Рішення

від 17.07.2017 по справі 911/1414/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2017 р. Справа № 911/1414/17

Розглянувши матеріали справи за позовом Гостомельської селищної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю Вектор

про зобов'язання укласти договір

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 10 від 04.01.2017 року);

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Гостомельської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Вектор про зобов'язання укласти договір.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.05.2017 року порушено провадження у справі № 911/1414/17 та призначено до розгляду на 12.06.2017 року.

В судове засідання 12.06.2017 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 11.05.2017 року не виконав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив. Розгляд справи відкладався до 03.07.2017 року.

19.06.2017 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, яким останній проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

03.07.2017 року представником позивача подано клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових документів.В судове засідання 03.07.2017 року представник відповідача не з'явився. Розгляд справи відкладався до 17.07.2017 року. Також, ухвалою від 03.07.2017 року продовжено строк розгляду справи.

В судовому засіданні 17.07.2017 року позивач позовні вимоги підтримав. Відповідач в судове засідання не з'явився.

За таких обставин суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, позивач зазначає, що відповідно до Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в Київській області в період з 30.06.2016 року по 21.09.2016 року в Гостомельській селищній раді було проведено ревізію окремих питань селищного бюджету та фінансово-господарської діяльності Гостомельської селищної ради за період з 01.01.2013 року по 01.07.2016 року. Ревізією, зокрема, перевірялося дотримання вимог Закону України Про регулювання містобудівної діяльності в частині залучення коштів до селищного бюджету від пайової участі забудовників у розвитку інфраструктури.

В ході ревізії Держфінінспекція в Київській області отримала дані від Департаменту Держархбудінспекції України про те, що ТОВ Вектор (відповідач) 16.09.2014 року зареєстрував декларацію про готовність об'єкта до експлуатації (будівництво магазину в сел. Гостомель по вул. Свято-Покровській (раніше Леніна), буд. 11-А) без укладення договору про пайову участь з Гостомельською селищною радою.

Гостомельська селищна рада, дізнавшись про зазначені вище обставини, звернулася з претензією до відповідача з вимогою підписати договір про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Гостомель та сплатити кошти пайового внеску в сумі 2 500,00 грн. Однак, відповідач залишив відповідну вимогу без задоволення, заперечував проти наявності підстав для підписання договору та сплати коштів.

Відповідна претензія від 03.11.2016 року отримана відповідачем і на таку претензію відповідачем надано відповідь від 21.11.2016 року про відмову від укладення договору.

У зв'язку з чим, Гостомельська селищна рада звернулась до суду з даним позовом за захистом своїх прав, посилаючись в тому числі на матеріали проведеної фінансової ревізії.

Позивач в позові просить зобов'язати ТОВ Вектор укласти договір про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури, що здаються в експлуатацію, на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Гостомель в редакції запропонованій Гостомельською селищною радою Київської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до частини 2 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Тобто, частиною 1 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлено законодавчу норму прямої дії про обов'язковість визначення органом місцевого самоврядування порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до Закону.

З метою реалізації норм Закону України Про регулювання містобудівної діяльності 24.05.2012 року Гостомельською селищною радою Київської області прийнято місцевий регуляторний акт нормативного характеру - Рішення № 426-18-УІ Про порядок залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Гостомель , яким затверджено Положення про порядок залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури, що здаються в експлуатацію, на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Г остомель.

Відповідно до п. 1.3. вказаного Порядку замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у селищі Гостомель, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, крім випадків, передбачених п. 1.4 Порядку. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до бюджету розвитку селищного бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Як визначено п. 2.1. Порядку, величина пайової участі у розвитку інфраструктури смт. Гостомель визначається у договорі, укладеному Гостомельською селищною радою із замовником будівництва об'єктів архітектури, з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами.

Згідно з п. 2.6. Порядку договір про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури, що здаються в експлуатацію, на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Гостомель укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Згідно з ч. 5 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та п. 2.1 Порядку, величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Таким чином, розмір пайової участі визначається у договорі, з огляду на ч. 5 ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та п. 2.1 Порядку, саме органом місцевого самоврядування і такий розмір не може встановлюватись за домовленістю сторін, а вказується у договорі у відповідності зі встановленим органом місцевого самоврядування розміром.

В частині 9 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності зазначено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Однак, відповідний строк встановлений саме для добровільного виконання замовником вказаного обов'язку, і невиконання такого зобов'язання не звільняє замовника від укладення договору та сплати коштів пайової участі.

Неукладення договору свідчить про недотримання відповідачем вимог законодавства і має наслідком порушення прав та інтересів відповідної територіальної громади.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 30.11.2016 року у справі № 922/6409/15.

Оскільки, з огляду на ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України обов'язковість укладення відповідного договору пайової участі передбачена законодавством, відповідний спір підлягає вирішенню судом.

Частиною 3 ст. 179 Господарського кодексу України унормовано, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частинами 2, 3, 5 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом миневого самоврядування.

Аналогічні положення містяться і в Порядку залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури, що здаються в експлуатацію, на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Гостомель, затвердженому Рішенням Гостомельської селищної ради № 426-18-VI від 24.05.2012 року.

Також, позивач зазначає, що в силу ст. 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (у редакції, чинній станом на дату реєстрації декларації 16.09.2014 року), прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до І - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Декларація про готовність об'єкта 2 категорії складності, розташованого в сел. Гостомель по вул.Свято-Покровській (раніше Леніна), 11-А (магазин), замовником якого є відповідач, зареєстрована 16.09.2014 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною 4 вказаної статті передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Таким чином, спонукання до укладання договору в судовому порядку можливе тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов'язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов'язкового для виконання акта планування (у тому числі державного замовлення) який видано компетентним органом.

Позивач зазначає, що ним було виконано визначені ст. 181 Господарського кодексу України дії для укладення з відповідачем договору про пайову участь замовників у розвитку інфраструктури селища Гостомель. При цьому, укладення договору про пайову участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури до введення об'єкта будівництва в експлуатацію є обов'язковим для сторін. У запропонованому позивачем проекті договору визначено всі істотні умови відповідно до вимог Господарського кодексу України, Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Положення про порядок залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури, що здаються в експлуатацію, на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Гостомель, затвердженому рішенням Гостомельської селищної ради № 426-18-УІ від 24.05.2012 року.

В ході розгляду спору відповідач подав відзив, в якому проти позову заперечував, посилаючись на свободу укладення договору та необхідність дотримання визначеного законодавством порядку укладення договорів, яким для спірного договору ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлено укладення до прийняття об'єкту в експлуатацію.

Також, відповідач посилається на відсутність зауважень з боку Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка є контролюючим органом в галузі будівництва.

Як вбачається з правової позиції, викладеної у постанові Верховного суду України від 30.11.2016 року у справі № 922/6409/15, усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України зазначає, що згідно зі статтею 4 Закону України Про архітектурну діяльність під будівництвом слід розуміти нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт.

За змістом статті 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності замовником є фізична або юридична особа, що має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала у встановленому законодавством порядку відповідну заяву.

Відповідно до статті 2 зазначеного Закону під забудовою території слід розуміти діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, реконструкцію існуючої забудови та територій.

Відповідно до частин 2, 3 статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною 4 цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Частиною 9 статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності визначено строки, упродовж яких мають укладатися договори про пайову участь - не пізніше ніж 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника будівництва щодо його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

За змістом положень частини 1 статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Аналіз положень частин 2, 3, 9 статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності дає підстави для висновку, що обов'язок ініціювати укладення договору про пайову участь покладено саме на замовника будівництва, оскільки цей обов'язок пов'язаний зі зверненням замовника до органу місцевого самоврядування.

Визначений частиною 9 статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності строк (15 робочих днів, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію) встановлено для укладення договору про пайову участь після добровільного виконання стороною цього обов'язку і звернення замовника будівництва до органу місцевого самоврядування з метою укладення такого договору.

Ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь до прийняття об'єкта нерухомого майна до експлуатації є порушенням зобов'язання, яке прямо передбачено чинним законодавством.

Невиконання такого зобов'язання не звільняє замовника будівництва від обов'язку укласти договір про пайову участь, у тому числі й після прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Також, в постанові Верховного Суду України від 01.02.2017 року у справі № 922/753/16, усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України визначила, що згідно зі статтею 4 Закону України Про архітектурну діяльність під будівництвом слід розуміти нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт.

Ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь до прийняття об'єкта нерухомого майна в експлуатацію є порушенням зобов'язання, прямо передбаченого чинним законодавством.

Невиконання такого зобов'язання не звільняє замовника будівництва від обов'язку укласти договір про пайову участь, у тому числі й після прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Згідно з висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 22.03.2017 року у справі № 908/312/16, усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України зазначає, що реконструкція, охоплюється законодавчим визначення забудови.

Також, зазначається, що не укладення договору пайової участі є протиправною дією, яка містить склад цивільного правопорушення і є підставою для покладення на винну особу обов'язку щодо відшкодування таким правопорушенням збитків.

Згідно зі ст. 111 28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Таким чином, дослідивши обставини спору з врахуванням наведених висновків Верховного Суду України, судом встановлено, що відповідачем ТОВ Вектор 16.09.2014 року зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації (будівництво магазину в сел. Гостомель по вул. Свято-Покровській (раніше Леніна), буд. 11-А), однак у встановлений ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності строк договір пайової участі не укладено.

З приводу усунення відповідного порушення позивач звертався до позивача з відповідною вимогою від 03.11.2016 року, надіславши для погодження проект договору пайової участі. Однак,в відповідна вимога залишена відповідачем без задоволення.

Таким чином, враховуючи обов'язковість для відповідача, як забудовника, укладення відповідного договору пайової участі, який є підставою для сплати пайового внеску, оскільки відповідач безпідставно та неправомірно ухилився від виконання вимог ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , позовні вимоги є правомірними і обґрунтованими.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Таким чином, за наслідками розгляду спору позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати на сплату судового збору підлягають відшкодуванню відповідачем в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Вектор (08290, Київська обл., сел.Гостомель, вул.Свято-Покровська, 86, код 23241930) укласти з Гостомельською селищною радою (08290, Київська обл., сел. Гостомель, вул. Свято-Покровська, 125, код 04360617) договір про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури, що здаються в експлуатацію, на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Гостомель в редакції запропонованій Гостомельською селищною радою Київської області.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вектор (08290, Київська обл., сел.Гостомель, вул.Свято-Покровська, 86, код 23241930) на користь Гостомельської селищної ради (08290, Київська обл., сел. Гостомель, вул. Свято-Покровська, 125, код 04360617) 1600 витрат по сплаті судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 27.07.2017 р.

Суддя Т.П. Карпечкін