Ухвала

від 18.07.2017 по справі 634/120/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 634/120/15-ц Головуючий І інстанції:Нестеренко О.С.

Провадження № 22-ц-/790/124/17 Доповідач: Бровченко І.О.

Категорія: відшкодування збитків

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2017 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Бровченко І.О.,

суддів - Кіся П.В., Хорошевського О.М.,

при секретарі - Афоніні К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 10 червня 2016 року у справі за позовом прокурора Сахновщинського району Харківської області в інтересах держави в особі Комунального закладу Сахновщинський навчально-реабілітаційний центр до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків заподіяних злочином,-

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2015 року прокурор Сахновщинського району Харківської області в інтересах держави в особі Комунального закладу Сахновщинський навчально-реабілітаційний центр звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, заподіяних злочином.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 02 травня 2011 року прокуратурою Сахновщинського району Харківської області порушено кримінальну справу за фактом зловживання службових осіб ТОВ Елітбуд-7 та ТОВ Буденергопроект своїм службовим становищем.

Під час досудового слідства було встановлено, що ОСОБА_1 є директором ТОВ Стройенергопроект та ТОВ Елітбуд-7 .

У 2010 році в Сахновщинській спеціалізованій загальноосвітній школі-інтернат і її оздоровчому таборі Лісовичок проводилися ремонтні роботи згідно укладених договорів підряду підписаних ОСОБА_1 та керівництвом школи-інтернату на загальну вартість ремонту в розмірі 881610 грн. 65 коп. Факт виконання робіт підтверджується в актах виконаних робіт ф.КБ-2, які підписані замовником і підрядником. Школою-інтернат бюджетні кошти в сумі 881610,65 грн. повністю перераховані вищезазначеним організаціям, що підтверджується копіями платіжних доручень.

ОСОБА_1 будучи посадовою особою, діючи умисно та протиправно, створюючи видимість законності своїх дій, з корисливих мотивів, не здійснила належне виконання в 2010 році зазначеного об'єму ремонтних робіт, внесла у акти виконаних робіт завідомо неправдиві відомості та безпідставно отримала грошові кошти на загальну суму 64103 грн.00 коп., чим заподіяла збитків державі.

Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 10 червня 2016 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави в особі КЗ Сахновщинський навчально-реабілітаційний центр матеріальні збитки в сумі 64103 грн., вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову. В обгрунтування скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Вислухав доповідь судді, встановивши обставини справи, перевірив зібрані по справі докази, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 02 травня 2011 року прокуратурою Сахновщинського району Харківської області порушено кримінальну справу за фактом зловживання службових осіб ТОВ Елітбуд-7 та ТОВ Буденергопроект своїм службовим становищем.

За результатом проведеного досудового розслідування 21 липня 2011 року затверджено обвинувальний висновок відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.364 та ч.2 ст.366 КК України та направлено кримінальну справу до Сахновщинського районного суду Харківської області для розгляду по суті.

31 жовтня 2014 року прокуратурою Сахновщинського району Харківської області керуючись висновком додаткової комісійної будівельно-технічної експертизи №8022 від 30 вересня 2014 року, змінено обвинувачення з ч.2 ст.364 та ч.2 ст366 КК України на ч.1 ст.364 та ч.1 ст.366 КК України відповідно в той же день змінено позовні вимоги.

04 грудня 2014 року ОСОБА_1 та її захисник ОСОБА_3 подали до суду клопотання про закриття справи та звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінчення строку давності. В клопотанні зазначено, що зміна прокуратурою обвинувачення є вірною, оскільки по справі проводилась додаткова та комісійна судова будівельно-технічна експертизи, і результати експертних досліджень підтвердили зменшення розміру спричинених збитків. За висновком додаткової експертизи сума збитків, завданих інтересам Сахновщинської школи-інтернату, складає 64103 грн.

Сахновщинським районним судом Харківської області 09 грудня 2014 року кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст364 та ч.1 ст.366 КК України закрито за нереабілітуючими підставами у порядку ст.49 КК України. Цивільний позов про відшкодування майнової шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, залишено без розгляду.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 перебуваючи на посаді директора ТОВ Буденергопроект та ТОВ Елітбуд-7 , як директор булла наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками.

На підставі ліцензій виданих Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №193433 від 13 жовтня 2006 року, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Харківській області №559291 від 05 листопада 2010 року, ТОВ Стройенергопроект , ТОВ Елітбуд-7 підприємства мають право на проведення будівельних робіт, в тому числі будівництво, реконструкція, капітальний ремонт.

У 2010 році в Сахновщинській спеціалізованій школі-інтернат і її оздоровчому таборі Лісовичок проводилися ремонтні роботи згідно укладених договорів підряду підписаних ОСОБА_1 та керівництвом школи-інтернат. Загальна вартість ремонту становила 881610 грн. 65 коп.

