Ухвала

від 27.07.2017 по справі 910/12017/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

27.07.2017Справа № 910/12017/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Слух"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кордіал"

про визнання договору продовженим та визнання права власності

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін: без виклику представників

ВСТАНОВИВ:

24.07.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Слух" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кордіал" про визнання договору продовженим та визнання права власності (з урахуванням поданої позивачем 27.07.2017 заяви про зміну предмету позову).

26.07.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Слух" про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій позивач просить суд заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Кордіал" та іншим особам здійснювати виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Слух" з нежилого приміщення, група приміщень № 92 (літера А), що знаходиться в будинку № 56 по вулиці Ломоносова у місті Києві, загальною площею 347,1 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 43048180000, а також вчиняти дії щодо відключення вказаного приміщення від електромереж, водопостачання та/або щодо припинення електропостачання та водопостачання у вказане приміщення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2017 порушено провадження у справі № 910/12017/17; розгляд справи призначено на 11.08.2017.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, суд дійшов висновку про необхідність її задоволення з огляду на таке.

Так, судом встановлено, що 01.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Слух" (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кордіал" (орендодавець) укладено Договір оренди № 01/10/14 з правом викупу, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати орендареві у строкове платне користування нежиле приміщення, група приміщень № 92 (літера А), що знаходиться в будинку № 56 по вулиці Ломоносова у місті Києві, загальною площею 347,1 кв. м, на умовах, визначених договором.

Згідно з п. 1.4 Договору оренди № 01/10/14 з правом викупу від 01.10.2014 призначення приміщення - використання для потреб клініки (медичного центру).

Відповідно до п. 2.1 Договору оренди № 01/10/14 з правом викупу від 01.10.2014 цей договір укладається сторонами строком на 35 місяців. Строк дії цього договору починає свій перебіг з дати його підписання сторонами та підписання акту приймання-передачі приміщення згідно з п. 4. 1 цього договору і закінчується 01.08.2017.

Сторони встановили, що орендар має переважне право на продовження строку дії цього договору, яке реалізується в порядку, передбаченому п.п. 6.1.4, 7.1.4 цього договору (п. 2.2 Договору оренди № 01/10/14 з правом викупу від 01.10.2014).

Відповідно до п. 5.6 Договору оренди № 01/10/14 з правом викупу від 01.10.2014 у разі необхідності орендар може здійснювати оплату майбутніх орендних платежів за будь-який період з подальшим письмовим повідомленням орендодавця про здійснення таких авансових платежів. Уразі підвищення орендної плати у період, що був оплачений орендарем, оплаті підлягає різниця між сумою підвищеної та фактично сплаченої орендної плати.

Згідно з п. 6.1.4 Договору оренди № 01/10/14 з правом викупу від 01.10.2014 орендодавець зобов'язаний укласти договір оренди приміщення з орендарем на новий строк після отримання повідомлення орендаря про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк (п. 7.1.4 договору).

Відповідно до п. 7.1.4 Договору оренди № 01/10/14 з правом викупу від 01.10.2014 з метою реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди приміщення на новий строк у випадку закінчення строку дії цього договору, повідомити письмово орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення цього договору на новий строк не пізніше 45 календарних днів до дати закінчення строку дії цього договору.

Судом встановлено, що 31.05.2017 позивач звернувся до відповідача із листом (вих. № 31/05/17 від 31.05.2017), в якому, керуючись п.п. 2.2, 6.1.4, 7.1.4 Договору оренди № 01/10/14 з правом викупу від 01.10.2014 повідомив відповідача про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк та разом із вказаним листом надіслав відповідачу два примірники договору для підписання відповідачем (копія листа долучена позивачем до позовної заяви).

Однак, у відповідь листом відповідач повідомив позивача про те, що умови запропонованого позивачем договору оренди, зокрема умови щодо розміру орендної плати, відповідача не влаштовують, що відповідно до ст. 777 Цивільного кодексу України, свідчить про недосягнення між сторонами домовленості щодо плати, у зв'язку з чим переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Відповідач у вказаному листі зазначив, що строк дії укладеного між сторонами Договору оренди № 01/10/14 з правом викупу від 01.10.2014 припиняється 01.08.2017, у зв'язку з чим просив позивача в строк до 01.08.2017 покинути орендоване приміщення та вивезти з нього все майно позивача, після чого передати приміщення відповідачу за актом приймання-передачі приміщення.

Крім того, відповідач повідомив позивача про те, він має намір використовувати вказане приміщення для власних потреб, та зазначив, що з метою запобігання будь-яких конфліктних ситуацій позивачу слід завчасно вжити заходів щодо уникнення можливих збитків, в тому числі упущеної вигоди, у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди та виселення з орендованого приміщення.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначає, що підписання відповідачем надісланого позивачем договору оренди є обов'язком відповідача відповідно до п. 6.1.4 Договору оренди № 01/10/14 з правом викупу від 01.10.2014, однак листом від 15.06.2017 відповідач повідомив позивача про відмову у продовженні договору оренди та вимагав позивача звільнити приміщення до 01.08.2017, попередивши про вжиття заходів щодо виселення позивача з приміщення після 01.08.2017.

При цьому, позивач вказав на те, що відповідач у листі від 15.06.2017 зазначив, що не погоджується із запропонованими умовами, викладеними у направленому позивачем договорі оренди, які є ідентичними умовам діючого договору, однак така відмова відповідача не є конкретизованою, зокрема, відповідач не направив позивачу протоколу розбіжностей.

Крім того, як вбачається з листа відповідача, він зазначає, що має намір використовувати приміщення для власних потреб. Однак, як зазначає позивач, основним видом діяльності відповідача є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (відповідно до інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань). При цьому, позивач зазначив, що 16.06.2017 відповідач змінив своє місцезнаходження (44114, Волинська обл., Ратнівський р-н, с. Язавні, вул. Центральна, буд. 10А), що також свідчить про відсутність наміру використовувати приміщення для власних потреб.

Наведені, на думку позивача, такі дії відповідача свідчать про невиконання ним умов господарського договору (Договору оренди № 01/10/14 з правом викупу від 01.10.2014), невизнання права позивача на продовження договору оренди, ухилення від підписання основного договору на підставі попереднього договору, а також про створення відповідачем позивачу перешкод у користуванні орендованим приміщенням.

За таких обставин, позивач просить суд (з урахуванням заяви про зміну предмету позову): 1) визнати продовженим на 35 календарних місяців, починаючи з 01.08.2017, договір оренди з правом викупу між Товариством з обмеженою відповідальністю "Слух" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кордіал" щодо групи приміщень № 92 (літера А), що знаходиться в будинку № 56 по вулиці Ломоносова в місті Києві, загальною площею 347,1 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 43048180000 на умовах, викладених позивачем у прохальній частині позовної заяви та 2) визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Слух" право власності на приміщення № 101, площею 2,5 кв.м. групи приміщень № 92 (літера А), що знаходиться в будинку № 56 по вулиці Ломоносова в місті Києві.

Водночас, обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, позивач зазначає, що саме на підставі домовленості між сторонами про довгострокову оренду з правом викупу із можливістю її продовження на вимогу орендаря на 35 місяців позивач зробив у приміщенні власними коштами дорогий ремонт, облаштував дитячу клініку, завіз дороге медичне обладнання, одержав ліцензію МОЗ на здійснення медичної практики саме в орендованому приміщенні, налаштував безперервні бізнес-процеси, пов'язані територіально саме з приміщенням.

З огляду на викладене, враховуючи умови Договору оренди № 01/10/14 з правом викупу від 01.10.2014 про переважне право на укладення договору оренди на новий строк, позивач 31.05.2017 надіслав відповідачу повідомлення про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, однак відповідач у листі від 15.06.2017 відмовив позивачу у продовженні дії договору оренди та вказав на необхідність звільнення позивачем орендованого приміщення до 01.08.2017, попередивши про вжиття заходів щодо виселення позивача з приміщення після 01.08.2017.

У заяві про вжиття заходів до забезпечення позову позивач зазначає, що з листа відповідача від 15.06.2017 вбачаються достатні докази існування ймовірності проведення відповідачем самовільних дій з виселення позивача із займаного приміщення без врегулювання спору у судовому порядку.

Позивач зазначив, що у позовній заяві він, по суті, просить суд встановити наявність орендних правовідносин між сторонами. При цьому, позивач зазначив, що у разі виселення позивача із займаного приміщення до вирішення судом даної справи по суті, таке виселення утруднить виконання рішення у даній справі (у випадку задоволення позову), так як позивач повинен буде подавати позов про вселення у орендоване приміщення.

При цьому, позивач зазначив, що перебування позивача у приміщенні під час розгляду справи судом не буде безоплатним, так як ним було сплачено наперед орендну плату (за серпень та вересень 2017 року).

Крім того, позивач зазначив, що виселення позивача з приміщення до вирішення даної справи по суті (так само як і відключення електроенергії та водопостачання) може привести до істотного порушення прав і законних інтересів позивача, зокрема, буде перерваний лікувальний процес, будуть скасовані медичні операції; переміщення вартісного медичного обладнання потруби часу та спеціальних умов.

Також, позивач вказав на те, що існують всі підстави вважати, що відповідач не має наміру (як про це він зазначає у листі від 15.06.2017) використовувати приміщення для власних потреб, оскільки у мережі інтернет наявні оголошення щодо оренди вказаного приміщення, а передача приміщення відповідачем в оренду іншій особі призведе до виселення позивача з приміщення, якщо це відбудеться до розгляду даної справи по суті.

Крім того, позивач вказав на існування ризику припинення електропостачання та водопостачання до об'єкту оренди. Зокрема, позивач зазначив, що він отримав листа від ПАТ Київенерго про закінчення терміну дії договору та припинення електропостачання з 01.08.2017, та зазначив, що відповідач раніше вже вдавався до дій щодо припинення електропостачання та водопостачання позивача, направляючи листи до ТОВ Ліко-Житлосервіс про припинення водопостачання та електропостачання в орендовані приміщення.

З огляду на викладене, позивач зазначає, що відповідач проігнорував лист позивача із пропозицією укласти договір оренди; надав відповідь про відсутність бажання продовжувати оренду позивачу та про необхідність позивача звільнити орендовані приміщення з 01.08.2017; змінив адресу місцезнаходження та розмістив оголошення про здачу орендованих позивачем приміщень в оренду, що свідчить про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги позивачем.

За таких обставин, позивач зазначає, що існує реальний ризик виселення позивача із приміщення, яке (у випадку задоволення позову) унеможливить захист прав і інтересів позивача, а також ризик припинення постачання електроенергії, у зв'язку з чим позивач просить суд заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Кордіал" та іншим особам здійснювати виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Слух" з нежилого приміщення, групи приміщень № 92 (літера А), що знаходиться в будинку № 56 по вулиці Ломоносова в місті Києві, загальною площею 347,1 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 43048180000, а також вчиняти дії щодо відключення вказаного приміщення від електромереж, водопостачання та/або щодо припинення електропостачання та водопостачання у вказане приміщення.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: - накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; - забороною відповідачеві вчиняти певні дії; - забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; - зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

У відповідності до п. 1 Постанови Вищого господарського суду від 26.12.2011 р. № 16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову , умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як зазначено в п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Як встановлено судом, 31.05.2017 позивач звернувся до відповідача із листом (вих. № 31/05/17 від 31.05.2017), в якому, керуючись п.п. 2.2, 6.1.4, 7.1.4 Договору оренди № 01/10/14 з правом викупу від 01.10.2014 повідомив відповідача про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк та разом із вказаним листом надіслав відповідачу два примірники договору для підписання відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 Господарського кодексу України орендар має переважне право перед іншими суб'єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди.

Відповідно до ст. 77 Цивільного кодексу України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється. Наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Суд зазначає, що вказана стаття ЦКУ передбачає перелік переважних прав наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором найму. Переважність права реалізується завдяки обов'язку наймодавця перш за все надати таке право наймачеві в разі наявності його бажання.

При цьому, наймач має переважне право на укладення договору найму на новий строк після спливу строку договору. Наймач може скористатися цим правом не автоматично, а за наявності таких умов: а) якщо він належно виконував свої обов'язки за договором найму. Тобто переважне перед іншими особами право на продовження відносин найму має тільки той наймач, який своєчасно сплачував плату за користування майном, утримував майно у належному стані, не допускаючи його погіршення та сумлінно виконував інші обов'язки наймача, передбачені договором найму та законом; б) якщо наймодавець має намір в подальшому здавати майно в найм; в) якщо наймач погоджується укласти договір найму на новий строк на умовах, що пропонуються іншим претендентам (мова йдеться про плату за користування майном, розподіл обов'язків між сторонами тощо); г) якщо наймач повідомить наймодавця про свій намір укласти договір найму на новий строк. Таке повідомлення повинно бути зроблено наймачем до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором. Якщо ж такий строк договором не визначений, повідомлення повинно бути зроблено у розумний строк. В даному випадку оціночна категорія "розумний строк" повинна розумітися як строк, необхідний для обговорення наймодавцем та наймачем всіх умов нового договору найму та підписання необхідних документів.

Як встановлено судом, листом від 15.06.2017 відповідач повідомив позивача про те, що умови запропонованого позивачем договору оренди, зокрема умови щодо розміру орендної плати, відповідача не влаштовують, що відповідно до ст. 777 Цивільного кодексу України, свідчить про недосягнення між сторонами домовленості щодо плати, у зв'язку з чим переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Позовні вимоги позивача у даній справі обґрунтовані наявністю (на думку позивача) підстав для укладення договору оренди на новий строк щодо групи приміщень № 92 (літера А), що знаходиться в будинку № 56 по вулиці Ломоносова в місті Києві, загальною площею 347,1 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 43048180000, з позивачем як орендарем, що має переважно право на укладення такого договору.

Водночас, як встановлено судом, відповідачем було відхилено пропозицію позивача на укладення договору оренди на новий строк з підстав, які позивач вважає безпідставними та необгрунтованими.

Суд зазначає, що обгрунтування заяви про забезпечення позову зводяться до обставин необхідності забезпечення позову саме в частині позовних вимог про визнання договору оренди продовженим .

При цьому, будь-яких доводів щодо наявності підстав для забезпечення позову в частині позовних вимог про визнання права власності позивачем у заяві про забезпечення позову не наведено.

Суд зазначає, що виконання рішення у даному випадку слід розуміти не лише як стадію, яка має місце у судових рішеннях про присудження (та яка передбачає можливість застосування заходів державного примусу), але і більш широкому значенні, як таке правове положення сторін, за яких судом вирішено спір шляхом усунення невизначеності у правовідносинах між сторонами, та судом здійснено ефективний захист порушених прав, який в тому числі полягає у запобіганні подальшому порушенню прав та необхідності застосовувати додаткові заходи захисту.

Суд зазначає, що вирішуючи спір за позовом про визнання договору продовженим, суд встановлює наявність обставин, які свідчать про підстави для продовження договору оренди, та судовий захист полягає в усуненні невизначеності у правовідносинах між сторонами, і хоча стадія виконання у таких спорах відсутня, однак внаслідок визнання договору продовженим настають правові наслідки, пов'язані з цим. Водночас, до вирішення такого спору судом можуть мати місце обставини, які створюють загрозу порушення прав та інтересів позивача, та відповідно можуть нівелювати ефективність та достатність самого обраного позивачем способу судового захисту, в тому числі обумовлювати необхідність застосування додаткових заходів на захист порушених прав шляхом подання інших позовів.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі № 6-640цс17, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

За змістом ст. 386 Цивільного кодексу України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Суд зазначає, що вказана матеріальна норма, яка передбачає право власника на превентивний захист (коли право ще не порушене, але існує реальна загроза такого порушення), зокрема, втілюється у процесуальне право, передбачене ст. 66 ГПК України, на подання заяви про забезпечення позову, яка спрямована на захист від можливого порушення права позивача (коли існує реальна загроза порушення такого права), в тому числі права на ефективний судовий захист, який полягає у реальному відновленні порушеного права, в тому числі спрямований на запобігання утрудненню чи неможливості виконання рішення суду.

При цьому, суд зазначає, що право оренди є різновидом речового права, яке підлягає захисту на рівні з правом власності, в тому числі орендар має право на превентивний захист свого речового права, а саме у випадку коли він має підстави передбачати можливість порушення свого права іншою особою (в тому числі власником майна) - може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Судом встановлено, що 21.07.2017 на сайті olx.com.ua опубліковане оголошення про оренду з подальшим викупом приміщення, площею 347 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, буд. 56 (приміщення № 92, літера А) - на першому поверсі багатоповерхівки; попереднє використання - клініка Доктор ЛОР ; без посередників, власник - ТОВ Коріал (роздруківка з сайту долучена позивачем до заяви про вжиття заходів до забезпечення позову).

Таким чином, наявність в мережі Інтернет оголошення про оренду з правом викупу нежитлового приміщення, групи приміщень № 92 (літера А), що знаходиться в будинку № 56 по вулиці Ломоносова в місті Києві, загальною площею 347,1 кв.м., яке є об'єктом оренди за Договором оренди № 01/10/14 з правом викупу від 01.10.2014, свідчить про вчинення відповідачем дій, спрямованих на передачу вказаних приміщень іншим особам, тобто свідчить про відсутність у відповідача наміру укладати з позивачем договір оренди на новий строк та про наявність у орендаря обґрунтованих підстав передбачати можливість порушення свого переважного права оренди власником майна.

За таких обставин, у випадку задоволення судом позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Слух" в частині позовних вимог про визнання договору продовженим та у випадку виселення позивача із нежитлових приміщень, групи приміщень № 92 (літера А), що знаходиться в будинку № 56 по вулиці Ломоносова в місті Києві, загальною площею 347,1 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 43048180000, позивачу необхідно буде звертатися до суду із позовом про вселення до вказаних приміщень.

Крім того, у випадку задоволення судом позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Слух" в частині позовних вимог про визнання договору продовженим та одночасно передачі відповідачем в оренду нежитлових приміщень, групи приміщень № 92 (літера А), що знаходиться в будинку № 56 по вулиці Ломоносова в місті Києві, загальною площею 347,1 кв.м., іншій особі (станом на дату набрання рішенням законної сили), фактичне користування вказаними приміщеннями третьою особою (новим орендарем) утруднить виконання рішення суду, яке полягатиме у нівелюванні ефективності та достатності обраного позивачем способу судового захисту, а саме обумовлюватиме необхідність застосування додаткових заходів на захист порушених прав шляхом подання інших позовів, зокрема, позову про визнання недійсним договору оренди, укладеного між відповідачем та третьою особою, щодо користування нежитловим приміщенням, групи приміщень № 92 (літера А), що знаходиться в будинку № 56 по вулиці Ломоносова в місті Києві, загальною площею 347,1 кв.м., з підстав порушення переважного права орендаря на укладення договору на новий строк.

Крім того, позивачем долучено до заяви про вжиття заходів до забезпечення позову лист ПАТ Київенерго , в якому ПАТ Київенерго повідомляє позивача про закінчення строку дії Договору про постачання електроенергії № 42874 від 30.04.2014 з 01.08.2017. При цьому, умовою продовження строку дії вказаного договору є надання позивачем документа, що підтверджує право позивача на користування об'єктом, до якого здійснюється постачання електроенергії. У випадку ненадання позивачем такого документа, постачання електроенергії буде припинено з 02.08.2017.

Згідно з п. 7.2.1 Договору оренди № 01/10/14 з правом викупу від 01.10.2014 орендар має право користуватися системами комунікацій (водопостачання (холодне та гаряче) та водовідведення, електропостачання, теплопостачання) та отримувати комунальні послуги на підставі договорів, укладених з постачальниками комунальних послуг.

При цьому, у заяві про вжиття заходів до забезпечення позову позивач зазначив, що відповідач раніше вже вдавався до дій щодо припинення електропостачання та водопостачання позивача, направляючи листи до ТОВ Ліко-Житлосервіс про припинення водопостачання та електропостачання в орендовані приміщення (копії відповідних листів № 86 від 10.06.2014 та № 92 від 04.07.2014 долучено позивачем до заяви про забезпечення позову).

Крім того, позивач зазначив, що виселення позивача з приміщення до вирішення даної справи по суті (так само як і відключення електроенергії та водопостачання) може привести до істотного порушення прав і законних інтересів позивача, зокрема, буде перерваний лікувальний процес, будуть скасовані медичні операції; переміщення вартісного медичного обладнання потруби часу та спеціальних умов.

Суд зазначає, що встановлені судом обставини достатньо обґрунтовано підтверджують припущення позивача про можливість вчинення відповідачем дій щодо виселення позивача із нежитлових приміщень, групи приміщень № 92 (літера А), що знаходиться в будинку № 56 по вулиці Ломоносова в місті Києві, загальною площею 347,1 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 43048180000, та щодо відключення вказаного приміщення від електромереж, водопостачання та/або щодо припинення електропостачання та водопостачання у вказане приміщення, що утруднить досягнення мети позивача звернення з даним позовом до суду - захисту порушених прав і інтересів, пов'язаних з реалізацією орендарем переважного права на оренду майна на новий строк, обраним ним способом, а навпаки, зумовлять (у випадку задоволення позову) виникнення необхідності у подальших зверненнях до судів для відновлення своїх порушених прав і інтересів відносно вказаного об'єкту оренди, тобто неефективність (недостатність) даного судового рішення.

При цьому, судом встановлено, що позивачем було сплачено орендні платежі за Договором оренди № 01/10/14 з правом викупу від 01.10.2014 за серпень та вересень 2017 року, що підтверджується платіжними дорученнями № 4126 від 21.07.2017 та № 4127 від 21.07.2017, копії яких долучено позивачем до заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, з огляду на що суд дійшов висновку, що забезпечення позову у даній справі (в частині позовних вимог про визнання договору оренди продовженим) не призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Водночас, суд зазначає, таке забезпечення позову не звільняє заявника (позивача) від виконання обов'язку зі сплати відповідачу орендної плати та здійснення інших платежів (за електроенергію, водопостачання, тощо).

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову в частині позовних вимог про визнання договору продовженим з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

З огляду на викладене, з метою запобігання можливим потенційним порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, а також враховуючи, що невжиття заходів до забезпечення позову в частині позовних вимог про визнання договору продовженим може фактично утруднити захист порушених прав і інтересів в обраний позивачем при зверненні з даним позовом до суду спосіб (даний спосіб буде неефективний (недостатнім) сам по собі, оскільки може породжувати подання нових позовів до суду), суд вважає обґрунтованою заяву позивача про забезпечення позову в частині позовних вимог про визнання договору продовженим, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Слух" про вжиття заходів до забезпечення позову задовольнити повністю.

2. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Кордіал" (44114, Волинська область, Ратнівський район, село Язавні, вулиця Центральна, будинок 10А; ідентифікаційний код: 39018738) та іншим особам здійснювати виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Слух" (04215, м. Київ, проспект Свободи, буд. 24-Б, кв. 153; ідентифікаційний код: 35017568) з нежилого приміщення, групи приміщень № 92 (літера А), що знаходиться в будинку № 56 по вулиці Ломоносова в місті Києві, загальною площею 347,1 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 43048180000, а також вчиняти дії щодо відключення вказаного приміщення від електромереж, водопостачання та/або щодо припинення електропостачання та водопостачання у вказане приміщення.

3. Ухвала про вжиття заходів до забезпечення позову набирає законної сили з 27.07.2017, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред'явлена до виконання до 28.07.2020.

4. Стягувачем за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю "Слух" (04215, м. Київ, проспект Свободи, буд. 24-Б, кв. 153; ідентифікаційний код: 35017568).

Боржником за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю "Кордіал" (44114, Волинська область, Ратнівський район, село Язавні, вулиця Центральна, будинок 10А; ідентифікаційний код: 39018738).

Суддя І.М. Отрош