Рішення

від 31.07.2017 по справі 910/9299/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2017Справа №910/9299/17

За позовом Військової частини А0215

до Публічного акціонерного товариства "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "РОСІНТЕК-УКРАЇНА"

про стягнення 8 618,77 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Науменко А.В. за довіреністю № 350/153/815 від 29.12.2016

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Військова частина А0215 (позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" (відповідач, Банк) про стягнення 8 618,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та гарантійного листа №24-05-2674 від 26.09.2014 ("Гарантія забезпечення виконання договору про закупівлю №351/09-Г") не виконав взяті на себе гарантійні зобов'язання щодо виплати позивачу 5390,64 грн. гарантії забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "РОСІНТЕК-УКРАЇНА" Договору про закупівлю №199/14 від 26.09.2014, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 5390,64 грн. (основний борг). Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання, позивач просить стягнути з відповідача 2952,99 грн. інфляційних втрат та 274,14 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2017 порушено провадження у справі № 910/9299/17, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "РОСІНТЕК-УКРАЇНА" та призначено розгляд справи на 11.07.2017 о 10:40 год.

11.07.2017 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення у справі з додатками. Зазначеними поясненнями представник відповідача заперечував проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись при цьому на той факт, що на підставі рішення Правління Національного банку України від 12 липня 2016 року № 124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12 липня 2016 року №1213 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" та делегування повноважень ліквідатора банку". Наразі в умовах здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації діяльність Банку регулюється спеціальним законодавством, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а відтак, будь-які майнові вимоги до Банку можуть бути пред'явлені виключно в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

В судове засідання, призначене на 11.07.2017, представники сторін з'явилися.

Представник третьої особи в судове засідання 11.07.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 12.06.2017 про порушення провадження у справі № 910/9299/17 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні 11.07.2017 надав письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 12.06.2017 про порушення провадження у справі № 910/9299/17. Письмові пояснення залучені судом до матеріалів справи та передані до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судовому засіданні, призначеному на 11.07.2017, представник позивача надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

В судовому засіданні 11.07.2017 представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у письмових поясненнях, поданих 11.07.2017 через відділ діловодства суду.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 11.07.2017, подав клопотання про продовження строку розгляду справи. Клопотання судом задоволене, залучене до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Враховуючи клопотання позивача про продовження строків розгляду справи, нез'явлення представника третьої особи в судове засідання, невиконання останнім вимог ухвали суду від 12.06.2017 та положення п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 11.07.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 31.07.2017 о 10:30 год.

В судове засідання, призначене на 31.07.2017, представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 31.07.2017, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Так, представник відповідача був присутнім в судовому засідання 11.07.2017, що підтверджується протоколом судового засідання від 11.07.2017. Крім того, в матеріалах справи наявна розписка сторін про те, що вони повідомлені про відкладення розгляду справи на 31.07.2017 о 10:30 год.

Представник третьої особи в судове засідання, призначене на 31.07.2017, також не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 12.06.2017 та від 11.07.2017 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Зокрема, поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 910/9299/17 12.06.2017 та від 11.07.2017 були направлені третій особі за адресою 01001, м. Київ, вул. Івана Кудрі, буд. 35 А, вказаною у позовній заяві, та яка відповідає адресі місцезнаходження третьої особи, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Втім, поштові відправлення з ухвалами суду, направлені третій особі, були повернуті органами зв'язку до Господарського суду міста Києва з посиланням, зокрема, на відсутність адресата (довідки форми 20).

За наведених обставин, судом враховані роз'яснення, надані Вищим господарським судом України у п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - постанова Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011), згідно яких розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено у п. 3.9.1 вищезазначеної постанови Пленуму ВГСУ, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони про час і місце наступного судового засідання. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи наведене, відповідач та третя особа були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи судом.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, інших учасників судового процесу, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в даному судовому засіданні 31.07.2017, судом встановлено не було.

Таким чином, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 31.07.2017 без участі представників відповідача та третьої особи, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

В судовому засіданні, призначеному на 31.07.2017, представник позивача надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 31.07.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.09.2014 між Військовою частиною А0215 (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РОСІНТЕК-УКРАЇНА" (постачальник) укладено Договір про закупівлю товарів за державні кошти № 199/14 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити замовникові товар (система парашутна тренувальна "Скаут", код 13.92.2 вироби текстильні готові, інші: ДК 016:2010 у кількості 6 комплектів загальною вартістю 269532,00 грн.), а замовник зобов'язався прийняти та оплатити товар.

