Постанова

від 25.07.2017 по справі 816/689/17

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/689/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Довгопол М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Дубінчина О.М.,

представника позивача - Котяш І.М.,

представника відповідача - Курила В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будекспрессервіс" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

11 травня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будекспрессервіс" (надалі по тексту - позивач, ТОВ "Будекспрессервіс") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 квітня 2017 року № 0003911405.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на безпідставність висновків відповідача про заниження ТОВ "Будекспрессервіс" податку на додану вартість на загальну суму 303996 грн за результатами господарських операцій з ТОВ "Агропромінвест-К" та ТОВ "Техкомпроект", стверджуючи, що податковий кредит сформовано в порядку, встановленому чинним законодавством, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, а господарські операції із вказаними контрагентами мали реальний характер та в повному обсязі відображені у бухгалтерському та податковому обліку підприємства.

Зауважував, що посилання в акті перевірки від 31.03.2017 № 428/16-31-14-05-09/38252517 на неналежне оформлення товарно-транспортних накладних, відсутність сертифікатів якості, ненадходження відповідей від інших контролюючих органів на запит відповідача щодо надання матеріалів перевірки чи податкової інформації, не можуть бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій та заниження позивачем податку на додану вартість. Також звертав увагу на те, що ТОВ Будекспрессервіс не може нести відповідальність за невиконання контрагентами своїх зобов'язань.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.

У письмових запереченнях відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення зазначав, що за результатами перевірки ТОВ "Будекспрессервіс" встановлено, що господарські операції ТОВ "Будекспрессервіс" з ТОВ "Агропромінвест-К" та ТОВ "Техкомпроект" мали безтоварний, нереальний характер, а полягали у документальному оформленні операцій (в тому числі шляхом складення податкових накладних) з метою ухилення від сплати податків та обов'язкових платежів.

Відносно господарських операцій позивача із ТОВ "Агропромінвест-К" зауважував, що до перевірки позивачем не надано документів бухгалтерського обліку щодо використання та реалізації придбаного товару, у наданих ТТН відсутні відомості про вантажно-розвантажувальні операції, і за даними АІС Податковий блок взаємовідносини зазначеного у ТТН перевізника ФОП ОСОБА_3 із ТОВ Будекспрессервіс і ТОВ "Агропромінвест-К" відсутні. Крім того, проведеним аналізом даних АІС Податковий блок Єдиний реєстр зареєстрованих податкових накладних встановлено, що ТОВ "Агропромінвест-К" у податковій звітності відображав придбання товару у єдиного постачальника - ТОВ ЕНКОР ПРОДАКТ , яким податкові зобов'язання з ТОВ "Агропромінвест-К" не відображено (податкову звітність подано з нульовими показниками).

Стосовно господарських операцій позивача із ТОВ Техкомпроект відповідач звертав увагу на те, що до перевірки позивачем також не надано документів бухгалтерського обліку щодо використання та реалізації придбаного товару, у наданих ТТН відсутні відомості про перевізника, вантажно-розвантажувальні операції, і власники зазначених у ТТН транспортних засобів не є працівниками позивача і ТОВ Техкомпроект і останнім не придбавалися транспортні послуги чи послуги оренди таких транспортних засобів. Також при дослідженні ланцюга постачання згідно зареєстрованих податкових накладних ТОВ Техкомпроект придбано товар, відмінний від того, що в подальшому реалізовано на адресу покупців - контрагентів, що ставить під сумнів реальність господарських операцій /т. 1 а.с. 85 - 88/.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ТОВ "Будекспрессервіс" (ідентифікаційний код 38252517) зареєстроване як юридична особа 02.08.2012, /т.1 а.с. 11-12/ та як платник податку на додану вартість 01.04.2016 / т.1 а.с. 13/.

У період з 20.03.2017 по 25.03.2017 головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок ризикових платників та моніторингу ризикових операцій управління аудиту ГУДФС у Полтавській області Сезьком В.А. проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Будекспрессервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Агропромінвест-К" за період з 01.08.2016 по 31.08.2016, ТОВ "Техкомпроект" за період з 01.10.2016 по 31.10.2016 та правомірності їх відображення в податковій звітності, за результатами якої складено акт № 428/16-31-14-05-09/38252517 від 31.03.2017 ( надалі - акт перевірки) /т.1 а.с. 19-36/.

Підстави та порядок проведення перевірки позивачем не оскаржуються.

Перевіркою встановлено та в акті перевірки зафіксовано порушення позивачем п. 44.1 ст.44, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.1, п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 303996 грн, в тому числі за серпень 2016 року - 115530 грн, за жовтень 2016 року - 188466 грн .

На акт перевірки позивачем подано заперечення /т. 1 а.с. 43 - 47/, за результатами розгляду яких ГУ ДФС у Полтавській області залишено висновки акту перевірки без змін, про що повідомлено позивача листом від 20.04.2017 № 5833/10/16-31-14-05-18 /т. 1 а.с. 48 - 52/.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0003911405 від 25.04.2017, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 379995 грн, в тому числі за основним платежем - 303996 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 75999 грн /т. 1 а.с. 14/.

Позивач не погодився із вказаним податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ на суму 303996 грн контролюючим органом здійснено на підставі висновку перевірки про безпідставне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Агропромінвест-К за серпень 2016 року у розмірі 115530 грн та з ТОВ Техкомпроект за жовтень 2016 року у розмірі 188466 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом а) пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг

В силу положень пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином право на формування податкового кредиту платнику податку на додану вартість надається, зокрема, на суму податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, за наявності зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних/ розрахунків коригування до таких податкових накладних

Суд також враховує, що пунктом 44.1. статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

З огляду на викладене, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідний правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 27.06.2017 у справі 808/1062/14 (номер рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень 67721381).

При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Надаючи оцінку реальності здійснення господарських операцій позивача із ТОВ "Агропромінвест-К" та правомірності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за їх наслідками у серпні 2016 року у розмірі 115530 грн, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що між ТОВ "Агропромінвест-К" (по тексту договору - Постачальник) та ТОВ Будекспрессервіс (по тексту договору - Покупець) укладено договір поставки від 25.08.2016 № 25/08-16, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у визначені строки Покупцеві Товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар (пункт 1.1. Договору). Асортимент, номенклатура, загальна кількість та вартість Товару, що підлягає поставці, визначаються Сторонами у Рахунках або Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору (пункт 2.1. Договору). Поставка Товару на склад Покупця здійснюється на умовах DDP транспортом Постачальника й за рахунок Постачальника за адресою та у строк, зазначені в письмовій або усній заявці Покупця (пункт 3.2. Договору) /т.1 а.с. 68-70/.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано до суду засвідчені копії видаткової накладної від 25.08.2016 № 825-06 щодо поставки наступних товарів: цемент ПЦ ІІ_БШ-400 (25 кг) у кількості 305 шт.; брус 50х50 у кількості 80 м 3 ; доска у кількості 78 м 3 ; уголок 50х50 у кількості 12 т; швелер №10 у кількості 18 т; брус у кількості 17 м 3 , на загальну суму 693 181,32 грн, в тому числі - ПДВ - 115530,22 грн / т.1 а.с. 72/, рахунку на оплату від 25.08.2016 № 825-07 /т. 1 а.с. 71/, податкової накладної від 25.08.2016 № 8, виданої ТОВ "Агропромінвест-К" /т.1 а.с. 73/.

Перевезення товару оформлено товарно-транспортними накладними за формою № 1-ТН, а саме: трьома товарно-транспортними накладними від 25.08.2016 № Р825-06 щодо перевезення брусу 50х50 та цементу ПЦ ІІ_БШ-400 (25 кг) у кількості 305 шт., двома товарно-транспортними накладними від 26.08.2016 № Р825-06 щодо перевезення дошки вагою 39 м 3 , двома товарно-транспортними накладними від 27.08.2016 з № Р825-06 щодо перевезення уголку 50х50 вагою 12т, швелера №10 вагою 18 т /т.1 а.с. 133-139/.

В ході розгляду справи підтверджено, що у всіх товарно-транспортних накладних автомобільним перевізником зазначено ФОП ОСОБА_3, замовником - ТОВ Будекспрессервіс .

У розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу №363 від 14.10.1997 (надалі - Правила перевезень вантажів) надано визначення поняттю замовник , яким є вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів.

Виходячи зі змісту товарно-транспортних накладних, особою, яка уклала договір із перевізником є ТОВ Будекспрессервіс (замовник, вантажоодержувач), однак згідно із поясненнями представника позивача товариством договір із автомобільним перевізником ФОП ОСОБА_3 не укладався, натомість обов'язок із доставки товару покладався на постачальника - ТОВ Агропромінвест-К , а у товарно-транспортних накладних допущено помилку у зазначенні найменування замовника.

Водночас суд бере до уваги, що в акті перевірки встановлено і підтверджено в ході розгляду справи, що за даними АІС Податковий блок взаємовідносини ТОВ Агропромінвест-К із ФОП ОСОБА_3 за період серпень 2016 року також відсутні /т. 2 а.с. 169 - 171, а.с. 236 - 242/, натомість ТОВ Агропромінвест-К у серпні 2016 року у податковій звітності відображено єдиного постачальника - ТОВ ЕНКОР ПРОДАКТ , при цьому останнім подано податкову звітність за серпень 2016 року з нульовими показниками, а з вересня 2016 року зазначене підприємство не звітується.

За таких обставин надані позивачем на перевірку і до суду документи щодо перевезення товару від ТОВ Агропромінвест-К не дають можливості встановити факт укладення вантажовідправником (вантажоодержувачем) договору перевезення із ФОП ОСОБА_3, а відтак і здійснення останнім транспортування товару.

Крім того, суд враховує, що відповідно до пункту 11.1 Правил перевезень вантажів основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси , посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

У товарно-транспортних накладних щодо перевезення товарів від ТОВ Агропромінвест-К до позивача пункт розвантаження товару зазначено як м. Кременчук, вул. Артема, буд. №9, тоді як згідно із поясненнями представника позивача пунктом розвантаження товарів було с. Солонці, Полтавська область, де знаходилося орендоване майно позивача відповідно до Договорів суборенди майна від 01.04.2016 № Д-4 та № С-2, від 03.10.2016 № С-4, а також актів приймання-передачі такого майна /т. 2 а.с. 119-130/.

Водночас суд зазначає, що товарно-транспортні накладні із зазначеним пунктом розвантаження містять підписи відповідальної особи вантажоодержувача щодо прийняття товарів, при цьому зауваження щодо помилкового визначення пункту розвантаження відсутні. У свою чергу жодних документів щодо перевезення товару від пункту розвантаження м. Кременчук, вул. Артема, буд. №9 до с. Солонців позивачем не надано.

Також суд враховує, що із договорів суборенди майна неможливо встановити місце знаходження такого майна.

За змістом листів ТОВ ДАСТ і К від 21.06.2017 № 1, від 20.07.2017 № 1 та ПП СВІТАН ПЛЮС від 23.06.2017 № 23/06, від 20.07.2017 № 20/07 /т. 2 а.с. 189 - 190, т. 3 а.с. 78 - 79/ орендоване за договором суборенди майна № Д-4 від 01.04.2016 та договором суборенди № С-4 від 03.10.2016 ТОВ Будекспрессервіс майно розташоване на земельній ділянці за межами с. Солонці Дмитрівської сільської ради м. Горішні Плавні Полтавської області, яка перебуває у довгостроковому користуванні на підставі договору оренди землі, укладеного з Полтавською обласною державною адміністрацією. Площа земельної ділянки, що знаходилася у розпорядженні ТОВ Будекспрессервіс протягом дії договору суборенди, становить 1,1020 га.

Суд наголошує, що договору оренди або суборенди земельної ділянки, на якій розташоване суборендоване майно, позивачем не надано. Крім того, згідно із поясненнями представника позивача договір суборенди земельної ділянки, як і будь-який інший правовстановлюючий документ на земельну ділянку, у позивача відсутній .

Відповідно до частини 6 статті 93 Земельного кодексу України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

За приписами частини 1 статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень право оренди (суборенди) земельної ділянки підлягає державній реєстрації прав.

Згідно із положеннями статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивач не володіє на будь-якій правовій підставі земельною ділянкою, на якій розташоване суборендоване майно, у зв'язку з чим неможливо підтвердити точне місцезнаходження пункту відвантаження товару. При цьому у ТТН пункт відвантаження товару зазначено як с. Солонці, тоді як за змістом листів ТОВ ДАСТ і К від 21.06.2017 № 1, від 20.07.2017 № 1 та ПП СВІТАН ПЛЮС від 23.06.2017 № 23/06, від 20.07.2017 № 20/07 /т. 2 а.с. 189 - 190, т. 3 а.с. 78 - 79/ орендоване ТОВ Будекспрессервіс за договорами суборенди майна майно розташоване на земельній ділянці за межами с. Солонці Дмитрівської сільської ради м. Горішні Плавні Полтавської області.

Суд також враховує, що позивачем на вимогу суду не надано будь-якої документації, що свідчить про розмір суборендованих вагончиків металевих /складів, в яких, за поясненнями представника позивача, зберігався отриманий від ТОВ Агропромінвест-К товар, тому, зважаючи на значні обсяги та вагу вказаних у видатковій накладній товарів, не виявляться можливим підтвердити реальність їх прийняття і зберігання.

Крім наведених вище обставин суд бере до уваги, що актом перевірки встановлено, що ТОВ Агропромінвест-К не має матеріально-технічної і технологічної можливості здійснення виробництва, перевезення, тимчасового зберігання товару, за наявними у матеріалах справи документами (повідомлення про прийняття працівника на роботу, відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам /т. 2 а.с. 177 - 178/) лише з 01.10.2016 ТОВ Агропромінвест-К прийнято на роботу одного працівника. Єдиним постачальником ТОВ Агропромінвест-К у серпні 2016 року у податковій звітності відображено - ТОВ ЕНКОР ПРОДАКТ , яким у свою чергу податкових зобов'язань не відображено, натомість подано податкову звітність за серпень 2016 року з нульовими показниками, а з вересня 2016 року зазначене підприємство не звітується. За таких обставин неможливо встановити дійсне походження товару (формування активу) у ТОВ Агропромінвест-К , а відтак і його подальший продаж позивачу.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача із ТОВ Агропромінвест-К щодо поставки товару не є фактично здійсненними, не підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій у часі, за місцем та колом осіб, та не спричиняють реальних змін майнового стану платника податків, а тому не можуть бути об'єктом оподаткування та підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

За таких обставин висновок перевірки про заниження податкового зобов'язання ПДВ за результатами господарської операції з ТОВ Агропромінвест-К у серпні 2016 року у розмірі 115530 грн є обґрунтованим.

Крім того, суд враховує, що в ході з'ясування питання про подальше використання позивачем товарів ТОВ Агропромінвест-К представником позивача пояснено, що частину придбаних ТМЦ використано для улаштування огорожі території АБЗ, виготовлення пандуса та риштувань в с. Солонці, на підтвердження чого позивачем надано копії договору підряду від 02.09.2016 № 02/09, укладеного між ТОВ "Інтера-Строй" та ТОВ "Будекспрессервіс", звіту про витрати основних матеріалів у будівництві в співвставленні з виробничими нормами за грудень 2016 року, акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року (без номеру) /т.2 а.с.202-207/.

Однак суд зауважує, що позивач не набув права суборенди земельної ділянки, на якій виконувалися роботи з улаштування огорожі території АБЗ, виготовлення пандуса та риштувань в с. Солонці, а відтак використання матеріалів для таких робіт на земельній ділянці, яка належить іншій особі, не може свідчити про зв'язок такої діяльності із господарською діяльністю позивача. Крім того, відомостей про надання дозволу на проведення такого улаштування від орендодавця до суду позивачем не надано.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Розглядувана позиція випливає зі змісту підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Так, при вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання ). Однак податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, а податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Улаштування огорожі, пандусу, риштувань на земельній ділянці, що не перебуває у володінні позивача, судом не може розцінюватись як належна ділова мета при здійсненні господарської діяльності.

Надаючи оцінку реальності здійснення господарських операцій позивача із ТОВ "Техкомпроект" та правомірності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за їх наслідками у жовтні 2016 року у розмірі 188466 грн, суд виходить з наступного.

Між ТОВ "Техкомпроект" (по тексту договору - Постачальник) та ТОВ "Будекспрессервіс" (по тексту договору - Покупець) укладено договір поставки від 19.10.2016 № 19/10/2016-1, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати Товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар та сплатити за нього певну грошову суму. Товаром за даним Договором є Бітум дорожній БНД 60/90 (пункти 1.1., 1.2. Договору). Товар, що є предметом даного Договору, постачається автомобільним транспортом за реквізитами, вказаними в кожній окремій заявці Покупця. Постачальник зобов'язаний забезпечити навантаження Товару (пункти 3.1., 3.2. Договору) /т.1 а.с.53-55/.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано до суду засвідчені копії:

- рахунку-фактури від 20.10.2016 №102017, видаткової накладної від 20.10.2016 № 386, податкової накладної від 20.10.2016 № 386 щодо поставки бітуму нафтового дорожнього БНД 60/90 масою 61,620 т на загальну суму 480044,45 грн, в тому числі ПДВ - 80 007,41 грн /т.1 а.с.59-61/;

- рахунку-фактури від 24.10.2016 №102404, видаткової накладної від 24.10.2016 № 471, податкової накладної від 24.10.2016 № 471 щодо поставки бітуму нафтового дорожнього БНД 60/90 масою 61,700 т на загальну суму 480667,68 грн, у тому числі ПДВ - 80111,28 грн /т.1 а.с.65-67/.

Перевезення товару оформлено наступними товарно-транспортними накладними за формою № 1-ТН: від 20.10.2016 № 20/10/16-1 щодо перевезення бітуму БНД 60/90 вагою 37,120 т, від 20.10.2016 № 20/10/16-2 щодо перевезення бітуму БНД 60/90 вагою 24,500 т, від 24.10.2016 № 24/10/16-1 щодо перевезення бітуму БНД 60/90 вагою 30,700 т, від 24.10.2016 № 24/10/16-2 щодо перевезення бітуму БНД 60/90 вагою 31 т /т. 1 а.с. 109-112/.

Необхідно зазначити, що на перевірку позивачем надано такі ж товарно-транспортні накладні, однак без дати /т. 3 а.с. 36 - 39/, що представником позивача пояснено наявністю у позивача двох примірників товарно-транспортних накладних: із датою та без дати, однак законодавчих підстав відповідних обставин не наведено.

Бітум нафтовий дорожній БНД 60/90 належить до нафтопродуктів.

У відповідності до пункту 1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 (надалі - Інструкція) інструкція встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів.

Ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів.

Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання

і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Таким чином під час відпуску, приймання, транспортування, зберігання бітуму нафтового дорожнього БНД 60/90 підлягали застосуванню положення Інструкції.

Відповідно до пункту 5.4.1 Інструкції перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт ) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Згідно із пунктом 5.4.2 Інструкції маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом.

Розділом 7.5 Інструкції встановлено порядок відпуску нафти та нафтопродуктів автомобільним транспортом.

В силу приписів пунктів 7.5.1., 7.5.2. Інструкції нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу , а кількість налитого до міри

повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання.

Відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості здійснюється лише за наявності свідоцтва про її повірку. За наявності простроченого свідоцтва про повірку відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості забороняється.

У відповідності до пункту 7.5.6 Інструкції відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких:

перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається

вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.

Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

Пунктом 7.5.8 Інструкції передбачено, що відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт , розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Судом встановлено, що товарно-транспортні накладні щодо перевезення бітуму БНД 60/90 не відповідають формі № 1-ТТН (нафтопродукт), натомість складені за формою 1-ТН, при цьому не містять дані про номер резервуара, з якого відпущено нафтопродукт, об'єм, густину, температуру нафтопродукту, а також час виїзду автоцистерни з підприємства. Крім того, у таких товарно-транспортних накладних пункт навантаження товару зазначено як м. Київ, без зазначення конкретної адреси, що унеможливлює визначити місце, де навантажувався товар. При цьому докази наявності у ТОВ "Техкомпроект" технічних можливостей відпуску бітуму загальною масою 123 тонни, відсутні, а відповідно до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку форми 1-ДФ ТОВ "Техкомпроект" за ІІІ квартал 2016 року на підприємстві працювала 1 особа /т. 2 а.с.179/.

У відповідності до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Типові форми первинного обліку нафтопродуктів, зокрема типова форма товарно-транспортної накладної № 1-ТТН (нафтопродукт) наведена в Інструкції.

З огляду на викладене, надані позивачем товарно-транспортні накладні, виписані з порушенням вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, які не містять обов'язкових реквізитів, на підставі яких здійснюється відпуск та приймання нафтопродуктів, не є належними доказами на підтвердження транспортування та фактичного отримання позивачем нафтопродуктів.

Крім того, пунктом 4.1.1 Інструкції передбачено, що для забезпечення достовірності і єдності вимірювань маси та об'єму нафти і нафтопродуктів підприємства зобов'язані

користуватися ЗВТ, що мають чинні відбитки повірочних тавр та/або свідоцтва про їх повірку чи державну метрологічну атестацію.

Позивачем не надано суду доказів щодо наявності засобів вимірювальної техніки (ЗВТ) для перевірки маси та об'єму нафтопродуктів.

Натомість в ході судового розгляду позивачем надано копії сертифікату відповідності, виданого виробником ПАТ "Укртатнафта" та паспортів якості заводу-виробника ПАТ "Укртатнафта" на бітум нафтовий дорожній в'язкий БНД 60/90 разом із копіями квитанцій зважування до накладних від 20.10.2016 № 89043361, від 20.10.2016 № 89043368, від 24.10.2016 № 89043942 (11:28:54), від 24.10.2016 № 89043942 (16:07:24), виданих покупцеві ТОВ "Техкомпроект" /т.2 а.с. 197-199/.

Однак на запит суду ПАТ "Укртатнафта" надано копії квитанцій зважування до тих самих накладних, які повністю не відповідають документам, наданим позивачем до суду /т. 3 а.с.63, 66, 69/. Зокрема, надані ПАТ Укртатнафта квитанції зважування та копії накладних свідчать про відпуск бітуму нафтового дорожнього в'язкого не ТОВ Техкомпроект , а іншим суб'єктам господарювання.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ "Техкомпроект" в частині поставки бітуму у жовтні 2016 року.

Враховуючи не підтвердження факту поставки бітуму нафтового дорожнього БНД 60/90 від ТОВ Техкомпроект до позивача, суд не бере до уваги надані позивачем докази використання вказаного бітуму у господарській діяльності позивача.

Судом також встановлено, що між ТОВ "Техкомпроект" (по тексту договору - Постачальник) та ТОВ "Будекспрессервіс" (по тексту договору - Замовник) укладено договір постачання від 21.10.2016 № 21/10/2016-1, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Замовника Товар та надати послуги для подальшої реалізації даного товару, а Замовник зобов'язується прийняти Товар та надані послуги та оплатити на умовах даного договору. Найменування товару та послуг вказане в документах, які супроводжують даний Товар. Документи на Товар та надані Послуги, які постачальник повинен передати Замовнику: рахунок-фактуру; накладну (або інший документ про кількість товару) чи акт про надання послуг; сертифікат якості або іншу технічну документацію (при необхідності); податкову накладну (пункти 1.1. - 1.3. Договору). Товар повинен бути повністю поставлений Замовнику в термін визначений в заявці Замовника (пункт 3.1. Договору) /т.1 а.с.56-58/.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано до суду засвідчені копії рахунку-фактури від 24.10.2016 №102403, видаткової накладної від 24.10.2016 № 470, податкової накладної від 24.10.2016 № 470 щодо поставки гранітного відсіву фр. 0-5мм масою 464,448 т, щебню фр. 5-10 мм масою 339,315 т, мінерального порошку масою 42,300 т на загальну суму 170080,20 грн, в тому числі ПДВ - 28 346,70 грн /т.1 а.с.62-64/.

Перевезення товару оформлено наступними товарно-транспортними накладними за формою № 1-ТН:

- щодо перевезення мінерального порошку: від 24.10.2016 № 24/10/16-3 (21,100 т), від 24.10.2016 № 24/10/16-4 (21,200 т) /т.1 а.с. 113-114/;

- щодо перевезення гранітного відсіву фр. 0-5мм: від 24.10.2016 № 24/10/16-5 ( 43,200 т); від 24.10.2016 № 24/10/16-6 (43,800 т); від 24.10.2016 № 24/10/16-7 (43,408 т); від 24.10.2016 № 24/10/16-8 (43,940 т); від 24.10.2016 № 24/10/16-9 (43,700 т); від 24.10.2016 № 24/10/16-10 (45,300 т); від 24.10.2016 № 24/10/16-11 (45,400 т); від 24.10.2016 № 24/10/16-12 (45,420 т); від 24.10.2016 № 24/10/16-13 (32 т); від 24.10.2016 № 24/10/16-14 ( 33,180 т) /т.1 а.с. 115-124/;

- щодо перевезення щебню фр. 5-10 мм: від 24.10.2016 № 24/10/16-15 ( 45,600 т); від 24.10.2016 № 24/10/16-16 (45,500 т); від 24.10.2016 № 24/10/16-17 (45,700 т); від 24.10.2016 № 24/10/16-18 (45,800 т); від 24.10.2016 № 24/10/16-19 (45,600 т); від 24.10.2016 № 24/10/16-20 (37 т); від 24.10.2016 № 24/10/16-21 (37,600 т); від 24.10.2016 № 24/10/16-22 (36,515 т) /т.1 а.с. 125-132/.

Необхідно зазначити, що на перевірку позивачем надано такі ж товарно-транспортні накладні, однак без дати /т. 3 а.с. 40 - 59/.

Суд зауважує, що всупереч вимогам пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу №363 від 14.10.1997, вказані товарно-транспортні накладні не містять найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, пункт навантаження із зазначенням повної адреси.

Так, у товарно-транспортних накладних щодо перевезення товарів від ТОВ Техкомпроект до позивача пункт навантаження товару зазначено як м. Кременчук, без зазначення конкретної адреси, при цьому місцезнаходження ТОВ Техкомпроект на дату господарських правовідносин із позивачем зареєстровано за адресою - м. Київ, вул. Дегтярівська, 33-Б /т. 1 а.с. 99 - 102/ .

З огляду на викладене, із наявних документів неможливо визначити перевізника, місце, де навантажувався товар, при цьому суд враховує, що докази наявності у ТОВ Техкомпроект складських приміщень або інших місць зберігання наведених вище товарів загальною масою близько 846,063 тонн, наявності у власності (оренді) транспортних засобів, або замовлення транспортних послуг відсутні, а відповідно до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку форми 1-ДФ ТОВ "Техкомпроект" за ІІІ квартал 2016 року на підприємстві працювала 1 особа /т. 2 а.с.179/.

Суд також бере до уваги, що зазначені у товарно-транспортних накладних транспортні засоби ФАВ ВІ 7944 АО /т. 1, а.с. 115 - 119/ та КАМАЗ ВІ 58-75 АМ /т. 1 а.с. 125 -129/ згідно із обліковими картками /т. 2 а.с. 159/ мають повну масу 14 900 кг та 14 500 кг відповідно, тоді як маса товару, зазначена в ТТН, складала 40 тонн і більше, що викликає сумнів у реальній можливості такого перевезення, при цьому відомості про причепи/напівпричепи у ТТН відсутні .

Згідно із пунктом 22.1. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу .

За змістом пункту 22.5. Правил дорожнього руху України за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Частиною другою статті 29 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Також статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Доказів наявності відповідних дозволів при перевезенні товарів, маса яких перевищувала норми, від ТОВ Техкомпроект до позивача до суду не надано.

Суд також враховує, що за змістом акту перевірки при дослідженні ланцюга постачання згідно зареєстрованих накладних у жовтні 2016 року ТОВ Техкомпроект придбано товар, відмінний від того, що був в подальшому реалізовано на адресу контрагентів-покупців, що ставить під сумнів реальність господарських операцій. Зазначені в акті перевірки обставини підтверджуються долученими до справи витягами з Єдиного реєстру податкових накладних /т. 3 а.с. 6 - 35/

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про неможливість реального здійснення поставки товарів від ТОВ Техкомпроект .

Суд також критично оцінює твердження позивача про зберігання товарів, отриманих від ТОВ Техкомпроект , на території (земельній ділянці) АБЗ, комплекс майна якого ним суборендується, з огляду на те, що доказів наявності у позивача у власності або оренді (суборенді) земельної ділянки, на якій могли б розміститися 846,063 тонн гран відсіву, щебеню, мінерального порошку позивачем не надано.

Документи щодо подальшого використання таких товарів під час виготовлення асфальтобетонних сумішей судом не беруться до уваги, зважаючи на не підтвердження поставки зазначених товарів саме від ТОВ Техкомпроект .

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача із ТОВ Техкомпроект щодо поставки товару, не є фактично здійсненними, не підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій у часі, за місцем та колом осіб, та не спричиняють реальних змін майнового стану платника податків , а тому не можуть бути об'єктом оподаткування та підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

За таких обставин висновок перевірки про заниження податкового зобов'язання ПДВ за результатами господарської операції з ТОВ Техкомпроект у жовтні 2016 року у розмірі 188466 грн є обґрунтованим.

Отже, висновок контролюючого органу про заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 303996 грн ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Доводи позивача щодо наявності належним чином оформлених податкових накладних, які є підставою для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, є доречними, проте суд зазначає, що підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на додану вартість є факт реального придбання товару (виконання робіт) та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів (робіт) з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності останніх або ж призначення останніх для такого використання і економічну доцільність вказаних господарських операцій.

Таким чином, наявність податкових накладних за відсутності здійснення господарської операції позбавляє замовника права на формування податкового кредиту.

При цьому суд акцентує увагу на тому, що право платника податку на відображення у податковому обліку господарських операцій виникає у разі реальності задекларованих господарських операцій, наявності ділової мети у розглядуваних операціях, добросовісності платника податку та дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції. Порушення вимог податкового законодавства на будь-якому з наведених етапів є достатнім для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку.

Суд, оцінивши з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, надані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами, первинні документи, дійшов висновку, про те, що вони не дають можливості встановити реальність здійснення операцій, а свідчать про те, що господарські операції з контрагентами оформлялись лише документально.

Зважаючи на наявність недоліків первинних документів у їх сукупності, відсутності доказів реальності здійснення господарських операцій, зазначених у первинних документах, складених між позивачем та спірними контрагентами, суд дійшов висновку про документальне не підтвердження здійснених операцій.

Суд погоджується із твердженнями позивача про те, що ТОВ Будекспрессервіс не може нести відповідальність за невиконання контрагентами своїх зобов'язань. Так, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків (зокрема, у вигляді позбавлення його права на податковий кредит) внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Однак у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

Відповідна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах ВАСУ від 12.04.2017 у справі № 821/4739/14, від 26.04.2017 у справі № 0870/7612/12.

Зважаючи на те, що в ході розгляду справи контролюючим органом доведено, що позивачем та його контрагентами здійснювалося документальне оформлення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримання податкової вигоди, право позивача на податковий кредит не можна вважати законним

Відповідно до підпункту 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Беручи до уваги те, що дані перевірки позивача свідчили про заниження податкового зобов'язання з ПДВ на 303996 грн, податковим органом правомірно визначено позивачу у податковому повідомленні-рішенні № 0003911405 від 25.04.2017 суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем у розмірі 303996 грн.

Згідно із пунктом 123.1. статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З огляду на викладене, відповідачем правомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання - 75999 грн (303996 грн х 25 %).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення покладено на контролюючий орган.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Відповідачем по справі доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, натомість позивачем не спростовано доводи відповідача, які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Будекспрессервіс" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 31 липня 2017 року.

Суддя М.В. Довгопол