Ухвала

від 25.07.2017 по справі 826/27000/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/27000/15 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

25 липня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Бужак Н.П. та Оксененка О.М.

за участю секретаря Часник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ПАЛЛАДІУМ КАПІТАЛ" до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ", третя особа: ПАТ "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ", про скасування рішення, визнання дій протиправними, скасування наказу в частині,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ПАЛЛАДІУМ КАПІТАЛ" (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" (далі - відповідач, Уповноважена особа) про визнання протиправними дій щодо направлення повідомлення про нікчемність правочину та визнання протиправними і скасування рішення про віднесення до нікчемних правочинів (договорів), підпункту 1.6 пункту 1, пункту 2 наказу від 16.10.2015 № 51-ОС.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2017 року адміністративний позов було задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, між позивачем та AT "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" укладені договори відступлення права вимоги, відповідно до яких позивач набув право вимоги за кредитними договорами, укладеними між банком та боржниками, а саме:

- договір відступлення права вимоги за кредитним договором від 24.06.2015 року щодо відступлення права вимоги за кредитним договором від 15.06.2015 року №150-15, укладеним між ПAT "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" та TOB "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНЕКСПЕРТ";

- договір відступлення права вимоги за кредитним договором від 18.08.2015 року щодо відступлення права вимоги за кредитним договором від 17.08.2015 року №195-15, укладеним між ПAT "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" та TOB "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНЕКСПЕРТ";

- договір відступлення права вимоги за кредитним договором від 19.08.2015 року щодо відступлення права вимоги за кредитним договором від 18.08.2015 року №196-15, укладеним між ПAT "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" та TOB "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНЕКСПЕРТ";

- договір відступлення права вимоги за кредитним договором від 20.08.2015 року щодо відступлення права вимоги за кредитним договором від 19.08.2015 року №197-15, укладеним між ПAT "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" та TOB "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНЕКСПЕРТ";

- договір відступлення права вимоги за кредитним договором від 21.08.2015 року щодо відступлення права вимоги за кредитним договором від 20.08.2015 року №198-15, укладеним між ПAT "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" та TOB "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНЕКСПЕРТ".

На підставі постанови Правління НБУ від 17.09.2015 року №613 "Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 17.09.2015 року №172 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" та делегування повноважень.

Згідно з даним рішенням у ПАТ "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці із 18.09.2015 року до 17.12.2015 року включно.

Наказом уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію ПАТ "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" від 16.10.2015 року №51-ОС визнано нікчемними вказані вище правочини (договори) відступлення права вимоги за кредитними договорами.

Листом від 23.10.2015 року №3923/03 позивача повідомлено про нікчемність зазначених правочинів (договорів) відступлення права вимоги за кредитними договорами.

Як зазначено в повідомленні уповноваженої особи, договори є нікчемними відповідно до п.1,2,5,7 частини 3 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

В подальшому, відповідно до постанови Правління НБУ від 01.12.2015 року №853 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ", виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02.12.2015 року №214 "Про початок процедури ліквідації АТ "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Вважаючи протиправними рішення Уповноваженої особи про віднесення договорів між АТ "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" та ТОВ "Компанія з управління активами "ПАЛЛАДІУМ КАПІТАЛ" до нікчемним та дії щодо направлення повідомлення про нікчемність правочинів, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для віднесення договорів, укладених між позивачем та банком, до нікчемних правочинів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб від 23.02.2012 №4452-VI (далі - Закон № 4452-VI).

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб від 23.02.2012 №4452-VI (Закон №4452-VI) встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Правилами частин другою-четвертої статті 37 Закону визначено повноваження Уповноваженої особи Фонду під час запровадження у банку тимчасової адміністрації, зокрема, Уповноважена особа Фонду має право: 1) вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; 3) продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій; 4) повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 6) звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку.

Уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду.

Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, здійснювати інші повноваження, встановлені цим Законом, та делеговані їй Фондом.

На виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду, зокрема, видає накази та розпорядження, дає доручення, обов'язкові до виконання працівниками банку.

У той же час, частинами першою та другою статті 38 Закону №4452-VI встановлено, що уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

З наведеного випливає, що на законодавчому рівні закріплені наступні дії уповноваженої особи Фонду:

- дії, спрямовані на виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI;

- повідомлення сторін цих договорів про їх нікчемність та застосування наслідків нікчемності договорів.

У відповідності до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У частині третій статті 38 Закону № 4452-VI міститься перелік підстав, за наявності хоча б одного з яких правочин є нікчемним.

Як вбачається з оскаржуваному наказі відповідачем не зазначено жодної конкретної підстави, що передбачені частиною третьою статті 38 Закону №4452-VI, для визнання нікчемними договорів, укладених між позивачем та Банком.

Разом з тим, п. 1 частини другої ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В частині першій ст. 626 ЦК України зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. ст. 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу п. 1 частини першої ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до частини першої ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно із ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою ст. 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що договори відступлення прав вимоги укладені за взаємною згодою сторін та за відсутності законодавчих заборон на укладення таких угод (правочинів), у відповідності до принципу свободи договору.

При цьому, перерахування коштів позивачем на рахунок первісного кредитора підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи.

Водночас, допустимих та належних доказів, які б спростовували факт перерахування позивачем грошових коштів в межах укладених між ним і Банком договорів, матеріали справи не містять.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність в укладених правочинах ознак нікчемності, що містяться в положенні пункту 1 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, а саме: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.

Розуміння наявності або відсутності причинно-наслідкового зв'язку між дією (укладенням договорів відступлення прав вимоги) і наслідком такої дії (неплатоспроможністю банку або неможливістю виконання грошових зобов'язань банку перед іншими кредиторами), залежить від визначення фінансово-економічного стану банку до та після укладення спірних договорів.

Між тим, у відповідності до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, жодних доказів, які б доводили причинно-наслідковий зв'язок між укладенням спірних договорів та неплатоспроможністю банку, матеріали справи не містять.

Пунктом 5 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Однак, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не встановлено наявність ознак нікчемності правочинів, які передбачені у пункті 5 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI, з огляду на те, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б обґрунтовували застосування відповідачем таких підстав.

Крім того, згадувані правочини (договори) визнано нікчемними на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI, а саме: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

В той же час, Уповноваженою особою жодним чином не підтверджено, що умови спірних Договорів передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Саме по собі укладення таких договорів не свідчить про надання переваг окремому кредитору, оскільки укладення таких договорів передбачене нормами Цивільного кодексу України та є правом сторін цивільних правовідносин.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідача про те, що позивач був кредитором ПАТ "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" та кошти з рахунку позивача на рахунок банку за договорами відступлення права вимоги переведено під час тимчасової адміністрації, оскільки відповідно до платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи, кошти перераховано позивачем у період до 22.08.2015 року, а постанову Правління НБУ "Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" до категорії неплатоспроможних" та відповідне рішення Фонду прийнято 17.09.2015 року.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність будь-яких підстав нікчемності правочинів, перелік яких наведений Уповноваженою особою у Повідомленні від 23.10.2015 № 3923/03 та які можуть бути застосовані до договорів, укладених між позивачем та банком.

Враховуючи те, що судом першої інстанції вірно встановлено неправомірність віднесення відповідачем вказаних правочинів до нікчемних, Окружний адміністративний суд м. Києва правильно визнав протиправними й дії щодо направлення відповідачем повідомлення №3923/03 від 23.10.2015 року про нікчемність правочинів (договорів).

Отже, є вірним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що Окружним адміністративним судом міста Києва правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст.41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ"залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Бужак Н.П.

Оксененко О.М.