Рішення

від 26.07.2017 по справі 761/1384/17

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/1384/17

Провадження № 2/761/3259/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Піхур О.В.

при секретарі: Кияшко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Київський інститут проблем управління імені Горшеніна про захист честі, гідності і ділової репутації, -

в с т а н о в и в :

У січні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Київський інститут проблем управління імені Горшеніна (далі - відповідач) про захист честі, гідності і ділової репутації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 13:01 видання www.lb.ua оприлюднило статтю під назвою: ІНФОРМАЦІЯ_2 в мережі інтернет на сайті: http:ІНФОРМАЦІЯ_3. В зазначеній статті розміщено недостовірну інформацію, що порушує честь, гідність та репутацію позивача, зокрема, відповідач наводить інформацію, де зазначає, що ОСОБА_2 та заступник голови Донецької обласної державної адміністрації ОСОБА_1 в 2007 році здійснили рейдерське захоплення ЗАТ Донбасстранстрой та його нерухоме майно.Внаслідок публічного розповсюдження відповідачем статті, недостовірна нформація, стала доступною необмеженому колу осіб - користувачам мережі Інтернет. Після ознайомлення з текстом спірної статті, позивач листом від 20.08.2015 року звернувся до відповідача та попросив опублікувати на сторінці веб-сайту в розділі Політика спростування під заголовком СПРОСТУВАННЯ і відкликати (вилучити) недостовірні відомості з статті. Відповідач листом від 16.09.2015 року за №16/09/15 відмовився задовольнити вимоги позивача, вказавши, що редакція не має можливості здійснити спростування і відкликання уривку із статті ІНФОРМАЦІЯ_2 , пояснивши, що такий спосіб захисту не передбачений ст. 277 ЦК України. В жовтні 2015 року позивач, з метою пошуку способу досудового врегулювання суперечки, листом від 13.10.2015 року запропонував відповідачу видалити з тексту статті ІНФОРМАЦІЯ_2 уривки, де згадується ОСОБА_1. Однак це звернення не було задоволено. Позивач вважає, що розповсюдження такого недостовірного факту порушує його особисті немайнові права, принижує його гідність, честь та ділову репутацію. Викладене вказує на порушення відповідачем законодавства у сфері цивільно-правового регулювання особистих немайнових відносин та прав і інтересів позивача.

Тому, позивач просив суд визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію опубліковану ІНФОРМАЦІЯ_1 о 13:01 хв., в мережі Інтернет в розділі сайту www.lb.ua Політика в статті ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема про те, що в 2007 році ОСОБА_1 здійснив рейдерське захоплення ЗАТ Донбастрансбуд та його нерухомого майна та зобов'язати ТОВ Київський інститут проблем управління імені Горшеніна (код ЄДРПОУ 33446856) вилучити з розміщеної на статті www.lb.ua статті ІНФОРМАЦІЯ_2 , будь-яку інформацію про позивача та відшкодувати судові витрати.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх в повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі, підтримав письмові пояснення, звернувся до суду із заявою про застосування строків позовної давності.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимог підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

У відповідності із ст. 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до статті 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно ст.ст. 297, 299 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

Відповідно до положень ст. 5 Закону України Про інформацію, кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 о 13:01 видання www.lb.ua оприлюднило статтю під назвою: ІНФОРМАЦІЯ_2 в мережі інтернет на сайті: http:ІНФОРМАЦІЯ_3, в якій говориться: … но гораздо более плодотворным оказалось сотрудничество ОСОБА_2 с другим вице-губернатором - ОСОБА_1. Вместе в 2007 году они осуществили рейдерский захват ЗАО Донбасстранстрой - на тот момент одного из крепнейших в Украине предприятий по строительству и ремонту железных дорог… .

Рейдерське захоплення - це силове поглинання підприємства проти волі його власників, керівників або акціонерів. Рейдерство - це штучне створення умов, які дозволяють дуже сильно знизити вартість активів захоплюваного підприємства або акціонерного товариства.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4 Постанови від 27 лютого 2009 р. за № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім'ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права. У разі поширення недостовірної інформації, що порушує особисті немайнові права юридичної особи або її структурного підрозділу, позов вправі пред'явити орган цієї юридичної особи (п. 6 Постанови Пленум Верховного Суду України від 27 лютого 2009 р. за №1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи ).

В п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи від 27 лютого 2009 р. за № 1 зазначено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

У судовому засіданні встановлено, що позивач 20.08.2015 року звертався до відповідача із заявою про опублікування на сторінці веб-сайту в розділі Політика спростування під заголовком СПРОСТУВАННЯ і відкликати із статті вищенаведений уривок (а.с. 16-18).

Відповідач листом від 16.09.2015 року за №16/09/15 відмовився задовольнити вимоги позивача, вказавши, що редакція не має можливості здійснити спростування і відкликання уривку із статті ІНФОРМАЦІЯ_2 , пояснивши, що такий спосіб захисту не передбачений ст. 277 ЦК України і ст. 30 Закону України Про інформацію (а.с. 19).

В жовтні 2015 року позивач, з метою пошуку способу досудового врегулювання суперечки, листом від 13.10.2015 року запропонував відповідачу видалити з тексту статті ІНФОРМАЦІЯ_2 уривки, де згадується ОСОБА_1 (а.с. 20-21).

Однак це звернення не було задоволено.

Частиною 1 ст. 299 ЦК передбачено, що фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (ч. 1 ст. 277 ЦК України).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням (п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 р. за № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи ).

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 р. за № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи ).

Фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Зміст права на ділову репутацію полягає в можливості правомочної особи претендувати на те, щоб репутація про неї складалась на підставі достовірного сприйняття третіми особами її поведінки і щоб суспільна моральна оцінка відповідала дійсності виконуваних нею вимог закону, моралі, ділових звичаїв, ділової етики.

Частиною другою статті 30 Закону України Про інформацію встановлено, що оціночним судженням, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правильності.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п.25 постанови Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Отже, враховуючи, що інформація, яка розміщена ІНФОРМАЦІЯ_1 о 13:01, в мережі інтернет в розділі сайту www.lb.ua Політика в статті ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема про те, що в 2007 році ОСОБА_1 здійснив рейдерське захоплення ЗАТ Донбастрансбуд та його нерухомого майна - принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині про зобов'язання ТОВ Київський інститут проблем управління імені Горшеніна (код ЄДРПОУ 33446856) вилучити з розміщеної на сайті статті www.lb.ua ІНФОРМАЦІЯ_2 , будь-яку інформацію про позивача, не підлягають задоволенню, оскільки, як вбачається із розміщеної статті, в тексті згадується не лише позивач, а й ОСОБА_2, який не заявляв будь-яких вимог про вилучення інформації про нього із статті, а також відсутні вимоги про визнання недостовірною іншої викладеної в тексті статті інформації про позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до суду з заявою про застосування строку позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ч. 1 ст. 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені); 2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості; 3) про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності; 4) у зв'язку з недоліками проданого; 5) про розірвання договору дарування; 6) у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти; 7) про оскарження дій виконавця заповіту.

Згідно ч. 1 ст. 268 ЦК України, позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п. 23 постанови Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , вимоги про захист гідності, честі чи ділової репутації випливають із порушення особистих немайнових прав, тому згідно з пунктом 1 частини першої статті 268 ЦК позовна давність на них не поширюється, крім випадків, встановлених законом, зокрема пунктом 2 частини другої статті 258 ЦК і статтею 37 Закону про пресу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач до суду звернувся з вимогами не про спростування інформації, а про визнання її недостовірною, такою, що порушує його особисті немайнові права, а тому заява про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, а позивачем не було доведено та обґрунтовано своїх вимог.

Отже, даючи юридичну оцінку наданим по справі доказам, враховуючи те, що відповідачем не було доведено факт рейдерського захоплення позивачем ЗАТ Донбастрансбуд та його нерухомого майна, суд вважає, що інформація, яка розміщена ІНФОРМАЦІЯ_1 о 13:01, в мережі інтернет в розділі сайту www.lb.ua Політика в статті ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема про те, що в 2007 році ОСОБА_1 здійснив рейдерське захоплення ЗАТ Донбастрансбуд та його нерухомого майна - принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, а тому позовні вимоги в частині визнання її недостовірною підлягають задоволенню, позовні вимоги в частині про зобов'язання ТОВ Київський інститут проблем управління імені Горшеніна (код ЄДРПОУ 33446856) вилучити з розміщеної на сайті статті www.lb.ua ІНФОРМАЦІЯ_2 , будь-яку інформацію про позивача, не підлягають задоволенню, оскільки, як вбачається із розміщеної статті, в тексті згадується не лише позивач, а й ОСОБА_2, який не заявляв будь-яких вимог про вилучення інформації про нього із статті, а також відсутні вимоги про визнання недостовірною іншої викладеної в тексті статті інформації про позивача, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 14, 32, 34, 41, 68 Конституції України; ст. ст. 10, 11, 57, 60, 88, 179, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 258, 268, 294 ЦПК України; ст. ст. 94, 277, 297, 299, 376, 377 ЦК України; п. 4, п. 6, п. 15, п. 19, п. 23 Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , ст. 5 Законом України Про інформацію , суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Київський інститут проблем управління імені Горшеніна про захист честі, гідності і ділової репутації - задовольнити частково.

Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію опубліковану ІНФОРМАЦІЯ_1 о 13:01, в мережі інтернет в розділі сайту www.lb.ua Політика в статті ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема про те, що в 2007 році ОСОБА_1 здійснив рейдерське захоплення ЗАТ Донбастрансбуд та його нерухомого майна.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя