Постанова

від 19.07.2017 по справі 808/2575/16

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2017 року (о 15 год. 45 хв.)Справа № 808/2575/16 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суду складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Новікової Д.А.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

представника третіх осіб ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4

до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради

треті особи Державний реєстратор відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Запорізького міського управління юстиції ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4, позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради (далі - Департамент, відповідач), треті особи Державний реєстратор відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Запорізького міського управління юстиції ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №27325913 від 21.12.2015 Про скасування державної реєстрації права приватної спільної часткової власності позивача, розмір частки: 1/2 за номером №10978227, на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером №187078823101 .

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, а також додаткові усні пояснення. Зокрема, зазначає, що рішення Апеляційного суду Запорізької області від 22.10.2013 №22-ц/778/5217/13, яке прийняв до відома державний реєстратор ОСОБА_5, не містило в собі відомості про скасування реєстрації права власності попереднього власника, не містило в собі відомості про поновлення (визнання) права власності за ОСОБА_6; не містило в собі відомостей про припинення права власності на самочинні споруди, які до 22.10.2013 належали ОСОБА_4 на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05.11.2004 №2-3906/04, не містило в собі відомостей про скасування зареєстрованого в Державному реєстрі обтяження нерухомого майна 10978018 від 25.02.2015, не містило відомості про наявність (відсутність) у ОСОБА_6 оригінала попереднього правовстановлюючого документа на спірний об'єкт нерухомості. Ураховуючи викладене, посилається на приписи статей 8, 9, 19, 24, 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , п. 3 Порядку використання даних Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек, Державного реєстру обтяжень рухомого майна, п. 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та просить скасувати оскаржуване рішення відповідача, адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, наведених у запереченнях на позовну заяву. Зокрема, вказує, що Департамент наділений повноваженнями у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відповідно до Закону України Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та не є правонаступником реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції. Так як ЗМУЮ ліквідувалось, то правонаступники у вищезазначеної юридичної особи відсутні, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зазначає, що рішенням Апеляційного суду Запорізької області №22-ц/778/5217/13 від 22.10.2013 позивачу відмовлено у визнанні права власності на ? частину будинку, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Скульптурна, буд. 65 та відмовлено у визнанні угоди купівлі-продажу дійсною, при цьому, у мотивувальній частині рішення вказано, що правочин є неукладеним і таким, що не породжує для сторін прав та обов'язків. Таким чином, вважає, що державний реєстратор не міг порушити права ОСОБА_4, діями щодо скасування запису про право власності, так як у відповідності до рішення Апеляційного суду позивач не набув право власності на спірне майно. Посилається на п. 5 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та пояснює, що згідно із даними Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень право власності за ОСОБА_4 було зареєстроване на підставі рішення Шевченківського районного суду №2-3906/04 від 05.11.2004, яке було скасовано рішенням апеляційного суду. Вважає, що оскільки було скасовано документ, який був підставою для державної реєстрації права власності та особі було відмовлено у визнанні права власності, державним реєстратором було внесено запис про скасування на підставі преюдиціального рішення суду. Щодо позовної вимоги про скасування рішення зазначає, що у відповідності до даних реєстру та реєстраційної справи спірне майно належить на праві власності відмінній від ОСОБА_6 особі на підставі цивільно-правового договору, а тому права особи, яка вважає себе власником майна підлягають захистові виключно шляхом задоволення індикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 Цивільного кодексу України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача, що також викладене у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними . У зв'язку із вищевикладеним, просить в задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Третя особа Державний реєстратор відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Запорізького міського управління юстиції ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Представник третіх осіб ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у судовому засіданні проти позову заперечив та зазначив, що даний спір має суто цивільно-правовий характер, а саме спір про право, оскільки на теперішній час позивач ставить питання про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора від 21.12.2015 №273259 через невизначеність щодо майнового права, права власності є ключем даної справи. Отже, фактично спірні правовідносини не є публічно-правовими, а виникли з приводу визнання права власності на нерухоме майно, то зазначений спір повинен розглядатись в порядку цивільного судочинства, а тому просить у задоволенні позову відмовити.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, судом встановлені наступні обставини.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03.06.1987, виданого П'ятою Запорізькою державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_6, останньому належало право власності на 1/2 частку житлового будинку, який знаходиться у м. Запоріжжі, вул. Скульптурна №65, розташованого на земельній ділянці площею 1 000 кв. м, яка належала спадкодавцю на підставі договору забудови від 11.05.1937 №1115.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05.11.2004 № 2-3906/04 задоволений позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про визнання дійсним договору купівлі-продажу, про визнання права власності на ? частину жилого будинку. Визнано договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку №65 по вул. Скульптурній у м. Запоріжжі, укладений 14.06.2004 між ОСОБА_4 до ОСОБА_6, посвідчений головою квартального комітету № 93 м. Запоріжжя дійсним. Визнано за позивачем право власності на ? частину вказаного житлового будинку, що складається з квартири № 2, в тому числі: прихожої 2-4 площею 10 кв.м., жилої кімнати 2-5 площею 17 кв.м., жилої кімнати 2-6 площею 10,6 кв.м., жилої кімнати 2-7 площею 15,9 кв.м., службової прибудови а-2 з погребом пг , душу літ. И , гаражу літ. Д , сараю літ. Б , вбиральні літ. З , навісу літ К . Зобов'язано Орендне підприємство Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації припинити правову реєстрацію ? частини житлового будинку на ім'я ОСОБА_6

На виконання вказаного рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05.11.2004, ОП ЗМБТІ 19.11.2004 зареєструвало право власності на 1/2 частину спірного жилого будинку, про що свідчить витяг №5510973 про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 22.10.2013 № 22-ц/778/5217/13 скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05.11.2004 та ухвалене нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на ? частину жилого будинку. Скасовуючи рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05.11.2004, Апеляційний суд Запорізької області послався на положення ч.2 ст.220, ч.3 ст.640, ст.657 ЦК України, ст.ст.210, 640 ЦК України та дійшов висновку, що правочин між ОСОБА_4 до ОСОБА_6 є неукладеним і таким, що не породжує для сторін прав та обов'язків.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.11.2013 відмовлено у відкритті провадження за касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 22.10.2013 у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про визнання дійсним договору купівлі-продажу, про визнання права власності на 1/2 частку жилого будинку.

У подальшому, рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26.02.2015 у справі №336/7224/14-ц провадження №2/336/86/2015, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 26.08.2015, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_8, ОСОБА_6 про визнання правочину нікчемним, припинення права власності та стягнення безпідставно набутих коштів відмовлено.

Відповідно до рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_5 №27325913 від 21.12.2015 внесено запис про скасування державної реєстрації права приватної спільної часткової власності позивача, розмір частки: 1/2 за номером №10978227, на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером №187078823101.

Зі змісту Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна вбачається, що того ж дня до відповідного реєстру внесені відомості щодо права приватної власності за ОСОБА_6 на житловий будинок на підставі дублікату свідоцтва про право на спадщину №1-3619, виданого 03.06.1987 п'ятою Запорізькою державною нотаріальною конторою (дублікат Свідоцтва про право на спадщину №1-127 виданий державним нотаріусом Запорізького обласного державного нотаріального архіву 09.11.2015).

У березні 2016 року позивач звернувся до Начальника Державної реєстраційної служби ЗМУЮ у Запорізькій області із заявою щодо повідомлення підстави припинення права власності ОСОБА_4 на ? частину будинку №65 по вул. Скульптурній у м. Запоріжжя, на яку отримано відповідь від 24.03.2016 №Т-19/02-09/02-09-21, у якій, зокрема, повідомлено, що державним реєстратором запис про право власності на вказаний будинок скасовано у Державному реєстрі речових прав на підставі рішення Апеляційного суду Запорізької області №22-ц/778/5217/13 від 22.10.2013.

Вважаючи прийняте державним реєстратором рішення №27325913 від 21.12.2015 про скасування державної реєстрації права приватної спільної часткової власності позивача протиправним позивач звернувся із даним позовом до суду про його скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини щодо скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно регулюються Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141 (далі - Порядок №1141) та Порядком прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.12.2011 № 3502/5 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 3502/5).

Нормативно-правовим актом, що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 №1952-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1952-IV).

Згідно із частиною другою статті 2 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

В силу норм статті 5 Закону № 1952-IV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

За приписами пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1952-IV передбачено, що орган державної реєстрації прав, зокрема, проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Одночасно, нормами частини другої статті 9 Закону № 1952-IV визначено, що державний реєстратор, серед іншого: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 16 цього Закону; 6) надання витягів з державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина третя статті 17 Закону № 1952-IV).

Частиною першою статті 19 Закону № 1952-IV визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі, 5) рішень судів, що набрали законної сили.

Відповідно до частин першої та другої статті 26 Закону № 1952-IV записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до підпункту 5 пункту 4 Порядку №1141 ведення Державного реєстру прав передбачає, в тому числі, й внесення змін до записів Державного реєстру прав, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, скасування записів Державного реєстру прав.

Згідно із пунктами 41, 44 Порядку №1141 державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду державної реєстрації прав, проведеної до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент такої реєстрації, записів про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 р., за відсутності державної реєстрації таких прав у Державному реєстрі прав державний реєстратор переносить до Державного реєстру прав записи про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, та вносить запис про скасування державної реєстрації прав.

Внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється державним реєстратором за заявою, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

У результаті внесення записів про скасування державної реєстрації прав у відповідному розділі Державного реєстру прав державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав.

У разі коли внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється щодо державної реєстрації переходу чи припинення речових прав, державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав та поновлює записи про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав, що існували до проведення державної реєстрації прав.

У разі коли внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється щодо державної реєстрації прав на об'єкт нерухомого майна, який поділено чи частку з якого виділено, або на об'єкти нерухомого майна, що об'єднано, державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав та відкриває закритий (закриті) розділ (розділи) Державного реєстру прав та відповідну (відповідні) реєстраційну (реєстраційні) справу (справи) на підставі прийнятого ним рішення про відкриття закритого розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи.

Порядок прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування рішення державного реєстратора та скасування записів Державного реєстру прав установлює Мін'юст.

Так, наказом Міністерства юстиції України 12.12.2011 № 3502/5 затверджено Порядок прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Суд зазначає, що законодавець розмежовує поняття скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно .

За змістом пунктів 1.3, 2.1 Порядку № 3502/5 рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав приймає державний реєстратор прав на нерухоме майно (далі - державний реєстратор), яке оформлює за допомогою Державного реєстру прав у двох примірниках.

Для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком.

У відповідності із пунктами 2.6 - 2.11 Порядку № 3502/5 для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу. У випадку, передбаченому пунктом 2.12 цього розділу, заявник, крім документів, що визначені у пунктах 2.4 - 2.6 цього розділу, подає документ, який підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав. Державний реєстратор розглядає заяви на те саме майно в порядку черговості прийняття заяв, у тому числі заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Під час розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор перевіряє наявність підстав для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав. За результатами розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор приймає рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав або рішення щодо відмови у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав. Державний реєстратор на підставі прийнятого рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав або скасування записів Державного реєстру прав вносить зміни до записів, вносить записи про скасування державної реєстрації прав або скасовує записи Державного реєстру прав.

Пунктом 2.14 визначений вичерпний перелік підстав для відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав.

У випадку помилковості визначення суб'єкта реєстраційних дій, відповідно до пункту 2.15 зазначеного Порядку, державний реєстратор приймає рішення про відмову у внесенні змін до запису, про відмову у скасуванні запису Державного реєстру прав.

Отже, внесення записів до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав становить собою чітко визначену переліченими вище нормативно-правовими актами процедуру, яка включає: звернення заінтересованої особи до державного реєстратора з конкретним пакетом документів, який обов'язково повинен містити таке, що набрало законної сили рішення суду про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; перевірку державним реєстратором наявності підстав для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав або відмову в цьому; прийняття державним реєстратором рішення та внесення ним відповідних записів до Державного реєстру.

У результаті внесення записів про скасування державної реєстрації прав у відповідному розділі Державного реєстру прав державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав.

У разі, коли внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється щодо державної реєстрації переходу чи припинення речових прав, державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав та поновлює записи про речові права на нерухоме майно обтяження таких прав, що існували до проведення державної реєстрації прав.

Як встановлено судом під час розгляду справи, при зверненні ОСОБА_6 до Державний реєстратор відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, останнім було подано судове рішення Апеляційного суду Запорізької області від 22.10.2013 № 22-ц/778/5217/13, яке набрало законної сили про скасування рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05.11.2004 та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на ? частину жилого будинку, яке було підставою для реєстрації права власності на спірний будинок за позивачем, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №43017910 від 31.08.2015.

Саме таке рішення суду є єдиною законною та самостійною підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру та вирішення питання про скасування запису Державного реєстру прав.

Суд не приймає посилання представника позивача на накладений на усе майно позивача обтяження як підставу для відмови у скасуванні державної реєстрації прав на майно, оскільки внесення запису до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав здійснюється відповідачем лише на підставі рішення суду про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію такого права, а перелік підстав для прийняття рішення про відмову у внесенні запис у не містить такої підстави, як накладення арешту на майно стосовно якого вчиняється запис. Крім того, не передбачено, при внесенні державним реєстратором запису про скасування державної реєстрації прав, здійснення дій щодо пошуку відомостей в електронному реєстрі прав власності та їх обтяжень.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Згідно із частинами першою, другою статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Як встановлено частинами першою та другою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, відповідно до статті 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак