Постанова

від 23.11.2017 по справі 910/9299/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2017 р. Справа№ 910/9299/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання - Куценко К.Л.,

за участю представників:

від позивача: Науменко А.В. - представник за довіреністю № 350/153/815 від 29.12.2016;

від відповідача: Чуб В.М. - представник за довіреністю № 83 від 11.09.2017;

від третьої особи 1: не з'явились;

від третьої особи 2: не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу Військової частини А0215

на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2017

у справі № 910/9299/17 (суддя - Гумега О.В.)

за позовом Військової частини А0215

до Публічного акціонерного товариства "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (третя особа 1) - Товариство з обмеженою відповідальністю "РОСІНТЕК-УКРАЇНА"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (третя особа 2) - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про стягнення 8 618,77 грн,

ВСТАНОВИВ:

Військова частина А0215 (надалі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" (надалі - відповідач, Банк) про стягнення 8 618,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та гарантійного листа №24-05-2674 від 26.09.2014 ("Гарантія забезпечення виконання договору про закупівлю №351/09-Г") не виконав взяті на себе гарантійні зобов'язання щодо виплати позивачу 5390,64 грн гарантії забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "РОСІНТЕК-УКРАЇНА" договору про закупівлю №199/14 від 26.09.2014, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 5390,64 грн (основний борг). Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання, позивач просить стягнути з відповідача 2952,99 грн. інфляційних втрат та 274,14 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2017 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Військова частина А0215 звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2017 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2017 апеляційну скаргу Військової частини А0215 на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2017 у даній справі було прийнято до провадження.

У зв'язку з участю 18.10.2017 судді Сухового В.Г., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у круглому столі, та відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.10.2017 для розгляду апеляційної скарги у даній справі було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Гаврилюк О.М., Гончаров С.А., вказана судова колегія ухвалою від 18.10.2017 прийняла апеляційну скаргу у даній справі до свого провадження, розглянула її по суті та ухвалила постанову у даній справі.

Розгляд справи неодноразово відкладався, так, зокрема, ухвалою суду від 18.10.2017 розгляд апеляційної скарги у даній справі було відкладено на 23.11.2017. Вказаною ухвалою від 18.10.2017 також було залучено до участі у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (третя особа 2) - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

В день судового засідання через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів суду від третьої особи 2 надійшли письмові пояснення у даній справі. Відповідно до яких, учасник апеляційного провадження просив залишити апеляційну скаргу у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В судовому засіданні 23.11.2017 представник позивача апеляційну скаргу у даній справі підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового про задоволення позову в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.11.2017 проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представники третьої особи 1 та третьої особи 2 в судове засідання 23.11.2017 не з'явились. Разом з цим, ухвала від 18.10.2017, надіслана третій особі 1 повернулась на адресу суду з відміткою: "відсутність особи за вказаною адресою".

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Таким чином, з урахуванням наявних в матеріалах справи повідомлення про вручення 24.10.2017 ухвали суду від 18.10.2017 представнику третьої особи 2 (наявності письмової позиції третьої особи 2) та поштового повернення ухвали від 18.10.2017, надісланої на адресу третьої особи 1, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про належне повідомлення всіх учасників апеляційного провадження про час та дату судового засідання.

Враховуючи те, що явка представників учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення перевірки рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку за відсутності представників третіх осіб, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, докази по справі, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, оглянувши оригінали документів, пов'язаних з предметом спору, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 26.09.2014 між Військовою частиною А0215 (як замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РОСІНТЕК-УКРАЇНА" (як постачальником) було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 199/14 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити замовникові товар (система парашутна тренувальна "Скаут", код 13.92.2 вироби текстильні готові, інші: ДК 016:2010 у кількості 6 комплектів загальною вартістю 269532,00 грн), а замовник зобов'язався прийняти та оплатити товар.

Згідно зі специфікацією (додаток № 1 до договору), пунктами 1.4 і 5.1 договору товар постачається в термін до 01.12.2014 після відправлення замовником (командиром військової частини А0215) постачальнику повідомлення про готовність до виконання умов договору, яким замовник визначає обсяги закупівлі товару.

Відповідно до п. 5.5 договору датою виконання зобов'язань постачальника з постачання товару є дата затвердження замовником (командиром військової частини А0215) акту прийому поставленого товару (форма - додаток №4 до договору). Зазначений акт затверджується замовником у термін не пізніше ніж п'ять днів від дати отримання військовою частиною А1049 документів, які визначено у пункті 4.1 договору.

За змістом п. 1.3, п.п. 6.2.1 п. 6.2 договору замовник має право зменшити обсяги закупівлі товару та загальну суму договору в залежності від реального фінансування видатків на цілі, передбачені специфікацією товару. Замовник у 10 (десятиденний) строк з дня отримання інформації про зменшення бюджетних призначень на цілі, передбачені умовами договору, письмово повідомляє постачальника про зменшення обсягу закупівлі товару, у такому випадку сторони вносять відповідні зміни до договору.

30.12.2014 між Військовою частиною А0215 та Товариством з обмеженою відповідальністю "РОСІНТЕК-УКРАЇНА" укладено додаткову угоду № 1 про зміни умов договору, відповідно до якої у зв'язку із фактичним обсягом видатків замовника, на підставі пункту 1.3 договору, замовником прийнято рішення про зменшення обсягу закупівлі до 0 одиниць, 0,00 грн.

Крім того, у п. 11.6 договору визначено, що постачальником внесено забезпечення виконання умов договору в розмірі 5390,64 грн. Вид надання забезпечення виконання договору про закупівлю: гарантія (безвідклична, безумовна банківська гарантія, оформлена відповідно до вимог постанови Правління Національного банку України від 15.12.2014 №639).

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що факт невиконання ТОВ "РОСІНТЕК-УКРАЇНА" своїх зобов'язань за договором щодо своєчасної поставки товару встановлено у рішенні Господарського суду міста Києва від 13.10.2015 у справі № 910/21238/15 за позовом Військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини А 0215 до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСІНТЕК-УКРАЇНА" про стягнення 26414,14 грн.

На виконання вказаного рішення, яке набрало законної сили 27.10.2015, Господарським судом міста Києва видано наказ № 910/21238/15 від 27.10.2015 про стягнення з ТОВ "РОСІНТЕК-УКРАЇНА" на користь Військової частини А 0215 пені у розмірі 7546,90 грн. та штрафу за відмову від постачання товару у розмірі 18867,24 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, в силу ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2015 у справі № 910/21238/15, повторного доказування не потребують.

ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" надано Військовій частині А0215 гарантійний лист №24-05-2674 від 26.09.2014 ("Гарантія забезпечення виконання договору про закупівлю №351/09-Г"), відповідно до якого:

ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ", як гарант, зобов'язався виплатити Військовій частині А0215, як бенефіціару, будь-яку суму в межах загальної суми цієї гарантії, що становить 5390,64 грн, після одержання гарантом викладеної на українській мові та підписаної уповноваженою особою письмової вимоги бенефіціара, який заявляє про невиконання або несвоєчасне виконання принципалом своїх зобов'язань за договором закупівлі та/або порушення якості (комплектності) та/або кількості товару.

Гарант у десятиденний строк з моменту отримання письмової вимоги бенефіціара (з доданими до неї документами) розглядає та перевіряє її відповідність умовам даної гарантії, та перераховує на рахунок бенефіціара суму, яка визначена в цій гарантії.

Гарант має право відмовити бенефіціарові, якщо вимога або додані до неї документи: не відповідають умовам гарантії; подані гарантові по закінченні строку дії гарантії.

Письмова вимога бенефіціара повинна бути відправлена на поштову адресу гаранта: 01001, м. Київ, пров. Рильський, буд. 10-12/3, разом з: копією(ями) засвідченою(ними) бенефіціаром відповідного(них) документа(ів), яка(і) підтверджують, що принципал (ТОВ "РОСІНТЕК-УКРАЇНА") не виконав свої зобов'язання за договором; карткою із зразками підпису посадової особи бенефіціара, яка підписала вимогу і посвідчена нотаріально або іншим способом, передбаченим законодавством.

Термін банківської гарантії до 31.01.2015 включно.

Гарантія цілком і автоматично втрачає свою силу після закінчення строку її дії. Зобов'язання гаранта по цій гарантії припиняються із закінченням строку гарантії. Передача бенефіціаром та/або іншою особою вимоги за гарантією установі зв'язку до закінчення останнього дня строку гарантії не може розцінюватися як своєчасне пред'явлення такої вимоги, якщо така вимога отримана гарантом після закінчення строку гарантії.

З матеріалів справи вбачається, та не було спростовано сторонами ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду рішення суду, що Військова частина А0215 звернулась до ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" з листом-вимогою №350/129/138/3088/пс від 04.12.2014 про сплату забезпечення виконання договору про закупівлю на суму 5390,64 грн, зазначивши про невиконання ТОВ "РОСІНТЕК-УКРАЇНА" (принципалом) взятих на себе зобов'язань щодо поставки товару за договором та виникнення у зв'язку з цим у ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" обов'язку щодо виплати позивачеві гарантії в розмірі 5390,64 грн. Вимогу підписано тимчасово виконуючим обов'язки командира Військової частини А0215 Сідаш В.В. До вказаної вимоги позивачем додано: 1) завірена копія повідомлення №350/129/138/2236/пс; 2) завірена копія доповіді про порушення строків на постачання; 3) засвідчена копія картки із зразками підписів; 4) засвідчена копія гарантії забезпечення виконання договору про закупівлю №351/09-Г.

Листом № №24-02-4946 від 19.12.2014 ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" відмовило Військовій частині А0215 (бенефіціару) у задоволенні вказаної вимоги, оскільки бенефіціар не надав Банку всіх належним чином оформлених документів, передбачених гарантією, а саме: 1) картки зі зразками підпису посадової особи бенефіціара, яка підписала вимогу, що посвідчена нотаріально або іншим способом, передбаченим законодавством; 2) копій документів, посвідчених бенефіціаром, які підтверджують, що принципал не виконав зобов'язання за договором закупівлі, якими крім іншого є: договір №199/14 від 26.09.2014, що повинен містити предмет, який відповідає умовам гарантії та строки виконання поставки товарів, що є простроченими, як вказано у вимозі.

Військова частина А0215 повторно звернулась до ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" з листом-вимогою №350/129/138/124/пс від 20.01.2015 про сплату забезпечення виконання договору про закупівлю на суму 5390,64 грн., яку підписано командиром Військової частини А0215 Байдак Ю.А., додавши до вказаної вимоги: 1) лист Головного управління Державної казначейської служби у Вінницькій області щодо підтвердження підпису та печатки уповноваженої особи; 2) завірену копію договору від 26.09.2014 №199/14.

Однак, ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" листом №24-05-1557 від 03.02.2015 у задоволенні вимоги Військової частини А0215 знову відмовив, зазначивши про ненадання бенефіціаром всіх належним чином оформлених документів, передбачених гарантією, а саме: 1) картки зі зразками підпису посадової особи бенефіціара (оригінал), що підписала вимогу, що посвідчена нотаріально або іншим способом, передбаченим законодавством; 2) копій документів, посвідчених бенефіціаром, які підтверджують, що принципал не виконав зобов'язання за договором. Як зазначив гарант у даному листі, відповідно до умов договору принципал повинен був поставити товар у термін до 01 листопада 2014 року, після відправлення бенефіціаром принципалу повідомлення про готовність виконання умов договору. Однак, бенефіціаром надано копію такого повідомлення, але не надано доказів його відправлення, у зв'язку із чим не вбачається можливим зробити висновок, що строк виконання зобов'язань за договором настав і з боку принципала існує порушення.

Військова частина А0215 (позивач) звернулась до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" (відповідач) 5390,64 грн основного боргу, 2952,99 грн інфляційних втрат та 274,14 грн. 3% річних за заявлені періоди, у зв'язку з невиконанням останнім гарантійних зобов'язань за гарантійним листом №24-05-2674 від 26.09.2014 ("Гарантія забезпечення виконання договору про закупівлю №351/09-Г") щодо виплати 5390,64 грн гарантії забезпечення виконання ТОВ "РОСІНТЕК-УКРАЇНА" зобов'язань за договором.

Розглядаючи спір по суті у даній справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 8 618,77 грн є такими, що не підлягають задоволенню. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з урахуванням наступного.

Так, згідно з положеннями ст.ст. 546, 560, 561, 566 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією. За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Обов'язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом свого обов'язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії.

Статтею 563 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

Право гаранта на відмову в задоволенні вимоги кредитора встановлено ст. 565 ЦК України, згідно з частиною 1 якої гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Згідно з частиною 2 наведеної статті гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги.

При цьому судом першої інстанції правомірно зазначено, що в силу ст. 562 ЦК України зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.

Банківська гарантія забезпечення виконання господарських зобов'язань врегульована також ст. 200 Господарського кодексу України, згідно з якою гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до п.п. 1, 2 глави 4 постанови правління Національного Банку України № 639 від 15.12.2004 Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, має переконатися в достовірності цієї вимоги. У разі отримання вимоги від бенефіціара банк-гарант (резидент) повинен перевірити справжність підписів на вимозі або в разі отримання повідомлення від іншого банку про виставлення бенефіціаром вимоги - перевірити ключі, підписи, формат SWIFT. Одержана вимога/повідомлення бенефіціара або банку бенефіціара є достатньою умовою для банку-гаранта (резидента) сплатити кошти бенефіціару за гарантією, якщо вимога/повідомлення та документи, обумовлені в гарантії, відповідатимуть умовам, які містяться в наданій гарантії, а також отримані банком-гарантом (резидентом) протягом строку дії гарантії і способом, зазначеним у гарантії.

З умов наведених норм слідує, що обов'язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією (1), та своєчасного направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами (2). За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.

Таким чином судом першої інстанції правомірно зазначено, що гарантійним листом №24-05-2674 від 26.09.2014 відповідач гарантував позивачу виконання ТОВ "РОСІНТЕК-УКРАЇНА" свого обов'язку за договором про закупівлю товарів за державні кошти №199/14 від 26.09.2014.

При цьому, як зазначалось раніше в порушення умов договору про закупівлю товарів за державні кошти №199/14 від 26.09.2014, забезпеченого банківською гарантією, постачальник (ТОВ "РОСІНТЕК-УКРАЇНА") свої зобов'язання за цим договором належним чином не виконав, порушивши строк поставки товару, факт чого встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2015 у справі №910/21238/15, яке набрало законної сили, та в силу ст. 35 Господарського процесуального кодексу України повторного доведення не потребує.

Таким чином, з урахуванням того, що відповідач є гарантом виконання ТОВ "РОСІНТЕК-УКРАЇНА" зобов'язань за договором про закупівлю товарів за державні кошти №199/14 від 26.09.2014, позивач (бенефіціар) у строк, встановлений гарантійним листом №24-05-2674 від 26.09.2014 звернувся до відповідача з листом-вимогою №350/129/138/3088/пс від 04.12.2014 (далі - Вимога 1) та листом-вимогою №350/129/138/124/пс від 20.01.2015 (далі - Вимога 2) про сплату забезпечення виконання договору про закупівлю на суму 5390,64 грн. Натомість така вимога позивача залишена була без виконання.

При цьому суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням суду першої інстанції, що відповідачем не доведено і документально не підтверджено того факту, що позивачем не було додано до своїх вимог тих документів, які передбачені гарантійним листом №24-05-2674 від 26.09.2014 та необхідні для задоволення відповідачем як гарантом вимог позивача (бенефіціара). При цьому судом першої інстанції обгрунтовано враховано, що жодних заперечень з приводу того, що позивачем не було додано до своїх вимог тих документів, які передбачені гарантійним листом №24-05-2674 від 26.09.2014 для виплати гарантії, відповідач у поданих через відділ діловодства суду 11.07.2017 поясненнях не зазначив. В апеляційній інстанції вищенаведену обставину не спростував.

А тому з урахуванням тієї обставини, що ТОВ "РОСІНТЕК-УКРАЇНА" допустило порушення виконання зобов'язань за договором про закупівлю товарів за державні кошти №199/14 від 26.09.2014, які були забезпечені банківською гарантією ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ", в силу положень ст. 563 ЦК України у відповідача виник обов'язок сплатити на користь позивача грошову суму відповідно до умов гарантії, а саме 5390,64 грн.

При цьому, судом першої інстанції правомірно відзачено, що на підставі рішення Національного банку України від 23 травня 2016 року № 14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято Рішення від 23.05.2016 № 812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" та Рішення від 13.06.2016 № 991 "Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ ПАТ "Банк Михайлівський".

Згідно з вказаними рішеннями було розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації строком з 23 травня 2016 року до 22 липня 2016 року включно.

Рішенням Правління Національного банку України № 124-рш від 12.07.2016 оголошено про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський". На підставі Рішення Правління Національного банку України № 124-рш Виконавчою дирекцією Фонду винесено Рішення № 1213 від 12.07.2016, яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" з 13.07.2016 по 12.07.2018 включно, призначено Уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський" Ірклієнку Юрію Петровичу строком на два роки з 13.07.2016 по 12.07.2018 включно.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1702 від 01.09.2016 року змінено Уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський", всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський", визначені Законом "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (надалі - Закон) делеговано Волкову Олександру Юрійовичу з 05.09.2016.

Так, процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку, питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку регулюються нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Так, за змістом ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Водночас, відповідно до частин 5 та 6 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом. Обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

З дня призначення уповноваженої особи Фонду: 1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється; 2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; 3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; 4) припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку; 5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю; 6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону; 7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури (частини 2 та 3 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів").

Так, в газеті "Голос України" №132 (6386) від 16.07.2016 опублікована інформація про ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський".

Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Разом з цим, матеріали справи не містять доказів в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 99, 101 ГПК України звернення позивача із заявою про включення своїх вимог до реєстру кредиторів, як і не містять доказів того, що кредиторські вимоги позивача були акцептовані Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. А тому, як правомірно зазначено у відзиві тртьої особи 2 - такі вимоги не можуть бути задоволені на стадії ліквідації банку.

За встановлених обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що відкликання Національним банком України на момент вирішення спору банківської ліцензії відповідача та ініціювання процедури його ліквідації як юридичної особи, зумовило для позивача настання відповідних правових наслідків, зокрема, виникнення спеціальної процедури пред'явлення майнових вимог до банку та їх задоволення в порядку та черговості, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". При цьому задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов'язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

Таким чином, оскільки станом на час розгляду даного спору розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ", вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 5390,64 грн, а також нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, суперечать приписам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому задоволенню не підлягають. В цій частині суд апеляційної інстанції також приймає доводи третьої особи 2.

Вказані твердження узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Верховного суду України від 20.01.2016 у справі №6-2001цс15 та постанові Верховного суду України від 12.04.2017 у справі 757/5583/15-ц, в частині того, що якщо на час ухвалення рішення судом першої інстанції у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, вказана обставина унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції в частині не зупинення провадження у даній справі до вирішення адміністративної справи № 826/15961/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосіпан" до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи: Публічне акціонерне товариство "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ", Громадська організація "Спілка вкладників Михайлівського" про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що зупинення провадження у справі має бути обґрунтоване. В даному випадку, суд першої інстанції врахував, що станом на час винесення рішення у даній справі відсутні докази набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.05.2017 у справі № 826/15961/16, тобто були відсутні преюдиційні обставини, які суд першої інстанції повинен був врахувати при розгляді даної справи , а тому дійшов обґрунтованого висновку, що рішення Правління Національного банку України від 23 травня 2016 року №14/БТ, рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23 травня 2016 року №812, рішення Правління Національного банку України від 12 липня 2016 року №124-рш, рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12 липня 2016 року №1213 в судовому порядку не скасовані та є чинними на момент ухвалення рішення.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Військової частини А0215 на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2017 у справі № 910/9299/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2017 у справі № 910/9299/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/9299/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у встановленому чинним законодавством порядку.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

С.А. Гончаров