Ухвала

від 26.07.2017 по справі 825/542/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/542/17 Головуючий у 1-й інстанції: Падій В.В. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

26 липня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу сільськогосподарського виробничого кооперативу Волинська молочарська спілка на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області до сільськогосподарського виробничого кооперативу Волинська молочарська спілка про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - позивач) звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до сільськогосподарського виробничого кооперативу Волинська молочарська спілка (далі - відповідач) про стягнення з рахунків відповідача податкового боргу з податку на додану вартість за період з вересня 2015 року по грудень 2016 року, у сумі 28 048, 85 грн.

Чернігівський окружний адміністративний суд своєю постановою від 20 квітня 2017 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, СВК Волинська молочарська спілка (код ЄДРПОУ 39443489) зареєстроване в якості юридичної особи, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 16.03.2017 року (а.с. 47, 48) та взято на податковий облік до ГУ ДФС у Чернігівській області.

Податковий борг з податку на додану вартість виник через несплату СВК Волинська молочарська спілка податкових зобов'язань, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях від 06.01.2016 року №№ 0000081500, 0000091500, 000101500, 0000111500, 0000141500, 0000151500, 0000161500, 0000181500, 0000211500, 0000231500, від 13.02.2016 року №№ 0000281500, 0000301500, 0000321500, 0000341500, від 09.06.2016 року №№ 0000082519, 00000882519, від 26.08.2016 року № 0003032519, від 30.08.2016 року №№ 0003042519, 0003052519, 0003062519, 0003072519, 0003082519, від 10.10.2016 року № 0004022519; у податковій декларації від 19.02.2017 року.

Крім того, у зв'язку із несвоєчасною сплатою відповідачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість відповідачу було нараховано пеню, що підтверджується індивідуальною карткою СВК Волинська молочарська спілка , наявною у матеріалах справи (а.с. 61).

З метою погашення податкового боргу податковим органом було направлено на адресу СВК Волинська молочарська спілка податкову вимогу форми Ю № 101398-25 від 18.10.2016 року (а.с.43).

Дана вимога отримана відповідачем 20.10.2016 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.43).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги податкового органу, виходив з того, що на час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач не надав суду доказів оскарження податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги або погашення податкового боргу у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, податковий борг відповідача з податку на додану вартість виник через несплату ним податкових зобов'язань, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях.

Відповідач звертав увагу суду на те, що він не отримував податкові повідомлення - рішення, а відтак податкові зобов'язання є неузгодженими, а тому позивач не мав права стягувати податковий борг.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 58.2 Податкового кодексу України, (далі ПК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно до ст. 58.3 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

Як убачається з матеріалів справи, ППР по штрафним санкціям були направлені на юридичну/податкову адресу відповідача (16131, с. Волинка, вул. Розумієнка, 74, Сосницький р-н.). Згідно даних єдиного державного реєстру, витяг з якого міститься у матеріалах справи, направлення ППР підтверджується корінцем рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 03.11.2016 року, зокрема по ППР від 06.01.2016 року № 0000091500, № 0000101500, № 0000111500, № 0000211500, № 0000231500, № 0000081500, № 0000141500, № 0000161500, № 0000181500, № 0000151500, ППР від 13.02.2016 року № 0000281500, № 0000321500, № 0000341500, № 0000301500, ППР від 26.08.2016 року № 0003032519 та від 30.08.2016 року № 0003062519, № 0003082519, № 0003072519, № 0003052519, № 0003042519.

Направлення відповідачу ППР від 13.10.2016 року № 0004072519, № 0004092519 підтверджується корінцем поштового повідомлення від 03.11.2016 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем були вчинені дії, які відповідають вимогам ст. 58 Податкового кодексу України.

Що стосується доводів відповідача про те, що він не отримував податкових повідомлень - рішень, які підтверджується листом Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта Чернігівської дирекції № 8/С-478 від 18.11.2016 року, то колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Як убачається з даного листа, 17.09.2016 року до відділення поштового зв'язку Волинка 16131 надійшов рекомендований лист № 1610001160946 від 15.09.2016 року із м. Сосниця адресату СВК Волинська молочарська спілка та в цей же день був виданий у доставку листоноші ОСОБА_2, та не був вручений у зв'язку з відсутністю адресата.

Листоноша відділення поштового зв'язку пояснила, що при повторній доставці вказаного рекомендованого листа вона в телефонному режимі домовилася з головою правління ОСОБА_3, що лист буде залишено в поштовій скринці його домашньої адреси, чим порушила технологію надання послуг поштового зв'язку. За допущене порушення в роботі стосовно доставки рекомендованого листа листоноша ОСОБА_2 була позбавлена преміальної оплати за жовтень місяць 2016 року.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_3 - голова правління СВК Волинська молочарська спілка підтвердив, що листоноша приходила до дому і через його тещу зв'язувалася з ним з приводу вручення рекомендованого листа, проте, він заборонив своїй тещі отримувати будь-яку кореспонденцію.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що позивач направляв належним чином податкові повідомлення - рішення, однак ОСОБА_3 знаючи про те, що йому направлені податкові повідомлення - рішення, свідомо вчиняв дії щодо їх не отримування.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що відповідач виконав вимоги ст. 42 Податкового кодексу України, а відтак відсутня вина позивача щодо не вручення відповідачу податкових повідомлень - рішень.

Посилання апелянта на сплату ним суми 4 005 грн. як погашення заборгованості, колегія суддів вважає необґрунтованим, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 209.1. ст. 209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей (п. 209.2. ст. 209 Податкового кодексу України).

Так, 4 005 грн. були сплачені відповідачем по скороченій декларації ПДВ (№ 9165912537) на спецрахунок с/г підприємства, а не до державного бюджету. А в даному випадку, позивач звернувся до суду про стягнення заборгованості на користь державного бюджету, а тому колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з контролюючим органом про те, що сплата позивачем 4 005 грн. не стосується предмету даного спору.

Крім того, у відповідності до п. 87.9 ст. 87 ПКУ у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків, відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, дослідивши всі матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки на час розгляду справи у суді відповідач не надав суду доказів оскарження у судовому порядку податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги або погашення податкового боргу у повному обсязі, то позовні вимоги податкового органу підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу сільськогосподарського виробничого кооперативу Волинська молочарська спілка - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: В.В. Файдюк

Є.І. Мєзєнцев

Повний текст ухвали виготовлено 28.07.2017 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Файдюк В.В.