Рішення

від 28.07.2017 по справі 701/1042/16-ц

МАНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №701/1042/16-ц

Номер провадження2/701/21/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2017 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого -судді - Калієвського І.Д.

при секретарі - Філіпчак Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка справу за позовом ОСОБА_1 до селянського (фермерського) господарства Стрілиця смт. Маньківка Маньківського району Черкаської області про визнання договору суборенди земельної ділянки недійсним,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання договору суборенди земельної ділянки недійсним.

На підставу своїх вимог спирається на те, що відповідно до рішення Маньківської районної ради народних депутатів від 12 березня 1993 року за № 12-21 позивачу надано у постійне користування 48,95 га., земельної ділянки згідно з планом доданим до Державного акту на право постійного користування землею для ведення фермерського господарства. 10 січня 1993 року він зареєстрував та став засновником і головою фермерського господарства Світанок (код ЄДРПОУ 21375595). 5 червня 2012 року позивач, не знаючи діючого законодавства та всупереч йому, уклав договір суборенди вищевказаної земельної ділянки строком на 10 років. Даний договір СФГ Стрілицею був зареєстрований у Відділі Держкомзему у Маньківському районі 29.12.2012 року за № 712310004004629. 30 грудня 2014 року та 2 лютого 2015 року позивач звертався із письмовими заявами до голови СФГ Стрілиця з метою розірвання договору суборенди по причині його укладення з порушенням діючого законодавства. На що листами від 27.01.2015 року за № 4 та 03.03.2015 року за № 8 отримав відмову. 30 квітня 2015 року позивач вніс до статуту господарства ФГ Світанок зміни, де ввів додатково членів господарства. З метою розпаювання землі фермерського господарства позивач подав заяву з доданими документами до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області з метою отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в розмірі земельної частки (паю). 10 вересня 2015 року йому прийшла відмова із Головного управління з причин того, що земельна ділянка площею 48,95 га., у власності, користуванні чи оренді ФГ Світанок не перебуває. Враховуючи це, 23.12.2015 року позивач уклав проект додаткової угоди із СФГ Стрілиця про розірвання договору суборенди від 05.06.2012 року, однак дана угода до цього часу не підписана та не передана йому. Враховуючи те, що позивач має право на передачу йому та членам його господарства у приватну власність земельну ділянку в розмірі земельної частки (паю) із земель переданих позивачу у постійне користування для ведення фермерського господарства, має похилий вік 78 років, часто хворіє та через те, що дана земельна ділянка перебуває у суборенді відповідача та як наслідок йому було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, в зв"язку з чим позивач вимушений звернутися до суду для вирішення цього питання в судовому порядку.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги.

Представник СФГ Стрілиця , в судове засідання не з'явився, але згідно письмової заяви позовні вимоги позивача не визнає, просить застосувати строк позовної давності і відмовити в задоволенні позовних вимог та просить справу слухати у його відсутності.

Суд, вислухавши позивача та його представника, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини: дійсно відповідно до рішення Маньківської районної ради народних депутатів від 12 березня 1993 року за № 12-21 позивачу надано у постійне користування 48,95 га., земельної ділянки згідно з планом доданим до Державного акту на право постійного користування землею для ведення фермерського господарства (а.с.7-8). 10 січня 1993 року позивач зареєстрував та став засновником і головою фермерського господарства Світанок (код ЄДРПОУ 21375595). (а.с.9-16). 5 червня 2012 року сторони уклали договір суборенди вищевказаної земельної ділянки(а.с.17), який був СФГ Стрілиця зареєстрований у відділі Держкомзему у Маньківському районі 29.12.2012 року за № 712310004004629. (а.с.17). Судом встановлено, що позивач 30 грудня 2014 року та 2 лютого 2015 року звертався із письмовими заявами до голови СФГ Стрілиця з метою розірвання договору суборенди по причині його укладення з порушенням діючого законодавства. (а.с.19,21) і на що листами від 27.01.2015 за № 4 та 03.03.2015 за № 8 отримав відмову. (а.с.20,22).

Позивач та його представник підставою визнання даного договору суборенди недійсним вказують те, що він був укладений з порушенням норм законодавства, оскільки суборенда земельної ділянки яка передана позивачу у 1993 році у постійне користування на підставі Державного акту не може передаватися у суборенду так як суборенда є похідною складовою від договору оренди, передача в оренду так і в суборенду повинна здійснюватись за рішенням органу виконавчої влади.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про оренду землі від 6 жовтня 1998 року вбачається, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним Кодексом України, Цивільним Кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Згідно ч.1 ст. 92 ЗК України зазначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Ч. 1 ст. 116 ЗК України визначає, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Відповідно до ч. 3 ст. 126 ЗК України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (ст. 729 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України та ст. 1 Закону України Про оренду землі в редакції, які діяли на момент укладання договору суборенди передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відповідно до ст. 8 Закону України Про оренду землі передбачено, що лише орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється. Згідно рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) 22 вересня 2005 року зазначено, що суб'єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб'єктивного права власності на землю та суб'єктивного права оренди. Власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені, у їх праві на землю є ряд особливостей і переваг: - право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством; - права та обов'язки постійних землекористувачів визначені чинним земельним законодавством і не підлягають договірному регулюванню (не можуть бути звужені); - постійні землекористувачі, як і землевласники, сплачують земельний податок, розмір якого визначається відповідно до чинного законодавства, на відміну від договірного характеру орендної плати; - земельні ділянки у постійне користування передаються у порядку відведення безоплатно з наступним посвідченням цього права шляхом видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою; оплаті має підлягати лише виготовлення технічної документації на земельну ділянку, що здійснюється на договірних засадах із уповноваженою землевпорядною організацією. Відповідно до ч. 2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України: підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Відповідно до ст. 203 ЦК України: загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину є те, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, тому суд вважає, що даний договір суборенди не відповідає актам цивільного законодавства, а тому позов позивача підлягає до задоволення у повному обсязі.

Щодо вимог представника відповідача щодо застосування до даного позову строку позовної давності, то суд вважає, що застосуванню в даному випадку строку позовної давності не підлягає, оскільки відповідач не надав суду належних доказів того, що позивач на момент укладення даного спірного договору знав, що даний договір суперечить чинному законодавству України, а у судовому засіданні безпосередньо не було втановлено підстав до застосування строку позовної давності. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 58-60, 213, 215 ЦПК України, ст. ст. 11, 16, 203, 215, 256, 257, 261, 729 ЦК України, ст.ст.. 92, 93, 123, 124, 126 ЗК України, ст. ст. 1, 2, 8 Закону України "Про оренду землі", суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати договір суборенди землі укладений ОСОБА_1 та селянським (фермерським) господарством Стрілиця від 5 червня 2012 року зареєстрований у Відділі Держкомзему у Маньківському районі 29.12.2012 року за №712310004004629 - недійсним.

Стягнути з селянського (фермерського) господарства Стрілиця на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Черкаської області через Маньківський районний суд на протязі десяти днів.

Суддя І.Д.Калієвський