Постанова

від 27.09.2017 по справі 910/7932/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2017 р. Справа№ 910/7932/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Жук Г.А.

Смірнової Л.Г.

секретар судового засідання Борух А.С.

за участю представників:

від позивача: Захарова А.В. - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача: Барабой К.М. - за належним чином оформленою довіреністю;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2017р.

у справі №910/7932/17 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВА-Групп"

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона"

про стягнення 211 626,15 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВА-Групп" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона" про стягнення 211 626,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов договору №2904/01 від 29.04.2009р., відповідач не здійснив оплату за надані позивачем медикаменти на загальну суму 211 626,15 грн. (враховуючи заяву про зменшення позовних вимог).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2017р. позов задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВА-Групп" 211 626,15 грн. основний борг та 3 174,39 грн. судового збору.

Не погоджуючись із мотивами та висновками суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Крона" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило рішення суду першої інстанції як незаконне скасувати.

Наводячи підстави, з яких порушено питання про перегляд оскаржуваного рішення, скаржником зазначено про прийняття судом першої інстанції рішення, яке не відповідає нормам матеріального права, з порушенням норм процесуального права.

На думку апелянта, судом першої інстанції не враховано той факт, що сума у розмірі 1005,86 грн. не підлягає задоволенню, оскільки відсутні відносини страхування між вказаними у заявках ТН-461 від 13.03.2017р., ТН-493 від 20.03.2017р. особами та відповідачем. Крім того, заявки пацієнтів про отримання медикаментів підписані невідомими особами.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2017р. визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Кропивна Л.В. судді: Смірнова Л.Г., Жук Г.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2017р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13.09.2017р.

13.09.2017р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

13.09.2017р. у судовому засіданні апелянтом надано уточнення до апеляційної скарги. Надане платіжне доручення №6552 від 17.08.2017р., колегією суддів до уваги не приймається, оскільки заявник не обґрунтував неможливість його подання суду першої інстанції. Судовою колегією оголошено перерву до 27.09.2017р.

26.09.2017р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення сторін, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 29.04.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВА-Групп" (виконавець) та Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Крона", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Крона" (замовник) укладено договір №2904/01 про надання медикаментів застрахованим особам, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується забезпечити клієнтів замовника (осіб, застрахованих у замовника, які надалі іменуються - пацієнти) медикаментами або матеріалами медичного призначення (надалі - медикаменти).

Найменування та кількість медикаментів, якими виконавець забезпечує пацієнтів за даним договором визначаються в заявці замовника на видачу медикаментів (надалі - заявка), складеної по формі, що міститься в додатку №1 до договору, виходячи з наявних в асортименті виконавця медикаментів на момент отримання заявки (п. 1.3 договору).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що виконавець забезпечує пацієнтів медикаментами після отримання від замовника заявки, що передається факсом, або будь-яким іншим способом у письмовій формі. В окремих випадках відпуск медикаментів може бути здійснений після попереднього узгодження їх переліку відповідальними особами замовника та виконавця по телефону з наступним оформленням заявки. Прізвища відповідальних осіб замовника та виконавця визначені в додатку № 2 до цього договору.

Медикаменти пацієнту або уповноваженій ним особі відпускаються виконавцем згідно з заявкою Підтвердженням отримання медикаментів є особистий підпис пацієнта чи уповноваженої ним особи на заявці про отримання медикаментів (п.2.4 договору).

Згідно з п. 3.1 договору замовник здійснює розрахунки з виконавцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 5-ти (п'яти) банківських днів з моменту отримання замовником від виконавця наступних документів:

- рахунку-фактури виставленого виконавцем;

- заявки з підписом пацієнта про отримання медикаментів;

- зведеного звіту на відпущені медикаменти, який складається виконавцем в двох примірниках по формі, що міститься в додатку №3 до договору.

Замовник протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання від виконавця зведеного звіту підписує його, засвідчує своєю печаткою та повертає один примірник виконавцю (п. 3.2 договору).

Пунктом 4.3.2 договору встановлено, що виконавець має право відмовити пацієнту у відпуску медикаментів при відсутності страхової картки (поліса) або якщо замовник не надав виконавцю заявку на медикаменти.

Договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та скріплення їх печатками та діє протягом одного року (п. 7.1 договору).

Відповідно до п. 7.2 договору, якщо жодна із сторін у письмовій формі не заявить про припинення дії договору за 30 календарних днів до його закінчення, договір вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах.

В матеріалах справи наявні рахунки-фактури, виставлені позивачем, заявки з підписом пацієнта про отримання медикаментів та зведені звіту на відпущені медикаменти за період з 14.02.2017р. по 20.03.2017р.

12.05.2017р. позивач на адресу замовника направив претензію №1150/01-19/17 щодо сплати заборгованості за надані послуги у розмірі 281 854,63 грн., а також просив підписати другі екземпляри зведеного звіту та акту звірки за період з січня 2017 року по травень 2017 року.

Відповідачем факт надання медикаментів позивачем не заперечувався.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем надано платіжні доручення щодо часткового погашення заборгованості на загальну суму 69 671,37 грн., а саме: №5351 від 12.05.2017р. на суму 40 000,00 грн., № 5523 від 26.05.2017р. на суму 10 000,00 грн.; № 5626 від 08.06.2017р. на суму 9 671,37 грн.; №5966 від 11.07.2017р. на суму 10 000,00 грн.

Проте, заборгованість за отримані медикаменти у повному обсязі відповідачем не сплачено, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Згідно з ч.1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином надав послуги з медикаментозного забезпечення застрахованих осіб відповідно до замовлень відповідача, загальною вартістю 212 183,26 грн. (281 854,63 грн. - 69 671,37 грн.) (за зведеними звітами виданих медичних препаратів застрахованим з 14.02.2017р. по 20.03.2017р.).

Проте, станом на час розгляду справи відповідач вартість наданих позивачем за Договором медикаментів не сплатив.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем доведено факт невиконаних грошових зобов'язань у відповідача з оплати вартості отриманих медикаментів на загальну 212 183,26 грн., однак, позивачем заявлено до стягнення 211 626,15 грн. та суд не може вийти за межі позовних вимог, тож позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відхиляючи твердження апелянта стосовно невідповідності заявок ТН-461 від 13.03.2017р., ТН-493 від 20.03.2017р., колегія суддів враховує, що перелічені у заявках отримувачі медикаментів були виключені із переліку вимог на видачу лікарських засобів, у зв'язку з чим позивачем зменшено позовні вимоги.

Твердження відповідача щодо підписання заявок пацієнтів про отримання медикаментів невідомими особами, спростовуються умовами укладеного договору, адже підставою видачі медикаментів застрахованим особам є наявність страхового поліса (п.п. 2.4, 4.3.2 договору).

Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

Твердження апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

З огляду на встановлене, судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона" слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на апелянта.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2017р. у справі №910/7932/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2017р. у справі №910/7932/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/7932/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Г.А. Жук

Л.Г. Смірнова