Ухвала

від 19.07.2017 по справі 910/8548/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

19.07.2017№ 910/8548/13

За заявою Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

про видачу дублікату наказу господарського суду міста Києва від 16.07.2013

у справі № 910/8548/13 та поновлення пропущеного строку для пред'явлення

до виконання наказу господарського суду міста Києва від 16.07.2013

у справі № 910/8548/13

За позовом Заступника прокурора Печерського району м. Києва в інтересах держави в

особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "M.І.К.SHORR GmbH"

про стягнення 229 979,82 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Шевчук А.Ю. за довіреністю № 32 від 11.07.2016;

від відповідача: не з'явився;

від прокурора: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.07.2013 (суддя Марченко О.В.) позов Заступника прокурора Печерського району м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "M.І.К.SHORR GmbH" в доход державного бюджету: 215 443, 61 грн. основного боргу; 7 858, 07 грн. пені; 6 463, 31 грн. штрафу і 214, 83 грн. втрат від інфляції; стягнуто з Фірми в доход державного бюджету України 4 599, 60 грн. судового збору.

16.07.2013 на виконання рішення господарського суду міста Києва від 01.07.2013 видано накази в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

30.06.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву надійшла заява про видачу дублікату наказу та поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу господарського суду міста Києва від 16.07.2013 у справі № 910/8548/13.

Розпорядженням Керівника апарату господарського суду міста Києва від 30.06.2017 № 05-23/1972 було призначено повторний автоматизований розподіл вищевказаної заяви у зв'язку із закінченням терміну повноважень у судді Марченко О.В.

В результаті повторного автоматизованого розподілу вказану заяву було передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.07.2017 розгляд вищевказаної заяви було призначено на 19.07.2017 року.

Представник заявника (позивача) в судовому засіданні 19.07.2017 року підтримав викладені в заяві вимоги.

Представники відповідача та прокуратури в судове засідання 19.07.2017 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Розглянувши в судовому засіданні 19.07.2017 заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу господарського суду міста Києва від 16.07.2013 у справі № 910/8548/13, суд вирішив задовольнити її частково виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 116 Господарського процесуального кодексу України, виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом та підлягає виконанню у порядку, що встановлений Господарським процесуальним кодексом України.

Статтею 120 Господарського процесуального України передбачено, що у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання.

У разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

Так, згідно з частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

Порядок встановлення, обчислення та закінчення процесуальних строків, підстави їх зупинення, умови і порядок відновлення та продовження процесуальних строків визначено статтями 50 - 53 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законодавством процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Причини поважності пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин та наданих доказів згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

В силу вимог ст. 43 Господарського процесуального України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об'єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред'явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого терміну.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстав, з яких стягувач вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у стягувача не було можливості.

З системного аналізу норм законодавства вбачається, що суд може поновити строки для пред'явлення наказу до виконання за умови, коли по-перше, відповідний наказ не пред'явлений стягувачем до виконання у визначені законом строки взагалі, або ж коли його було повернуто державним виконавцем стягувачу з підстав, які дозволяють повторно звернутись до органів примусового виконання рішень, і по-друге: коли причини, за яких стягувач не пред'явив або повторно не пред'явив такий наказ до виконання є поважними.

Водночас, судом встановлено, що ухвалою господарського суду міста Києва від 13.06.2017 стягувачу вже було поновлено строк пред'явлення строк пред'явлення до виконання наказу господарського суду міста Києва від 16.07.2013 зі справи № 910/8548/13 щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "M.І.К.SHORR GmbH" заборгованості у сумі 229 979, 82 грн. в дохід Державного бюджету України до 13.06.2020.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні заяви Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву в частині поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 16.07.2013 у справі № 910/8548/13

Статтею 120 ГПК України передбачено, що у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання.

Про видачу дубліката наказу виноситься ухвала. До заяви про видачу дубліката наказу мають бути додані: довідка установи банку, державного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу; при втраті наказу стягувачем - довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено.

Як на тому наголосив Вищий господарський суд України у постанові від 10.06.2015 у справі № 910/14601/13, наведені норми не ставлять саму по собі видачу дубліката втраченого наказу в залежність як від причин його втрати, так і від того, ким втрачений наказ. Визначальними обставинами є сам факт втрати виданого судом наказу, заява повинна бути подана до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання і те, що він не пред'являвся до виконання.

Отже, підставою для видачі наказу є подана заява з документами, які підтверджують факт втрати наказу, а відсутність таких документів є підставою для відмови у видачі дублікату наказу.

Господарський процесуальний кодекс України не надає права відмовити у задоволенні заяви про видачу дублікату наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов'язує стягувача наводити причини втрати наказу.

Згідно з Довідкою Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві № 457/3 наказ від 16.07.2013 у справі № 910/8548/13 було втрачено.

Відсутність наказу у стягувача унеможливило виконання рішення суду та порушує права заявника.

Згідно із положеннями ст. ст. 4-5, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і їх виконання провадиться на підставі виданого господарським судом наказу.

Задовольняючи заяву стягувача про видачу дублікату наказу, суд виходить з того, що стягувачем означену заяву подано з дотриманням встановлених Господарським процесуальним кодексом України вимог, а також того, що в добровільному порядку рішення господарського суду у даній справі боржником не виконано.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (частина четверта статті 13, частина перша статті 17, частина перша статті 55, частина п'ята статті 124, пункт 9 частини третьої статті 129).

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N 11-рп/2012), а також Рішення від 26.червня 2013 року, № 5-рп/2013.

Водночас, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Стаття 6 Конвенції з прав людини гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

Також, суд звертає увагу на те, що видача дублікату наказу жодним чином не порушує права боржника та не покладає на нього якихось додаткових зобов'язань, оскільки відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України та п. 6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі.

Керуючись ст. ст. 86, 119, 120 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу господарського суду міста Києва від 16.07.2013 у справі № 910/8548/13 задовольнити частково.

2. Видати Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву дублікат наказу господарського суду міста Києва від 16.07.2013 у справі № 910/8548/13 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "M.І.К.SHORR GmbH" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 19/16А; ідентифікаційний код 20028360) в доход державного бюджету України (одержувач - УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва; код одержувача: 37995466; банк одержувача: ГУ ДКСУ у м. Києві; розрахунковий рахунок: 31112093700011; МФО 820019; КЕКД: 22080200; призначення платежу: плата за оренду майна бюджетних установ): 215 443 (двісті п'ятнадцять тисяч чотириста сорок три) грн. 61 коп. основного боргу; 7 858 (сім тисяч вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 07 коп. пені; 6 463 (шість тисяч чотириста шістдесят три) грн. 31 коп. штрафу і 214 (двісті чотирнадцять) грн. 83 коп. втрат від інфляції.

3. В іншій частині заяви відмовити.

4. Копію даної ухвали направити учасникам судового процесу.

Суддя М.Є. Літвінова