Рішення

від 31.07.2017 по справі 477/508/17

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 477/508/17

Провадження № 2/477/523/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2017 року Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі головуючої судді - Семенової Л.М.,

при секретарі - Сірюк С.В.,

за участю:

прокурора - Петрової Т.П.,

відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 Миколаївської області в інтересах держави до ОСОБА_1 про зобов'язання повернення майна,

ВСТАНОВИВ:

29 березня 2017 року керівник Миколаївської місцевої прокуратури №2 Миколаївської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави, посилаючись на невжиття заходів до усунення порушень уповноваженим органом на розпорядження земельними ділянка - Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області, та в якій просить зобов'язати ОСОБА_1 повернути державі в особі вказаного управління Держгеокадастру земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 62,0239 га в межах Прибузької сільської ради Вітовського району Миколаївської області, кадастрові номери:

- 4823384200:08:000:0149 - 5 га;

- 4823384200:08:000:0152 - 19,2729 га;

- 4823384200:08:000:0170 - 0,7633 га;

- 4823384200:03:000:0270 - 10,0272 га;

- 4823384200:10:000:0150 - 26,9605 га.

Посилаючись на приписи ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , вказує, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, у зв'язку з відсутністю повноважень у даного органу державної влади - розпорядника вказаного майна, на звернення до суду з позовами про повернення земельних ділянок, які використовуються без правовстановлюючих документів, та відповідно до приписів ч. 2 ст. 45 ЦПК України прокурор - самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

В обґрунтування вказаного позову прокурор зазначив, що Миколаївською місцевою прокуратурою № 2 виявлено порушення вимог законодавства при використанні земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вітовського району.

Так, до прокуратури надійшла інформація Прибузької сільської ради про те, що ОСОБА_1 використовує земельні ділянки площами 71,3 га та 60,78 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території сільської ради, що відносяться до земель запасу, та сплачує за них орендну плату до бюджету сільської ради на підставі розрахунків останньої.

Під час опрацювання інформації сільської ради, відділу Держгеокадастру у Жовтневому районі, даних Публічної кадастрової карти України встановлено, із вказаної площі земельних ділянок, що використовуються, 62,0239 га (розподілені на 5-ть ділянок) перебувають у державній власності, інша частина належить на праві приватної власності громадянам.

Посилаючись не використання зазначених земельних ділянок відповідачем за відсутності правовстановлюючих документів та правових підстав згідно ст.ст. 116, 123 ЗК України, вказує про незаконність цих дій та необхідним їх повернення державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримала та пояснила про вище викладене. Зазначила, що між розпорядником вказаних земельних ділянок та ОСОБА_1 будь-яких договорів на використання ним цих земельних ділянок не укладалось. Останній здійснює їх використання самовільно, вказує, що у разі дотримання конкурсної процедури надання в оренду спірної земельної ділянки була б визначена її нормативна грошова оцінка станом на сьогоднішній день та можна було б забезпечити надходження значно більшої суми орендних платежів, тому землі мають бути повернуті державі в голові Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав та пояснив, що спірні земельні ділянки використовував зі згоди органну місцевого самоврядування - сільської ради. Договір оренди вказаних земельних ділянок був укладений із Прибузькою загальноосвітньою школою. Він є суборендатором, але дія попереднього договору скінчилася. Ним замовлено документи з виготовлення технічної документації для Прибузькою ЗОШ та можливості продовження дії договорів, однак така ще не виготовлена. Він сплачував установлені сільською радою розмірі орендної плати. Наразі звернувся до Головного управління Держгеокадастру із заявою про надання спірних земельних ділянок в оренду, але рішення ще не отримав.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

За даними відділу Держгеокадастру у Жовтневому районі Миколаївської області від 25.10.2016 року та 23.01.2017 року, згідно перевірки Книги запасів державної реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди , станом на 01.01.2013 року, договори оренди саме на площі 71,3 га та 60,78 га, де орендарем виступав би ОСОБА_1 не реєструвались. Зазначено про укладення договору із ПП ОСОБА_1 29.11.2007 року терміном 1 рік на іншу площу земельної ділянки (а.с. 10-16, 24).

Відповідно до інформації Прибузької сільської ради Вітовського району Миколаївської області від 08.11.2016 року № 862, ОСОБА_1 використовуються земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 71,3 га та 60,78 га без договору оренди, але орендна плата сплачується згідно розрахунку 3 %. (а.с. 18-19).

За даними Витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, (а.с. 25) ділянки за кадастровими номерами 4823384200:08:000:0149 (площа 5 га); (а.с. 30) 4823384200:08:000:0152 (площа 19,2729); (а.с. 35) 4823384200:08:000:0170 (площа 0,7633); (а.с. 40) 4823384200:03:0270 (площа 10,0702); (а.с. 45) 4823384200:10:000:0150 (площа 26,9605) - розташовані на території Прибузької сільської ради, землі сільськогосподарського призначення Державної власності.

Відповідно до листів Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 08.02.2017 року та від 24.02.2017 року, станом на 08.02.2017 року земельні торги щодо продажу права оренди земельних ділянок за кадастровими номерами 4823384200:08:000:0149 (дата реєстрації 14.06.2013 р); 4823384200:08:000:0152 (дата реєстрації 03.07.2013 р.); 4823384200:08:000:0170 (дата реєстрації 20.10.2016р.); 4823384200:03:000:0270 (дата реєстрації 02.09.2016р.) та 4823384200:10:000:0150 (дата реєстрації 14.06.2013р.), не проводилась. Головним управлінням не приймалось рішень про передачу вказаних земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 Відомості про будь-яких інших орендарів відсутні (а.с. 50-51).

Вітовська районна державна адміністрація на запит прокурора 10.02.2017 року також повідомила, що за період з 01.01.2012 р. по 10.02.2017 р. розпоряджень голови райдержадміністрації про передачу в оренду ОСОБА_1 земельних ділянок за кадастровими номерами 4823384200:08:000:0149; 4823384200:08:000:0152; 4823384200:08:000:0170; 4823384200:03:000:0270 та 4823384200:10:000:0150 не виявлено, проекти землеустрою щодо відведення цих ділянок в оренду ОСОБА_1 на затвердження не надходили. Будь-які договори із ОСОБА_1 щодо вищевказаних земель адміністрацією не укладались (а.с. 60).

За даними акту обстеження земельних ділянок по Галицинівській (Прибузькій) раді станом на 6 лютого 2017 року, земельні ділянки за кадастровими номерами 4823384200:08:000:0149; 4823384200:08:000:0152; 4823384200:08:000:0170; 4823384200:03:000:0270 та 4823384200:10:000:0150 перебувають у державній власності, використовуються фізичною особою ОСОБА_1, засіяні озимими культурами під урожай 2017 року (а.с. 53).

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість представництва інтересів прокурора держави в суді за даним позовом та що відповідає вимогам ст.131-1 Конституції України, ст. 23 ЗУ Про прокуратуру та ст. 45 ЦПК України.

Статтями 13, 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Статтею 2 Закону України Про охорону земель визначено, що об'єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Відповідно до ст.ст. 116, 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), громадяни набувають право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону, які приймаються на підставі відповідних проектів землеустрою щодо їх відведення. Набуття права на землю здійснюється шляхом надання її у користування.

Розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є однією з передумов для надання у користування такої земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.

Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 124 цього ж Кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Тобто, закон передбачає, що набуття права на оренду земельної ділянки державної власності передує проведення земельних торгів, за результатами яких приймається рішення органом місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, чи укладається договір купівлі-продажу права оренди з наступним укладенням договору оренди земельної ділянки.

Частиною 2 вказаної статті не передбачено надання земель громадянам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без проведення земельних торгів.

Відповідно до ст.ст. 125, 126 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Водночас, всупереч зазначеним вимогам законодавства, згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, відділу Держгеокадастру у Вітовському районі та Вітовської районної ради, проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 в оренду спірної земельної ділянки не розроблявся, рішення про надання її в оренду на підставі виготовленої документації не приймалося, технічна документація із нормативної грошової оцінки земель переданих громадянину не виготовлялась та не затверджувалась, земельні торги щодо продажу права оренди спірної земельної ділянки не проводились, договір оренди земельної ділянки не укладався.

Статтею 152 Земельного кодексу України встановлено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Надання земель за відсутності відповідного рішення органу державної влади, проекту землеустрою та зареєстрованого договору оренди землі призводить до не облікованого використання земель. Наведене сприяє тінізації аграрного сектору економіки та втраті з боку держави загалом контролю над процесами оренди земельних угідь і виробництва сільгосппродукції в країні.

При цьому, надання земель без проведення конкурсу не забезпечує захисту економічних та соціальних інтересів місцевого самоврядування, наповнення місцевих бюджетів, застосування ринкових ставок орендної плати за землю, що завдає істотної шкоди інтересам держави.

Статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Статтею 1213 ЦК України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Аналогічні правові позиції викладені в постановах Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі №6-3090цс15, від 08.06.2016 у справі №6-3089цс-15.

Згідно ст. 15-1 ЗК України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 122 вищевказаного Кодексу передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно підпункту 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, вказаний орган розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Таким чином, уповноваженим органом на розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності на території області є Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, якому і належить повернути спірні земельні ділянки.

За наведеного вище, встановивши, що відповідач використовує спірні земельні ділянки без правових підстав, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги прокурора обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Посилання ОСОБА_1 на сплату них розміру орендної плати, та звернення до відповідного органу із заявою про передачу спірних земельних ділянок в оренду, не заслуговують на увагу, адже наведені ним обставини не скасовують законодавчих вимог що, надають особі право використовувати державні чи комунальні землі.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача також належить стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 212-218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Зобов'язати ОСОБА_1 повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, звільнивши земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 62,0239 га, що розташовані в межах Прибузької сільської ради Вітовського району Миколаївської області за кадастровими номерами та окремо площею:

4823384200:08:000:0149 - 5 га;

4823384200:08:000:0152 - 19, 2729 га;

4823384200:08:000:0170 - 0, 7633 га;

4823384200:03:000:0270 - 10,0272 га;

4823384200:10:000:0150 - 26, 9605 га.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Миколаївської області (р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 0290048, Банк ДКСУ м.Києва, МФО 820172) судові витрати по справі: судовий збір в сумі 21 844 (двадцять одна тисяча вісімсот сорок чотири) грн. 73 коп.

Рішення може бути оскаржене через Жовтневий районний суд Миколаївської області до апеляційного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 31 липня 2017 року.

Суддя Л.М.Семенова