці у Херсонській області висновків суду не спростовують; підстав для задоволення скарги та скасування постанови від 26 липня 2017 року не вбачається.

Поряд з цим, колегія суддів встановила, що правильно по суті вирішивши спір судом першої інстанції порушено норми процесуального права в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п.20 ч.1 ст.5 Закону України від 08 липня 2011 року N3674-VI Про судовий збір (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом від 06.12.2016р. N1774-VIII) від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, структурні підрозділи виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об'єднаних територіальних громад, на які покладені функції із здійснення контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Редакція наведеної норми Закону діє з 01.01.2017р.

Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015р. №96 передбачено, що Держпраці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення загальнообов'язкове державне соціально страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 7 вказаного Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Головне управління Держпраці у Херсонській області входить до системи Державної служби України з питань праці, реалізуючи на певній адміністративно-територіальній одиниці її повноваження, а тому, в силу положень п.20 ч.1 ст.5 Закону №3674-VI, звільнено від сплати судового збору в усіх судових інстанціях.

Однак, при прийнятті оскаржуваної постанови в частині розподілу судових витрат судом першої інстанції вказану обставину залишено поза увагою та постановлено стягнути з Головного управління Держпраці у Херсонській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ПрАТ імені Покришева судовий збір в сумі 4320 грн.

Апеляційний суд враховує, що в КАС України відсутні норми щодо стягнення судового збору з Державного бюджету України в разі звільнення відповідача - суб'єкта владних повноважень від сплати судового збору, не на користь якого ухвалено судове рішення.

При цьому, згідно Довідки про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України Про судовий збір , доданої до Постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015р. №2 Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ Про судовий збір , якщо відповідач звільнений від сплати судового збору, то і відповідно судовий збір з нього не стягується. Тобто в разі задоволення адміністративного позову повністю судовий збір з відповідача, звільненого від сплати судового збору, не стягується, а у разі часткового задоволення позову у справі, в якій відповідач звільнений від сплати судового збору, судовий збір стягується лише з позивача пропорційно до відхиленої частини вимоги.

Водночас, якщо відповідач звільнений від сплати судового збору, а позивач його сплатив, то у разі задоволення позову на користь позивача стягується сплачений розмір судового збору з Державного бюджету України або відповідного місцевого бюджету.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія доходить висновку, що стягнення судового збору з Головного управління Держпраці у Херсонській області є помилковим.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду.

Згідно п.1 ч.1 ст.201 КАС України підставою для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки встановлено, що суд першої інстанції правильно по суті спору вирішив справу, однак не вірно розподілив судові витрати, що свідчить про помилкове застосування Херсонським окружним адміністративним судом норм процесуального права, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для зміни постанови від 26.07.2017р.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 197, 198 ч.1 п.2, 201 ч.1 п.1, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Херсонській області залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року змінити, виклавши абзац третій її резолютивної частини в наступній редакції:

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства імені Покришева (ідентифікаційний код 00413535, місцезнаходження юридичної особи: 75656, Херсонська область, Голопристанський район, село Таврійське, вулиця Лісова, будинок 15) судовий збір в сумі 4320 (чотири тисячі триста двадцять) грн. .

В іншій частині постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.О. Димерлій

Суддя: О.В. Єщенко