Постанова

від 27.07.2017 по справі 911/528/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2017 р. Справа№ 911/528/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

За участю представників:

від позивача: Борисенко А.М. - за дов.

від відповідача: Стеценко С.В. - за дор.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дім-Буд Плюс

на рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2017

у справі №911/528/17 (суддя Антонова В.М.)

за позовом Приватного підприємства Енергія Сервіс

до Товариства з обмеженою відповідальністю Дім-Буд Плюс

про стягнення 138 439,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Енергія Сервіс (далі, позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Дім-Буд Плюс (далі, відповідач) про стягнення 138 439,76 грн. заборгованості, з яких: 135 000,00 грн. основного боргу, 3106,85 грн. пені, 332,91 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого згідно Договору №28-11П від 28.11.2016 обладнання.

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.04.2017 у справі №911/528/17 позов задоволено.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Дім-Буд Плюс на користь Приватного підприємства Енергія Сервіс 135 000 (сто тридцять п'ять тисяч гривень) 00 коп. основного боргу, 3 106 (три тисячі сто шість гривень) 85 коп. пені, 332 (триста тридцять дві гривні) 91 коп. 3 % річних та 2 076 (дві тисячі сімдесят шість гривень) 60 коп. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе згідно Договору №28-11П від 28.11.2016 зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого обладнання.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Дім-Буд Плюс звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2017 у справі №911/528/17 скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що підписання сторонами Договору без погодження та підписання обов'язкових додатків до нього, посилання на які містяться в останньому, не можна вважати укладенням договору в розумінні Глави 53 Цивільного кодексу України, яка регулює дані правовідносини.

За твердженнями відповідача, на даний момент позивач все ще не виконав своїх зобов'язань за Договором та не повідомив згідно пункту 2.3. Договору відповідача про дату початку перебігу п'ятиденного строку до закінчення роботи, а тому правових підстав для стягнення суми вартості послуг за Договором не існує.

Також, не погоджуючись із оскарженим рішенням суду, скаржник наголосив на тому, що судом першої інстанції не взято до уваги ту обставину, що поставлений позивачем товар був недоукомплектований та не відповідав специфікації до Договору.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу відповідача у справі було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 27.07.2017.

26.07.2017 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду письмові пояснення у справі, у яких наголосив на тому, що постачальником було поставлено відповідачу котел, який вже був у використанні. Вартість поставленого позивачем котла за визначенням експерта оцінювача становить 62 280,00 грн., а не 135 000,00 грн., як заявлено позивачем. До вказаних пояснень відповідачем додані лист - звернення до підрядної організації, відповідь підрядника на звернення, акт прийому - передачі виконаних робіт, копія звіту про оцінку твердопаливного котла.

Представник позивача у судовому засіданні просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2017 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як підтверджується матеріалами справи, 28.11.2016 між Приватним підприємством Енергія Сервіс (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Дім-Буд Плюс (покупець) було укладено Договір №28-11П (далі, Договір), згідно якого постачальник зобов'язується передати у встановлений даним договором строк у власність покупця обладнання (далі, Обладнання), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах даного договору згідно додатку №1 (Специфікації) (пункт 1.1. Договору.)

Відповідно до пункту 2.1 договору ціна обладнання за цим договором складає 135 000 грн. 00 коп. (сто тридцять п'ять тисяч грн. 00 коп.), без ПДВ.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що покупець проводить розрахунок за обладнання на підставі виставлених постачальником рахунків-фактур у наступному порядку:

- 100% від загальної ціни обладнання в розмірі 135 000 грн. 00 коп. (сто тридцять п'ять тисяч грн. 00 коп.), без ПДВ повинно бути перераховано постачальнику протягом 60 (шістдесяти) днів з моменту підписання даного договору. Оплата здійснюється по комерційному курсу 1$-27,00 грн.

Відповідно до пункту 3.2. Договору розрахунки здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний (розрахунковий) рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі, в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Постачальник виконує поставку обладнання протягом двох робочих днів після замовлення (пункт 4.2. Договору).

При виявленні виробничих та інших дефектів обладнання у період дії строку гарантії на обладнання, покупець зобов'язаний повідомити про це постачальника протягом 2 робочих днів (пункт 5.4. Договору).

Пунктом 10.1. Договору встановлено, що договір вступає в дію з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх печатками та діє до повного виконання сторонами всіх своїх зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.11.2016 сторонами до Договору була складена та підписана специфікація (додаток 1), в якій останні погодили істотні умови договору, а саме:

Котел СВД у комплекті по 1 шт. загальною вартістю 135 000,00 грн.

- димова труба;

- щит управління;

- димосос.

Отже, посилання відповідача на неукладеність Договору у зв'язку з відсутністю підписаного додатку 1 є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

У матеріалах справи також наявний рахунок-фактура №СФ-0000035 від 28.11.2016, виставлений відповідачу на суму 135 000,00 грн.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що відповідач не виконав умови Договору в частині проведення розрахунку за поставлене обладнання на суму 135 000,00 грн.

