Постанова

від 25.07.2017 по справі 917/734/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2017 р. Справа № 917/734/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А.,

за участі секретаря Кохан Ю.В.,

за участі представників:

прокурора – Ногіна О.М., службове посвідчення від 11.02.2015 № 032167;

позивача – не з'явився;

відповідача – не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2110П/3-28) на рішення Господарського суду Полтавської області від 15 червня 2017 року в справі № 917/734/17

за позовом Першого заступника керівника Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області, м. Миргород Полтавської області, в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, м. Полтава;

до Приватного підприємства "АС-КО", м. Гадяч Полтавської області;

про стягнення 37588,30 грн,

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2015 року перший заступник керівника Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до ПП "АС-КО" про стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України 37588,30 грн неустойки за невчасне повернення орендованого майна після припинення дії договору № 31/13-Н від 09.04.2013 оренди державного майна, що належить до державної власності, за період з 10.03.2016 по 31.12.2016.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.06.2017 у справі № 917/734/17 (суддя Ціленко В.А.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету України неустойку в розмірі 37588,30 грн.

Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати. Зазначає про недоведеність факту наявності вини в діях відповідача. Посилаючись на ст. 795 Цивільного кодексу України, згідно з якою договір найму припиняється з моменту оформлення відповідних документів (актів), що підтверджують повернення наймачем предмету найму, зазначає, що договір № 31/13-Н від 09.04.2013 оренди державного майна, що належить до державної власності, припинив дію з 31.12.2016 - моменту складення акту приймання-передачі (повернення) нерухомого майна, а тому стягнення неустойки за період з 10.03.2016 по 31.12.2016 є безпідставним.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2017 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.07.2017 о 12:00 год.

Заступник керівника Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області у відзиві на апеляційну скаргу від 24.07.2017 вх. № 7684 та прокурор відділу прокуратури Харківської області в судовому засіданні 25.07.2017 не погоджуються з доводами, викладеними в апеляційній скарзі відповідача, просять оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначає, що договір оренди державного майна, що належить до державної власності, № 31/13-Н від 09.04.2013 було укладено до 09.03.2016. Орендодавець листом від 02.03.2016 за № 11-102-0842 відмовився від подовження строку дії зазначеного договору, але після припинення дії договору орендар, в порушення п. 10.2 договору, не повернув орендоване майно орендодавцю, акт приймання-передачі (повернення) нерухомого майна підписав лише 31.12.2016.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу від 24.07.2017 за вх. № 7713 заперечує проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач свого представника в судове засідання 25.07.2017 не направив, 24.07.2017 за вх. № 7712 надав клопотання, в якому просить розглянути справу у відсутності представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання 25.07.2017 не з'явився, причину відсутності в судовому засіданні не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується поштовим рекомендованим повідомленням № 6102222095254 (а.с. 87).

Враховуючи, що позивач та відповідач були повідомлені про час та місце судового засідання, їх позиція по справі достатньо повно викладена в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора в судовому засіданні, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 09.04.2013 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області (орендодавцем) та ПП «АС-КО» (орендарем) укладено договір № 31/13-Н оренди державного майна, що належить до державної власності, за умовами якого орендодавець передав орендареві в строкове платне користування державне майно - нежитлове приміщення загальною площею 34,4 кв. м, що розташоване за адресою: вул. Жовтнева, 2, м. Зіньків Полтавської області, та обліковується на балансі Управління Державної казначейської служби України у Зінківському районі Полтавської області (а.с. 14-16).

Об'єкт оренди - нежитлове приміщення загальною площею 34,4 кв. м по вул. Жовтневій, 2, у м. Зіньків Полтавської області було передано по акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності, від 09.04.2013 у відповідності до п. 2.1 договору № 31/13-Н від 09.04.2013 оренди державного майна, що належить до державної власності (а.с. 16 – зворотний бік аркуша).

Правовідносини щодо оренди державного та комунального майна регулюються нормами Глави 58 Цивільного кодексу України та Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ст. 763 Цивільного кодексу України та чч. 1, 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

В п. 8.1 договору № 31/13-Н від 09.04.2013 оренди державного майна, що належить до державної власності, сторони визначили, що договір укладено строком на 2 роки 11 місяців з 09.04.2013 до 09.03.2016.

Відповідно до п. 8.5 зазначеного договору оренди державного майна, у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк на тих же умовах.

У відповідності до п. 9.1 договору № 31/13-Н від 09.04.2013 оренди державного майна, що належить до державної власності, дія договору припиняється у разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду;

- банкрутства орендаря;

- ліквідації орендаря-юридичної особи;

- смерті орендаря-фізичної особи;

- внаслідок умов, передбачених п. 8.3.1 договору, відповідно до якого договір вважається припиненим у разі недосягнення сторонами згоди щодо внесення змін у договір.

Орендодавець - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області не побажав продовжити дію договору № 31/13-Н від 09.04.2013 оренди державного майна, що належить до державної власності.

Направив орендарю – ПП "АС-КО" листи від 02.03.2016 за № 11-102-0842 та від 10.03.2016 за вх. № 11-102-0945 (а.с. 18, 19), в яких повідомляє про припинення договору з дати закінчення його строку дії, тобто з 09.03.2016, та вимагає повернути орендоване приміщення балансоутримувачу - Управлінню Державної казначейської служби України у Зінківському районі Полтавської області по акту про приймання-передачу (повернення) майна у відповідності до п. 2.2 договору. У протилежному випадку орендарю з 10.03.2016 буде нараховано неустойку згідно з п. 3.10 договору № 31/13-Н від 09.04.2013 оренди державного майна, що належить до державної власності.

Враховуючи викладене, договір № 31/13-Н від 09.04.2013 оренди державного майна, що належить до державної власності, припинив свою дію з моменту закінчення строку, на який його було укладено, тобто з 09.03.2016, що кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якими передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Судова колегія відхиляє посилання апелянта на ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що договір найму припиняється з моменту підписання сторонами акту про повернення наймачем предмета договору найму, оскільки сторони в п. 9.1 договору № 31/13-Н від 09.04.2013 оренди державного майна, що належить до державної власності, чітко визначили, що дія договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, тобто 09.03.2016.

За приписами ч. 1 ст. 626 Цивільного Кодексу України, договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, яким встановлюються, змінюються або припиняються цивільні права та обов'язки сторін.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 785 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено обов'язок орендаря повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди, у разі закінчення строку дії договору оренди та відмови від його продовження.

Пунктом 10.2 договору № 31/13-Н від 09.04.2013 оренди державного майна, що належить до державної власності, сторони передбачили, що в разі припинення дії договору, майно повертається балансоутримувачу.

Згідно з п. 3.10 зазначеного договору, у разі невиконання орендарем обов'язку щодо повернення об'єкту оренди після закінчення (припинення) дії договору, орендар сплачує до Державного бюджету неустойку в розмірі подвійної плати за користування, за весь час прострочення – строк фактичного користування майном з моменту припинення дії договору до факту повернення майна орендодавцеві за актом приймання-передачі.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи, що договір припинив дію 09.03.2016, орендар мав повернути об'єкт оренди балансоутримувачу не пізніше 09.03.2016.

Відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами договору оренди державного майна № 31/13-Н від 09.04.2013, у встановлений термін майно балансоутримувачу не повернув.

З Акту приймання-передачі (повернення) нерухомого майна, що належить до державної власності, вбачається, що орендоване майно було повернуто лише 31.12.2016, тобто з порушенням строку, визначеного п. 10.2 договору оренди державного майна № 31/13-Н від 09.04.2013 майже на півроку (а.с. 23).

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України 37588,30 грн неустойки за невчасне повернення орендованого майна після припинення дії договору № 31/13-Н від 09.04.2013 оренди державного майна, що належить до державної власності, за період з 10.03.2016 по 31.12.2016.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

На підставі викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що місцевим господарським судом повністю досліджено обставини, які мають значення для справи, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права та зроблено висновки, які відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 15 червня 2017 року в справі № 917/734/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 28.07.2017 року.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.