Згідно зі Специфікацією (Додаток № 1 до Договору), пунктами 1.4 і 5.1 Договору товар постачається в термін до 01.12.2014 після відправлення замовником (командиром військової частини А0215) постачальнику повідомлення про готовність до виконання умов Договору, яким замовник визначає обсяги закупівлі товару.

Відповідно до п. 5.5 Договору датою виконання зобов'язань постачальника з постачання товару є дата затвердження замовником (командиром військової частини А0215) акту прийому поставленого товару (форма - Додаток №4 до Договору). Зазначений акт затверджується замовником у термін не пізніше ніж п'ять днів від дати отримання військовою частиною А1049 документів, які визначено у пункті 4.1 Договору.

За змістом п. 1.3, п.п. 6.2.1 п. 6.2 Договору замовник має право зменшити обсяги закупівлі товару та загальну суму договору в залежності від реального фінансування видатків на цілі, передбачені специфікацією товару. Замовник у 10 (десятиденний) строк з дня отримання інформації про зменшення бюджетних призначень на цілі, передбачені умовами договору, письмово повідомляє постачальника про зменшення обсягу закупівлі товару, у такому випадку сторони вносять відповідні зміни до Договору.

30.12.2014 між Військовою частиною А0215 та Товариством з обмеженою відповідальністю "РОСІНТЕК-УКРАЇНА" укладено Додаткову угоду № 1 про зміни умов Договору, відповідно до якої у зв'язку із фактичним обсягом видатків замовника, на підставі пункту 1.3 Договору, замовником прийнято рішення про зменшення обсягу закупівлі до 0 одиниць, 0,00 грн.

Крім того, у п. 11.6 Договору визначено, що постачальником внесено забезпечення виконання умов договору в розмірі 5390,64 грн. Вид надання забезпечення виконання договору про закупівлю: гарантія (безвідклична, безумовна банківська гарантія, оформлена відповідно до вимог постанови Правління Національного банку України від 15.12.2014 №639).

Факт невиконання ТОВ "РОСІНТЕК-УКРАЇНА" своїх зобов'язань за Договором щодо своєчасної поставки товару встановлено у рішенні Господарського суду міста Києва від 13.10.2015 у справі № 910/21238/15 за позовом Військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини А 0215 до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСІНТЕК-УКРАЇНА" про стягнення 26414,14 грн.

На виконання вказаного рішення, яке набрало законної сили 27.10.2015, Господарським судом міста Києва видано наказ № 910/21238/15 від 27.10.2015 про стягнення з ТОВ "РОСІНТЕК-УКРАЇНА" на користь Військової частини А 0215 пені у розмірі 7546,90 грн. та штрафу за відмову від постачання товару у розмірі 18867,24 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, в силу ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2015 у справі № 910/21238/15, повторного доказування не потребують.

Публічним акціонерним товариством "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" надано Військовій частині А0215 гарантійний лист №24-05-2674 від 26.09.2014 ("Гарантія забезпечення виконання договору про закупівлю №351/09-Г"), відповідно до якого:

ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ", як гарант, зобов'язався виплатити Військовій частині А0215, як бенефіціару, будь-яку суму в межах загальної суми цієї гарантії, що становить 5390,64 грн., після одержання гарантом викладеної на українській мові та підписаної уповноваженою особою письмової вимоги бенефіціара, який заявляє про невиконання або несвоєчасне виконання принципалом своїх зобов'язань за договором закупівлі та/або порушення якості (комплектності) та/або кількості товару.

Гарант у десятиденний строк з моменту отримання письмової вимоги бенефіціара (з доданими до неї документами) розглядає та перевіряє її відповідність умовам даної гарантії, та перераховує на рахунок бенефіціара суму, яка визначена в цій гарантії.

Гарант має право відмовити бенефіціарові, якщо вимога або додані до неї документи: не відповідають умовам гарантії; подані гарантові по закінченні строку дії гарантії.

Письмова вимога бенефіціара повинна бути відправлена на поштову адресу гаранта: 01001, м. Київ, пров. Рильський, буд. 10-12/3, разом з: копією(ями) засвідченою(ними) бенефіціаром відповідного(них) документа(ів), яка(і) підтверджують, що принципал (ТОВ "РОСІНТЕК-УКРАЇНА") не виконав свої зобов'язання за договором; карткою із зразками підпису посадової особи бенефіціара, яка підписала вимогу і посвідчена нотаріально або іншим способом, передбаченим законодавством.

Термін банківської гарантії до 31.01.2015 включно.

Гарантія цілком і автоматично втрачає свою силу після закінчення строку її дії. Зобов'язання гаранта по цій гарантії припиняються із закінченням строку гарантії. Передача бенефіціаром та/або іншою особою вимоги за гарантією установі зв'язку до закінчення останнього дня строку гарантії не може розцінюватися як своєчасне пред'явлення такої вимоги, якщо така вимога отримана гарантом після закінчення строку гарантії.

Як зазначив позивач та підтверджується матеріалами справи, Військова частина А0215 звернулась до ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" з листом-вимогою №350/129/138/3088/пс від 04.12.2014 про сплату забезпечення виконання договору про закупівлю на суму 5390,64 грн., зазначивши про невиконання ТОВ "РОСІНТЕК-УКРАЇНА" (принципалом) взятих на себе зобов'язань щодо поставки товару за Договором та виникнення у зв'язку з цим у ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" обов'язку щодо виплати позивачеві гарантії в розмірі 5390,64 грн. Вимогу підписано тимчасово виконуючим обов'язки командира Військової частини А0215 Сідаш В.В. До вказаної вимоги позивачем додано: 1) завірена копія повідомлення №350/129/138/2236/пс; 2) завірена копія доповіді про порушення строків на постачання; 3) засвідчена копія картки із зразками підписів; 4) засвідчена копія гарантії забезпечення виконання договору про закупівлю №351/09-Г.

Листом № №24-02-4946 від 19.12.2014 ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" відмовило Військовій частині А0215 (бенефіціару) у задоволенні вказаної вимоги оскільки бенефіціар не надав Банку всіх належним чином оформлених документів, передбачених гарантією, а саме: 1) картки зі зразками підпису посадової особи бенефіціара, яка підписала вимогу, що посвідчена нотаріально або іншим способом, передбаченим законодавством; 2) копій документів, посвідчених бенефіціаром, які підтверджують, що принципал не виконав зобов'язання за договором закупівлі, якими крім іншого є: договір №199/14 від 26.09.2014, що повинен містити предмет, який відповідає умовам гарантії та строки виконання поставки товарів, що є простроченими, як вказано у вимозі.

Військова частина А0215 повторно звернулась до ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" з листом-вимогою №350/129/138/124/пс від 20.01.2015 про сплату забезпечення виконання договору про закупівлю на суму 5390,64 грн., яку підписано командиром Військової частини А0215 Байдак Ю.А., додавши до вказаної вимоги: 1) лист Головного управління Державної казначейської служби у Вінницькій області щодо підтвердження підпису та печатки уповноваженої особи; 2) завірену копію договору від 26.09.2014 №199/14.

Однак ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" листом №24-05-1557 від 03.02.2015 у задоволенні вимоги Військової частини А0215 знову відмовив, зазначивши про ненадання бенефіціаром всіх належним чином оформлених документів, передбачених гарантією, а саме: 1) картки зі зразками підпису посадової особи бенефіціара (оригінал), що підписала вимогу, що посвідчена нотаріально або іншим способом, передбаченим законодавством; 2) копій документів, посвідчених бенефіціаром, які підтверджують, що принципал не виконав зобов'язання за договором. Як зазначив гарант у даному листі, відповідно до умов Договору принципал повинен був поставити товар у термін до 01 листопада 2014 року, після відправлення бенефіціаром принципалу повідомлення про готовність виконання умов Договору. Однак, бенефіціаром надано копію такого повідомлення, але не надано доказів його відправлення, у зв'язку із чим не вбачається можливим зробити висновок, що строк виконання зобов'язань за Договором настав і з боку принципала існує порушення.

З огляду на викладені обставини, Військова частина А0215 (позивач) звернулась до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" (відповідач) 5390,64 грн. основного боргу, 2952,99 грн. інфляційних втрат та 274,14 грн. 3% річних, у зв'язку з невиконанням останнім гарантійних зобов'язань за гарантійним листом №24-05-2674 від 26.09.2014 ("Гарантія забезпечення виконання договору про закупівлю №351/09-Г") щодо виплати 5390,64 грн. гарантії забезпечення виконання ТОВ "РОСІНТЕК-УКРАЇНА" зобов'язань за Договором.

Отже, спір між сторонами у справі виник з приводу невиконання відповідачем зобов'язань за наданою ним гарантією.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Вирішуючи спір по суті та перевіряючи доводи сторін суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями ст.ст. 546, 560, 561, 566 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією. За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Обов'язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом свого обов'язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії.

У пункті 2 розділу І Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №639 (далі - Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями), визначено, що гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частину в разі пред'явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії.

Статтею 563 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

Право гаранта на відмову в задоволенні вимоги кредитора встановлено ст. 565 ЦК України, згідно з частиною 1 якої гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Згідно з частиною 2 наведеної статті гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги.

Водночас, у силу ст. 562 ЦК України зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.

Банківська гарантія забезпечення виконання господарських зобов'язань врегульована також ст. 200 Господарського кодексу України, згідно з якою гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями у п.п. 1, 2 глави 4 розділу ІІ передбачає, що банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, має переконатися в достовірності цієї вимоги. У разі отримання вимоги від бенефіціара банк-гарант (резидент) повинен перевірити справжність підписів на вимозі або в разі отримання повідомлення від іншого банку про виставлення бенефіціаром вимоги - перевірити ключі, підписи, формат SWIFT. Одержана вимога/повідомлення бенефіціара або банку бенефіціара є достатньою умовою для банку-гаранта (резидента) сплатити кошти бенефіціару за гарантією, якщо вимога/повідомлення та документи, обумовлені в гарантії, відповідатимуть умовам, які містяться в наданій гарантії, а також отримані банком-гарантом (резидентом) протягом строку дії гарантії і способом, зазначеним у гарантії.

З умов наведених норм слідує, що обов'язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією (1), та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами (2). За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.09.2011 №3-63гс11.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що гарантійним листом №24-05-2674 від 26.09.2014 відповідач гарантував позивачу виконання ТОВ "РОСІНТЕК-УКРАЇНА" свого обов'язку за Договором про закупівлю товарів за державні кошти №199/14 від 26.09.2014.

Також, з матеріалів справи вбачається, що в порушення умов Договору про закупівлю товарів за державні кошти №199/14 від 26.09.2014, забезпеченого банківською гарантією, постачальник (ТОВ "РОСІНТЕК-УКРАЇНА") свої зобов'язання за цим договором належним чином не виконав, порушивши строк поставки товару, факт чого встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2015 у справі №910/21238/15, яке набрало законної сили, та в силу ст. 35 Господарського процесуального кодексу України повторного доведення не потребує.

Враховуючи, що відповідач є гарантом виконання ТОВ "РОСІНТЕК-УКРАЇНА" зобов'язань за Договором про закупівлю товарів за державні кошти №199/14 від 26.09.2014, позивач (бенефіціар) у строк, встановлений гарантійним листом №24-05-2674 від 26.09.2014 звернувся до відповідача з листом-вимогою №350/129/138/3088/пс від 04.12.2014 (далі - Вимога 1) та листом-вимогою №350/129/138/124/пс від 20.01.2015 (далі - Вимога 2) про сплату забезпечення виконання договору про закупівлю на суму 5390,64 грн. Проте, вимогу позивача про виплату спірної гарантії відповідач не задовольнив, суму коштів за гарантією у розмірі 5390,64 грн. позивачу не виплатив.

Звернення позивача до відповідача з Вимогою 2 розглядалось судом у комплексі з попереднім зверненням позивача до відповідача з Вимогою 1 та з урахуванням доданих до цих вимог документів.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено і документально не підтверджено того факту, що позивачем не було додано до своїх вимог тих документів, які передбачені гарантійним листом №24-05-2674 від 26.09.2014 та необхідні для задоволення відповідачем як гарантом вимог позивача (бенефіціара). При цьому судом враховано, що жодних заперечень з приводу того, що позивачем не було додано до своїх вимог тих документів, які передбачені гарантійним листом №24-05-2674 від 26.09.2014 для виплати гарантії, відповідач у поданих через відділ діловодства суду 11.07.2017 поясненнях не зазначив.

За таких обставин, враховуючи, що ТОВ "РОСІНТЕК-УКРАЇНА" допустило порушення виконання зобов'язань за Договором про закупівлю товарів за державні кошти №199/14 від 26.09.2014, які були забезпечені банківською гарантією ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ", в силу положень ст. 563 ЦК України у відповідача виник обов'язок сплатити на користь позивача грошову суму відповідно до умов гарантії, а саме 5390,64 грн.

Водночас, судом встановлено, що на підставі рішення Національного банку України від 23 травня 2016 року № 14/БТ "Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" до категорії неплатоспроможних" Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято Рішення від 23.05.2016 № 812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" та Рішення від 13.06.2016 № 991 "Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ".

Згідно з вказаними Рішеннями було розпочато процедуру виведення ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації строком з 23 травня 2016 року до 22 липня 2016 року включно.

Рішенням Правління Національного банку України № 124-рш від 12.07.2016 оголошено про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ". На підставі Рішення Правління Національного банку України № 124-рш Виконавчою дирекцією Фонду винесено Рішення № 1213 від 12.07.2016, яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" з 13.07.2016 по 12.07.2018 включно, призначено Уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" Ірклієнку Юрію Петровичу строком на два роки з 13.07.2016 по 12.07.2018 включно.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1702 від 01.09.2016 року змінено Уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ", всі повноваження ліквідатора ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ", визначені Законом "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон) делеговано Волкову Олександру Юрійовичу з 05.09.2016.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 265 від 24.01.2017:

- Волкову Олександру Юрійовичу делеговані повноваження ліквідатора ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ", визначені Законом, зокрема, ст.ст. 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, окрім повноважень в частині реалізації активів банку та повноважень, визначених пунктами 4, 5, 6 та 8 частини другої статті 37, пунктом 4 частини першої статті 48 Закону, з 25.01.2017;

- призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" Гриценка Володимира Володимировича з 25.01.2017, делеговано Гриценку Володимиру Володимировичу з 25.01.2017 повноваження ліквідатора ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ", визначені пунктами 4, 5, 6 та 8 частини статті 37, пунктом 4 частини першої статті 48 Закону.

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку, питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку регулюються нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Так, за змістом ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Згідно з ч. 6 ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

З дня початку процедури ліквідації банку строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав (п. 3 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Частиною 3 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Відповідно до ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет. Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку. Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

В газеті "Голос України" №132 (6386) від 16.07.2016 опублікована інформація про ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський".

Відповідно до ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи:

1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;

2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;

3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду. Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

Протягом 20 днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів Фонд сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці.

При цьому, за приписами ч.ч. 6, 8 ст. ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, крім задоволення вимог кредиторів за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури, якщо таке задоволення вимог погоджено виконавчою дирекцією Фонду. Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

Черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів встановлено ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Отже, виходячи зі змісту ст.ст. 46, 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", після початку процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку, з дотриманням принципів черговості, передбаченої ст. 52 цього Закону.

Згідно з положеннями Цивільного кодексу України, Законів України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і "Про банки і банківську діяльність" та на підставі наданої гарантії забезпечення виконання договору про закупівлю №351/09-Г між позивачем та відповідачем склалися зобов'язальні правовідносини, які мають майново-грошовий характер, а отже, у такому разі позивач виступає кредитором за майновою вимогою до банку, на якого поширюються обмеження, встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". При цьому задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов'язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

Таким чином, оскільки станом на час розгляду даного спору розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ", вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 5390,64 грн., а також нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, суперечать приписам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому задоволенню не підлягають.

Крім того, судом враховано, що станом на час винесення рішення у даній справі відсутні докази набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.05.2017 у справі № 826/15961/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосіпан" до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи: Публічне акціонерне товариство "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ", Громадська організація "Спілка вкладників Михайлівського" про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосіпан" задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Правління Національного банку України від 23 травня 2016 року №14/БТ "Про віднесення публічного акціонерного товариства "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" до категорії неплатоспроможних", визнано протиправним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23 травня 2016 року №812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", визнано протиправним та скасовано рішення Правління Національного банку України від 12 липня 2016 року №124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ", визнано протиправним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12 липня 2016 року №1213 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" та делегування повноважень ліквідатора банку", позов в іншій частині залишено без задоволення. А відтак вважається, що вказані рішення Правління Національного банку України від 23 травня 2016 року №14/БТ, рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23 травня 2016 року №812, рішення Правління Національного банку України від 12 липня 2016 року №124-рш, рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12 липня 2016 року №1213 в судовому порядку не скасовані та є чинними.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судовий збір, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 35, 36, 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 01.08.2017

Суддя Гумега О.В.