Рішення

від 26.07.2017 по справі 910/5702/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2017Справа №910/5702/17

За позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради доПриватного підприємства Консул-Партнер третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне підприємство ВІП-Гатунок про зобов'язання повернути земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від прокуратури:Такташов О.Я. Від позивача:Рог О.В. Від відповідача:Клечановський І.С. Від 3-ої особи на стороні позивача:Хоменко А.Г. Від 3-ої особи на стороні відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора міста Києва (надалі - прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства Консул-Партнер про зобов'язання повернути земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач незаконно користується самовільно зайнятою земельною ділянкою, на якій розміщено самочинно збудований об'єкт нерухомості, без будь-яких правовстановлюючих документів, чим, за твердженням прокуратури, завдається шкода інтересам територіальної громади міста Києва та порушуються інтереси держави, а тому така земельна ділянка підлягає поверненню позивачу з приведенням її у придатний для використання стан.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2017 порушено провадження у справі №910/5702/17, на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі в розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне підприємство ВІП-Гатунок , на стороні позивача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), та призначено розгляд справи на 16.05.2017.

11.05.2017 від прокурора надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 10.04.2017 у даній справі та власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та не має рішення цих органів з такого спору.

15.05.2017 позивачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення на позовну заяву, згідно яких Київська міська рада повідомляє, що позивачем рішення про надання спірної земельної ділянки у власність відповідачу не приймалось та останнім протиправно здійснено самочинне будівництво, а тому просить задовольнити позовну заяву Заступника прокурора міста Києва в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2017 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 08.06.2017.

08.06.2017 через відділ діловодства суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому Приватне підприємство Конус-Партнер вказує, що акт обстеження земельної ділянки, на який посилається прокурор як на доказ порушення відповідачем вимог земельного законодавства, є неправомірним, оскільки складений Департаментом земельних ресурсів, в той час як саме Держсільгоспінспекція України є компетентним органом, уповноваженим державою на здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій, зокрема, на виявлення фактів самовільного зайняття та використання земельних ділянок. Також, відповідач зазначає, що є власником нерухомого майна - торгівельного центру із закладом громадського харчування, загальною площею 2 098,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Срібнокільська, буд. 3-Є, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 02.11.2015 та вказане майно було набуте ПП Консул-Партнер у Приватного підприємств ВІП-Гатунок на підставі договорів купівлі-продажу від 06.10.2011 та 11.10.2011, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. та зареєстрованих за №2377 та №2429 відповідно. Крім того, на даний час відповідач реалізовує у встановленому законом порядку своє право на отримання спірної земельної ділянки в користування, а відтак відсутні підстави вважати її самовільно зайнятою.

Того ж дня, представником відповідача було подано через відділ діловодства суду клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи №826/5632/17, предметом розгляду якої є оскарження акту обстеження земельної ділянки №17-0348-02 від 15.03.2017, на який прокурор та позивач посилаються як на доказ.

В судовому засіданні 08.06.2017 судом відкладено розгляд клопотання про зупинення провадження у справі до з'ясування фактичних обставин справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі №910/5702/17 на п'ятнадцять днів, та на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 04.07.2017.

03.07.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник відповідача подав клопотання, в якому просить суд відкласти розгляд справи, оскільки ним, подана апеляційна скарга на ухвалу про порушення провадження у справі від 10.04.2017, і на думку відповідача розгляд даної справи по суті є неможливим до розгляду Київським апеляційним господарським судом означеної апеляційної скарги. Крім того, відповідач просить суд продовжити строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2017 апеляційну скаргу Приватного підприємства Консул-Партнер з доданими до неї документами повернуто заявнику.

У судовому засіданні 04.07.2017 представником третьої особи на стороні позивача подано письмові пояснення по справі, в яких він зазначає, що на підставі ст. 189 Земельного кодексу України та ст. 20 Закону України Про охорону земель самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами, а згідно із рішенням Київської міської ради №16/890 від 29.09.2003 Про Порядок здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) уповноважено на здійснення самоврядного контролю за додержанням земельного законодавства, використанням та охороною земель м. Києві. Також, третя особа на стороні позивача зазначає, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах прибережної захисної смуги, затверджених рішенням Київської міської ради №33/3471 від 26.02.2010 Про затвердження проектів прибережних захисних смуг водних об'єктів м. Києва , а тому просить задовольнити позов в повному обсязі.

Розглянувши клопотання відповідача, суд відмовив в його задоволенні, з огляду на те, що апеляційну скарга Приватного підприємства Консул-Партнер повернута скаржнику на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 04.07.2017, а строк вирішення спору було продовжено на п'ятнадцять днів ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2017 з метою створення учасникам судового процесу необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи №910/5702/17 відкладено на 18.07.2017.

17.07.2017 через відділ діловодства суду від прокурора надійшли письмові пояснення у справі, в яких вказує, що третя особа на стороні позивача наділена повноваженнями на здійснення самоврядного контролю за додержанням вимог земельного законодавства, а акт обстеження земельної ділянки є належним і допустимим доказом. Крім того, прокурор повідомив про здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017100000000866 за фактом використання невстановленими особами завідомо підробленого документу - рішення Святошинського районного суду міста Києва від 05.07.2011, на підставі якого було здійснено первинну реєстрацію права власності за Приватним підприємством ВІП-Гатунок на торгівельний комплекс із закладом громадського харчування за адресою: м. Київ, вул. Срібнокільська, буд. 3-Є.

В судовому засіданні 18.07.2017 судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи №826/5632/17, з огляду на те, що обставини даної справи суд може встановити самостійно в межах її розгляду, оскільки суд в даній ситуації жодним чином не обмежений ні своєю юрисдикцією, ні предметом позову щодо збирання та оцінки доказів.

В судовому засіданні 18.07.2017 оголошено перерву до 26.07.2017.

26.07.2017 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про призначення судової експертизи, в якій просить суд на вирішення експерта поставити питання чи входить спірна земельна ділянка до меж прибережної захисної смуги, що визначена рішенням Київської міської ради №33/3471 від 26.02.2010 Про затвердження проектів прибережних захисних смуг водних об'єктів м. Києва .

В судове засідання 26.07.2017 прокурор, представники позивача та третьої особи на стороні позивача з'явились, надали пояснення по суті спору, проти клопотання відповідача про призначення судової експертизи заперечували та просили відмовити у його задоволенні, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 26.07.2017 з'явився, клопотання про призначення судової експертизи підтримав та просив його задовольнити, надав пояснення по суті спору та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Приватне підприємство ВІП-Гатунок явку свого представника в судове засідання 26.07.2017 не забезпечило, про причини неможливості прибуття свого представника в судове засідання не повідомило, хоча про час та місце судового розгляду повідомлене належним чином.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Зважаючи на те, що неявка представника Приватного підприємства ВІП-Гатунок не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами за відсутності представника третьої особи на стороні відповідача.

Розглянувши клопотання представника відповідача про призначення судової експертизи, суд відмовляє в його задоволені з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно із положеннями статті 1 Закону України Про судову експертизу судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.

За змістом пункту 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 Про деякі питання практики призначення судової експертизи питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Як зазначено в листі Вищого господарського суду України №01-8/2651 від 27.11.2006 Про деякі питання призначення судових експертиз , судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Аналогічні за змістом положення містить частина 2 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 року Про деякі питання практики призначення судової експертизи .

Враховуючи зазначене, обставини справи, характер спірних правовідносин, заслухавши пояснення учасників процесу, суд дійшов висновку, що для вирішення спору у даній справі у суду відсутня потреба у проведенні експертизи, оскільки висновок експерта можуть замінити інші засоби доказування, призначення експертизи у даній справі не вплине на вирішення спору, у зв'язку із чим, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача 1 про призначення у даній справі судової експертизи.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі №910/5702/17.

В судовому засіданні 26.07.2017 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін та третьої особи 1, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Приватним підприємством ВІП-Гатунок було зареєстровано право власності на торгівельний комплекс із закладом громадського харчування, загальною площею 587,6 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Срібнокільська, буд. 3-Є на підстав рішення Святошинського районного суду міста Києва від 05.07.2011.

В подальшому ПП ВІП-Гатунок було відчужене право власності на торгівельний комплекс із закладом громадського харчування, загальною площею 587,6 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Срібнокільська, буд. 3-Є на користь Приватного підприємства Консул-Партнер шляхом укладення договорів купівлі продажу від 06.10.2011 та від 11.10.2011, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. за №2377 та №2429 відповідно.

За результатами проведення відповідачем реконструкції торгівельного центру із закладом громадського харчування з влаштуванням антресолі та переобладнанням технічного поверху за адресою: м. Київ, вул. Срібнокільська, буд. 3-Є Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації №КВ143152990194 від 26.10.2015.

02.11.2015 на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації №КВ143152990194 від 26.10.2015 Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві ПП Консул-Партнер видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно за індексним номером 46776013 від 02.11.2015 та зареєстровано право власності на торгівельний комплекс із закладом громадського харчування (літера А), загальною площею 2 098,7 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Срібнокільська, буд. 3-Є.

15.03.2017 Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) складено акт обстеження земельної ділянки №17-0348-02, у якому зафіксовано, що на земельній ділянці, орієнтовною площею 0,1 га, за адресою: м. Київ, вул. Срібнокільська, буд. 3-Є, розміщена капітальна будівля, в якій функціонує заклад громадського харчування (піцерія). На прилеглій до будівлі території здійснено підготовчі земляні роботи.

Листом №05707-5428 від 28.03.2017 третя особа на стороні позивача повідомила прокурора, що нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки (обліковий код ділянки 90:007:074) станом на 01.01.2017 складає 3 846 098,38 грн.

Спір у справі виник у зв'язку з незаконним, на думку прокурора та позивача, користуванням відповідачем земельною ділянкою, що належить до комунальної власності, чим завдається шкода інтересам територіальної громади міста Києва та порушуються інтереси держави. У зв'язку з наведеним прокурор вернувся до суду з позовом до ПП Консул-Партнер , в якому просить повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0,1 га по вул. Срібнокільській, 3-Є у Дарницькому районі міста Києва, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель та споруд.

При цьому, статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Згідно з частиною 1 статті 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Приписами ч. 1, ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Статтею 29 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

У рішенні Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999 зазначається, що із врахуванням того, що, інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах , зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідні повноваження органу місцевого самоврядування визначаються положеннями Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Частиною 1 статті 6 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на нерухоме майно.

Таким чином, Київська міська рада є органом, що представляє територіальну громаду міста Києва та здійснює від імені територіальної громади міста Києва повноваження щодо розпорядження майном комунальної власності.

Звернення прокурора з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Київської міської ради обґрунтоване тим, що Київська міська рада неналежним чином здійснює захист своїх порушених прав та інтересів. Також, прокурор зазначає, що необхідність звернення прокурора з позовом пов'язана з тим, що розміщення на земельній ділянці по вул. Сріпнокільській, 3-Є (90:007:0074) об'єкта самочинного будівництва та його відчуження ПП ВІП-Гатунок за відсутності таких повноважень, порушено інтереси держави в особі Київської міської ради, яка незаконно позбавлена можливості щодо реалізації свого права на розпорядження земельною ділянкою.

З огляду на наведене вбачається, що звернення прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до господарського суду з даним позовом, направлено на захист охоронюваних законом інтересів територіальної громади міста Києва, уповноваженим органом якої є Київська міська рада.

Дослідивши наявні матеріали справи документи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Положеннями ст. 41 Конституції України гарантовано кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

У ч. 3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вказується, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 5 ст.11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Так, з матеріалів справи вбачається, що право власності на нерухоме майно - торгівельний комплекс із закладом громадського харчування, загальною площею 587,6 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Срібнокільська, буд. 3-Є, що розташована на земельній ділянці кадастровий номер 90:007:0074, було зареєстровано за Приватним підприємством ВІП-Гатунок на підставі рішення Святошинського районного суду міста Києва від 05.07.2011.

В той же час, згідно із наявним в матеріалах справи листом Святошинського районного суду міста Києва №01/731/2017Вих/Ка-17 від 15.05.2017, справа за позовом ПП ВІП-Гатунок до ОСОБА_1 про визнання права власності в провадженні суду не зареєстрована. Також, у даному листі вказано, що у наданій копії рішення суду від 05.07.2011 відсутній номер реєстрації справи в суді.

Відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №740 від 25.05.2006, внесенню до Реєстру підлягають усі судові рішення судів загальної юрисдикції, а також окремі думки суддів, викладені у письмовій формі.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, судові рішення у цивільній справі за позовом Приватного підприємства ВІП-Гатунок до ОСОБА_1 про визнання права власності, не обліковуються.

У зв'язку із наведеним, Шевченківським управлінням поліції ГУ НП у м. Києві внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато кримінальне провадження №42017100000000866 від 10.07.2017 за ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України за фактом використання завідомо підробленого документу.

Таким чином, зазначені факти свідчать про неіснування рішення Святошинського районного суду міста Києва від 05.07.2011 у цивільній справі за позовом ПП ВІП-Гатунок до ОСОБА_1 про визнання права власності.

За таких обставин та враховуючи положення ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, суд дійшов висновку, що права та обов'язки не можуть виникати з неіснуючого рішення суду.

Отже, у ПП ВІП-Гатунок не існувало на момент укладення договорів купівлі продажу від 06.10.2011 та від 11.10.2011, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. за №2377 та №2429, права власності на спірне нерухоме майно, а тому в силу приписів ст.ст. 317, 658 Цивільного кодексу України воно не могло бути відчужене на користь Приватного підприємства Консул-Партнер .

Щодо наданих відповідачем доказів на підтвердження права власності на спірне майно, зокрема, декларації про готовність об'єкта до експлуатації №КВ143152990194 від 26.10.2015 та свідоцтва про право власності на нерухоме майно за індексним номером 46776013 від 02.11.2015, то суд зазначає наступне.

Згідно приписів ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Враховуючи, що наведені документи, в тому числі декларація про готовність об'єкта до експлуатації №КВ143152990194 від 26.10.2015 та свідоцтво про право власності на нерухоме майно за індексним номером 46776013 від 02.11.2015, містять дефекти, зумовлені наявністю у них інформації, яка не відповідає дійсності (належність спірного нерухомого майна відповідачу на праві власності), та останні є такими, що суперечать законодавству України, - ст.ст. 317, 658 Цивільного кодексу України, а тому суд керуючись ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України не приймає їх до розгляду.

Також, судом відхиляються доводи відповідача щодо відсутності у Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повноважень із здійснення контролю за використанням та охороною земель, а тому складений ним акт обстеження земельної ділянки №17-0348-02 від 15.03.2017 є неправомірним, оскільки по-перше, такі доводи спростовуються ст. 189 Земельного кодексу України, ст. 20 Закону України Про охорону земель та положеннями рішення Київської міської ради №16/890 від 29.09.2003 Про Порядок здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві , по-друге, питання наявності/відсутності повноважень у третьої особи на стороні позивача та складення відповідного акту ніяким чином не спростовує та не підтверджує наявність у відповідача права власності на нерухомий об'єкт, розташований на спірній земельній ділянці, та не впливає на вирішення питання про наявність у нього права користування даною спірною ділянкою.

Крім того, прокурор у своїй позовній заяві зазначає, що спірний об'єкт нерухомості, на який було зареєстровано права власності за ПП Консул-Партнер є самочинним.

Статтею 375 Цивільного кодексу України передбачено, що лише власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Отже, єдиною підставою для громадян та юридичних осіб набуття права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.

При цьому, в ст. 9 та п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент реєстрації права власності за ПП ВІП-Гатунок ) встановлено, що розпорядження землями на території міста Києва до розмежування земель державної та комунальної власності, належить до повноважень Київської міської ради.

Третя особа на стороні позивача у своєму відзиві вказує, що відповідно до даних земельного кадастру земельна ділянка, площею 0,1 га (обліковий код 90:007:0074) по вул. Срібнокільській у Дарницькому районі міста Києва обліковується як землі не надані у власність чи користування, а позивач стверджує, що рішення про передачу земельної ділянки площею 0,1 га (обліковий код 90:007:0074) по вул. Срібнокільській у Дарницькому районі міста Києва відповідачу та іншим особам Київською міською радою не приймалися, документи, що посвідчують право користування земельними ділянками, не реєструвались.

Матеріали справи не місять жодних доказів на підтвердження факту відведення Київською міською радою спірної земельної ділянки для будівництва нежитлової будівлі, натомість відповідач у своїх поясненнях від 08.06.2017 підтверджує, що станом на дату розгляду даного спору у ПП Консул-Партнер відсутня документація із землеустрою щодо спірної земельної ділянки.

Частинами 1 та 2 статті 376 Цивільного кодексу України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Оскільки спірний об'єкт нерухомості збудовано на земельній ділянці за адресою: м. Київ вул. Срібнокільська, 3-Є, що не була належним чином відведена для цієї мети, а декларація про готовність об'єкта до експлуатації №КВ143152990194 від 26.10.2015 судом не приймається до розгляду згідно ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, оскільки остання не відповідає законодавству України, тобто, об'єкт нерухомості є самочинним, а тому в силу ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України право власності у ПП Консул-Партнер або інших осіб не виникало, у зв'язку з чим і не могло бути реалізовано в частині розпорядження майном.

За правилами ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

В ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За приписами ч. 2 ст. 373 Цивільного кодексу України право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Згідно з положеннями ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а відповідно до ч. 1 ст. 153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними чітко визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу.

Враховуючи викладене, а також те, що первинна реєстрація права власності на нерухоме майно - торгівельний комплекс із закладом громадського харчування, загальною площею 587,6 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Срібнокільська, буд. 3-Є, що розташована на земельній ділянці кадастровий номер 90:007:0074, за ПП ВІП-Гатунок (яке в подальшому за договорами купівлі-продажу відчужила спірне майно ПП Консул-Партнер ) здійснено на підставі неіснуючого рішення суду, розташування вказаного майна на земельній ділянці щодо якої не приймалось рішення власником про її передачу у власність чи користування, за відсутності необхідних дозвільних документів на виконання будівельних робіт (які не містили б дефектів), суд дійшов висновку про нікчемність договорів купівлі-продажу від 06.10.2011 та 11.10.2011, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. та зареєстрованого за №2377 та №2429 відповідно, оскільки наведені правочини посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, спрямовані на використання всупереч вимогам чинного законодавства земель державної, комунальної власності та порушують права та охоронювані законом інтереси держави в особі Київської міської ради як органу уповноваженого розпоряджатися землями територіальної громади міста Києва.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.03.2017 у справі №910/15992/16.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару; якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення (стаття 658 ЦК України).

Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу, майно не може бути витребуване в нього.

Статтею 388 ЦК України передбачено, що у разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі іншим шляхом.

Суд враховує, що земельна ділянка, на якій розташоване спірне нерухоме майно, вибула з володіння власника не за його волею.

В ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

З огляду на те, що незаконно зведене нерухоме майно порушує права позивача як власника земельної ділянки, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача повернути власнику земельну ділянку з приведенням її у придатний для використання стан шляхом звільнення її від будівель і споруд.

Щодо всіх інших доводів та міркувань учасників судового процесу, викладених у відзиві на позовну заяву та поясненнях, то суд зазначає, що вони спростовуються встановленими вище судом обставинами, а тому не прийняті до уваги судом як необґрунтовані та безпідставні

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання даного позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Приватне підприємство Консул-Партнер (02068, м. Київ, вул. Тростянецька, буд. 4/2; ідентифікаційний код 35792700) повернути Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код 22883141) земельну ділянку площею 0,1 га по вул. Срібнокільській у Дарницькому районі міста Києва (обліковий код 90:007:0074), привівши земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом знесення будівель і споруд.

3. Стягнути з Приватного підприємства Консул-Партнер (02068, м. Київ, вул. Тростянецька, буд. 4/2; ідентифікаційний код 35792700) на користь Прокуратури міста Києва (03150, вул. Предславинська, буд. 45/9; ідентифікаційний код 02910019, банк ДКСУ, м. Київ, код банку 820172, р/р 35215057011062) 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.08.17.

Суддя Т.М. Ващенко