Рішення

від 17.07.2017 по справі 911/2049/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2017 р. Справа № 911/2049/16

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі:

1. Кабінету Міністрів України, м. Київ

2. Державного підприємства «Київське лісове господарства» , Київська обл., с. Стоянка

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Неомелон» , Київська обл., с. Стоянка

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, Київська обл., с. Стоянка

про витребування земельних ділянок

за участю представників:

від прокуратури: ОСОБА_2 (посвідчення №041971 від 11.03.2016)

від позивача 1: ОСОБА_3 (довіреність №7-5/454 від 16.02.2017)

від позивача 2: ОСОБА_4 (доручення №01-554 від 17.07.2017)

від відповідача: ОСОБА_5 (довіреність б/н від 21.02.2017)

від третьої особи: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора Київської області (далі - прокурор) звернувся до господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - позивач 1) та Державного підприємства «Київське лісове господарство» (далі - ТОВ «Київське лісове господарство» /позивач 2) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Неомелон» (далі - ТОВ «Неомелон» /відповідач) про витребування з незаконного володіння ТОВ «Неомелон» на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство» земельних ділянок з кадастровими номерами 3222482000:10:001:0300 площею 5,8848 га вартістю 23 982 376,63 грн та 3222482000:10:001:0296 площею 6,93 га вартістю 24 511 922,12 грн з цільовим призначенням землі лісогосподарського призначення, які знаходяться в адміністративних межах Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Рішенням господарського суду Київської області від 20.09.2016 (суддя Щоткін О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2016 у справі №911/2049/16, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.04.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2016 та рішення господарського суду Київської області від 20.09.2016 у справі №911/2049/16 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.

13.04.2017 через канцелярію господарського суду Київської області надійшли матеріали справи №911/2049/16.

13.04.2017 згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями, оформленого протоколом б/н від 13.04.2017, справу №911/2049/16 передано до розгляду судді Яремі В.А.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.04.2017, зокрема, прийнято до провадження справу №911/2049/16, залучено до участі у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, призначено розгляд справи на 22.05.2017 та витребувано від Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області належним чином засвідчену копію реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю «Неомелон» (ідентифікаційний код 40354680).

19.05.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від третьої особи надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.05.2017, зокрема, відкладено розгляд даної справи на 19.06.2017 та повторно витребувано від Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області належним чином засвідчену копію реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю «Неомелон» (ідентифікаційний код 40354680) та від ОСОБА_1 оригінали для огляду у судовому засіданні та належним чином засвідченні копії договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 11.08.2006 №№3231, 3232, 3233, 3234, 3235, 3236 та від 09.08.2006 №№3211, 3212, 3213, 3214, 3215, 3216, 3217; копії землевпорядної документації щодо відведення земельних ділянок з кадастровими номерами 3222482000:10:001:0300 площею 5,8848 га та 3222482000:10:001:0296 площею 6,93 га.

14.06.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від третьої особи надійшли письмові пояснення, відповідно до яких останній повідомляє про неможливість надання витребуваних судом документів та просить розглядати справу без його участі.

19.06.2017 від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у даній справі Управління Держгекадастру у Києво-Святошинському районі Київської області у якості третьої особи.

Приписами статті 27 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Відповідно до п. 1.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі.

Враховуючи вищезазначене, оскільки позивачем не обґрунтовано обставин щодо того, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки Управління Держгекадастру у Києво-Святошинському районі Київської області, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для залучення останнього до участі у справі у якості третьої особи.

Ухвалами господарського суду Київської області від 19.06.2017 та 03.07.2017 розгляд даної справи відкладено на 03.07.2017 та 17.07.2017 відповідно.

До того ж, ухвалою господарського суду Київськох обасті від 03.07.2017 строк розгляду спору у даній справі продовжено на 15 днів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення прокурора, представників позивачів та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЖ №691962 від 25.10.2007 ОСОБА_1 Юрієвичем на підставі купівлі-продажу земельних ділянок №№3231, 3232, 3233, 3234, 3235, 3236 договорів від 11.08.2006 набуто право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222482000:10:001:0300 площею 5, 8848 га в адміністративних межах Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району з цільовим призначнням зазначеної земельної ділянки - для комерційного використання.

