ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.07.2017Справа №910/7932/17 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТВА - Групп"
до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона"
про стягнення 281 854,63 грн.
Представники сторін:
від позивача: Захарова А.В. - представник за довіреністю № 826;
Петросян С.С. - директор;
від відповідача: Барабой К.М. - представник за довіреністю № 23/2017 від 22.06.2017 р.
ВСТАНОВИВ:
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ТВА - Групп" до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона" про стягнення 281 854,63 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29.04.2009 року між ним та відповідачем укладено договір про надання медикаментів застрахованим особам №2904/01, відповідно до умов якого позивач зобов'язаний забезпечити клієнтів відповідача медикаментами або матеріалами медичного призначення, а відповідач зобов'язується приймати та оплачувати надані позивачем медикаменти.
У період дії договору позивач виконав свої зобов'язання.
Проте, в порушення умов договору, відповідач не здійснив оплату за надані медикаменти на загальну суму 281 854,63 грн.
У зв'язку з чим, позивач звернувся в суд з вимогами про стягнення з відповідача 281 854,63 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.05.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.06.2017 р.
В судове засідання 06.06.2017 р. представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 41689874, але 12.06.2017 р. до канцелярії суду подав заперечення на позов, заяву про відкладення розгляду справи.
Представник позивача не виконав вимоги ухвали суду від 22.05.2017 р.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.06.2017 року розгляд справи відкладено на 18.07.2017 року.
14.07.2017 р. до канцелярії суду позивач подав письмові пояснення по справі, заяву про забезпечення позову, заяву про зменшення розміру позовних вимог.
В судовому засіданні 18.07.2017 року представники позивача підтримали подану заяву про забезпечення позову.
Суд не прийняв дану заяву до розгляду.
Представники позивача виконали вимоги ухвали суду від 22.05.2017 р.
Представник відповідача подав доповнення до відзив на позовну заяву.
Представники позивача підтримали подану заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 211 626,15 грн. основного боргу та 25 277,09 грн. пені.
У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Як вбачається з заяви про зменшення позовних вимог, позивачем крім зменшення основного боргу заявлено нову вимоги, а саме: щодо стягнення пені.
У зв'язку з чим, судом не приймається дана заява в частині нової вимоги (стягнення пені в розмірі 25 277,09 грн.).
В іншій частині подана позивачем заява про зменшення позовних вимог приймається до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахуванням поданої заяви.
Представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов.
Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
29.04.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ТВА - Групп" (виконавець) та закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Крона" (правонаступником якого є приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Крона" (замовник) укладено договір №2904/01 про надання медикаментів застрахованим особам.
Відповідно до п.1.1 договору, на умовах договору виконавець зобов'язується забезпечити клієнтів замовника (осіб, застрахованих у замовника, які надалі іменуються - пацієнти) медикаментами або матеріалами медичного призначення (надалі - медикаменти).
Найменування та кількість медикаментів, якими виконавець забезпечує пацієнтів за даним договором визначаються в заявці замовника на видачу медикаментів (надалі - заявка), складеної по формі, що міститься в додатку №1 до договору, виходячи з наявних в асортименті виконавця медикаментів на момент отримання заявки (п.1.3 договору).
Згідно з ч.1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та скріплення їх печатками та діє протягом одного року (п.7.1 договору).
Відповідно до п7.2 договору, якщо жодна із сторін у письмовій формі не заявить про припинення дії договору за 30 календарних днів до його закінчення, договір вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що виконавець забезпечує пацієнтів медикаментами після отримання від замовника заявки, що передається факсом, або будь-яким іншим способом у письмовій формі. В окремих випадках відпуск медикаментів може бути здійснений після попереднього узгодження їх переліку відповідальними особами замовника та виконавця по телефону з наступним оформленням заявки. Прізвища відповідальних осіб замовника та виконавця визначені в додатку № 2 до цього договору.
Медикаменти пацієнту або уповноваженій ним особі відпускаються виконавцем згідно з заявкою Підтвердженням отримання медикаментів є особистий підпис пацієнта чи уповноваженої ним особи на заявці про отримання медикаментів (п.2.4 договору).
Згідно з п.3.1 договору замовник здійснює розрахунки з виконавцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 5-ти (п'яти) банківських днів з моменту отримання замовником від виконавця наступних документів:
- рахунку-фактури виставленого виконавцем;
- заявки з підписом пацієнта про отримання медикаментів;
- зведеного звіту на відпущені медикаменти, який складається виконавцем в двох примірниках по формі, що міститься в додатку №3 до договору.
В матеріалах справи наявні рахунки-фактури виставлені позивачем, заявки з підписом пацієнта про отримання медикаментів та зведені звіту на відпущені медикаменти за період з 14.02.2017 року по 20.03.2017 року.
Також, в матеріалах справи наявні претензії №776/01-19/17 від 28.03.2017 року та №992/01-19/17 від 14.04.2017 року в яких позивач просив відповідача погасити заборгованість та в подальшому своєчасно оплачувати виставлені рахунки за надані послуги.
Також, 12.05.2017 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію №1150/01-19/17 щодо сплати заборгованості в якій просив погасити заборгованість у розмірі 281 854,63 грн., а також просив підписати другі екземпляри зведеного звіту та акту звірки за період з січня 2017 року по травень 2017 року.
Відповідачем факт надання медикаментів позивачем не заперечувався.
Проте, в запереченнях на позовну заяву та уточнення на заперечення відповідач зазначає, що станом на 09.06.2017 року ним погашено заборгованість на користь позивача у розмірі 59 245,54 грн. та ще додатково погашено 10 000,00 грн.
Так, відповідачем надано платіжні доручення щодо часткового погашення заборгованості на загальну суму 69 671,37 грн., а саме:
- №5351 від 12.05.2017 року на суму 40 000,00 грн.,
- № 5523 від 26.05.2017 року на суму 10 000,00 грн.;
- № 5626 від 08.06.2017 року на суму 9 671,37 грн.;
- №5966 від 11.07.2017 року на суму 10 000,00 грн.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Тобто, беручи до уваги часткову сплату відповідачем заборгованості в розмірі 69 671,37 грн., за розрахунком суду заборгованість відповідача перед позивачем по договору№2904/1 про надання медикаментів застрахованим особам від 29.04.2009 року становить 212 183,26 грн. (281 854,63 грн. - 69 671,37 грн.).
Проте, оскільки позивач в заяві про зменшення розмір позовних вимог просить стягнути з відповідача основний борг в розмірі 211 626,15 грн. та суд не може вийти за межі позовних вимог, тому вимога позивача визнається обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в розмірі 211 626,15 грн.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона" (04071, м. Київ, вулиця Костянтинівська, будинок 19, код ЄДРПОУ 30726778) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТВА - Групп" (01034, м. Київ, вулиця Ярославів Вал, будинок 36-38, код ЄДРПОУ 35677565) основний борг в розмірі 211 626 (двісті одинадцять тисяч шістсот двадцять шість) грн. 15 коп. та судовий збір в розмірі 3 174 (три тисячі сто сімдесят чотири) грн. 39 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 31.07.2017 року.
Суддя С.М. Мудрий
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 18.07.2017 |
Оприлюднено | 01.08.2017 |
Номер документу | 68014527 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Мудрий С.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні