Постанова

від 26.06.2017 по справі 826/10497/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

26 червня 2017 року 08:30 справа №826/10497/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПідприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАТЕХ-ЕЛЕКТРО" доГоловного управління ДФС у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Підприємство з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАТЕХ-ЕЛЕКТРО" (далі по тексту - позивач, ПІІ ТОВ "КАТЕХ-ЕЛЕКТРО") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у місті Києві), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 квітня 2016 року №0001811402, №0001821402 та №0001831402.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/10497/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 10 жовтня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позову заперечив; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у місті Києві від 18 квітня 2016 року №0001811402 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України ПІІ ТОВ "КАТЕХ-ЕЛЕКТРО" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 2 942 327,00 грн., в тому числі за основним платежем - 2 942 327,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 0,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у місті Києві від 18 квітня 2016 року №000182140247 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України ПІІ ТОВ "КАТЕХ-ЕЛЕКТРО" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 5 593 761,00 грн., у тому числі за основним платежем - 3 729 174,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 864 587,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у місті Києві від 18 квітня 2016 року №000183140247 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України ПІІ ТОВ "КАТЕХ-ЕЛЕКТРО" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість згідно з пунктом 41 підрозділу 2 розділу 20 Податкового кодексу України за червень та липень 2015 року на суму 1 644 795,00 грн. та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 164 480,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 31 березня 2016 року №119/26-15-14-02-01/20006134 "Про результати документальної виїзної позапланової перевірки Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАТЕХ-ЕЛЕКТРО" (код 20006134) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Стенлі-К" (код 39368763), ТОВ "Метал Холдинг Груп" (код 39400251) за з 01.06.2015р. по 30.06.2015р., ТОВ "Арт-Прайс" (код 39718589), ТОВ "Люкс Борте" (код 34808819), ТОВ "БВА-Трейд" (код 39721612) за період з 01.07.2015 по 31.07.2015" (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік на загальну суму 2 942 327,00 грн.; пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 3 729 174,00 грн. за червень та липень 2015 року та завищення суми залишку від'ємного значення у розмірі 1 644 795,00 грн. за цей же період.

Вказані в акті перевірки порушення мотивовані неправомірним включенням до складу витрат вартості товарів/послуг по взаємовідносинам із ТОВ "Стенлі-К", ТОВ "Метал Холдинг Груп", ТОВ "Арт-Прайс", ТОВ "Люкс Борте" та ТОВ "БВА-Трейд" і безпідставним включенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість, у зв'язку із не підтвердженням реальності господарських операцій.

Зокрема, згідно з отриманою податковою інформацією по підприємствам-контрагентам не підтверджено реальність здійснення господарських операцій через відсутність основних фондів та штатної чисельності працюючих, не подають податкову звітність, анульовано свідоцтва платника податку на додану вартість. Крім того, в акті перевірки зазначається про не надання ПІІ ТОВ "КАТЕХ-ЕЛЕКТРО" документів (сертифікатів, паспортів інших) щодо якості від виробника на придбаний товар, документів, на підставі яких виписані довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей та інших документів, що підтверджують реальність господарських операцій; по відносинам із ТОВ "Метал Холдинг Груп" надано до перевірки товарно-транспортні накладні, складені з порушенням Закону України "Про та бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні" та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, а саме: відсутні номер посвідчення водія ПІБ та підпис бухгалтера (відповідальної особи вантажовідправника), відомості щодо особи, яка видала довіреність; по відносинам із ТОВ "Стенлі-К" не надано також документів, передбачених пунктом 2.2 договору поставки.

Позивач вважає протиправними податкові повідомлення-рішення, оскільки господарські операції підтверджені первинними документами та податковими накладними, а ПІІ ТОВ "КАТЕХ-ЕЛЕКТРО" дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову повністю підтримав висновки акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій ПІІ ТОВ "КАТЕХ-ЕЛЕКТРО" з його контрагентами - ТОВ "Стенлі-К", ТОВ "Метал Холдинг Груп", ТОВ "Арт-Прайс", ТОВ "Люкс Борте" та ТОВ "БВА-Трейд"; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.