До того ж, відповідно до державного акту ЯЖ №691961 від 25.10.2007 ОСОБА_1 Юрієвичем на підставі договорів купівлі продажу №№3211, 3212, 3213, 3214, 3215, 3216, 3217 від 09.08.2006 набуто право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222482000:10:001:0296 площею 6, 9300 га в адміністративних межах Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району з цільовим призначнням зазначеної земельної ділянки - для комерційного використання.

Копії відповідних актів наявні в матеріалах зазначеної справи.

Як слідує з письмових пояснень прокурора та відповідача 18.03.2016 ОСОБА_1 засновано ТОВ "Неомелон" та передано до статутного капіталу відповідного товариства спірні земельні ділянки за кадастровими номерами 3222482000:10:001:0300 та 3222482000:10:001:0296.

З наявних в матеріалах справи Інформаційних довідкок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №55733069 від 23.03.2016 та №56739349 від 06.04.2016 слідує, що 21.03.2016 та 05.04.2016 за ТОВ "Неомелон" зареєстровано право власності на вищезазначені земельні ділянки.

В обгрунтування поданого позову прокурор зауважив, що спірні земельні ділянки є землями державної власності лісогосподарського призначення, оскільки згідно інформації ВО «Укрдержліспроект» та Державного підприємства «Київське лісове господарство» такі земельні ділянки накладаються на землі лісогосподарського призначення - квартал 42 Приміського лісництва, які відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування перебувають в користуванні позивача.

На підтвердження відповідних обставин, прокурором надано листи позивача від 23.03.2016 №02-257 та від 12.04.2016 №02-328 разом з доданими до них копіями планшетів із відмітками про розташування спірних земельних ділянок.

До того ж, за твердженням прокурора, відповідно до законодачих приписів землями лісогосподарського призначення площа яких становить понад 1 га, може розпоряджатися тільки держава в особі Кабінету Міністрів України, а тому вилучення спірних земельних ділянок мало відбуватись за рішенням позивача 1 та за згодою позивача 2, як постійного лісокористувача.

Водночас, за твердженнями прокурора та позивача 2, земельні ділянки за кадастровими номерами 3222482000:10:001:0300 та 3222482000:10:001:0296 вибули з державної власності без відповідної правової підстави - за відсутності рішення уповноваженого на те органу державної влади, тобто поза волею останнього, та за відсутності згоди постійного користувача відповідних земельних ділянок.

Таким чином, посилаючись на незаконне вибуття спірних земельних ділянок із державної власності, прокурор просить суд на підставі ст. 388 ЦК України витребувати з незаконного володіння ТОВ «Неомелон» на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство» земельні ділянки з кадастровими номерами 3222482000:10:001:0300 площею 5,8848 га вартістю 23 982 376,63 грн та 3222482000:10:001:0296 площею 6,93 га вартістю 24 511 922,12 грн з цільовим призначенням землі лісогосподарського призначення, які знаходяться в адміністративних межах Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Звернення до суду із зазначеним позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства «Київське лісове господарства» прокурор обґрунтовує тим, що вилучення земель лісового фонду з порушенням законодавства порушує права та інтереси держави, інтереси якої у спірних правовідносинах представляє Кабінет Міністрів України, а також інтереси Державного підприємства «Київське лісове господарства» , як постійного користувача спірними земельними ділянками.

Державне підприємство «Київське лісове господарства» позов прокурора підтримало та зауважило, що згоди на вилучення спірних земельних ділянок та зміни їх цільового призначення підприємство, як постійний лісокористувач, не надавало.

В обґрунтування заперечень на поданий прокурором позов відповідач зауважив на необґрунтованості доводів прокурора та позивача 2 про накладення спірних земельних ділянок на належні на праві користування Державному підприємству «Київське лісове господарства» землі, оскільки надані позивачем 2 планшети та інші картографічні матеріли не затверджені у передбаченому законом порядку та не містять прив'язки до місцевості.

Відповідач заперечив проти доводів прокурора щодо неможливості вилучення з державної власності земель лісового фонду розміром понад 5 га з огляду на те, що спірні земельні ділянки були сформовані шляхом об'єднання земельних ділянок за розміром менше 1 га кожна, про що, на думку відповідача, свідчить кількість договорів купівлі-продажу, за якими ОСОБА_1 придбав відповідні земельні ділянки.

Поряд з тим, відповідач зазначив, що акти на право власності на земельну ділянку ЯЖ №691962 та ЯЖ №691961 від 25.10.2007, на підставі яких ОСОБА_1 набув права власності на спірні земельні ділянки та передав їх до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Неомелон» , є чинними, а тому відповідач правомірно набув у власність земельні ділянки за кадастровими номерами 3222482000:10:001:0300 та 3222482000:10:001:0296, а вилучення у ТОВ «Неомелон» зазначеного майна порушує його право на мирне володіння належним йому майном та суперечить нормам національного та міжнародного права.

В розрізі відповідних заперечень відповідач зазначив, що спірні земельні ділянки вибули з державної власності з її волі, оскільки саме державний орган видавав акти на право власності на земельну ділянку.

Крім того, проти заявленого прокурором позову заперечила третя особа - ОСОБА_1, обгрнутовуючи свої заперечення тим, що набуття ним права власності на спірні земельні ділянки відбулось у передбаченому законом порядку.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задовленню виходячи з нижченавденого.

Приписами статей 387, 388 ЦК України унормовано, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Так, за змістом ч. 1 ст. 388 ЦК України передбачено необхідність встановлення обставин вибуття майна із володіння власника, який вважає своє право власності порушеним та вимагає повернення майна, а не особи, яка в подальшому здійснила продаж цього майна відповідачу.

Виходячи з системного аналізу наведеної норми, витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.

Предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Предметом доказування у справах за такими позовами є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача тощо. Власник вправі витребувати своє майно від особи у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

Вказаний спосіб захисту орієнтований на захист безпосередньо права власності і не пов'язаний з будь-якими конкретними зобов'язаннями між власником і порушником.

Зазначені у позовній заяві підстави повинні підтверджувати право власності позивача на витребуване майно, факт вибуття його з володіння, наявність спірного майна у незаконному володінні відповідача на час звернення з позовом до суду.

Відповідно до приписів ст. ст. 318, 324 Цивільного кодексу України суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу.

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Положеннями ст. ст. 13, 55 56, 80 Земельного кодексу України унормовано, що суб'єктом права власності є, в тому числі, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

До земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Поряд з тим, згідно ст. ст. 16, 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянко

Згідно ч. 5 розділу 7 "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документи, що посвідчують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Звертаючись до суду із відповідним позовом, прокурор зазначив, що Державне підприємство «Київське лісове господарства» є постійним користувачем земель лісогосподарського призначення, квартал 42 Приміського лісництва, на які повністю накладаються спірні земельні ділянки.

В підтвердження вищенаведених обставин прокурором надано копії планшету №3 кварталу 42 Приміського лісництва, Проекту організації та розвитку лісового господарства Приміського лісництва кварталу 42, а також листи ВО Укрдержліспроект №218 від 25.03.2016 та №285 від 13.04.2016.

На виконання вказівок суду касаційної інстанції, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 04.04.2017 у справі №911/2049/16, суд здійснив аналіз наданих прокурором планшетів і листів ВО Укрдержліспроект та дійшов таких висновків.

Приписами ст. 48 Лісового кодексу України унормовано, що в матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об'єкта лісовпорядкування.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Так, з вищенаведених копії планшету №3 кварталу 42 Приміського лісництва, Проекту організації та розвитку лісового господарства Приміського лісництва кварталу 42, а також листів ВО Укрдержліспроект №218 від 25.03.2016 та №285 від 13.04.2016 слідує, що земельні ділянки за кадастровими номерами 3222482000:10:001:0300 та 3222482000:10:001:0296 згідно матеріалів лісовпорядкування 2003 та 2014 років відносились до лісових земель та перебували в постійному користуванні Державного підприємства «Київське лісове господарство» .

Поряд з тим, вищенаведена лісовпорядна документація була затверджена начальником обласного управління лісового господарства у Київській області за погодженням з Державним управлінням екології та природних ресурсів в Київській області, що підтверджується наданим позивачем 2 протоколом другої лісовпорядної наради від 14.04.2005 з розгляду проекту організації і розвитку лісового господарства Київського держлісгоспу Київської області на 2004-2013 роки (складений за даними розширеного безперервного лісопордякування 2003 року).

За таких обставин, суд дійшов висновку про обгрунтованість доводів прокурора та позивача щодо того, що земельні ділянки за кадастровими номерами 3222482000:10:001:0300 та 3222482000:10:001:0296 відносяться до земель лісового фонду, право постійного користування якими закріплено за Державним підприємством «Київське лісове господарство» .

Посилання відповідача на невідповідності наданих прокурором матеріалів лісовпорядкування вимогам законодавства спростовуються вищевстановленими обставинами.

Доводи ж відповідача щодо відсутності в наданих суду планшетах прив'язки до місцевості визнаються судом неспроможними, позаяк в протоколі другої лісовпорядної наради від 14.04.2005 з розгляду проекту організації і розвитку лісового господарства Київського держлісгоспу Київської області на 2004-2013 роки, яким затверджено Проект організації та розвитку лісового господарства Приміського лісництва кварталу 42 разом з відповідним планшетом, визначено розташування Приміського лісництва - Києво-Святошинський район.

Водночас, нормативно-правові документи, на які посилається відповідач в обґрунтування необхідності зазначення в планшетах прив'язки до місцевості, не ругулють порядок виготовлення відповідних планшетів, що свідчить про безпідставність відповідних посилань.

Відповідно до ст. 13 Земельного кодексу України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Водночас, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 27 Лісового кодексу України (у редакції, чинній до моменту укладення договорів купівлі-продажуземельних ділянок від 11.08.2006 №№3231, 3232, 3233, 3234, 3235, 3236 та від 09.08.2006 №№3211, 3212, 3213, 3214, 3215, 3216, 3217) Кабінет Міністрів України у сфері лісових відносин: передає у власність, надає в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею більш як 1 гектар, що перебувають у державній власності.

Відповідно до наявного в матеріалах справи копії листа ДП «Київське лісове господарство» №02-541 від 10.07.2017, позивач 2 повідомив, що він не приймав жодних рішень щодо вилучення з держлісфонду та зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення у кварталі 42, виділах 9, 10, 13, 15, 16 Приміського лісництва.

Як слідує з матеріалів даної справи та не заперечується учасниками судового процесу, компетентними державними органами не приймалось жодних рішень щодо вилучення та передачі земельних ділянок лісового фонду у виділах 9, 13, 15 та 16 квартатлу 42, Приміського лісництва, що належать на праві постійного користування Державному підприємству «Київське лісове господарство» , фізичним особам, які в подальшому відчужили відповідні земельні ділянки ОСОБА_1

До того ж, відповідно до наданих ОСОБА_1 письмових пояснень, договори купівлі-продажуземельних ділянок від 11.08.2006 №№3231, 3232, 3233, 3234, 3235, 3236 та від 09.08.2006 №№3211, 3212, 3213, 3214, 3215, 3216, 3217, а також землевпорядна документація щодо відведення, поділу та об'єднання зазначених земельних ділянок у третьої особи не збереглись.

Отже, враховуючи відсутність рішень уповноважених державних органів щодо вилучення з державної власності земельних ділянок та передачі їх фізичним особам, а також землевпорядної документації щодо відведення, поділу та об'єднання зазначених земельних ділянок, беручи до уваги подальше об'єднання відповідних земельних ділянок в спірні земельні ділянки площами 5,8848 га та 6,93 га відповідно, суд дійшов висновку, що загальна площа вилучених з державної власності земельних ділянок перевищує 1 га.

З огляду наведеного, суд дійшов висновку про обгрунтованість доводів прокурора про те, що вилучення відповідних земельних ділянок лісового фонду належить до виключної компетенції Кабінету Міністрів України, як державного органу, уповноваженого на розпорядження відповідною категорією земель.

Доводи відповідача щодо того, що спірні земельні ділянки були сформовані з земельних ділянок, розмір яких не перевищував 1 га, з огляду на кількість договорів, за якими ОСОБА_1 придбав такі земельні ділянки, оцінюються судом критично з огляду на те, що відповідних договорів купівлі-продажу, а також землевпорядної документації на такі земельні ділянки ані відповідач, ані ОСОБА_1 суду на його неодноразові вимоги не надали.

З огляду відповідних обставин у суду відсутня можливість надати юридичну оцінку договорам купівлі-продажуземельних ділянок від 11.08.2006 №№3231, 3232, 3233, 3234, 3235, 3236 та від 09.08.2006 №№3211, 3212, 3213, 3214, 3215, 3216, 3217 (далі - договори купівлі-продажу) на виконання вказівок суду касаційної інстанції, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 04.04.2017 у справі №911/2049/16.

Отже, враховуючи встановлені обставини належності спірних земельних ділянок до земель лісового фонду, що перебувають у постійному користуванні позивача 2, оскільки площа вилучених земельних ділянок перевищує 1 га, суд дійшов висновку про підставність заявленої прокурором позовної вимоги з огляду на порушення інтересів Кабінету Міністрів України, як органу, уповноваженого державою на розпорядження спірними у даній справі земельними ділянками, а також порушення законних прав Державного підприємства «Київське лісове господарство» , як постійного користувача спірними земельними ділянками.

Згідно ст. ст. 116, 149 Земельного кодексу України (у редакції, чинній до моменту укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 11.08.2006 №№3231, 3232, 3233, 3234, 3235, 3236 та від 09.08.2006 №№3211, 3212, 3213, 3214, 3215, 3216, 3217) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Приписами статей 32 - 36 ГПК України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Однак, доказів прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо вилучення земельних ділянок з постійного користування Державного підприємства «Київське лісове господарство» у виділах 9, 13, 15 та 16 квартатлу 42, Приміського лісництва, з яких відповідно було сформовано спірні у даній справі земельні ділянки, та надання позивачем 2 згоди на відповідне вилучення, суду не надано.

До того ж, відповідно до наданого на запит прокуратури Київської області листа Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району, рішень про передачу у приватну власність спірних земельних ділянок не приймалось. Копія відповідного листа наявна в матеріалах справи.

За таких обставин, оскільки спірні у даній справі земельні ділянки були утворені шляхом об'єднання земельних ділянок, що вибули з державної власності поза волею Кабінету Міністрів України, як розпорядника відповідних земель, та Державного підприємства «Київське лісове господарство» , як постійного землекористувача відповідними земельними ділянками, суд дійшов висновку, що подальше формування та відчуження земельних ділянок за кадастровими 3222482000:10:001:0300 та 3222482000:10:001:0296 відбулось з порушенням законодавства та поза волею позивачів, що свідчить про обгрнутваність доводів прокурора на необхідності витребування спірних земельних ділянок з чужого незаконного володіння відповідча.

Доводи ж відповідача щодо того, що спірні земельні ділянки вибули з власності держави з її волі, оскільки акти на право власності на відповідні земельні ділянки видавав орган державної влади, оцінюються судом критично, оскільки обставини незаконного вибуття спірних земельних ділянок з державної власності підтверджуються відсутністю рішення Кабінету Міністрів України щодо вилучення тих земельних ділянок, які були предметами договорів купівлі-продажу, до моменту їх відчуження ОСОБА_1 та видачі йому відповідних актів.

Поряд з тим, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що прокуратурою при поданні зазначеного позову порушено строки позовної давності, оскільки позивач 2 в 2010 році звертався до прокуратури з листом №01/564 від 28.12.2010 про порушення земельного та лісового законодавства в виділах 9, 13, 15 та 16 квартатлу 42, відповідно до якого вимагав від прокуратури відповідного реагування.

Таким чином, вважаючи, що Державному підприємству «Київське лісове господарство» ще в 2010 році було відомо про ймовірне порушення його прав, відповідач стверджує, що строк позовної давності за відповідно заявленою прокурором позовною вимогою збіг та, відповідно, просить суд відмовити у задоволенні позову.

За приписами ст. ст. 253, 256, 261 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язують його початок.

Зі змісту заявлених позовних вимог слідує, що прокурором в обгрунтування відповідного позову, поданого на захист порушеного права державної власності, покладено обставини щодо незаконності - без надання відповідної згоди органу державної влади, вилучення та передачі фізичним особам, а в подальшому ОСОБА_1, а згодом і відповідачу, земельних ділянок лісового фонду, що перебувають у постійному користуванні позивача 2.

Відповідно до встановлених обставин справи, позивачі на відповідне вилучення земельних ділянок, з яких було сформовані спірні у даній справі земельні ділянки, згоди не надавали, оскільки відповідні органи про таке вилучення повідомлені у передбаченому законом порядку не були.

Відповідно до викладених прокурором обставин, про відповідні порушення йому стало відомо лише в 2016 році, за результатами, зокрема, вивчення інтернет ресурсу - Публічної кадастрової карти України, а в подальшому за результатами отриманих за поданими запитами листів від Управління Держгеокадастру у Київскій області та позивача 2.

Поряд з тим, обґрунтовуючи заявлені у даній справі вимоги, зокрема щодо незаконності вибуття земельних ділянок з держаної всланості, прокурор зазначив, що отримані ОСОБА_1 акти на право приватної власності на спірні земельні ділянки були видані незаконним шляхом, про що, відповідно, було внесено відмості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №№42016110000000159 та 42016110000000160.

Водночас, як слідує зі змісту наявної в матеріалах справи копії ухвали Печерського районного суд міста Києва від 28.03.2017 у справі №757/17419/17-к, СУ ФР ДПІ у Печерському районі Голвоного управління ДФС у м. Києві проводиться досудове розслідування кримінального провадження, несеного до ЄРДР за №22017101110000040 від 09.02.2017, яким встановлено, що невстановлені особи, умисно підробили державні акти ЯЖ №691962 та ЯЖ №691961 від 25.10.2007 на право власності на земельні ділянки за кадастровими 3222482000:10:001:0300 та 3222482000:10:001:0296.

До того ж, відповідно наявного в матеріалах справи листа ДП Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою останнє повідомило, що не було розробником документації із змелустрою по складанню державних актів на право власності на земельну ділянку ЯЖ №691962 та ЯЖ №691961 від 25.10.2007.

Отже, враховуючи вищенаведені обставини, оскільки Кабінет Міністрів України не приймав жодних рішень щодо вилучення та передачі фізичним особам земельних ділянок лісового фонду, що перебувають у постійному користуванні позивача 2, та з яких згодом було сформовано спірні у даній справі земельні ділянки, суд дійшов висновку, що позивачам до 2016 року, тобто до моменту виявлення відповідним правоохоронними органами обставин незаконного оформлення права власності на спірні земельні ділянки, не було відомо про порушення їхніх прав та охоронюваних законом інтересів щодо розпорядження та користування наладженою державі землею лісового фонду.

Доводи ж відповідача щодо того, що ще в 2010 році позивачу 2 було відомо про ймовірне порушення його прав, оскільки він звертався до прокуратури з листом №01/564 від 28.12.2010 про порушення земельного та лісового законодавства в виділах 9, 13, 15 та 16 квартатлу 42, визнаються необгрунтовними, оскільки, як слідує зі змісту відповідного листа, позивач 2 повідомляв прокурора про проведення на відповідних землях геодезичних робіт, а не про незаконне користування відповідачем спірними у даній справі земельними ділянками, з приводу чого і виники спір у даній справі з відповідним предметом та підставами.

Водночас, як слідує з наявних в матеріалах справи листів позивача 2 №№02-257 та 02-328 від 23.03.2016 та 12.04.2016, адресованих прокурору на його запити №№05/1-981 та 05/1-1235 від 22.03.2016 та 06.04.2016 відповідно, позивач 2 дізнався про обставини незаконного користування відповідачем спірними у даній справі земельними ділянками, в результаті незаконного вилучення та передачі фізичним особам земельних ділянок, з яких були сформовані спірні у даній справі земельні ділянки.

До того ж, про обставини незаконного вилучення та користування відповідачем спірними у даній справі земельними ділянками позивачу 1 не було відомо до моменту подання позову у даній справі, оскільки Кабінет Міністрів України не приймав жодних рішень щодо вилучення таких земельних ділянок та передання їх у приватну власність фізичним особам.

За таких обставин суд дійшов висновку, що саме з 22.03.2016, тобто з моменту отримання від прокурора запиту та проведення відповідної звірки матеріалів лісовпорядкування, позивач 2 довідався про незаконність вибуття спірних земельних ділянок з державної власності, і як наслідок, про порушення свого права на користування такими земельними ділянками та, відповідно, можливість захисту як свого порушеного права, так і охоронюваного законом інтересу позивча 1, як органу уповноваженого на розпорядження відповідними земельними ділянками.

Відповідно до ст. ст. 254, 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що останнім днем трирічного терміну на звернення до суду з вимогою про витребування з чужого незаконного володіння спірних земельних ділянок у даній справі є 22.03.2019.

Водночас, як слідує з відмітки канцелярії господарського суду Київської області на позовній заяві заступника прокурора Київської області про її прийняття, відповідний позов було подано 24.06.2016, а тому суд дійшов висновку про те, що заступником прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства «Київське лісове господарства» не пропущено передбачений законом строк на звернення до суду із захистом порушеного права державної власності на землі лісового фонду та витребування відповідних земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Отже, заява відповідача про застосування строку позовної давності є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Беручи до уваги вищенаведене та приписи норм закону, виходячи з аналізу суб'єктного складу та правової кваліфікації відносин сторін, суд дійшов висновку, що вимога заступника прокурора Київської області про витребування з незаконного володіння ТОВ «Неомелон» на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство» земельних ділянок з кадастровими номерами 3222482000:10:001:0300 площею 5,8848 га та 3222482000:10:001:0296 площею 6,93 га з цільовим призначенням землі лісогосподарського призначення, які знаходяться в адміністративних межах Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, підлягає задоволенню з огляду на її обґрунтованість.

Витрати про сплаті судового збору за подання позову, апеляційної та касаційної скарг, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 27, 32-36, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 253, 254, 256, 257 261, 318, 324, 387, 388 Цивільного кодексу України, ст. ст. 13, 55 56, 80, 116, 149 Земельного кодексу України, ст. ст. 16, 17, 27, 48 Лісового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Неомелон» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Стоянка, вул. Осіння, будинок 17, іднетифікаційний код 40354680) на користь держави в особі Кабінету Міністрів України (01008, м.Київ, вул. Грушевського, будинок 12/2, ідентифікаційний код 00019442) та Державного підприємства «Київське лісове господарство» (08114, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Стоянка, вул. Лісна, будинок 15, ідентифікаційний код 00991373) земельні ділянки з кадастровими номерами 3222482000:10:001:0300 площею 5,8848 га та 3222482000:10:001:0296 площею 6,93 га з цільовим призначенням землі лісогосподарського призначення, які знаходяться в адміністративних межах Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Неомелон» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Стоянка, вул. Осіння, будинок 17, іднетифікаційний код 40354680) на користь Прокуратури Київської області (01601, м.Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2, ідентифікаційний код 02909996) 52 668 (п'ятдесят дві тисячі шістсот шістдесят вісім) грн 83 коп. судового збору за подання позову, 57 935 (п'ятдесят сім тисяч дев'ятсот тридцять п'ять) грн 71 коп. судового збору за подання апеляційної скарги та 63 202 (шістдесят три тисячі двісті дві) грн 60 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 31.07.2017.

Суддя В.А. Ярема