Постанова

від 30.11.2017 по справі 911/1414/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2017 р. Справа№ 911/1414/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Куксова В.В.

Майданевича А.Г.

за участю представників сторін:

від позивача : Гусеєва Ю.М. - представник за дов. №03-02/1363 від 02.06.2017 року;

від відповідача : не прибув;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор"

на рішення Господарського суду Київської області від 17.07.2017 року

у справі № 911/1414/17 (суддя: Карпечкін Т.П.)

за позовом Гостомельської селищної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор"

про зобов'язання укласти договір

ВСТАНОВИВ:

Гостомельська селищна рада (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор" (далі - відповідач ) про зобов'язання укласти договір.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернувся з претензією до відповідача з вимогою підписати договір про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Гостомель та сплатити кошти пайового внеску в сумі 2 500,00 грн. Однак, відповідач залишив відповідну вимогу без задоволення, заперечував проти наявності підстав для підписання договору та сплати коштів.

Господарський суд Київської області позов Гостомельської селищної ради задовольнив повністю своїм рішенням від 17.07.2017 року.

Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вектор" подало до суду скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 17.07.2017 у справі №911/1414/17.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Крім того, скаржник вказав, що матеріали справи не містять доказів укладання між сторонами договору пайової участі до введення об'єкту реконструкції в експлуатацію.

Також, відповідач посилається на відсутність зауважень з боку Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка є контролюючим органом в галузі будівництва.

Крім того, скаржник як на підставу для скасування оскаржуваного рішення вказав, що доданий до претензії №3972 від 03.11.2016 року договір про пайову участь не містить дати та не підписаний Гостомельською селищною радою, у зв'язку з чим даний текст не містить волевиявлення позивача щодо істотних умов договору пайової участі, а тому не є проектом договору.

Київський апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор" до свого провадження.

Протоколом автоматичної зміни колегії суддів від 15.11.2017 року, у зв'язку з участю судді Гаврилюка О.М., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем у первинному кваліфікаційному оцінюванні 16.11.2017 року, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 911/1414/17 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Майданевича А.Г., Куксова В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 року прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор" на рішення Господарського суду Київської області від 17.07.2017 року у справі № 911/1414/17 до свого провадження у новому складі колегії суддів.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду Київської області від 17.07.2017 року по справі №911/1414/17 залишити без змін а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор" - без задоволення.

В судове засідання 30.11.2017 року представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, зокрема, надсиланням ухвали від 16.11.2017 року на відповідну адресу.

Пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 встановлює, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Згідно з п. 3.9.2. Постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 1 ст. 102 ГПК України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду Київської області в апеляційному порядку за відсутності представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 17.07.2017 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор"- без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в Київській області в період з 30.06.2016 року по 21.09.2016 року в Гостомельській селищній раді було проведено ревізію окремих питань селищного бюджету та фінансово-господарської діяльності Гостомельської селищної ради за період з 01.01.2013 року по 01.07.2016 року. Ревізією, зокрема, перевірялося дотримання вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" в частині залучення коштів до селищного бюджету від пайової участі забудовників у розвитку інфраструктури.

В ході ревізії Держфінінспекція в Київській області отримала дані від Департаменту Держархбудінспекції України про те, що (відповідач 16.09.2014 року зареєстрував декларацію про готовність об'єкта до експлуатації (будівництво магазину в сел. Гостомель по вул. Свято-Покровській (раніше Леніна), буд. 11-А) без укладення договору про пайову участь з Гостомельською селищною радою.

Гостомельська селищна рада, звернулася з претензією до відповідача з вимогою підписати договір про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Гостомель та сплатити кошти пайового внеску в сумі 2 500,00 грн. Однак, відповідач залишив відповідну вимогу без задоволення та повідомив позивача про відмову від укладення договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, з метою реалізації норм Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" 24.05.2012 року Гостомельською селищною радою Київської області було прийнято місцевий регуляторний акт нормативного характеру - Рішення № 426-18-УІ "Про порядок залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Гостомель", яким затверджено Положення про порядок залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури, що здаються в експлуатацію, на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Гостомель.

Відповідно до п. 1.3. вказаного Порядку замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у селищі Гостомель, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, крім випадків, передбачених п. 1.4 Порядку. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до бюджету розвитку селищного бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Як визначено п. 2.1. Порядку, величина пайової участі у розвитку інфраструктури смт. Гостомель визначається у договорі, укладеному Гостомельською селищною радою із замовником будівництва об'єктів архітектури, з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами.

Згідно з п. 2.6. Порядку договір про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури, що здаються в експлуатацію, на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Гостомель укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Згідно з ч. 5 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та п. 2.1 Порядку, величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Таким чином, розмір пайової участі визначається у договорі, з огляду на ч. 5 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та п. 2.1 Порядку, саме органом місцевого самоврядування і такий розмір не може встановлюватись за домовленістю сторін, а вказується у договорі у відповідності зі встановленим органом місцевого самоврядування розміром.

Відповідно до ч. 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Однак, відповідний строк встановлений саме для добровільного виконання замовником вказаного обов'язку, і невиконання такого зобов'язання не звільняє замовника від укладення договору та сплати коштів пайової участі.

Неукладення договору свідчить про недотримання відповідачем вимог законодавства і має наслідком порушення прав та інтересів відповідної територіальної громади.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 30.11.2016 року у справі № 922/6409/15.

Згідно ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частинами 2, 3, 5 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом миневого самоврядування.

Аналогічні положення містяться і в Порядку залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури, що здаються в експлуатацію, на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Гостомель, затвердженому Рішенням Гостомельської селищної ради № 426-18-VI від 24.05.2012 року.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції, чинній станом на дату реєстрації декларації 16.09.2014 року), прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до І - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Так, декларація про готовність об'єкта 2 категорії складності, розташованого в сел. Гостомель по вул. Свято-Покровській (раніше Леніна), 11-А (магазин), замовником якого є відповідач, зареєстрована 16.09.2014 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною 4 вказаної статті передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Таким чином, спонукання до укладання договору в судовому порядку можливе тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов'язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов'язкового для виконання акта планування (у тому числі державного замовлення) який видано компетентним органом.

Таким чином, укладення договору про пайову участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури до введення об'єкта будівництва в експлуатацію є обов'язковим для сторін.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, у запропонованому позивачем проекті договору визначено всі істотні умови відповідно до вимог Господарського кодексу України, Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Положення про порядок залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури, що здаються в експлуатацію, на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Гостомель, затвердженому рішенням Гостомельської селищної ради № 426-18-УІ від 24.05.2012 року.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що договір про пайову участь не містить дати та не підписаний Гостомельською селищною радою, у зв'язку з чим даний текст не містить волевиявлення позивача щодо істотних умов договору пайової участі, а тому не є проектом договору, з огляджу на наступне.

В претензії від 03.11.2016 року №3972 позивач повідомляв відповідача про необхідність звернення Гостомельської селищної ради для укладення договору про пайову участь.

Аналіз положень частин 2, 3, 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"дає підстави для висновку, що обов'язок ініціювати укладення договору про пайову участь покладено саме на замовника будівництва, оскільки цей обов'язок пов'язаний зі зверненням замовника до органу місцевого самоврядування.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд приймає до уваги, що у випадку укладення господарських договорів за рішенням суду в силу приписів ст. 187 Господарського кодексуУкраїни днем укладення відповідного господарського договору є день набрання чинності рішенням суду, якщо рішенням суду не визначено інше.

Як вбачається з правової позиції, викладеної у постанові Верховного суду України від 30.11.2016 року у справі № 922/6409/15, усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України зазначає, що згідно зі статтею 4 Закону України "Про архітектурну діяльність" під будівництвом слід розуміти нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт.

За змістом ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовником є фізична або юридична особа, що має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала у встановленому законодавством порядку відповідну заяву.

Відповідно до ст. 2 зазначеного Закону під забудовою території слід розуміти діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, реконструкцію існуючої забудови та територій.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною 4 цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Частиною 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено строки, упродовж яких мають укладатися договори про пайову участь - не пізніше ніж 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника будівництва щодо його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Згідно ч. 1 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Аналіз положень частин 2, 3, 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" дає підстави для висновку, що обов'язок ініціювати укладення договору про пайову участь покладено саме на замовника будівництва, оскільки цей обов'язок пов'язаний зі зверненням замовника до органу місцевого самоврядування.

Визначений ч. 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" строк (15 робочих днів, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію) встановлено для укладення договору про пайову участь після добровільного виконання стороною цього обов'язку і звернення замовника будівництва до органу місцевого самоврядування з метою укладення такого договору.

Ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь до прийняття об'єкта нерухомого майна до експлуатації є порушенням зобов'язання, яке прямо передбачено чинним законодавством.

Невиконання такого зобов'язання не звільняє замовника будівництва від обов'язку укласти договір про пайову участь, у тому числі й після прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Також, в постанові Верховного Суду України від 01.02.2017 року у справі № 922/753/16, усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України визначила, що згідно зі ст. 4 Закону України "Про архітектурну діяльність" під будівництвом слід розуміти нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт.

Ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь до прийняття об'єкта нерухомого майна в експлуатацію є порушенням зобов'язання, прямо передбаченого чинним законодавством.

Невиконання такого зобов'язання не звільняє замовника будівництва від обов'язку укласти договір про пайову участь, у тому числі й після прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що матеріали справи не містять доказів укладання між сторонами договору пайової участі до введення об'єкту реконструкції в експлуатацію та декларація про готовність об'єкта до експлуатації була прийнята Інспекцією без жодних зауважень.

Згідно з висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 22.03.2017 року у справі № 908/312/16, усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України зазначає, що реконструкція, охоплюється законодавчим визначення забудови.

Згідно зі ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

З огляду на викладене та враховуючи обов'язковість для відповідача, як забудовника, укладення відповідного договору пайової участі, який є підставою для сплати пайового внеску, оскільки відповідач безпідставно та неправомірно ухилився від виконання вимог ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", суд першої інстанції дійшов правомірно висновку щодо задоволення позовних вимог.

Так, місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду Київської області від 17.07.2017 року у справі №911/1414/17 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор" - задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 17.07.2017 року у справі №911/1414/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/1414/17 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді В.В. Куксов

А.Г. Майданевич