На підставі наявних у справі доказів суд встановив, що між ПІІ ТОВ "КАТЕХ-ЕЛЕКТРО" (покупець) та ТОВ "Стенлі-К" (постачальник) укладено договір поставки від 15 червня 2015 року №150615, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця заготовку (катанку) мідну, заготовку (катанку) алюмінієву відповідно до листів-заявок, оформлених накладних, виставлених рахунків-фактур або додатків-специфікацій до цього договору.

Згідно з пунктом 2.1 договору постачальник здійснить постачання товару покупцеві на умовах DDP смт. Коцюбинське згідно Інкотермс 2010.

Відповідно до видаткових накладних протягом червня 2015 року ТОВ "Стенлі-К" поставило позивачу товар - заготівки алюмінієві, та виписало податкові накладні на загальну суму 11 133 720,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 1 855 620,00 грн.

Перевезення товару здійснювалось перевізником - ФОП ОСОБА_2, на замовлення постачальника, пункт навантаження: вул. Берегового, б. 34, смт. Губиніха Новомосковського району Дніпропетровської області, пункт розвантаження: пров. Будівельний, 9/11, смт. Коцюбинське Київської області, що підтверджується наявними у справі копіями товарно-транспортних накладних.

Згідно з прибутковими накладними придбаний товар оприбутковано на складі ПІІ ТОВ "КАТЕХ-ЕЛЕКТРО".

Як свідчать наявні у справі копії платіжних доручень, позивач протягом липня-серпня 2015 року перерахував на рахунок постачальника грошові кошти.

Між ПІІ ТОВ "КАТЕХ-ЕЛЕКТРО" (покупець) та ТОВ "Метал Холдинг Груп" (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 12 лютого 2015 року №17-з, за умовами якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти і оплатити його; найменування, асортимент, кількість та ціна товару вказується у накладних на відвантаження товару.

Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 договору місцем поставки товару є складу продавця, доставка товару здійснюється покупцем зі складу продавця; за окремою домовленістю сторін доставка товару може здійснюватися продавцем.

Згідно з видатковими накладними у червні 2015 року ТОВ "Метал Холдинг Груп" поставило позивачу товар - пластини EN 13599 Cu-EPT, та виписало податкові накладні на загальну суму 6 003 156,14 грн., у тому числі податок на додану вартість 1 000 526,00 грн.

Перевезення товару здійснювалось перевізником - ТОВ "Гал-Транс", на замовлення постачальника, пункт навантаження: вул. Конюшинна, 11, м. Львів, пункт розвантаження: пров. Будівельний, 9/11, смт. Коцюбинське Київської області, що підтверджується наявними у справі копіями товарно-транспортних накладних.

Згідно з прибутковими накладними придбаний товар оприбутковано на складі ПІІ ТОВ "КАТЕХ-ЕЛЕКТРО".

Відповідно до пояснень позивача розрахунки за поставлений товар не здійснювались у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем.

Між ПІІ ТОВ "КАТЕХ-ЕЛЕКТРО" (покупець) та ТОВ "БВА-Трейд" (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 24 липня 2015 року №82, за умовами якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти і оплатити його; найменування, асортимент, кількість та ціна товару вказується у накладних на відвантаження товару.

Відповідно до пункту 3.1 договору поставка товару здійснюється на умовах DDP згідно з Інкотермс в редакції 2010 року.

Згідно з видатковими та прибутковими накладними у липні 2015 року ТОВ "БВА-Трейд" поставило позивачу товар - заготовку мідну, та виписало податкові накладні на загальну суму 8 028 720,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 1 338 120,00 грн.

Перевезення товару здійснювалось перевізником - ТОВ "БВА-Трейд", на замовлення постачальника, пункт навантаження: вул. Конюшинна, 11, м. Львів, пункт розвантаження: пров. Будівельний, 9/11, смт. Коцюбинське Київської області, що підтверджується наявними у справі копіями товарно-транспортних накладних.

