Ухвала

від 26.07.2017 по справі 409/886/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий суду 1 інстанції - Третяк О.Г.

Доповідач - Карташов О.Ю.

Справа № 409/886/16-ц

Провадження № 22ц/782/536/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2017 року липня 26 дня Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючий суддя Карташов О.Ю.

судді Яресько А.В., Гаврилюк В.К.

за участю секретаря Попової Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сєвєродонецьку

апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Луганського обласного управління АТ Ощадбанк

на ухвалу

Білокуракинського районного суду Луганської області від 2 червня 2017 року

по цивільній справі за заявою

Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Луганського обласного управління АТ Ощадбанк про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Луганського обласного управління АТ Ощадбанк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Договором кредитної лінії № 189 від 23 липня 2013 року

ВСТАНОВИЛА:

07.04.2016 року ПАТ Державний ощадний банк України в особі філії Луганського обласного управління АТ Ощадбанк звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Договором кредитної лінії № 189 від 23 липня 2013 року.

17.05.2017 року представник позивача ОСОБА_3 звернувся до Білокуракинського районного суду Луганської області з заявою про забезпечення позову.

Ухвалою Білокуракинського районного суду Луганської області від 2 червня 2017 року у задоволенні заяви представника ПАТ Державний ощадний банк України про забезпечення позову відмовлено.

Не погодившись з ухвалою Білокуракинського районного суду Луганської області від 2 червня 2017 року, представник ПАТ Державний ощадний банк України , звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу суду та задовільнити заяву про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

В судовому засіданні представник ПАТ Державний ощадний банк України доводи апеляційної скарги підтримав.

ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилися, про час та дату розгляду справи повідомлені належним чином у відповідності із положеннями ст. 74 ЦПК України, ОСОБА_4 просила в заяві відкласти розгляд справи на більш пізній термін у зв'язку з її відрядженням.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Так, апеляційне провадження по справі відкрито 11 липня 2017 року, і враховуючи також графік роботи судді головуючого по справі, відкладення судового засідання призведе до порушення встановленого статтею 303-1 Цивільного процесуального кодексу України строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду.

Дотримання розумних строків розгляду справи вважається складником доступності правосуддя, тривалість розгляду справи визначається судом залежно від тих процесуальних дій, які потрібно вчинити у вказаній справі з метою прийняття обґрунтованого і законного судового рішення. Вказана позиція підтверджується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Вислухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Пленум Верховного Суду України у п. 1 постанови від 22.12.2006р. № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову роз'яснив, що за змістом ч. 1 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Крім того, у п. 4 постанови зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Крім того, відповідно до вимог ст. 210 ЦПК України ухвала суду, що постановляється як окремий документ, повинна складатися з: вступної частини із зазначенням: часу і місця її постановлення; прізвища та ініціалів судді (суддів - при колегіальному розгляді); прізвища та ініціалів секретаря судового засідання; імен (найменувань) сторін та інших осіб, які брали участь у справі; предмета позовних вимог; описової частини із зазначенням суті питання, що вирішується ухвалою; мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу; резолютивної частини із зазначенням: висновку суду; строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

Як убачається із матеріалів справи, судом під час винесення ухвали від 2 червня 2017 року вказані вимоги виконані не були.

До того, відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справи.

В п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22.12.2006 року, зазначено, що питання про забезпечення позову вирішує суддя одноособово або суду у судовому засіданні (залежно від стадії розгляду справи) в день надходження заяви.

Однак, судом першої інстанції у достатній мірі вимоги закону та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України не були враховані при вирішенні питання про забезпечення позову.

Як вбачається з відокремленого матеріалу, який було направлено судом першої інстанції на адресу апеляційного суду, 7 квітня 2016 року позивач звернувся до суду із позовом по якому відкрито провадження у справі.

Отже, з часу відкриття провадження справа слухається судом, що виключає винесення з цього часу будь-яких рішень по справі суддею одноособово.

Із заявою про забезпечення позову позивач звернувся 17 травня 2017 року, під час розгляду справи судом.

Однак ухвала від 2 червня 2017 року постановлена суддею одноособово, тобто поза межами судового засідання, до того ж, через 15 днів після заяви, що свідчить про порушення судом встановленого порядку для вирішення даного питання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Оскільки, у даному випадку судом першої інстанції порушено порядок вирішення питання про забезпечення позову, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання у встановленому законом порядку з застосуванням цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст 151, 303, 307, 312, 319 ЦПК України, колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Луганської області, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Луганського обласного управління АТ Ощадбанк - задовольнити частково.

Ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області від 2 червня 2017 року - скасувати, питання направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді: В.К. Гаврилюк

А.В. Яресько