Рішення

від 26.07.2017 по справі 310/242/15-ц

БЕРДЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 310/242/15-ц

2/310/19/17

РІШЕННЯ

Іменем України

26 липня 2017 року Бердянський міськрайонний суд

Запорізької області

в складі: головуючого - судді Крамаренка А.І.

при секретарі - Корнієнко Н.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави до Бердянської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення Бердянської міської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

14.01. 2015р. Бердянський міжрайонний прокурор в інтересах держави звернувся до суду з позовною заявою до Бердянської міської ради Запорізької області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання незаконним та скасування п.5.20 рішення Бердянської міської ради №38 від 28.01.2010 року, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що п. 5.20 рішення Бердянської міської ради №38 від 28.01.2010 року Про передачу в оренду та у власність земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення, та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджено проект відведення земельної ділянки та передано ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,07 га, в межах норм безоплатної приватизації, з присвоєнням поштової адреси: АДРЕСА_1, для індивідуального дачного будівництва. ОСОБА_3, був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1. 29.04.2013 року ОСОБА_3, продала вказану земельну ділянку ОСОБА_2

Прокурорською перевіркою встановлено, що рішення Бердянської міської ради №38 від 28.01.2010 року, яким було затверджено проект відведення та передано у власність громадянці ОСОБА_4 земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва, було прийнято з порушенням чинного законодавства.

Так, земельна ділянка по АДРЕСА_1 розміщується на території зелених насаджень спеціального призначення, відповідно до проектних рішень Генерального плану розвитку міста будівництво нових дачних районів в межах м. Бердянська не передбачено. Заборона на будівництво нових дачних районів в міських населених пунктах, також передбачена пунктом 3.39 ДБН 360-92 Планування і забудова міських і сільських поселень .

Крім того, спірна земельна ділянка знаходиться в межах двокілометрової зони прибережної захисної смуги Азовського моря.

Враховуючи вищевикладене прокурор просив визнати недійсним та скасувати п. 5.20 рішення Бердянської міської ради № 38 від 28.01.2010 року; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку НОМЕР_1; витребувати у ОСОБА_2 земельну ділянку і повернути її територіальній громаді м. Бердянська.

У зв'язку з реорганізацією органів прокуратури Ухвалою за заявою позивача 26 липня 2016 року здійснено процесуальне правонаступництво Бердянської міжрайонної прокуратури на Бердянську місцеву прокуратуру.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Додатково пояснив, що про порушення Бердянською міською радою вимог водного та земельного законодавства під час прийняття спірного рішення про передачу у власність земельної ділянки відповідачу ОСОБА_4,, прокурору стало відомо у травні 2013 року з акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державною інспекцією сільського господарства в Запорізькій області. У 2014 році було порушено кримінальне провадження, в рамках якого було залучено у якості спеціаліста ПП Азовгеопроект і доручено їм скласти ситуаційні схеми земельних ділянок, перелік яких був наданий спеціалісту. З ситуаційної схеми ПП Азовгеопроект було встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться на відстані 277 м. від урізу води Азовського моря. З цим позовом Бердянський міжрайонний прокурор Запорізької області звернувся до суду у січні 2015 року, тобто в межах позовної давності.

Представником Бердянської міської ради до суду подана заява про розгляд справи у його відсутність та подані письмові заперечення. В обґрунтування заперечень посилався на те, що рішення Бердянської міської ради № 38 від 28.01.2010 року було прийнято з дотриманням вимог Земельного кодексу України та вимог Водного кодексу України. Відповідно до проекту землеустрою, який був поданий на затвердження відповідачем, спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови, що підтверджується довідкою з державної статистичної звітності форми 6-зем. Тобто спірна земельна ділянка не відноситься до земель водного фонду, проект відведення та закріплення меж прибережної захисної смуги вздовж Азовського моря Бердянською міською радою не приймався. Рішення про віднесення цієї земельної ділянки до земель водного фонду не приймалося. Крім того, на момент прийняття спірного рішення було чинне рішення Бердянської міської ради від 10.12.2004р. №11, яким встановлено уздовж Азовського моря, Бердянської затоки, лиманів та вільних від громадської забудови землях в межах міста Бердянськ сорокаметрова прибережна захисна смуга. Вказане рішення було скасовано постановою Запорізького окружного адміністративного суду тільки у серпні 2010 року, тобто вже після прийняття спірного рішення №38 від 28.01.2010р. Тому на час прийняття спірного рішення Бердянська міська рада діяла в межах наданих їй повноважень.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася. Про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, до суду не надходило заяв про неможливість розгляду справи у її відсутність.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, направила свого представника. В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 просила застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування заперечень посилається на те, що позивачем в якості доказу надано фальшивий Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області від 08.05.2013р., оскільки вважає, що він складений з порушенням Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, затвердженого наказом міністерством аграрної політики та продовольства України від 25.02.2013р. №132. З акту не вбачається час проведення перевірки, місце її проведення та що саме перевірялося Державною інспекцією сільського господарства в Запорізькій області. . Також прокурор посилається на те, що про факт прийняття спірного рішення Бердянською міською радою їм стало відомо під час розслідування кримінального провадження. Однак з копії витягу з кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань слідує, що кримінальне провадження стосується посадових осіб відділу Держкомзему у Бердянському районі. Це кримінальне провадження ніяким чином не стосується питань щодо виділення земельної ділянки ОСОБА_3 та застосування матеріалів кримінального провадження на стадії досудового розслідування суперечить вимогам ст. 222 КПК України. Позивач в якості належності цього доказу не надано дозволу слідчого щодо використання та розголошення цих відомостей , а тому відстані спірної земельної ділянки відносно урізу води у схемі земельної ділянки, виготовлену ПП Азовгеопроект є неналежним та неприпустимим доказом. Що стосується розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації від 16.04.2010 року №101, то воно містило лише пропозиції і рекомендації щодо усунення виявлених порушень під час перевірки Бердянської міської ради. Крім того позивач посилається на норми ст.60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України, які набули чинності вже після прийняття спірного рішення ради, а відтак не поширюються на правовідносини, що виникли на час прийняття спірного рішення Бердянською міською радою 28.01.2010р. Згідно з Генеральним планом міста Бердянськ земельна ділянка АДРЕСА_1 знаходиться поза межами прибережної захисної смуги. За вимогами ст.9 ЗУ Про державну експертизу землевпорядної документації обов'язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема земель рекреаційного призначення. Проте матеріали експертизи є складовою проекту землеустрою, який зберігається у відповідних регіональних органах Держгеокадастру. За листом відділу Держгеокадастру від 06.06.2015 року проект землеустрою вилучений прокуратурою, але для огляду суду не надавався, а тому неможливо встановити, відсутність у проекті землеустрою матеріалів землевпорядної експертизи земельної ділянки. При виділенні земельної ділянки не було порушено вимог п.3.39 ДБН 360-92 Планування і забудова міських і сільських поселень , оскільки земельна ділянка була виділена під індивідуальне дачне будівництво. Також, земельна ділянка відводилася за рахунок земель громадської та житлової забудови. Вказана земельна ділянка не відноситься до земель водного фонду. Зауважує на тому, що ст. 88 ВК України, передбачено, що в межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися. Надання спірної земельної ділянки у власність здійснено з урахуванням конкретної ситуації - в районі житлової забудови, яка склалася в м. Бердянську на початку ХІХ століття. Рішенням Бердянської міської ради від 25.06.2009р. №8 Про затвердження Генерального плану міста Бердянськ був прийнятий Генеральний план міста. З витягу з текстової частини та графічних матеріалів Генерального плану міста прибережна захисна смуга встановлена у розмірі 40 метрів від урізу води Азовського моря. Факт встановлення прибережної захисної смуги на території міста Бердянськ встановлений також постановою Запорізького окружного адміністративного суду у справі №808/3169/14. А тому доводи позивача про порушення норм Генерального плану міста Бердянськ та містобудівного законодавства є помилковими. Посилаючись на практику Європейського Суду з прав людини, ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважає, що в даному випадку має місце непропорційного втручання у право ОСОБА_2, на мирне володіння своїм майном, оскільки відповідач ніяких винних дій не вчиняв, є добросовісним набувачем нерухомого майна, а тому вона не може бути позбавлений власності. Крім того зазначає, що за диспозитивністю судового розгляду справи позовні вимоги щодо повернення земельної ділянки не можуть бути задоволені через відсутність у територіальної громади міста Бердянськ статусу юридичної особи в силу приписів Конституції України, а Бердянська міська рада заперечує щодо задоволення цієї вимоги позивача.

Крім того вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки прокурору було відомо про те, що рішення Бердянської міської ради №38 від 28.01.2010 року порушення вимог ст. 88,90 водного кодексу ст. 60 Земельного кодексу ще 20 квітня 2010 року, коли Прокуратурою Запорізькій області були отримані результати перевірки щодо порушення земельного законодавства від 15.04.2010р за № 01-01-12/0387 Головного управління Держкомзему у Запорізькій області, в якому є прями посилання на рішення № 38 від 28.01.2010р. Звертає увагу, що за наслідками саме цієї перевірки позивач звертався до суду з вимогою про скасування рішення Бердянської міської ради від 10.12.2004р. №11, яким встановлено уздовж Азовського моря, Бердянської затоки, лиманів та вільних від громадської забудови землях в межах міста Бердянськ сорокаметрову прибережну захисну смугу. Вказане рішення було скасовано постановою Запорізького окружного адміністративного суду у серпні 2010 року та набрало законної сили 17.09.2010 року, але прокурор не здійснював будь-які дії до січня 2015 року. Просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в зв'язку з наступним.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи пунктом 5.20 рішення Бердянської міської ради №38 від 28.01.2010 року затверджено проект відведення земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,07 га,в межах норм безоплатної приватизації,з присвоєнням поштової адреси: АДРЕСА_1 в м. Бердянську, для індивідуального дачного будівництва. ОСОБА_3 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1

29.04.2013 року ОСОБА_3 продала вказану земельну ділянку ОСОБА_2

Посилаючись на те, що під час досудового розслідування кримінального провадження Бердянською міжрайонною прокуратурою призначено перевірку додержання вимог Земельного та Водного кодексів України та проведеною перевіркою встановлено, що рішення Бердянської міської ради №38 від 28.01.2010 року, яким було затверджено проект відведення та передано у власність громадянці ОСОБА_4 земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, було прийнято з порушенням чинного законодавства, Бердянська місцева прокуратура Запорізької області в інтересах держави звернулася до суду з вказаним позовом 14.01.2015 року.

У позові прокурор посилається на те, що про обставини порушення Бердянською міською радою вимог водного та земельного законодавства під час прийняття 28.01.2010 року рішення №38 про передачу у власність громадянам земельних ділянок йому стало відомо з акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства у Запорізькій області від 08.05.2013 року. А про знаходження виділеної відповідачу ОСОБА_3 спірної земельної ділянки в межах двокілометрової прибережної захисної смуги Азовського моря прокурору стало відомо тільки у грудні 2014 року під час розслідування кримінального провадження №12014080130005963, внесеного до ЄДРД 06.12.2014р..

На підтвердження порушення вимог земельного та водного законодавства під час прийняття спірного рішення прокурор надав суду акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 08.05.2013 року, здійснений Державною інспекцією сільського господарства в Запорізькій області на вимогу прокуратури Запорізької області та Бердянської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів в природоохоронній сфері. В зазначеному акті встановлено, що затверджені рішенням Бердянської міської ради №38 від 28.01.2010 року проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок під індивідуальне дачне будівництво, зокрема і ОСОБА_3 не пройшли обов'язкову державну експертизу, як це передбачено ст. 9 ЗУ Про державну експертизу землевпорядної документації, проведення якої є обов'язковим під час відведення земельних ділянок водного фонду, оздоровчого та рекреаційного призначення. Також встановлено, що відведені земельні ділянки знаходяться в межах прибережної захисної смуги Азовського моря, а тому не можуть бути передані громадянам у власність.

Відповідно до ч. 4 статті 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися

на припущеннях

Підставою позовних вимог позивач зазначає, що в проекті землеустрою відступний висновок державно землевпорядної експертизи в порушення вимог ст. 9 ЗУ Про державну землевпорядну експертизу . Матеріали справи мстять лист управління Держкомзему у м. Бердянськ від 06.06.2016 року який свідчить про те, що оригінал проекту землеустрою з відведення земельної ділянки ОСОБА_3, знаходиться у позивача. Проте, на неодноразові вимоги суду проект землеустрою не був наданий суду до огляду на підтвердження відсутності у ньому висновку державної землевпорядної експертизи.

З огляду на наведене суд приходить до висновку про недоведеність позивачем обставин не проходження проектом землеустрою з відведення земельної ділянки ОСОБА_3 державної землевпорядної експертизи

Відповідно до ч.1 статті 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За ч. 1 статті 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Дійсно в матеріалах справи ,міститься копія акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 08.05.2013 року, здійснений Державною інспекцією сільського господарства в Запорізькій області на вимогу прокуратури Запорізької області та Бердянської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів в природоохоронній сфері. Оригінал вказаного акту, до справи не надано. Також представником прокуратури не надано до справи оригіналу вимоги прокуратури Запорізької області від 30.04.2013 року за № 05\03-508 вих-13 до Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області, яка слугувала підставою для проведення вказаної перевірки, з підстав її не збереження. Копія такої вимоги надана до суду представником відповідача, з якої можливо зробити висновок, що перед Державною інспекцією сільського господарства в Запорізькій області не ставилися завдання проведення перевірки додержання вимог земельного законодавства при використанні та забудові прибережної захисної смуги уздовж Азовського моря саме на території міста Бердянську.

З акту не вбачається час проведення перевірки, місце її проведення та що саме перевірялося Державною інспекцією сільського господарства в Запорізькій області.

За вказаних обставин, суд вважає, що в розумінні ст.ст.58, 59 ЦПК України відсутні правові підстави брати до уваги вказаний акт і саме день його складання вважати початком перебігу строку позовної давності.

Навпаки, матеріали справи беззаперечно свідчать про обізнаність органів прокуратури про ухвалення рішення Бердянської міської ради №38 від 21.01.2010 року з порушенням норм Земельного та Водного кодексів України з 20.04.2010 року.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Бердянський міжрайонний прокурор звернувся до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області із позовною заявою про визнання незаконним та скасування пункту 5.20 рішення Бердянської міської ради від 28.01.2010 № 38 згідно штампу реєстрації суду 14.01.2015 року.

Статтею 1 Закону України Про прокуратуру встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Розділом 5 рішення Бердянської міської ради від 28.01.2010 року №38 Про передачу в оренду та у власність земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджено проекти відведення земельних ділянок та передано громадянам України у власність земельну ділянку для індивідуального будівництва в межах норм безоплатної приватизації.

Згідно штампу 20 квітня 2010 року Прокуратурою Запорізькій області було отримано та зареєстровано за вхідним номером 07/1-4874 лист Головного управління Держкомзему у Запорізькій області № 01-01-12/0387 від 15.04. про результати перевірки Управлянням Держземінспекції Головного управління Держкомзему у Запорізькій області дотримання вимог земельного законодавства Бердянською міською радою при прийняття рішень з питань регулювання земельних відносин, надання та вилучення земельних ділянок, та зазначено що в ході перевірки виявлено ряд порушень, у тому числі порушення ст. 60 Земельного кодексу щодо порушення розмірів та меж прибережної захисної смуги уздовж Азовського моря. Наслідками відсутності встановлених меж прибережно-захисних смуг в натурі (на місцевості) сталі наступні порушення…при прийнятті рішення № 38 від 28.01.2010…щодо відведення земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва в районі вулиць Макарова… яким затверджено проекти землеустрою та передано в приватну власність громадянам земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва по вулицям Макарова, Сибірякова, Літке, Корнілова .

На підставі матеріалів цієї перевірки позивач звернувся до суду з позовом до Бердянської міської ради про скасування рішення Бердянської міської ради від 10.12.2004р № 11. Постановою Запорізького кружного адміністративного суду від 11.08.2010 року рішення Бердянської міської ради від 10.12.2004р № 11 Про внесення доповнень до рішення Бердянської міської ради від 26.04.2000 № 44 Про затвердження концепції приватизації земель м. Бердянськ доповнене п.1 міської ради від 26.04.2000 № 44 Про затвердження концепції приватизації земель м. Бердянськ . Постанова набрала законної сили 17.09.2010 року.

Згідно положень ч. ч. З, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Така заява про застосування наслідків пропуску позовної давності під час розгляду справи судом першої інстанції подавалася представниками відповідачів Бердянської міської ради та ОСОБА_2

Клопотання про поновлення строку звернення з позовом до суду від позивача відсутня.

На підставі вищенаведеного, суд вважає, що позовну заяву по даній справі було подано після спливу загального трирічного строку позовної давності, визначеного ст. 257 ЦК України, що є підставою для відмови у позові.

Також слід зазначити ,що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність , запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

Згідно ст. 360-7 ЦПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

За правовим висновком зазначеним у останній постанові Верховного Суду України від 08.06.2016 року зазначено :

Проаналізувавши пункт 4 частини першої статті 268 ЦК України, Верховний Суд України сформулював правовий висновок, відповідно до якого зазначена норма спрямована на захист власників та інших осіб, які мають речові права на майно, від неправомірних дій органів державної влади або органів місцевого самоврядування, отже, не може поширюватися на випадки звернення до суду прокурора з позовом в інтересах держави, а сплив позовної давності для зазначених спорів починається з дати, коли орган, в інтересах якого подано позов прокурором, дізнався про порушене право.

Норми статті 388 ЦК України можуть застосовуватись як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Отже, норми статей 1212 та 388 ЦК України можуть застосуватись у випадках, коли певна вимога власника майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання або збереження майна без достатньої правової підстави. При цьому підстави застосування положень статті 1212 ЦК України є більш широкими, ніж статті 388 цього Кодексу. Наявність підстав для витребування майна за статтею 388 ЦК України не виключає застосування положень статті 1212 цього Кодексу в частині, що не суперечать положенням статті 388 ЦК України.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Положеннями статті 268 ЦК України передбачено винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, зокрема у пункті 4 частини першої цієї статті зазначено, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.

Однак зазначена за своєю суттю направлена на захист прав власників та інших осіб від держави.

Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, яку покликані підтримувати норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Отже, з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, положення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.

На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, а на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову внаслідок пропуску строку позовної давності .

Керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 57 -61, 212 - 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено через суд першої інстанції до апеляційного суду Запорізької області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.І. Крамаренко