Розрахунки між сторонами здійснено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за договором про надання послуг по переробці давальницької сировини від 23 липня 2015 року №81 та передачі ТОВ "БВА-Трейд" простих векселів.

Між ПІІ ТОВ "КАТЕХ-ЕЛЕКТРО" (покупець) та ТОВ "Люкс Борте" (постачальник) укладено договір поставки від 20 липня 2015 року №77, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця заготовку (катанку) мідну відповідно до листів-заявок, оформлених накладних, виставлених рахунків-фактур або додатків-специфікацій до цього договору.

Згідно з пунктом 2.1 договору постачальник здійснить постачання товару покупцеві на умовах DDP смт. Коцюбинське згідно Інкотермс 2010.

Відповідно до видаткової накладної від 27 липня 2015 року ТОВ "Люкс Борте" поставило позивачу товар - катанку мідну, та виписало податкову накладну від 27 липня 2015 року №28 на загальну суму 2 741 760,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 456 960,00 грн.

Перевезення товару здійснювалось перевізником - ФОП ОСОБА_2, на замовлення постачальника, пункт навантаження: вул. Васильківська, буд. 32А, м. Боярка, пункт розвантаження: пров. Будівельний, 9/11, смт. Коцюбинське Київської області, що підтверджується наявною у справі копією товарно-транспортної накладної.

Згідно з прибутковою накладною придбаний товар оприбутковано на складі ПІІ ТОВ "КАТЕХ-ЕЛЕКТРО".

Як зазначає позивач, через скрутне матеріальне становище оплата за поставлений товар не здійснена.

Як свідчать наявні у справі копії платіжних доручень, позивач протягом липня-серпня 2015 року перерахував на рахунок постачальника грошові кошти.

Між ПІІ ТОВ "КАТЕХ-ЕЛЕКТРО" (покупець) та ТОВ "Арт-Прайс" (постачальник) укладено договір поставки від 20 липня 2015 року №77, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця заготовку (катанку) мідну відповідно до листів-заявок, оформлених накладних, виставлених рахунків-фактур або додатків-специфікацій до цього договору.

Згідно з пунктом 2.1 договору постачальник здійснить постачання товару покупцеві на умовах DDP смт. Коцюбинське згідно Інкотермс 2010.

Відповідно до видаткової накладної від 31 липня 2015 року ТОВ "Арт-Прайс" поставило позивачу товар - катанку мідну, та виписало податкову накладну від 31 липня 2015 року №35 на загальну суму 2 813 160,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 468 860,00 грн.

Перевезення товару здійснювалось перевізником - ФОП ОСОБА_2, на замовлення постачальника, пункт навантаження: просп. Воз'єднання, буд. 15/17 м. Київ, пункт розвантаження: пров. Будівельний, 9/11, смт. Коцюбинське Київської області, що підтверджується наявною у справі копією товарно-транспортної накладної.

Згідно з прибутковою накладною придбаний товар оприбутковано на складі ПІІ ТОВ "КАТЕХ-ЕЛЕКТРО".

Як зазначає позивач, через скрутне матеріальне становище оплата за поставлений товар не здійснена.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин) визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд звертає увагу на те що, як свідчить зміст акта перевірки, відповідачем не встановлено відсутності на момент перевірки у ПІІ ТОВ "КАТЕХ-ЕЛЕКТРО" відповідних розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У свою чергу відповідачем не наведено, а судом не встановлено, що первинні документи, складені у межах спірних правовідносин (видаткові накладні), не відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; не встановлено таких обставин і в акті перевірки.

При цьому суд звертає увагу, що ймовірні порушення податкового законодавства підприємствами-постачальниками не є підставою для позбавлення правового значення відповідних первинних та податкових документів, що видані цими постачальниками.

Щодо посилань акта перевірки на ненадання до перевірки документів, передбачених пунктом 2.2 договору поставки по відносинам із ТОВ "Стенлі-К" (листи-заявки, рахунки-фактури, накладні) та сертифікатів якості на придбаний товар, документів, на підставі яких були виписані довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, суд звертає увагу, що сертифікати якості на придбаний товар, та документів, на підставі яких були виписані довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, не є первинними документами у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а пункт 2.2 договорів поставки не передбачає виключного переліку документів, згідно з якими здійснюється поставка, у свою чергу поставка товару підтверджується відповідними видатковими накладними.

