Постанова

від 13.12.2017 по справі 911/2049/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2017 р. Справа№ 911/2049/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Тарасенко К.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 13.12.2017

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Неомелон на рішення Господарського суду Київської області від 17.07.2017 (повне рішення складено 31.07.2017)

у справі №911/2049/16 (суддя Ярема В.А.)

за позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі:

1. Кабінету Міністрів України,

2. державного підприємства Київське лісове господарство ,

до товариства з обмеженою відповідальністю Неомелон ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2,

про витребування земельних ділянок,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року Заступник прокурора Київської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - позивач 1) та ДП Київське лісове господарство (далі - позивач 2) з позовом до ТОВ Неомелон (далі - відповідач) про витребування з незаконного володіння ТОВ Неомелон на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП Київське лісове господарство земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1 площею 5,8848 га вартістю 23982376,63 грн. та НОМЕР_2 площею 6,93 га вартістю 24511922,12 грн. з цільовим призначенням землі лісогосподарського призначення, які знаходяться в адміністративних межах Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

В обґрунтування поданого позову прокурор зазначав, що спірні земельні ділянки є землями державної власності лісогосподарського призначення, оскільки згідно інформації ВО Укрдержліспроект та ДП Київське лісове господарство такі земельні ділянки накладаються на землі лісогосподарського призначення - квартал 42 Приміського лісництва, які відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування перебувають в користуванні позивача 2.

На підтвердження відповідних обставин прокурором надано листи позивача від 23.03.2016 №02-257 та від 12.04.2016 №02-328 разом з доданими до них копіями планшетів із відмітками про розташування спірних земельних ділянок.

Прокурор стверджував, що відповідно до законодавства землями лісогосподарського призначення, площа яких становить понад 1 га, може розпоряджатися тільки держава в особі Кабінету Міністрів України, а тому вилучення спірних земельних ділянок мало відбуватись за рішенням позивача 1 та за згодою позивача 2, як постійного лісокористувача.

Однак, за твердженнями прокурора та позивача 2, земельні ділянки за кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 вибули з державної власності без відповідної правової підстави - за відсутності рішення уповноваженого на те органу державної влади, тобто поза волею останнього, та за відсутності згоди постійного користувача відповідних земельних ділянок.

Відтак, посилаючись на незаконне вибуття спірних земельних ділянок із державної власності, прокурор просить суд на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України, витребувати з незаконного володіння ТОВ Неомелон на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП Київське лісове господарство земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1 площею 5,8848 га вартістю 23982376,63 грн. та НОМЕР_2 площею 6,93 га вартістю 24511922,12 грн. з цільовим призначенням землі лісогосподарського призначення, які знаходяться в адміністративних межах Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Звернення до суду із зазначеним позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та державного підприємства Київське лісове господарства прокурор обґрунтовує тим, що вилучення земель лісового фонду з порушенням законодавства порушує права та інтереси держави, інтереси якої у спірних правовідносинах представляє Кабінет Міністрів України, а також інтереси ДП Київське лісове господарства , як постійного користувача спірними земельними ділянками.

Під час розгляду справи, ДП Київське лісове господарства позов прокурора підтримало та зауважило, що згоди на вилучення спірних земельних ділянок та зміни їх цільового призначення підприємство, як постійний лісокористувач, не надавало.

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.09.2016 у справі №911/2049/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2016 у справі №911/2049/16, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.04.2017 у справі №911/2049/16 постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2016 та рішення Господарського суду Київської області від 20.09.2016 у справі №911/2049/16 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.04.2017 у справі №911/2049/16, зокрема, залучено до участі у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2, та витребувано від Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області належним чином засвідчену копію реєстраційної справи ТОВ Неомелон (ідентифікаційний код 40354680).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.07.2017 у справі №911/2049/16 позовні вимоги задоволено. Витребувано з незаконного володіння ТОВ Неомелон на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП Київське лісове господарство земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1 площею 5,8848 га та НОМЕР_2 площею 6,93 га з цільовим призначенням землі лісогосподарського призначення, які знаходяться в адміністративних межах Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Стягнуто з ТОВ Неомелон на користь Прокуратури Київської області 52668,83 грн. судового збору за подання позову, 57935,71 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 63202,60 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, ТОВ Неомелон звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 17.07.2017 у справі №911/2049/16 та прийняти нове рішення суду, яким у позові відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на необґрунтованість доводів прокурора та позивача 2 про накладення спірних земельних ділянок на належні на праві користування ДП Київське лісове господарства землі, оскільки надані позивачем 2 планшети та інші картографічні матеріли не затверджені у передбаченому законом порядку та не містять прив'язки до місцевості.

Відповідач також посилається на необґрунтованість доводів прокурора щодо неможливості вилучення з державної власності земель лісового фонду розміром понад 5 га, з огляду на те, що спірні земельні ділянки були сформовані шляхом об'єднання земельних ділянок за розміром менше 1 га кожна, про що, на переконання відповідача, свідчить кількість договорів купівлі-продажу, за якими ОСОБА_2 придбав відповідні земельні ділянки.

Також, скаржник зазначає, що акти на право власності на земельну ділянку ЯЖ №691962 та НОМЕР_5 від 25.10.2007, на підставі яких ОСОБА_2 набув права власності на спірні земельні ділянки та передав їх до статутного капіталу ТОВ Неомелон , є чинними, а тому відповідач правомірно набув у власність земельні ділянки за кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2, а вилучення у ТОВ Неомелон зазначеного майна порушує його право на мирне володіння належним йому майном та суперечить нормам національного та міжнародного права.

За твердженнями скаржника, спірні земельні ділянки вибули з державної власності з її волі, оскільки саме державний орган видавав акти на право власності на земельну ділянку.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2017 у справі №911/2049/16 прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №911/2049/16 у судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 25.09.2017, у зв'язку з перебуванням судді Отрюха Б.В. у відпустці, для розгляду справи №911/2049/16 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Сулім В.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 у справі №911/2049/16 у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Сулім В.В., Тарасенко К.В. прийнято до свого провадження вказану вище апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 відкладено розгляд справи №911/2049/16 до 25.10.2017.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 25.10.2017, у зв'язку з перебуванням судді Cуліма В.В. на лікарняному, для розгляду справи №911/2049/16 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Тарасенко К.В., Коротун О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2017 у справі №911/2049/16 у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Коротун О.М., Тарасенко К.В. прийнято до свого провадження вказану вище апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2017 відкладено розгляд справи №911/2049/16 до 08.11.2017.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 07.11.2017, у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М. на навчанні, для розгляду справи №911/2049/16 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Тарасенко К.В., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 у справі №911/2049/16 у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Тарасенко К.В., Гаврилюк О.М. прийнято до свого провадження вказану вище апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2017 відкладено розгляд справи №911/2049/16 до 21.11.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2017:

- відкладено розгляд справи №911/2049/16 до 13.12.2017;

- витребувано від ОСОБА_2 оригінали для огляду у судовому засіданні та належним чином засвідченні копії договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 11.08.2006 №№3231, 3232, 3233, 3234, 3235, 3236 та від 09.08.2006 №№3211, 3212, 3213, 3214, 3215, 3216, 3217;

- витребувано від ОСОБА_2 оригінали для огляду у судовому засіданні та належним чином засвідченні копії землевпорядної документації щодо відведення земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1 площею 5,8848 га та НОМЕР_2 площею 6,93 га;

- витребувано від Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області належним чином засвідчену копію реєстраційної справи ТОВ Неомелон (ідентифікаційний код 40354680);

- зобов'язано Гореницьку сільську раду Києво-Святошинського району Київської області та Києво-Святошинську районну державну адміністрацію Київської області надати до суду інформацію (копію рішень, тощо) щодо прийняття рішення про відчуження земельних ділянок за кадастровими номерами НОМЕР_3, НОМЕР_1, НОМЕР_4.

