Рішення

від 25.07.2017 по справі 924/18/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" липня 2017 р.Справа № 924/18/17

Господарський суд Хмельницької області у складі колегії суддів: Муха М.Є. (головуючий), ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" ОСОБА_3, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелтер 7К", м. Хмельницький

про стягнення 1 602 028,00 грн. заборгованості по відсоткам

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_4 - за довіреністю від 14.03.2017р.

У судовому засіданні 25.07.2017р., відповідно до ст. 85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся із позовом до суду про стягнення із відповідача 1 602 028 грн. заборгованості по відсотках згідно кредитного договору №НКЛ-595/6 від 03.04.2009р. за період з 01.11.2015р. по 31.10.2016р. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 03.04.2009р. між ТОВ "Комерційний банк "Дельта" (правонаступником якого є ПАТ "Дельта Банк") та ТОВ "Ріелтер 7К" укладено договір кредитної лінії №НКЛ-595/6, згідно з яким позивачем надано відповідачу у тимчасове користування грошові кошти в сумі 5 325 500 грн., що підтверджується виписками по особовим рахункам. Відповідно до умов договору у разі прострочення кінцевого терміну погашення кредиту, починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) погашення заборгованості за кредитом по день фактичного погашення заборгованості за цим договором, відповідач сплачує позивачу винагороду за користування кредитом у розмірі 30% річних. Відповідач не виконав належним чином умови кредитного договору, внаслідок чого станом на 22.11.2016р. заборгованість останнього перед позивачем за договором становить 117 940 036,33 грн., з яких: сума заборгованості за простроченим кредитом - 5 325 500 грн., сума заборгованості за простроченими процентами - 9 132 867,85 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення процентів - 215 901 грн., сума 3% річних від суми прострочених процентів - 18 387,67 грн., розмір штрафу - 2 502 000 грн.

Ухвалою суду від 13.03.2017р. у зв'язку із складністю справи за заявою судді Мухи М.Є. на підставі протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів справу прийнято до колегіального провадження у складі - ОСОБА_5 (головуючий), ОСОБА_6, ОСОБА_7

15.05.2017р. від відповідача надійшла заява, у якій він просив суд застосувати позовну давність до правовідносин, які є предметом судового розгляду та у зв'язку із цим відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Наголосив, що на час звернення позивача до суду із позовом, а саме 28.12.2016р., спливла встановлена законом 3-річна позовна давність для стягнення основного боргу за кредитним договором, відтак спливла позовна давність для стягнення процентів, нарахованих позивачем за кредитним договором, оскільки такі проценти є складовою загальної суми боргу. Обґрунтував свою позицію п.п. 4.2, 5.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", де зазначається, що у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених ст.ст. 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).

Натомість у письмових поясненнях від 15.05.2017р. позивач наголошував на тому, що оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом підлягають стягненню з відповідача в межах строку позовної давності, оскільки початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У письмових поясненнях від 24.05.2017р. позивач звернув увагу суду, що ст. 1054 ЦК України чітко передбачено, що плата за користування кредитними коштами є невід'ємною частиною кредиту, дане узгоджується із приписами ст. 49 ЗУ "Про банки і банківську діяльність", відповідно до якої надання безпроцентних кредитів забороняється. Відтак сплата відсотків за кредитним договором є одним із основних зобов'язань за кредитним договором. Крім того, позивач наголошує, що посилання відповідача на п. 5.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" є некоректним, оскільки дані рекомендації стосуються інших правовідносин, йдуть всупереч з позицією Верховного суду України у справі №6-169цс14 від 29.10.2014р., який чітко зазначив, що оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуті не були, проценти за кредитом та пеня за процентами підлягають стягненню із відповідача у межах строку позовної давності.

Ухвалою від 26.05.2017р. на підставі розпорядження керівника апарату суду від 26.05.2017р. №90/17, у зв'язку із відпусткою судді Виноградової В.В. та перебуванням на лікарняному судді Танасюк О.Є. змінено склад колегії і подальший розгляд справи призначено у колегіальному складі суддів: головуючого судді Мухи М.Є., судді Гладюка Ю.В. та судді Субботіної Л.О. Справу призначено до розгляду в засіданні господарського суду на 12.06.2017р.

У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Гладюка Ю.В. судове засідання 12.06.2017р. не відбулося, про що складено довідку про неможливість проведення судового засідання, сторони повідомлено.

Ухвалою від 22.06.2017р., враховуючи, що відпали обставини, які унеможливили проведення судового засідання 12.06.2017р., справу призначено до розгляду в засіданні господарського суду на 25.07.2017р.

Представник позивача в судове засідання 25.07.2017р. не з'явився, у попередніх судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 25.07.2017р. з'явився, проти позову заперечив. Подав додаткові письмові пояснення з приводу поданих позивачем заперечень щодо спливу позовної давності у спірних правовідносинах. Звернув увагу на те, що кредит в сумі 5 325 500,00 грн. надавався частинами, а саме: 743 000,00 грн. - згідно меморіального ордера від 07.04.2009р., 2 620 000,00 грн. - згідно меморіального ордера від 21.04.2009р. та 1 962 500,00 грн. - згідно меморіального ордера від 07.05.2009р. При цьому, згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором кредиту №НКЛ-595/6 від 03.04.2009р. зазначається, що заборгованість за кредитним договором у відповідача утворилась з 07.04.2009р. У вказаному розрахунку також зазначається, що починаючи з 26.04.2009р. за порушення відповідачем зобов'язань, передбачених п. 3.3. кредитного договору, позивач здійснив нарахування штрафних санкцій, внаслідок невиконання відповідачем умов кредитного договору щодо нього нараховані штрафні санкції. Відповідач зазначає, що враховуючи припис п. 5.3. кредитного договору з 26.04.2009р. було припинено кредитування відповідача. Відповідач повинен був здійснити дострокове повернення отриманого кредиту, сплатити проценти за користування кредитом. Необхідно також враховувати, що вказаним кредитним договором був встановлений також кінцевий термін погашення всіх отриманих за договором кредитних траншів - до 30.10.2012р. У постановах Верховного Суду України від 02.12.2015р. у справі №6-249цс15 та від 16.11.2016р. у справі №6-900цс16 зазначається, що саме дата виникнення зобов'язання, а не строк дії договору, зумовлює початок перебігу позовної давності. Таким чином, незважаючи на те, що відповідно до п. 8.3. кредитного договору він діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань, договором також встановлено граничний строк (термін) виконання всіх зобов'язань за ним - 30.10.2012р. При цьому, згідно п. 5.3. кредитного договору невиконання зобов'язань зумовлює дострокове повернення кредиту. Отже, на думку відповідача, початок перебігу позовної давності починався з моменту порушення строку його погашення, яким є 26.04.2009р. На переконання відповідача, заявлені позивачем вимоги є додатковими вимогами, і не можуть бути задоволені внаслідок спливу позовної давності щодо основної вимоги - повернення наданого відповідачу кредиту. В аналізі судової практики застосування ст. 625 ЦК України в цивільному законодавстві Верховного Суду України вказується, що у разі коли в договорі позики чи кредитному договорі встановлено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшена плата за користування позикою (кредиту), слід вважати іншим розміром процентів, встановленим договором у відповідності із п. 2 ст. 625 ЦК України. У постановах Верховного Суду України від 29.06.2016р. у справі №6-1188цс16 та від 16.11.2016р. у справі №6-900цс16 Верховний Суд України зазначив, про необхідність врахування приписів ст. 266 ЦК України згідно якої зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Крім того, в постанові від 03.04.2017р. у справі №923/666/16 Вищий господарський суд України вказує, що зі спливом позовної давності за вимогою повернення або сплату коштів спливає і позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених ст. 625 ЦК України, що узгоджується з положеннями постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських справ". Наведені обставини, на переконання відповідача, доводять обґрунтованість поданої ним заяви про застосування позовної давності.

Розглядом наявних матеріалів справи встановлено:

03.04.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Дельта", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріелтер 7К" (позичальник) укладено договір кредитної лінії №НКЛ-595/6, згідно якого кредитор зобов'язується надавати позичальнику кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (кредит) (п. 1.1 договору).

Згідно п. 1.1.1 договору надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами на умовах визначених цим договором в межах невідновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 5 560 000 грн. (транш), зі сплатою 17% річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості за всіма траншами до 30.10.2012р., на умовах визначених цим договором. У разі прострочення кінцевого терміну погашення кредиту, який визначено в п. 1.1.1 цього договору, починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) погашення заборгованості за кредитом по день фактичного погашення заборгованості за цим договором, позичальник сплачує кредитору винагороду за використання кредиту в розмірі 30% річних.

За умовами п. 2.6 договору нарахування процентів за користування кредитом (траншем кредиту) здійснюється у валюті кредиту щомісячно, в останній робочий день поточного місяця, за фактичну кількість днів користування відповідним траншем кредиту в періоді (28-29-30-31/365). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення траншу кредиту. При цьому, строк сплати процентів визначено п. 2.7 договору.

У випадку невиконання позичальником зобов'язань, визначених п.п. 3.3.2 - 3.3.12 цього договору, протягом більше 15 днів, термін надання траншів вважається таким, що закінчився та, відповідно, позичальник зобов'язаний погасити наявну заборгованість за кредитом, сплатити винагороду кредитора та нараховані штрафні санкції. Після повного погашення заборгованості позичальника за цим договором дія договору припиняється (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 8.3 договору цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Договір кредитної лінії №ВКЛ-595/6 від 03.04.2009р. підписаний та скріплений відтиском печаток сторін.

Позивачем перераховано на рахунок відповідача 07.04.2009р. 743 000 грн., 21.04.2009р. 2 620 000 грн., 07.05.2009р. 1 962 500 грн., що підтверджується меморіальними ордерами №8065794, 9050385, 10134215 та виписок про рух коштів по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелтер 7К".

У зв'язку із простроченням погашення кредиту відповідачем, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелтер 7К" на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" 1 602 028 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом згідно кредитного договору №НКЛ-595/6 за період з 01.11.2015р. по 31.10.2016р.

Досліджуючи надані докази та оцінюючи їх у сукупності, до уваги приймається наступне:

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір кредитної лінії №НКЛ-595/6 від 03.04.2009р. Відповідно до умов даного договору позивач надав відповідачу 5 325 500 грн. у тимчасове користування, що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами №8065794 від 07.04.2009р., №9050385 від 21.04.2009р., №10134215 від 07.05.2009р. та виписками по рахунках ТОВ "Ріелтер 7К".

Частиною 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 1.1.1 договору кредитної лінії №НКЛ-595/6 від 03.04.2009р. сторони передбачили, що у разі прострочення кінцевого терміну погашення кредиту, який визначено в п. 1.1.1 цього договору (30.10.2012р.), починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) погашення заборгованості за кредитом по день фактичного погашення заборгованості за цим договором, позичальник сплачує кредитору винагороду за використання кредиту в розмірі 30% річних.

Ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідачем не надано, а матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами у справі договору кредитної лінії №ВКЛ-595/6 від 03.04.2009р., тому суд вважає правомірними вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості по відсотках за період з 01.11.2015р. по 31.10.2016р. Однак у розрахунку заборгованості позивачем допущено помилку, тому стягненню із відповідача підлягають 1 598 379,51 грн. заборгованості по відсоткам, у стягненні 3 648,49 грн. необхідно відмовити.

З приводу поданої відповідачем заяви про застосування позовної давності до правовідносин, які є предметом розгляду даної справи, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Частинами 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Сторони у п.п.4.3, 8.3 договору погодили, що договір кредитної лінії № ВКЛ-595/6 від 03.04.2009р. діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань, і після повного погашення заборгованості позичальника за цим договором дія договору припиняється.

Крім того, судом відзначається, що змістом пункту 2.6 договору засвідчується наявність волевиявлення сторін, спрямованого на те, що передбачені пунктом 1.1.1 договору проценти за користування кредитом нараховуються до дня погашення кредиту.

Судом договір кредитної лінії №НКЛ-595-6 від 03.04.2017р. розцінюється як чинний, не зважаючи на те, що кінцевим терміном погашення заборгованості за цим договором сторони визначили 30.10.2012р., оскільки в матеріалах справи відсутні докази належного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, погашення наданих 5 325 500 грн. заборгованості із відсотками за користування кредитом.

Згідно зі ст. 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Однак вимога щодо стягнення з позичальника процентів (сплата яких є істотною умовою кредитного договору) є основною вимогою, що узгоджується із положеннями ст. 1054 Цивільного кодексу України та ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", відповідно до якої надання безпроцентних кредитів забороняється.

Також судом береться до уваги правова позиція Верховного Суду України, викладена в постанові від 02.12.2015р. у справі №6-249цс15 стосовно того, що оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом та пеня за процентами підлягають стягненню з відповідача у межах строку позовної давності.

З огляду на наведене подана відповідачем заява про застосування позовної давності задоволенню не підлягає, як наслідок не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Згідно з ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі (судовий збір) підлягають покладенню на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" ОСОБА_3, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелтер 7К", м. Хмельницький про стягнення 1 602 028,00 грн. заборгованості по відсоткам задовольнити частково .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелтер 7К" (м. Хмельницький, вул. Чорновола, буд. 88, код ЄДРПОУ 32179864) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (м. Київ, вул. Щорса, буд. 36-Б, код ЄДРПОУ 34047020) 1 598 379,51 грн. (один мільйон п'ятсот дев'яносто вісім тисяч триста сімдесят дев'ять гривень 51 коп.) заборгованості по відсоткам, 23 975,69 грн. (двадцять три тисячі дев'ятсот сімдесят п'ять гривень 69 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У позові в частині стягнення 3 648,49 грн. заборгованості по відсотках відмовити.

Головуючий суддя Суддя СуддяОСОБА_5 ОСОБА_1 ОСОБА_2

Повний текст рішення складено 31.07.2017р.

Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи; 2,3 - позивачу (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б; 01014, м. Київ, вул. Дружби Народів, буд. 38).