Предметом позову у даній справі є вимоги про стягнення з відповідача 135 000,00 грн. основного боргу, 3 106,85 грн. пені, нарахованої за порушення строків оплати, та 332,91 грн. 3 % річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За містом частини 1-2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом пункту 4.5. Договору прийом-передача обладнання здійснюється на підставі видаткових накладних.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов Договору, специфікації та рахунку-фактури позивач поставив, а відповідач прийняв обладнання на загальну суму 135 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000080 від 28.11.2016 на суму 135 000,00 грн., підписаною та скріпленою печатками сторін без будь-яких зауважень.

Поставка обладнання здійснена у строки, встановлені пунктом 4.2. Договору, протягом двох робочих днів після замовлення.

У свою чергу, відповідачем не здійснена оплати за поставлене позивачем обладнання.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий за видатковою накладною товар згідно Договору № 28-11П від 28.11.2016 у розмірі 135 000,00 грн. є обґрунтованими, документально підтверджені та підлягають задоволенню.

Твердження відповідача з приводу того, що позивач не повідомив згідно пункту 2.3. Договору відповідача про дату початку перебігу п'ятиденного строку до закінчення роботи, а тому правових підстав для стягнення суми вартості послуг за Договором не існує, є безпідставними, оскільки умовами укладеного сторонами Договору такого не передбачено, а сам Договір взагалі не містить пункту 2.3., на існування якого посилається скаржник.

Посилання скаржника на те, що поставлене позивачем обладнання було недоукомплектоване, а котел вже був у використанні, не приймаються судом до уваги, оскільки при виявленні виробничих та інших дефектів обладнання у період дії строку гарантії на обладнання, покупець, у відповідності до пункту 5.4. Договору, зобов'язаний був повідомити про це постачальника протягом 2 робочих днів.

Як вбачається із наданих відповідачем до суду апеляційної інстанції додаткових пояснень, монтаж спірного котла з допоміжним обладнання було здійснено 29.11.2016.

У свою чергу, у матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача з відповідним повідомленням про виявлені виробничі або інші дефекти обладнання у встановлені строки, що свідчить про непідтвердженість зазначених відповідачем обставин.

Заперечення щодо якості поставленого позивачем обладнання відповідач почав висувати лише після звернення позивача до суду із даним позовом.

Окрім того, суд зазначає, що відповідачем була підписана та погоджена спірна видаткова накладна, а відтак доводи стосовно неузгодженості ринкової ціни на обладнання оцінюються критично. Відповідач був вільним при обранні контрагента та погодженні умов договору, а відтак відсутні підстави для невиконання свого зобов'язання перед позивачем.

26.07.2017 відповідачем до суду апеляційної інстанції були надані додаткові письмові пояснення, у яких скаржник також просив долучити до матеріалів справи нові письмові докази: лист - звернення до підрядної організації, яка здійснювала монтаж спірного обладнання від 17.07.2017, відповідь підрядника на вказане звернення, акт прийому - передачі виконаних робіт, копія звіту про оцінку твердопаливного котла від 24.07.2017, які, на його думку, підтверджують факт поставки йому обладнання неналежної якості.

Згідно частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пунктом 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України від 17.05.2011 №7 встановлено, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Згідно частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Однак, відповідач, всупереч наведеним нормам права, своїм правом на долучення документів в суді першої інстанції з метою підтвердження обставин, на які він посилається, не скористався. Вказані документи (лист-звернення, відповідь на звернення та звіт про оцінку) датовані вже після дати прийняття оскарженого рішення. У свою чергу, у вказаних додаткових поясненнях скаржником не наведено жодного обґрунтування та не вказано жодної підстави ненадання вказаних вище доказів суду першої інстанції, а відтак, останні не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції.

Водночас, вищезазначені документи не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відсутності повідомлення позивача про виявлені виробничі або інші дефекти обладнання у встановлені Договором строки

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з частиною 2 статті 217 та частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Згідно пункту 6.2. Договору у випадку порушення строку оплати згідно даного договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Як вбачається зі статей 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З урахуванням вимог Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , з огляду на неналежне виконання відповідачем зобов'язання за Договором № 28-11П від 28.11.2016, керуючись пунктом 6.2. Договору, позивачем за період з 28.01.2017 по 27.02.2017 нараховано до стягнення з відповідача 3 106,85 грн. пені.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, господарський суд встановив, що він є арифметично вірним та становить 3 106,85 грн.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором позивачем за період з 28.01.2017 по 27.02.2017 заявлено до стягнення з відповідача 332,91 грн. 3 % річних.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Оскільки відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних, нарахованих на суму несплаченої загальної вартості товару за вказаний позивачем період, є правомірною.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних, господарський суд встановив, що він є арифметично вірним та становить 332,91 грн.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, погоджуючись із висновками суду першої інстанції, зазначає про наявність підстав для стягнення з відповідача суми основного боргу, відсотків річних, пені та задоволення позовних вимог в повному обсязі в розмірі 138 439,76 грн., з яких: 135 000,00 грн. основна сума боргу, 3 106,85 грн. пеня, 332,91 грн. 3 % річних.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Сплату заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості боржником не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Дім-Буд Плюс є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дім-Буд Плюс на рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2017 у справі №911/528/17 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2017 у справі №911/528/17 залишити без змін.

Матеріали справи №911/528/17 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко