Рішення

від 27.07.2017 по справі 902/520/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 липня 2017 р. Справа № 902/520/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства ВЮМ

(вул. Стебницька, 45, м. Трускавець, Львівська область, 82200)

до Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1В.

(площа ОСОБА_2, буд. 1, кімната 305, м. Вінниця, 21001)

про стягнення 228 961,80 грн.

за участю секретаря судового засідання Жиляк С.І.,

представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство ВЮМ звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1В. про стягнення 228 961,80 грн. заборгованості за договором про надання охоронних послуг № 01-15 від 01.01.2016 року.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання охоронних послуг № 01-15 від 01.01.2016 року в частині проведення розрахунків за надані послуги.

Ухвалою суду від 31.05.2017 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/520/17 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 22.06.2017 року та зобов'язано сторін надати докази необхідні для вирішення спору.

Ухвалою суду від 22.06.2017 року розгляд справи відкладено на 13.07.2017 року з підстав невиконання сторонами вимог суду в частині надання доказів.

Ухвалою суду від 13.07.2017 року, за клопотанням представника позивача, продовжено строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи відкладено на 27.07.2017 року.

На визначену судом дату представник позивача не з'явився. У клопотанні б/н. від 26.07.2017 року просив суд розглянути спір за відсутності представника ПП ВЮМ .

Відповідач правом участі в судовому засіданні також не скористався, пояснень щодо обставин викладених в позові та визначених судом документів не надав, про поважність причини своєї неявки суду не повідомив. Ухвали суду направлені на адресу відповідача повернуті відділенням поштового зв'язку з написами наступного змісту:"за відмовою адресата від одержання", "за закінченням терміну зберігання", "вибув".

При цьому суд зважає на положення ст. 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали Господарського суду Вінницької області про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи надсилалась на юридичну адресу відповідача (вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Також відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищенаведене, оскільки, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судовому засіданні, пояснень на позовну заяву та будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, відповідачем суду не надано, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Водночас, судом враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, враховуючи встановлені ст. 69 ГПК України строки вирішення спору, справа розглядається за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01 січня 2016 року між Філією Приватного підприємства ВЮМ (позивач, за договором Охорона) та Товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1В. (відповідач, за договором Замовник) укладено договір про надання охоронних послуг № 01-15 (надалі Договір). (а.с. 17-21)

Згідно п.1.1 Договору Замовник передає, а Охорона приймає під охорону об'єкт, вказаний в дислокації згідно Додатку № 1 до цього Договору (надалі по тексту - Об'єкт).

Сума даного Договору складає 30 000 грн. щомісячно, без ПДВ. (п. 1.2. Договору)

Охорона встановлює цілодобовий пост на деревообробному підприємстві ОСОБА_1В. . Охорона Об'єкту здійснюється у дні і години, вказані у дислокації (Додаток № 1) та згідно регламенту несення служби на постах, вказаних в Інструкції по охороні об'єкту (Додаток № 2). Система охорони Об'єкту та дислокація постів визначається Охороною та узгоджується Замовником у Додатках, вказаних у п.п. 10.2 цього Договору. (п. 1.3. Договору)

Охорона зобов'язана: приймати Об'єкт під охорону (знімати з-під охорони) в порядку передбаченому Додатком № 3 до цього Договору; забезпечувати від розкрадання прийнятих під охорону товарно-матеріальних цінностей Замовника, а також не допускати проникнення сторонніх осіб на Об'єкт, що охороняється. (п.п. 3.1., 3.2. Договору)

За надані послуги Замовник сплачує Охороні щомісячно суму відповідно до п. 1.2. цього Договору згідно виставлених Охороною рахунків за фактично надані послуги. (п. 7.1. Договору)

Оплата щомісячної суми Договору здійснюється до 5 числа місяця, що слідує за звітним, за безготівковим розрахунком. (п. 7.2. Договору)

Акт про виконання наданих послуг підписується сторонами цього Договору в останній робочий день місяця. (п. 7.3. Договору)

Термін дії Договору, що набирає чинності з 01.01.2016 року та діє до 31.12.2016 року. Після закінчення терміну дії Договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови Договір вважається продовженим на невизначений термін, але кожна із сторін має право припинити його дію, попередивши про це іншу сторону за 30 діб. (п.п. 9.1, 9.2.)

Додатком № 1 до Договору сторони визначили об'єкт охорони - деревообробний комбінат за адресою: вул. Плеханова, 13, с. В. Водяне Рухівського району Закарпатської області. (а.с.22)

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на умовах Договору надав відповідачу послуги по охороні об'єкта на загальну суму 232 258,06 грн., про що сторонами складено та підписано акти виконаних робіт за період січень-серпень 2016 року (а.с.26-29)

З метою оплати вартості наданих послуг позивачем виставлено відповідні рахунки, які відповідачем отримано наручно, про що зроблено відповідний напис на зазначених рахунках (а.с. 30-33)

В порушення взятих на себе зобов'язань за Договором відповідач провів часткові розрахунки за надані послуги, перерахувавши на рахунок позивача 20 000,00 грн. (а.с. 51-52)

Таким чином, станом на день розгляду справи за останнім рахується заборгованість в розмірі 212 258,06 грн..

При цьому суд зважає, що Договір про надання охоронних послуг № 01-15 від 01.01.2016 року станом на момент прийняття рішення в даній справі є чинним, не оспорюваним та прийнятим сторонами до виконання.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 Послуги. Загальні положення , ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 212 258,00 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення 16 703,80 грн. пені.

Розглядаючи зазначену вимогу суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Відповідно до 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 5.8.1. Договору визначено, що у випадку несвоєчасної сплати Замовником вартості послуг Охорони відповідно до умов цього Договору, Замовник зобов'язується сплатити Охороні штрафну санкцію у вигляді пені в розмірі 0,3% від простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Таким чином суд вважає, що вимога щодо стягнення пені є правомірною, оскільки відповідає чинному законодавству.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку пені за допомогою системи ЛІГА ЗАКОН , судом не виявлено помилок. (розрахунок додається) Відтак, зазначена вимога підлягає задоволенню в повному обсязі, як така що передбачена договором та законом.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог.

Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку про задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ПК України.

Керуючись ст.ст.4 3 , 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1В. (площа ОСОБА_2, буд. 1, кімната 305, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 37020111) на користь Приватного підприємства ВЮМ (вул. Стебницька, буд. 45, м. Трускавець, Львівська область, 82200, код ЄДРПОУ 33689427) 212 258 (двісті дванадцять тисяч двісті п'ятдесят вісім) грн. 00 коп. - основного боргу; 16 703 (шістнадцять тисяч сімсот три) грн. 80 коп. - пені та 3 434 (три тисячі чотириста тридцять чотири) 43 коп. - витрат зі сплати судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.

Повне рішення складено 01 серпня 2017 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Стебницька, 45, м. Трускавець, Львівська область, 82200)

3 - відповідачу (площа ОСОБА_2, буд. 1, кімната 305, м. Вінниця, 21001)