В судовому засіданні 13.12.2017 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Представники прокуратури та позивачів 1 та 2 в судовому засіданні 13.12.2017 заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги, просили оскаржене судове рішення залишити в силі. Третя особи в судове засідання 13.12.2017 не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення. Приймаючи до уваги обізнаність третьої особи про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів, враховуючи положення ст. 102 ГПК України, дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності третьої особи.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЖ №691962 від 25.10.2007 ОСОБА_2 на підставі договорів від 11.08.2006 купівлі-продажу земельних ділянок №3231, №3232, №3233, №3234, №3235, №3236 набуто право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 5,8848 га в адміністративних межах Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району з цільовим призначенням зазначеної земельної ділянки - для комерційного використання.

Відповідно до державного акту НОМЕР_5 від 25.10.2007 ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу №№3211, 3212, 3213, 3214, 3215, 3216, 3217 від 09.08.2006 набуто право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 6,9300 га в адміністративних межах Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району з цільовим призначенням зазначеної земельної ділянки - для комерційного використання.

З матеріалів справи вбачається, що 18.03.2016 ОСОБА_2 засновано ТОВ Неомелон та передано до статутного капіталу вказаного товариства спірні земельні ділянки за кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2.

Згідно з наявними в матеріалах справи Інформаційними довідками з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №55733069 від 23.03.2016 та №56739349 від 06.04.2016, 21.03.2016 та 05.04.2016 за ТОВ Неомелон зареєстровано право власності на спірні земельні ділянки.

За змістом статей 387, 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно з ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України передбачено необхідність встановлення обставин вибуття майна із володіння власника, який вважає своє право власності порушеним та вимагає повернення майна, а не особи, яка в подальшому здійснила продаж цього майна відповідачу.

За загальним правилом, витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.

Предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Предметом доказування у справах за такими позовами є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача тощо. Власник вправі витребувати своє майно від особи у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

Вказаний спосіб захисту орієнтований на захист безпосередньо права власності і не пов'язаний з будь-якими конкретними зобов'язаннями між власником і порушником.

Зазначені у позовній заяві підстави повинні підтверджувати право власності позивача на витребуване майно, факт вибуття його з володіння, наявність спірного майна у незаконному володінні відповідача на час звернення з позовом до суду.

Так, як вже зазначалось, прокурор, звертаючись до господарського суду із позовом у даній справі, стверджував, що відповідно до законодавства землями лісогосподарського призначення, площа яких становить понад 1 га, може розпоряджатися тільки держава в особі Кабінету Міністрів України, а тому вилучення спірних земельних ділянок мало відбуватись за рішенням позивача 1 та за згодою позивача 2, як постійного лісокористувача.

Однак, за твердженнями прокурора та позивача 2, земельні ділянки за кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 вибули з державної власності без відповідної правової підстави - за відсутності рішення уповноваженого на те органу державної влади, тобто поза волею останнього, та за відсутності згоди постійного користувача відповідних земельних ділянок.

Відповідно до вимог ст. ст. 318, 324 Цивільного кодексу України суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу.

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Статтями 13, 55 56, 80 Земельного кодексу України встановлено, що суб'єктом права власності є, в тому числі, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

До земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Відповідно до ст. 13 Земельного кодексу України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 27 Лісового кодексу України (у редакції, чинній до моменту укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 11.08.2006 №№3231, 3232, 3233, 3234, 3235, 3236 та від 09.08.2006 №№3211, 3212, 3213, 3214, 3215, 3216, 3217) передбачено, що Кабінет Міністрів України у сфері лісових відносин: передає у власність, надає в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею більш як 1 гектар, що перебувають у державній власності.

Згідно ст. ст. 116, 149 Земельного кодексу України (у редакції, чинній до моменту укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 11.08.2006 №№3231, 3232, 3233, 3234, 3235, 3236 та від 09.08.2006 №№3211, 3212, 3213, 3214, 3215, 3216, 3217) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Враховуючи наведені норми законодавства, колегія суддів встановила, що вилучення відповідних земельних ділянок лісового фонду належить до виключної компетенції Кабінету Міністрів України, як державного органу, уповноваженого на розпорядження відповідною категорією земель.

Статтями 32-36 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Під належністю доказів розуміється спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Матеріали справи не містять доказів прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо вилучення спірних земельних ділянок з постійного користування ДП Київське лісове господарство у виділах 9, 13, 15 та 16 кварталу 42, Приміського лісництва, з яких відповідно було сформовано спірні у даній справі земельні ділянки.

При цьому, згідно з листом №02-541 від 10.07.2017 ДП Київське лісове господарство не приймало жодних рішень щодо вилучення з держлісфонду та зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення у кварталі 42, виділах 9, 10, 13, 15, 16 Приміського лісництва.

До цього ж, відповідно до наданого на запит прокуратури Київської області листа Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району, рішень про передачу у приватну власність спірних земельних ділянок не приймалось.

Відтак, колегія суддів, в підтвердження висновків суду першої інстанції, встановила, що компетентними державними органами не приймалось жодних рішень щодо вилучення та передачі земельних ділянок лісового фонду у виділах 9, 13, 15 та 16 кварталу 42, Приміського лісництва, що належать на праві постійного користування ДП Київське лісове господарство , фізичним особам, які в подальшому відчужили відповідні земельні ділянки ОСОБА_2

Разом із цим, відповідно до наданих ОСОБА_2 письмових пояснень, договори купівлі-продажу земельних ділянок від 11.08.2006 №№3231, 3232, 3233, 3234, 3235, 3236 та від 09.08.2006 №№3211, 3212, 3213, 3214, 3215, 3216, 3217, а також землевпорядна документація щодо відведення, поділу та об'єднання зазначених земельних ділянок у третьої особи не збереглись.

Отже, можливість надати юридичну оцінку договорам купівлі-продажу земельних ділянок від 11.08.2006 №№3231, 3232, 3233, 3234, 3235, 3236 та від 09.08.2006 №№3211, 3212, 3213, 3214, 3215, 3216, 3217 на виконання вказівок суду касаційної інстанції, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 04.04.2017 у справі №911/2049/16, у суду відсутня.

За таких обставин, враховуючи відсутність рішень уповноважених державних органів щодо вилучення з державної власності земельних ділянок та передачі їх фізичним особам, а також землевпорядної документації щодо відведення, поділу та об'єднання зазначених земельних ділянок, беручи до уваги подальше об'єднання відповідних земельних ділянок в спірні земельні ділянки площами 5,8848 га та 6,93 га відповідно, можна дійти висновку, що загальна площа вилучених з державної власності спірних земельних ділянок перевищує 1 га.

Одночасно, згідно зі ст. ст. 16, 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Згідно ч. 5 розділу 7 Прикінцеві положення Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документи, що посвідчують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Звертаючись до суду з позовом у даній справі, прокурор зазначив, що ДП Київське лісове господарства є постійним користувачем земель лісогосподарського призначення, квартал 42 Приміського лісництва, на які повністю накладаються спірні земельні ділянки.

На підтвердження вказаного прокурором надано копії планшету №3 кварталу 42 Приміського лісництва, Проекту організації та розвитку лісового господарства Приміського лісництва кварталу 42, а також листи ВО Укрдержліспроект №218 від 25.03.2016 та №285 від 13.04.2016.

За змістом ст. 48 Лісового кодексу України в матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об'єкта лісовпорядкування.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

З описаних вище копії планшету №3 кварталу 42 Приміського лісництва, Проекту організації та розвитку лісового господарства Приміського лісництва кварталу 42, а також листів ВО Укрдержліспроект №218 від 25.03.2016 та №285 від 13.04.2016 вбачається, що земельні ділянки за кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 згідно матеріалів лісовпорядкування 2003 та 2014 років відносились до лісових земель та перебували в постійному користуванні ДП Київське лісове господарство .

Наведена вище лісовпорядна документація була затверджена начальником обласного управління лісового господарства у Київській області за погодженням з державним управлінням екології та природних ресурсів в Київській області, що підтверджується наданим позивачем 2 протоколом другої лісовпорядної наради від 14.04.2005 з розгляду проекту організації і розвитку лісового господарства Київського держлісгоспу Київської області на 2004-2013 роки (складений за даними розширеного безперервного лісовпорядкування 2003 року).

Отже, земельні ділянки за кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 відносяться до земель лісового фонду, право постійного користування якими закріплено за ДП Київське лісове господарство , про що судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі про відсутність в наданих суду планшетах прив'язки до місцевості є необґрунтованими, оскільки в протоколі другої лісовпорядної наради від 14.04.2005 з розгляду проекту організації і розвитку лісового господарства Київського держлісгоспу Київської області на 2004-2013 роки, яким затверджено Проект організації та розвитку лісового господарства Приміського лісництва кварталу 42 разом з відповідним планшетом, визначено розташування Приміського лісництва - Києво-Святошинський район.

При цьому, нормативно-правові документи, на які посилається відповідач в обґрунтування необхідності зазначення в планшетах прив'язки до місцевості, не регулюють порядок виготовлення відповідних планшетів, що свідчить про безпідставність таких посилань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що спірні у даній справі земельні ділянки були утворені шляхом об'єднання земельних ділянок, що вибули з державної власності поза волею Кабінету Міністрів України, як розпорядника відповідних земель, та ДП Київське лісове господарство , як постійного землекористувача відповідними земельними ділянками; подальше формування та відчуження земельних ділянок за кадастровими НОМЕР_1 та НОМЕР_2 відбулось з порушенням законодавства та поза волею позивачів.

Відтак, позовні вимоги про витребування з незаконного володіння ТОВ Неомелон на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП Київське лісове господарство земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1 площею 5,8848 га та НОМЕР_2 площею 6,93 га з цільовим призначенням землі лісогосподарського призначення, які знаходяться в адміністративних межах Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, колегія суддів вважає законними і обґрунтованими.

Твердження відповідача про те, що спірні земельні ділянки вибули з власності держави з її волі, оскільки акти на право власності на відповідні земельні ділянки видавав орган державної влади, колегія суддів відхиляє, оскільки обставини незаконного вибуття спірних земельних ділянок з державної власності встановлені судом та підтверджуються відсутністю рішення Кабінету Міністрів України щодо вилучення земельних ділянок, які були предметами договорів купівлі-продажу, до моменту їх відчуження ОСОБА_2 та видачі йому відповідних актів.

Поряд із тим, відповідач посилався на те, що прокуратурою при поданні позову у даній справі пропущено строки позовної давності, оскільки позивач 2 в 2010 році звертався до прокуратури з листом №01/564 від 28.12.2010 про порушення земельного та лісового законодавства в виділах 9, 13, 15 та 16 кварталу 42, відповідно до якого вимагав від прокуратури відповідного реагування. Отже, на думку відповідача, ДП Київське лісове господарство ще в 2010 році було відомо про ймовірне порушення його прав, а тому строк позовної давності за поданою прокурором позовною вимогою збіг.

Згідно зі ст. ст. 253, 256, 261 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язують його початок.

Відповідно до ст. ст. 254, 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Як встановлено судом, прокурор, звертаючись до суду із позовом у даній справі, посилався на обставини щодо незаконності (без надання відповідної згоди органу державної влади) вилучення та передачі фізичним особам, а в подальшому ОСОБА_2, а згодом і відповідачу, земельних ділянок лісового фонду, що перебувають у постійному користуванні позивача 2.

Також судом встановлений факт відсутності згоди позивачів на вилучення спірних земельних ділянок, доказів повідомлення відповідних органів про таке вилучення у передбаченому законом порядку матеріали справи не містять.

Як стверджував прокурор, про описані вище порушення законодавства йому стало відомо лише в 2016 році, за результатами, зокрема, вивчення Інтернет ресурсу - Публічної кадастрової карти України, а в подальшому за результатами отриманих за поданими запитами листів від Управління Держгеокадастру у Київській області та позивача 2.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

До цього, згідно з відомостями з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016110000000159 та №42016110000000160, отримані ОСОБА_2 акти на право приватної власності на спірні земельні ділянки були видані незаконним шляхом.

Також, матеріали справи містять копію ухвали Печерського районного суду міста Києва від 28.03.2017 у справі №757/17419/17-к, зі змісту якої вбачається, що СУ ФР ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №22017101110000040 від 09.02.2017, за яким невстановлені особи умисно підробили державні акти ЯЖ №691962 та НОМЕР_5 від 25.10.2007 на право власності на земельні ділянки за кадастровими НОМЕР_1 та НОМЕР_2.

До цього ж, ДП Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою у своєму листі повідомило, що не було розробником документації із землеустрою по складанню державних актів на право власності на земельну ділянку ЯЖ №691962 та НОМЕР_5 від 25.10.2007.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, а також те, що Кабінет Міністрів України не приймав жодних рішень щодо вилучення та передачі фізичним особам спірних земельних ділянок лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні позивача 2, колегія суддів дійшла до висновку, що позивачам 1 та 2 до 2016 року, тобто до моменту виявлення відповідним правоохоронними органами обставин незаконного оформлення права власності на спірні земельні ділянки, не було відомо про порушення їхніх прав та охоронюваних законом інтересів щодо розпорядження та користування належною державі землею лісового фонду.

При цьому, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи прокуратури, що про обставини незаконного вилучення та користування відповідачем спірними у даній справі земельними ділянками позивачу 1 не було відомо до моменту подання позову у даній справі, оскільки Кабінет Міністрів України не приймав жодних рішень щодо вилучення таких земельних ділянок та передання їх у приватну власність фізичним особам.

Отже, як вірно вказав місцевий господарський суд, саме з 22.03.2016, тобто з моменту отримання від прокурора запиту та проведення відповідної звірки матеріалів лісовпорядкування, позивач 2 міг довідатись про незаконність вибуття спірних земельних ділянок з державної власності, і як наслідок, про порушення свого права на користування цими земельними ділянками та можливість захисту як свого порушеного права, так і охоронюваного законом інтересу позивача 1, як органу уповноваженого на розпорядження відповідними земельними ділянками.

Тобто, останнім днем трирічного строку на звернення до суду з вимогою про витребування з чужого незаконного володіння спірних земельних ділянок у даній справі є 22.03.2019.

Згідно з відміткою канцелярії Господарського суду Київської області на позовній заяві заступника прокурора Київської області про її прийняття, відповідний позов було подано 24.06.2016, а тому заступником прокурора Київської області не пропущено передбачений законом строк на звернення до суду із захистом порушеного права державної власності на землі лісового фонду та витребування відповідних земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Отже, заява відповідача про застосування строку позовної давності є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Підсумовуючи наведене, позовні вимоги заступника прокурора Київської області про витребування з незаконного володіння ТОВ Неомелон на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП Київське лісове господарство земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1 площею 5,8848 га та НОМЕР_2 площею 6,93 га з цільовим призначенням землі лісогосподарського призначення, які знаходяться в адміністративних межах Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, правомірно задоволені судом першої інстанції.

При цьому, на переконання колегії суддів, при вирішенні спору у даній справі судом першої інстанції в повному обсязі враховано вказівки, викладені в постанові Вищого господарського суду України від 04.04.2017 у справі №911/2049/16.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Київської області від 17.07.2017 у справі №911/2049/16.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Неомелон на рішення Господарського суду Київської області від 17.07.2017 у справі №911/2049/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 17.07.2017 у справі №911/2049/16 залишити без змін.

3. Справу повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у встановленому чинним законодавством порядку.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Гаврилюк

К.В. Тарасенко