Згідно висновку додаткової комісійної судової будівельно-технічної експертизи №8022 від 30 вересня 2014 року вартість фактично виконаних робіт становить 817507 грн. 65 коп., тобто завищення вартості виконаних робіт становить 64103 грн.00 коп.

Доказів, які б спростовували висновок додаткової комісійної судової будівельно-технічної експертизи №8022 від 30 вересня 2014 року, матеріали справи не містять.

В результаті вищевказаних дій ОСОБА_1, очолювані нею підприємства під час здійснення ремонтних робі за договорами підряду безпідставно отримали грошові кошти в сумі 64103 грн.00 коп.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суду першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 заподіяла державі в особі КЗ Сахновщинський навчально-реабілітаційний центр матеріальні збитки в сумі 64103 грн. та її вину у заподіянні шкоди доведено.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку відповідно до положень ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, що ухвала про закриття кримінальної справи у зв'язку із закінченням строків давності, не може бути підставою для покладення на неї обов'язку відшкодувати позивачу матеріальні збитки, оскільки її вина у скоєнні злочину не доведена, висновків суду не спростовують.

При ухваленні судового рішення суд першої інстанції не посилався на ч. 4 ст. 61 ЦПК України та не визнавав, що ухвала про звільнення ОСОБА_1 від відповідальності у зв'язку із спливом строків давності є преюдиціальною для цієї справи, а покладаючи відповідальність на ОСОБА_1, виходив з того, що заподіяння шкоди через неправомірність дій відповідача та її вина доведена дослідженими та оціненими судом доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до загального правила, встановленого ч. 2 ст. 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків.

Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

Тобто тягар доказування згідно з перерахованими нормами розподіляється таким чином: позивач доказує наявність шкоди та її розмір, а відповідач - відсутність його вини у заподіянні шкоди.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з частиною 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.

При цьому, як передбачено в ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.

Частиною 1 ст. 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно зі ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 7 постанови від 18 грудня 2009 року Про судове рішення у цивільній справі , інші прийняті в рамках кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положеннями ст. 212 ЦПК України.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 лютого 2004 року № 12 Про практику застосування судами законодавства, що регулює закриття кримінальних справ , звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави (її компетентних органів) від засудження особи, яка вчинила злочин, та застосування до неї кримінально-правових засобів примусового характеру. Закриття справ щодо таких осіб є проявом загальної тенденції розвитку кримінального законодавства у напрямі пом'якшення відповідальності за злочини невеликої та середньої тяжкості, вчинені вперше, законодавчим втіленням державного гуманізму, наданням державою людині, яка оступилася, можливості виправитися. Водночас звільнення від кримінальної відповідальності не є виправданням особи.

Під час судового розгляду справи ОСОБА_1 відсутність її вини у заподіянні державі збитків належними та допустимими доказами не довела, хоча тягар доказування її невинуватості відповідно до вищезазначених норм закону лежить саме на ній.

Закриття кримінальної справи за не реабілітаційними обставинами не звільняє від відповідальності та від обов'язку відшкодування заподіяних злочином збитків, спричинених винними особами, а звільняє лише від покарання.

Таким чином, правильно врахувавши викладені обставини справи, вимоги закону, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги, що відсутності у прокурора повноважень пред'являти цивільний позов по даній справі, є помилковими.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено вищевказаною статтею, а також ст.45 ЦПК України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

Згідно ст. 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно 29 КПК України, в редакції 1960 року, при наявності достатніх даних про те, що злочином завдана матеріальна шкода, або понесені витрати закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, орган дізнання, слідчий, прокурор і суд зобов'язані вжити заходів до забезпечення цивільного позову. Прокурор пред'являє або підтримує поданий потерпілим цивільний позов про відшкодування збитків, заподіяних злочином, якщо цього вимагає охорона інтересів держави, а також громадян, які за станом здоров'я та з інших поважних причин не можуть захистити свої права.

Частиною 4 ст. 28 КПК України, в редакції 1960 року, передбачено, що особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальній справі, а також особа, цивільний позов якої залишився без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства. Аналогічна норма права міститься у ч. 7 ст. 128 КПК України.

Враховуючи, що цивільний позов у кримінальній справі залишено без розгляду, фінансування ремонтних робіт у КЗ Сахновщинський навчально-реабілітаційний центр здійснювалось на підставі державного замовлення та за рахунок бюджетних коштів, судова приходить до висновку, що прокурор в даному випадку мав право звернутися до суду в інтересах держави за захистом порушеного права.

Інші доводи апеляційної скарги, наведені на її обґрунтування, процесуальне рішення суду, прийняте по суті розглянутого ним питання не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного його вирішення.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази, судова колегія приходить до висновку про постановлення районним судом рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, у відповідності з обставинами справи, наданими сторонами доказами та, відповідно, про відсутність підстав для зміни чи скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 10 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді -