Рішення

від 31.07.2017 по справі 906/562/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "31" липня 2017 р. Справа № 906/562/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 28.12.16)

від відповідача: не з'явився

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕСТ М"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Інвест Юкрейн"

про стягнення 331367,60 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 331367,60грн., з яких: 43601,00грн. боргу ; 287766,60грн. пені.

Позовні вимоги грунтуються на тому, що позивач в якості передоплати за товар перерахував відповідачу згідно договору поставки №03/04-1 від 03.04.17 та Специфікації 43601,00грн., однак відповідач товар не поставив, вказані кошти не повернув.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив.

Таким чином, відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.22 ГПК України, бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.

Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

03 квітня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕСТ М" (покупець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пром Інвест Юкрейн" (продавець/відповідач) укладено договір поставки товару та надання послуг №03/04-1 (а.с.8).

За умовами договору, продавець зобов'язався поставити покупцю залізобетонний забор, витратні матеріали та інші продукти (надалі-товар), а також надати послуги з технічної підтримки товару, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар та надані послуги на умовах зазначених у договорі та Специфікації до договору.

Пунктом 2.1. Договору сторони узгодили, що поставка Товару та/або надання послуг здійснюється за відповідною Специфікацією, яка підписується сторонами після надіслання Продавцю від Покупця письмового Замовлення на поставку Товару та/або надання послуг.

03 квітня 2017 року сторони підписали Специфікацію на поставку партії Товару на загальну суму 87202,00 грн. (а.с.11).

03.04.17 відповідач виставив для оплати відповідачу рахунок №155 на суму 87202,00 (а.с.12).

Згідно п.3 Специфікації, Покупець розраховується за товар шляхом попередньої оплати у розмірі 50 % від вартості товару на розрахунковий рахунок Продавця, після виставленого рахунку, протягом 2 (двох) банківських днів.

На виконання умов договору та Специфікації до Договору, Позивач 07 квітня 2017 року перерахував на розрахунковий рахунок Відповідача попередню оплату у розмірі 43601,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №17 від 07.04.17 (а.с.13).

Пунктом 5 Специфікації визначено строк поставки Товару - 10 (десять) календарних днів з дати отримання Постачальником оплати рахунку.

Таким чином відповідач зобов'язаний був поставити товар у строк до 17.04.17, однак товар не було поставлено, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Станом на день звернення з даним позовом до суду та на час розгляду справи у суді відповідач отримані в якості передоплати кошти в розмірі 43601,00 грн. не повернув, товар не поставив.

Згідно з ст.693 п.2 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи викладене, позов в частині стягнення з відповідача 43601,00грн. підлягає задоволенню.

На підставі п.5.1 договору, позивач просить стягнути з відповідача 287766,60грн. пені.

Згідно з п. 5.1. Договору, у разі несвоєчасної передачі Товару, Постачальник, на вимогу Покупця, повинен сплатити на користь Покупця штраф в розмірі 10% від вартості Товару, поставку якого прострочено, за кожен день прострочення.

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штраф, який вказаний в договорі, фактично є пенею, оскільки передбачено нарахування за кожен день прострочення виконання.

Розрахунок пені здійснено позивачем за 66 днів прострочення за період з 17.04.17 по 21.06.17 на суму 43601,00грн. (а.с.4).

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає, що він виконаний вірно, однак суд вбачає підстави для зменшення розміру пені виходячи з наступного.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (підпункту 3.9.2. п.3.9. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. за №02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Згідно п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи приписи п. 3 ч.1 статті 83 ГПК України, слід враховувати вказівку, що міститься в п.3.17.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції": Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Виходячи із зазначеного вище, враховуючи те, що порушення зобов'язання не завдало збитків позивачу, нарахований розмір пені є надмірно великим по відношенню до суми боргу, що підлягає стягненню, періоду прострочення виконання зобов'язання, суд дійшов висновку про можливість зменшення заявленої до стягнення пені.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись ч. 1 ст. 233 ГК України, п. 3 ст. 83 ГПК України, суд вважає за можливе реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені , що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в 20 разів. Враховуюче вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 14388,33 грн. пені (287766,60:20).

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач у судове засідання не з'явився, докази сплати боргу не надав.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається судом на відповідача.

Відповідно до ч. 4 п.п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені до 14388,33 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Інвест Юкрейн" (10002, м.Житомир, площа Путятинська,2; код 40876017) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕСТ М" (03022, м.Київ, вул.Онуфрія Трутенко,10 А; код 39577551) - 43601,00 грн. боргу, 14388,33 грн. пені, 4970,51 грн. витрат по оплаті судового збору.

4. Відмовити в позові в частині стягнення 273378,27 грн. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 01.08.17

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1 - в справу

2- відповідачу (рек. з повідом.)