Суд також вважає безпідставними посилання в акті перевірки на складення товарно-транспортних накладних з порушенням Закону України "Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні" та Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, оскільки зазначене не впливає на права та обов'язки позивача як покупця товару, тому що товарно-транспортні накладні не мають статусу первинного документа та складались перевізником; крім того норми Закону України "Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні" не застосовуються до порядку складення товарно-транспортних накладних.

В ході розгляду даної справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в порядку виконання обов'язку, передбаченого частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів належними і допустимими доказами фактів (обставин), на які він посилається в акті перевірки, а тому, суд вважає такі доводи відповідача безпідставними.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як встановлено судом на підставі матеріалів справи, даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також інформації з мережі Інтернет за посиланням http://catec-ua.com/ ПІІ ТОВ "КАТЕХ-ЕЛЕКТРО" здійснює діяльність з виробництва електронних та електричних проводів і кабелів та неспеціалізованої оптової торгівлі.

Зокрема позивач виготовляє кабельно-провідникову продукцію, у виробництві якої використовуються заготовка алюмінієва, злитки алюмінієві, катанка мідна, як сировина, та реалізує виготовлену продукцію покупцям.

У ПІІ ТОВ "КАТЕХ-ЕЛЕКТРО" задіяна та сертифікована Система управління якістю стосовно виробництва кабельно-провідникової продукції, що підтверджується сертифікатом а систему управління якістю, зареєстрованим у реєстрі Системи сертифікації УкрСЕПРО 07 травня 2013 року; позивач має власну атестовану випробувальну лабораторію кабельно-провідникової продукції, видане Міністерством промислової політики України та зареєстроване 03 грудня 2010 року за №06544-5-3-216-ВЛ.

Позивач є власником об'єкта нерухомого майна - "Майновий комплекс по виробництву кабельно-провідникової", розташований за адресою: смт. Коцюбинське Київської обл., пров. Будівельний, 9/11, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, видане Виконавчим комітетом Коцюбинської селищної ради, зареєстроване в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 14 грудня 2010 року за №2987914.

Як свідчить акт перевірки (стор. 6) за ІІ квартал 2015 року чисельність працюючих ПІІ ТОВ "КАТЕХ-ЕЛЕКТРО" складала 201 особа, за ІІІ квартал - 203 особи.

На підставі письмових пояснень позивача та наданих ним документів суд встановив, що придбані у ТОВ "Стенлі-К", ТОВ "Метал Холдинг Груп", ТОВ "Арт-Прайс", ТОВ "Люкс Борте" та ТОВ "БВА-Трейд" товари (заготівки алюмінієві, мідні, катанка мідна) використані у власній господарській діяльності як сировина для виготовлення кабельно-провідникової продукції, яка, у свою чергу, реалізована на адресу третіх осіб, наприклад ТОВ "ТК Карат", ТОВ "Азовкабель-Київ", ТОВ "Мастер-Кабель Україна", ТОВ "Каблекс-Україна", ТОВ "Лембуд", ТОВ "Торговий дім "Укркабель", ТОВ "Технотон Енерго", ТОВ "Торговий дія "Катех", ТОВ "МГРУПП".

Детальний алгоритм діяльності позивача описано у відповідних письмових поясненнях, що долучені до матеріалів справи у судовому засіданні 10 жовтня 2016 року.

На підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання робіт для провадження господарської діяльності позивач надав до суду копії наступних документів: договори поставки, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладі щодо відносин придбання товару; прибуткові накладні з доставки товару на склад, вимоги, накладні щодо внутрішнього переміщення товару зі складу сировини на склад кабельного цеху та склад готової продукції; видаткові накладні, акти прийому-передачі, довіреності на отримання матеріальних цінностей щодо переробки сировини та продажу готової продукції третім особам.

Крім того, позивач надав суду копії первинних документів, які підтверджують купівлю спірного товару контрагентами такими як ТОВ "Стенлі-К" та ТОВ "Метал Холдинг Груп".

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного виконання робіт вказує, що ПІІ ТОВ "КАТЕХ-ЕЛЕКТРО" здійснювало витрати на придбання у ТОВ "Стенлі-К", ТОВ "Метал Холдинг Груп", ТОВ "Арт-Прайс", ТОВ "Люкс Борте" та ТОВ "БВА-Трейд" товарів для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

За таких підстав, суд вважає, що позивач правомірно формував витрати за перевірений період по взаємовідносинам з ТОВ "Стенлі-К", ТОВ "Метал Холдинг Груп", ТОВ "Арт-Прайс", ТОВ "Люкс Борте" та ТОВ "БВА-Трейд" .

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Стенлі-К", ТОВ "Метал Холдинг Груп", ТОВ "Арт-Прайс", ТОВ "Люкс Борте" та ТОВ "БВА-Трейд" були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на дані податкової звітності постачальників щодо відсутності інформації про трудові ресурси, складські приміщення, транспорт та устаткування, тому зазначене є лише припущенням контролюючого органу та не підтверджується будь-якими доказами.

Відповідачем належними доказами не доведено недостатності кількості трудових ресурсів для виконання спірних операцій та не доведено обсягів інших ресурсів, які були необхідні контрагентам для виконання спірних операцій, але були відсутні.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, а також придбання товарів з метою провадження господарської діяльності, висновки акта перевірки про порушення Податкового кодексу України є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток - протиправним.

Оцінюючи правомірність висновків акта перевірки про безпідставне включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум податку по відносинах із постачальниками, суд керується наступним.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Судом встановлено вище, що придбання позивачем у ТОВ "Стенлі-К", ТОВ "Метал Холдинг Груп", ТОВ "Арт-Прайс", ТОВ "Люкс Борте" та ТОВ "БВА-Трейд" товарів безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ "Стенлі-К", ТОВ "Метал Холдинг Груп", ТОВ "Арт-Прайс", ТОВ "Люкс Борте" та ТОВ "БВА-Трейд", були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг/товарів; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

При цьому суд враховує, що Податковий кодекс України не містить положень, які б визначали можливість нівелювання сум податкового кредиту з податку на додану вартість, сформованих на підставі податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, у разі подальшого анулювання реєстрації такого контрагента-постачальника платником податку на додану вартість.

Порушень з приводу реєстрації податкових накладних, виписаних підприємствами-постачальниками, у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки не встановлено.

Відповідно до приписів статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02),"Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03) , у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності підприємств у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди, а відтак правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім постачальником.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ "Стенлі-К", ТОВ "Метал Холдинг Груп", ТОВ "Арт-Прайс", ТОВ "Люкс Борте" та ТОВ "БВА-Трейд", тому висновки акта перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, а збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшення розміру від'ємного значення протиправним.

Таким чином, на переконання суду, податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у місті Києві від 18 квітня 2016 року №0001811402, №0001821402 та №0001831402 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ГУ ДФС у місті Києві не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПІІ ТОВ "КАТЕХ-ЕЛЕКТРО" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпункт 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлює, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру юридичною особою складає 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2016 року про відкриття провадження відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.

Виходячи із загальної суми визначених податкових зобов'язань згідно із оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 155 180,45 грн. (10 345 363,00 грн. х 1,5%); оскільки сума судового збору станом на день вирішення спору позивачем не сплачена, суд вважає за необхідне розподілити судові витрати між сторонами відповідно до судового рішення у справі.

Так, згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сума судового збору на подання адміністративного позову має бути присуджена на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАТЕХ-ЕЛЕКТРО" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 18 квітня 2016 року №0001811402, №0001821402 та №0001831402.

3. Присудити на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Печерському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві судовий збір розмірі 155 180,45 грн. (сто п'ятдесят п'ять тисяч сто вісімдесят гривень сорок п'ять копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко