Постанова

від 25.07.2017 по справі 910/19551/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2017 р. Справа№ 910/19551/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Чорної Л.В.

Тищенко А.І.

За участю представників:

Від позивача: Семчишин В.А. - представник;

Від відповідача: Олексієнко В.М.- представник;

Від третьої особи-1: Ломакович А.М.-ректор;

Від третьої особи-2: не з'явилися;

Від третьої особи-3: не з'явилися;

розглянувши апеляційні скарги Міністерства культури України та Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2017

у справі № 910/19551/16 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Тернопільської обласної ради

до Міністерства культури України

третя особа-1 Кременецька обласна гуманітарно-педагогічна академія ім. Т. Шевченка

третя особа-2 Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник

третя особа-3 Регіональне відділення Фонду державного майна України по тернопільській області

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулась з позовом Тернопільська обласна рада до Міністерства культури України про визнання права власності.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що відповідачем заперечується право комунальної власності на спірні приміщення, тому він на підставі статті 392 ЦК України звернувся за захистом свого порушеного права.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2017 у справі № 910/19551/16 позов задоволено повністю.

Визнано право спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області в особі Тернопільської обласної ради на нежитлове приміщення Північного навчального корпусу, площею 3 281,7 кв.м. та нежитлове приміщення Південного навчального корпусу, площею 1 987,5 кв.м., комплексу Ліцею 1731-1743 р.р.), які розміщені за адресою: Тернопільська область, місто Кременець, вул. Ліцейна, 1.

Присуджено до стягнення з Міністерства культури України в доход Державного бюджету України 206 700,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимогах Тернопільської обласної ради.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Міністерство культури України зазначає, що судом першої інстанції не була надана оцінка, доказам, що комплекс ліцею відносився до державної власносності, перебував у сфері управління Тернопільської облдержадміністрації. А тому, передача майна відбулася з дотриманням норм Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482 "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності".

Також, не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимогах Тернопільської обласної ради.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Кременецько-Почаївський державний історико-культурний заповідник зазначає, що судом першої інстанції не досліджено які основні засоби були передані і якими документами це підтверджується.

Одночасно Міністерством культури України та Кременецько-Почаївським державним історико-архітектурним заповідником подано клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та довідки про передачу апеляційної скарги раніше визначеному складу суду апеляційні скарги Міністерства культури України та Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника у справі № 910/19551/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді: Отрюха Б.В., суддів: Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 прийнято апеляційні скарги до провадження, призначено їх до розгляду на 20.06.2017, відстрочено Міністерству культури України та Кременецько-Почаївському державному історико-архітектурному заповіднику сплату судового збору за подання апеляційної скарги до прийняття постанови по справі, об'єднано розгляд апеляційних скарг Міністерства культури України та Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника в одне апеляційне провадження.

14.06.2017 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційні скарги Міністерства культури України та Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника, в якому позивач заперечував проти доводів апеляційних скарг, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Розпорядженням начальника управління Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 № 09-53/2263/17, у зв'язку із перебування судді Михальської Ю.Б., яка не є головуючою суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/19551/16.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційні скарги Міністерства культури України та Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника у справі №910/19551/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Тищенко А.І. та Майданевича А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 прийнято апеляційні скарги Міністерства культури України та Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника до розгляду новим

19.06.2017 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення, які колегією суддів були оглянуті та долучені до матеріалів справи.

20.06.2017 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із зверненням з касаційними скаргами по справах №9/122-1816 та №3/74-752, які пов'язані із справою № 910/19551/16.

20.06.2017 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від Фонду державного майна України по Тернопільській області надійшли письмові пояснення щодо предмету спору.

В судовому засіданні, призначеному на 20.06.2017, представники відповідача підтримали клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із зверненням з касаційними скаргами по справах №9/122-1816 та №3/74-752, які пов'язані із справою № 910/19551/16. Представники позивача та третьої особи-1 заперечували проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи. Представники третьої особи-2 та третьої особи-3 не заперечували проти клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні, призначеному на 20.06.2017, представники сторін надали свої пояснення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 розгляд апеляційних скарг Міністерства культури України та Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника відкладено на 25.07.2017.

Розпорядженням №09-53/2781/17 від 24.07.2017 Київського апеляційного господарського суду у зв'язку із перебуванням судді Майданевича А.Г. у відпустці, відповідно до підпункту 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/19551/16.

Відповідно до протоколу повторної автоматичної зміни складу колегії суддів, апеляційні скарги Міністерства культури України та Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника у справі № 910/19551/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді: Отрюха Б.В., суддів Чорної Л.В. та Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 апеляційні скарги Міністерства культури України та Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника були прийняті до провадження, у визначеному складі суддів.

В судовому засіданні 25.07.2017 представник відповідача надала пояснення по суті спору та просила задовольнити апеляційні скарги Міністерства культури України та Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника, рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2017 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Представники позивача та третьої особи-1 в судовому засіданні 25.07.2017 надали пояснення по суті спору та просили відмовити в задоволенні апеляційних скарг Міністерства культури України та Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника, рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2017 залишити без змін.

В судове засідання, призначене на 27.07.2017, повноважні представники третьої особи-2 та третьої особи-3 не з'явилися.

Як зазначено у пункті 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвал Київського апеляційного господарського суду були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені на апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвал.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників третьої особи-2 та третьої особи-3, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в липні 2016 року представником Тернопільської обласної ради було подано державному реєстратору прав на нерухоме майно заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на об'єкти нерухомого майна - нежитлові приміщення Північного та Південного навчальних корпусів комплексу Ліцею (1731-1743 р.р.), які розміщені за адресою: Тернопільська область, місто Кременець, вул. Ліцейна, 1, форма власності - комунальна в особі Тернопільської обласної ради.

Проте, за результатами розгляду вищезазначених заяв, в реєстрації такого права державним реєстратором відмовлено.

Рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень ґрунтується на інформації, наведеній у листі регіонального відділення Фону державного майна України по Тернопільській області від 13.05.2016 № 05-11-01819 "Щодо надання інформації про майно", згідно з яким повідомлено, що за результатами інвентаризації об'єктів державної власності в реєстрі обліковується нерухоме державне майно, зокрема - комплекс ліцею за місцезнаходженням: Тернопільська обл., м. Кременець, вул. Ліцейна, 1, яке перебуває на балансі Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника.

Як вбачається зі змісту рішення господарського суду Тернопільської області від 31.05.2007, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.12.2007 у справі № 3/74-752 за позовом Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту ім. Т .Шевченка до відповідача -1: Кременецької міської ради, до відповідача-2: Кременецького районного бюро технічної інвентаризації, третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Тернопільська обласна рада, третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник, третя особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області про визнання права власності на нежитлові приміщення, ним було встановлено наступне.

Відповідно до архівних даних, 05.03.1940 протоколом № 8 засідання президії Тернопільського облвиконкому "Про утворення Педагогічного інституту", було постановлено:

Відвести для інституту приміщення бувшого Кременецького Педагогіума та приміщення Педагогічного ліцею з усім його устаткуванням , крім класних та допоміжних кімнат зайнятих середньою школою №1.

Закріпити за Учительським інститутом гуртожиток бувшого Педагогічного ліцею і зобов'язати Голову Кременецької міської ради тов. Кучеренко виділити додаткове приміщення для студентського гуртожитку з таким розрахунком, щоб в гуртожитках інституту було не менше 600-700 місць.

Закріпити за Учительським Інститутом приміщення бувшої їдальні Педагогічного ліцею з усім устаткуванням.

Для організації матеріальної бази закріпити за Кременецьким педагогічним інститутом все допоміжне господарство бувшого Кременецького Педагогічного ліцею.

Згідно із архівними даними на базі Кременецького Педагогічного інституту з 18.07.1946 було утворено Кременецький державний учительський інститут.

08.05.1991 Тернопільською обласною радою, було винесено рішення „Про реорганізацію Кременецького педагогічного училища ім. Шевченка", в якому вказано наступне:

Враховуючи історичні традиції народної освіти, які має навчально-матеріальна база (в першу чергу, архітектурний комплекс) нинішнього Кременецького педучилища, а саме:

*1636 р. -відкрита школа філіал Києво - Могилянської академії, з друкарнею при ній, де була видана „Кременецька граматика"(1638р.).

*1731-1743рр. - діє богословський колегіум.

*1805 р.- заснована вища Волинська гімназія , яка в 1819 р реорганізована в ліцей . Базу Ліцею в 1834 р перевезено до Києва і засновано університет.

*1836р. - відкрита Волинська духовна семінарія.

*1920-1939рр. - відновлює свою діяльність Ліцей.

*1939-1969 рр. - діють учительський і педагогічний інститути.

*1969 р. - відкрите Кременецьке педагогічне училище, якому в 1989 році присвоєно ім'я Т.Г.Шевченка.

Виходячи з можливостей, які надає існуюча навчально - матеріальна база училища та перспективи її дооснащення і модернізації, потреб регіону та інтересів відродження національної школи, з метою поліпшення якості підготовки спеціалістів для системи народної освіти, обласна Рада народних депутатів, вирішила:

1.Реорганізувати Кременецьке педагогічне училище ім. Т.Г.Шевченка в Кременецький педагогічний коледж ім. Шевченка і підняти перед Міністерством освіти УРСР питання про його акредитацію, як педагогічного коледжу.

2.Управлінню народної освіти облвиконкому розробити програму реорганізації Кременецького педучилища і профілі підготовки педагогічних кадрів.

На виконання рішення Тернопільської обласної Ради народних депутатів від 08.05.1991 „Про реорганізацію Кременецького педагогічного училища ім. Т.Г.Шевченка" управління народної освіти виконавчого комітету Тернопільської обласної ради народних депутатів видав наказ №185 від 03.06.1991, згідно якого Кременецьке педагогічне училище реорганізоване в Кременецький педагогічний коледж ім. Т.Г. Шевченка.

Кременецький обласний гуманітарно - педагогічний інститут ім. Т. Г. Шевченка, м. Кременець вул. Ліцейна, 1 Тернопільської області являючись самостійною юридичною особою, створений згідно із статтею 27 Закону України „Про вищу освіту", Положення про порядок створення, реорганізації і ліквідації навчально - виховних закладів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 05.04.1994, подання Кременецької районної ради та Кременецької райдержадміністрації, обґрунтування Кременецького обласного комунального педагогічного коледжу ім. Т.Г. Шевченка про доцільність зміни його статусу з ІІ рівня акредитації на ІІІ рівень, висновків постійної комісії обласної ради з питань освіти, науки молодіжної політики, фізкультури, спорту та туризму.

26.07.2002 Тернопільською обласною радою було винесено рішення № 37 „Про створення Кременецького обласного комунального гуманітарно - педагогічного інституту ім. Тараса Шевченка" і вирішила:

Утворити Кременецький обласний комунальний гуманітарно - педагогічний інститут імені Тараса Шевченка на базі Кременецького обласного комунального педагогічного коледжу ім. Т. Г. Шевченка, що ліквідовується.

Взяти до відома, що утримання зазначеного Інституту здійснюється в межах асигнувань, передбачених обласним бюджетом на освіту та спеціальних коштів Інституту.

Установити, що студенти Кременецького обласного комунального педагогічного коледжу ім. Т.Г. Шевченка продовжують навчання в Кременецькому обласному комунальному гуманітарно - педагогічному інституті ім. Тараса Шевченка.

Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію обласної ради з питань освіти, науки, молодіжної політики, фізкультури, спорту та туризму.

Тобто, враховуючи вищевикладене вбачається, що Кременецький обласний комунальний гуманітарно -педагогічний інститут імені Тараса Шевченка володіє і користується основними засобами, в тому числі нерухомим майном - нежитловим приміщенням Північного та Південного навчальних корпусів, що знаходяться за адресою: м. Кременець вул. Ліцейна, 1 Тернопільської області.

Кременецький обласний комунальний гуманітарно - педагогічний інститут імені Тараса Шевченка з метою документального оформлення права власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення Північного та Південного навчальних корпусів, що знаходяться за адресою: м. Кременець вул. Ліцейна, 1 Тернопільської області звернувся з відповідним клопотанням до Кременецької міської ради та Кременецького районного бюро технічної інвентаризації .

Згідно із статтею 182 ЦК України та Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Міністерством Юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 у редакції наказу Міністерства Юстиції України від 28.01.2003 №6/5 зареєстрованого у Міністерстві Юстиції України 18.02.2002 № 157/6445, заявнику відмовлено в державній реєстрації права власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення Північного та Південного навчальних корпусів, що знаходяться за адресою: м. Кременець вул. Ліцейна,1 Тернопільської області.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області по справі № 9/122-1816 від 24.10.2005 за позовом Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника до Кременецького обласного гуманітарно - педагогічного інституту ім. Т. Шевченка та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача - Регіонального відділення фонду державного майна України по Тернопільській області, щодо витребування з незаконного володіння ліцею, розташованого по вул. Ліцейна,1 у м. Кременець Тернопільської області, позов задоволено і вирішено зобов'язати відповідача звільнити у примусовому порядку нежитлові приміщення загальною площею 4 930 кв.м., що складаються з Північного навчального корпусу, площею 1 977,4 кв.м., та Південного навчального корпусу, площею 2 952,6 кв.м., за адресою: м. Кременець Тернопільської області, вул. Ліцейна,1, яке займає Кременецький обласний гуманітарно-педагогічний інститут ім. Т. Шевченка, (м. Кременець Тернопільської області, вул. Ліцейна, 1), та передати вільне приміщення по акту прийому-передачі у 15-денний строк Кременецько-Почаївському державному історико-архітектурному заповіднику, (м. Кременець Тернопільської області, вул. Тараса Шевченка, 67).

Відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду по справі №9/122-1816 від 29.03.2006 рішення Господарського суду Тернопільської області по справі №9/122-1816 від 24.10.2005 скасовано, в позові відмовлено.

Львівським апеляційним господарським судом в своїй постанові було встановлено, що Кременецький обласний комунальний гуманітарно - педагогічний інститут імені Тараса Шевченка правомірно володіє і користується нежитловими приміщеннями загальною площею 4 930 кв.м., що складаються з Північного навчального корпусу, площею 1 977,4 кв.м., та Південного навчального корпусу, площею 2 952,6 кв.м., за адресою: м. Кременець Тернопільської області, вул. Ліцейна,1.

При таких обставинах, позовні вимоги позивача в частині визнати правомірним володіння і користування Кременецьким обласним гуманітарно-педагогічним інститутом ім. Тараса Шевченка м. Кременець вул. Ліцейна ,1 Тернопільської області нерухомим майном -нежитловими приміщеннями Північного навчального корпусу, площею 1977,4 квадратних метрів та нежитловими приміщеннями Південного навчального корпусу , площею 2952,6 квадратних метрів, які знаходяться за адресою: м. Кременець вул. Ліцейна,1 Тернопільської області, документально обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Позовні вимоги позивача в частині щодо визнання за Кременецьким обласним гуманітарно-педагогічним інститутом ім. Тараса Шевченка м. Кременець вул. Ліцейна ,1 Тернопільської області право власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення Північного та Південного навчальних корпусів ,що знаходяться за адресою: м. Кременець вул. Ліцейна,1 Тернопільської області та зобов'язання Кременецьке районне бюро технічної інвентаризації м. Кременець вул. Шевченка,37 Тернопільської області здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення Північного та Південного навчальних корпусів, що знаходяться за адресою: м. Кременець вул. Ліцейна,1 Тернопільської області за Кременецьким обласним гуманітарно - педагогічним інститутом ім. Тараса Шевченка м. Кременець вул. Ліцейна ,1 Тернопільської області, як належним власником, задоволенню не підлягають із наступних підстав:

16.07.1992 Тернопільська обласна рада народних депутатів на 10 - тій сесії 21 скликання прийняла рішення „Про комунальну власність", в якому вказано наступне:

Відповідно до статтей 32 і 35 Закону України „Про власність", Закону України „Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве регіональне самоврядування", постанови Верховної ради України від 05.05.1992 № 2415-ХІІ "Про внесення змін і доповнень до Постанови Верховної ради України від 05.03.1992 „Про порядок введення в дію Закону України „Про представника Президента України обласна рада народних депутатів вирішила: Затвердити перелік об'єктів комунальної власності області і передати її в управління обласної державної адміністрації, передбачивши з цією метою в структурі адміністрації утворення відповідного органу.

Встановити, що комунальна власність області не може передаватись в оренду, змінювати суб'єкта власності, використовуватися не за призначенням, перепрофільовуватись без згоди на те обласної ради народних депутатів.

Вивчити пропозиції та зауваження щодо переліку об'єктів комунальної власності, які надійшли від постійних комісій, депутатів обласної ради, районних і Тернопільської міської ради народних депутатів та відповідних державних адміністрацій, обласних організацій та установ, для послідуючого розгляду і вирішення питання у встановленому порядку.

У відповідності до Закону України „Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування„ розробити заходи по приватизації комунальної власності області.

Згідно із додатком до рішення обласної ради народних депутатів від 16.07.1992 - переліку об'єктів комунальної власності області, що передається в управління обласної державної адміністрації вказано наступне:

Народна освіта:

Кременецький педколедж.

Тобто, майно Кременецького обласного комунального педагогічного коледжу ім. Т. Шевченка, на базі якого утворено Кременецький обласний комунальний гуманітарно - педагогічний інститут імені Тараса Шевченка являється комунальною власністю Тернопільської обласної ради.

Беручи до уваги, що нежитлові приміщення загальною площею 4930 кв.м., що складаються з Північного навчального корпусу, площею 1977,4 кв.м., та Південного навчального корпусу, площею 2952,6 кв.м., за адресою: м. Кременець Тернопільської області, вул. Ліцейна,1, яким користується і володіє Кременецький обласний комунальний гуманітарно -педагогічний інститут імені Тараса Шевченка знаходиться у комунальній власності Тернопільської області, інше господарським судом не встановлено, а тому позовні вимоги позивача в частині щодо визнання за Кременецьким обласним гуманітарно -педагогічним інститутом ім. Тараса Шевченка м. Кременець вул. Ліцейна ,1 Тернопільської області право власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення Північного та Південного навчальних корпусів, що знаходяться за адресою: м. Кременець вул. Ліцейна,1 Тернопільської області та зобов'язання Кременецького районного бюро технічної інвентаризації м. Кременець вул. Шевченка,37 Тернопільської області здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення Північного та Південного навчальних корпусів, що знаходяться за адресою: м. Кременець вул. Ліцейна,1 Тернопільської області за Кременецьким обласним гуманітарно - педагогічним інститутом ім. Тараса Шевченка м. Кременець вул. Ліцейна, 1 Тернопільської області, як належним власником, документально не обґрунтовані і задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно) ,яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.

Згідно із статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечується рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку .встановлених законом. Особливості здійснення права власності на національні, культурні і історичні цінності встановлюються законом.

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності (ст. 320 ЦК України).

Згідно із статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку , встановлених законом.

Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку установлених законом , та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості ,крім випадків встановлених частиною 1 статті 353 ЦК України.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до статті 328 ЦК України Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Позитивний аспект права власності означає можливість реалізації прав на річ (майно) без участі всіх інших осіб, а негативний - усунення всіх інших осіб від речі і захист її від всіх цих осіб.

Згідно із статтею 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Рішення суду про визнання права власності, яке прийнято за результатами розгляду позову, поданого в порядку статті 392 ЦК України, є правозахисним актом, і спрямоване на захист наявного у позивача права власності.

У зв'язку з цим момент виникнення права не залежить від набрання рішенням законної сили, оскільки підставою для прийняття останнього є наявність у позивача до звернення до суду тих матеріально-правових фактів, з якими закон пов'язує виникнення права власності.

Статтею 34 Закону України "Про власність" (який був чинний на момент виникнення правовідносин сторін) визначено, що загальнодержавну (республіканську) власність складають: земля, майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, внутрішніх військ і Державної прикордонної служби України; оборонні об'єкти; єдина енергетична система; системи транспорту загального користування, зв'язку та інформації, що мають загальнодержавне (республіканське) значення; кошти республіканського бюджету; республіканський національний банк, інші державні республіканські банки та їх установи і створювані ними кредитні ресурси; республіканські резервні, страхові та інші фонди; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; майно державних підприємств; об'єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток.

В подальшому, при розподілі такої власності між загальнодержавною та комунальною підстави для реєстрації права власності на спірне майно, як комунальної власності були визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною)".

Даною Постановою було затверджено перелік державного майна України, яке передається до комунальної власності та зазначено, що державне майно України, крім майна, яке належить за таким переліком до комунальної власності є загальнодержавною (республіканською) власністю.

Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 №311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю та власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю" та Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" встановлено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю.

Згідно із статтею 4 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" передача об'єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України або органів, уповноважених управляти державним майном.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 31.05.2007, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.12.2007 у справі № 3/74-752 встановлено, що спірні приміщення є комунальною власністю Тернопільської обласної ради.

Зокрема, у вищевказаному рішенні суд зазначив, що оскільки нежитлові приміщення загальною площею 4930 кв.м., що складаються з Північного навчального корпусу, площею 1977,4 кв.м., та Південного навчального корпусу, площею 2952,6 кв.м., за адресою: м. Кременець Тернопільської області, вул. Ліцейна,1, яким користується і володіє Кременецький обласний комунальний гуманітарно-педагогічний інститут імені Тараса Шевченка знаходиться у комунальній власності Тернопільської області, інше господарським судом не встановлено, а тому позовні вимоги позивача в частині щодо визнання за Кременецьким обласним гуманітарно-педагогічним інститутом ім. Тараса Шевченка м. Кременець вул. Ліцейна ,1 Тернопільської області право власності на нерухоме майно -нежитлові приміщення Північного та Південного навчальних корпусів, що знаходяться за адресою м. Кременець вул. Ліцейна,1 Тернопільської області та зобов'язання Кременецького районного бюро технічної інвентаризації м. Кременець вул. Шевченка, 37 Тернопільської області здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно-нежитлові приміщення Північного та Південного навчальних корпусів, що знаходяться за адресою м. Кременець вул. Ліцейна,1 Тернопільської області за Кременецьким обласним гуманітарно-педагогічним інститутом ім. Тараса Шевченка м. Кременець вул. Ліцейна ,1 Тернопільської області, як належним власником, документально не обґрунтовані і задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини, право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (res judicata), який, inter alia (серед іншого), вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів.

Станом на 1990-1991 року загальна площа будівель в м. Кременець по вул. Ліцейна № 1 становила: 2 952,6 кв.м. Північного навчального корпусу; 1 977,2 кв.м. Південного навчального корпусу.

Під час проведення поточної інвентаризації на протязі 2006-2014 років вносились відповідні зміни в матеріали технічної інвентаризації.

В 2014 році за заявою Кременецького гуманітарно-педагогічного інституту, проведено обстеження Північного та Південного корпусів. В будівлі Південного навчального корпусу виявлено демонтування та влаштування перегородок, внаслідок чого змінилась його загальна площа, яка становить 1 987,5 кв.м. В будівлі Північного навчального корпусу проведено інвентаризацію підвалу площею 321,9 кв.м. (до 2014 року в матеріалах справи він не обліковувався) в результаті чого збільшилась загальна площа і становить 3 281,7 кв.м. Вищевказаним пояснюється розбіжність площ, які вказані в технічних паспортах, виданих БТІ Кременецько-Почаївському історико-архітектурному заповіднику та Кременецькому обласному гуманітарно-педагогічному інституту ім. Тараса Шевченка, оскільки виготовлені вони в різні періоди.

Стосовно цілісності нерухомого майна, Кременецьке районне комунальне бюро технічної інвентаризації повідомило наступне.

Відповідно до наявних інвентаризаційних матеріалів відомо, що первинна інвентаризація Північного корпусу проведена у 1950 році, Південного - у 1952 році, будівлі костелу св. Ігнатія Лойоли - у 2007 році. Матеріали по інвентаризації Північного, Південного корпусів та костелу св. Ігнатія Лойоли сформовані та обліковуються як окремі інвентаризаційні справи.

Перебування спірних приміщень на балансі Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника (код ЄДРПОУ 26024191, суб'єкт управління: Міністерство культури України) не позбавило їх належності до комунальної власності, оскільки перебування майна, у тому числі приміщень, споруд, будинків на балансі підприємства (організації), не є безспірною ознакою його права власності, адже, баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату; баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

Частиною 1 статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у раз втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем підтверджено свої вимоги щодо визнання права власності на нежитлове приміщення Північного навчального корпусу, площею 3 281,7 кв.м. та нежитлове приміщення Південного навчального корпусу, площею 1 987,5 кв.м., комплексу Ліцею (1731-1743 р.р.), які розміщені за адресою: Тернопільська область, місто Кременець, вул. Ліцейна, 1 належними та допустимими доказами в розумінні приписів ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача та третьої особи-2, викладені в апеляційних скаргах та письмових поясненнях не спростовують вищевказаних висновків суду, у зв'язку з чим до уваги не приймаються.

Що стосується посилання відповідача щодо пропуск позивачем строку позовної давності суд суд першої інстанції, дійшов вірного висновку визнаючи його помилковим, оскільки позови про визнання права власності, що пред'явлені на підставі статті 392 ЦК України, пов'язані з невизначеністю відносин права власності позивача щодо свого майна, то на ці позови не поширюються правила про позовну давність.

Дана правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав".

Крім того, відповідач та третя особа-2 наголошували на тому, що відповідачу було відмовлено в задоволенні клопотання про призначення експертизи, а при винесенні рішення, на думку апелянтів суд першої інстанції взяв до уваги матеріали інвентаризаційних справ.

Проте слід зауважити, що виходячи зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні поданого клопотання у зв'язку з його недоцільністю та необґрунтованістю, оскільки результати проведення експертизи не вплинуть на суть спору в розрізі заявлених позовних вимог щодо визнання за позивачем права власності.

Доводи, які наведені скаржниками в апеляційних скаргах, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Згідно з положеннями ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційних скарг колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на апелянтів та стягується з останніх в дохід Державного бюджету України.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Міністерства культури України та Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2017 у справі № 910/19551/16 залишити без змін.

Стягнути з Міністерства культури України (01601, м. Київ, вул. Івана Франка, б. 19, код ЄДРПОУ 37535703) в дохід Державного бюджету України судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 227 370,00 грн. Видати наказ.

Стягнути з Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника (47003, Тернопільська обл., м. Кременець, вул. Козубського, 6, код ЄДРПОУ 26024191) в дохід Державного бюджету України судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 227 370,00 грн. Видати наказ.

Видачу виконавчих документів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/19551/16 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Л.В. Чорна

А.І. Тищенко