Постанова

від 27.09.2016 по справі 810/2695/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2016 року м. Київ 810/2695/16

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді

Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Волощук Л.В.,

представників сторін:

від позивача - Юхименко А.В.,

від відповідача - Оніщенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю Євросвіт

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Євросвіт про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 23 529,17 грн. та пені у розмірі 1 387,68 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач порушив вимоги ст. 19 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" і не забезпечив працевлаштування інвалідів згідно з встановленим законом нормативом, тому зобов'язаний сплатити до Фонду соціального захисту інвалідів передбачені законом адміністративно господарські санкції. Оскільки суму адміністративно-господарських санкцій відповідач самостійно не сплатив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення сум вказаної заборгованості разом з пенею у розмірі 24916,85 грн.

В судовому засіданні 27.09.2016 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні з підстав викладених в письмових запереченнях проти позову.

В зазначених запереченнях, представник відповідача вказав, що у 2015 році середньооблікова кількість штатних працівників на Товаристві з обмеженою відповідальністю Євросвіт становила 12 чоловік, що у відповідності до ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні становить 1 інвалід, який упродовж 2015 року працював на товаристві, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з підприємства адміністративно господарських санкцій та пені є необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Євросвіт , ідентифікаційний код - 32547143, зареєстроване в якості юридичної особи 18.03.2004, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 № 575529.

Відповідач є працедавцем, який відповідно до ст. 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні від 21.03.1991 № 875-XII зобов`язаний виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.

У лютому 2016 року відповідачем подано до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік форми № 10-ПІ, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві у 2015 році становила 12 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, а кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , становить 1 особа. Середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 47058,00 грн.

Розмір адміністративно господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідачем у звіті визначено у розмірі 23529,00 грн.

На підставі даних поданого відповідачем звіту форми № 10-ПІ Київським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів зроблено висновок про незабезпечення відповідачем працевлаштування 1 інваліда у 2015 році, оскільки на його підприємстві в силу вимог ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , оскільки середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 12 осіб.

Відтак, позивач вважає, що відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 23529,00 грн., виходячи з розміру середньої річної заробітної плати штатного працівника на підприємстві у 2015 році та 1 робочого місця, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих ним (564700,00 грн. (фонд оплати праці штатних працівників) : 12 х 1 = 23529,17 грн.).

У зв`язку з порушенням відповідачем терміну сплати вказаних адміністративно-господарських санкцій, позивачем на підставі приписів ч. 2 ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні нараховано пеню у загальному розмірі 1387,68 грн. (а.с.7).

Суму адміністративно господарських санкцій та пені відповідачем добровільно не сплачено, у зв`язку з чим Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з даним позовом.

Відповідач із висновками позивача про наявність у підприємства обов`язку сплачувати адміністративно господарські санкції та пеню у зв`язку з порушенням вимог ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні не погоджується та зазначає, що 09.02.2016 відповідачем до позивача було подано звіт про зайнятість та працевлаштування за 2015 рік форми 10-ПІ, однак відповідачем у даному звіті, зокрема у рядку 02 (середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність) було допущено технічну помилку, а саме не вказано кількість працюючих інвалідів на підприємстві.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю Євросвіт самостійно виявлено помилку допущену ним у звіті форми 10-ПІ.

У подальшому, 05.04.2016 відповідач відповідно до Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 звернувся до позивача з проханням провести позапланову перевірку виконання відповідачем норм Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , однак, як стверджує відповідач позивачем не проведено перевірку щодо виконання відповідачем норм Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні .

Таким чином, відповідач наголошує що у 2015 році на Товаристві з обмеженою відповідальністю Євросвіт працював 1 (одна) особа - інвалід на посаді маркувальника.

На підтвердження власних доводів відповідачем долучено до матеріалів справи: копію звернення до позивача з проханням про проведення перевірки від 05.04.2016 № 1-05/0416; копію наказу від 31.12.2014 № 8к про затвердження штатного розпису з 01.01.2015; копію наказу від 03.01.2015 № 2к про затвердження штатного розпису з 01.03.2015; копію наказу від 01.07.2015 № 3к про затвердження штатного розпису 01.07.2015; копію наказу від 05.05.2014 № 5к про прийняття ОСОБА_4 з 05.05.2014 на посаду маркувальника з посадовим окладом згідно штатного розкладу; копію паспорта громадянина України ОСОБА_4; трудову книжку ОСОБА_4, з якої вбачається, що остання прийнята на посаду маркувальника з 05.05.2014; копія довідки Серія ЧЕР № 019267 ОСОБА_4, яка видається інваліду на підставі висновків МСЕК; відомості про нарахування заробітної плати.

На підставі викладеного, відповдіач просив відмовити у задоволені позовних вимог.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові засади соціальної захищеності інвалідів в Україні, що гарантують їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, визначаються Законом України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні (далі - Закону №875-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону №875-ХІІ з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Право інвалідів на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціального робочого місця, адаптацією основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Частиною 1 ст. 18 Закону №875-ХІІ встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною 9 ст.19 Закону № 875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Статтею 20 Закону № 875-ХІІ встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч. 2 ст. 20 Закону № 875-ХІІ).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст.19 цього Закону (ч. 4 ст.20 Закону № 875-ХІІ).

Таким чином, законодавство України покладає обов'язок працевлаштування інвалідів на орган державної влади з питань праці та соціальної політики, орган місцевого самоврядування та громадські організації інвалідів за умови створення робочих місць для інвалідів та інформування зазначених органів з метою їх працевлаштування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні затверджений Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, який визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості (далі - Порядок). Зазначена норма кореспондується із приписами ч. 3 ст. 18 Закону України № 875-ХІІ.

Згідно з пунктом 2 зазначеного Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік, складеного відповідачем за формою № 10-ПІ, затвердженою наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 10.02.2007 № 42, відповідачем самостійно зазначено середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу, що працювали у 2015 році - 12 осіб, з них у рядку 02 середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) зазначено - ; у рядку 03 кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні - 1 особа; у рядку 04 фонд оплати праці - 564.70 тис. грн.; у рядку 05 середньорічна заробітна плата штатного працівника 47058.00 грн.; у рядку 06 сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів визначена у розмірі 23529.00 грн.

Позивачем надано розрахунок суми позову, пред'явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів, згідно якого середня річна заробітна плата штатного працівника складає 47058.00 грн., а сума адміністративно-господарських санкцій відповідно до ст. 20 Закону №875-ХІІ становить 23529.00 грн., сума пені за порушення термінів сплати санкцій за період з 16.04.2016 по 11.08.2016 включно складає 1387.68 грн.

В той же час, як зазначає відповідач, ним було допущено помилку в звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік, складеного за формою №10-ПІ, а саме в рядку 02 звіту середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) помилково зазначено - , тобто прочерк, замість правильного показника 1 особа

Суд зазначає, що чинним законодавством України, зокрема, Інструкцією щодо заповнення форми N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 № 42, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 за № 117/13384, не передбачено подання уточнюючого звіту чи внесення виправлень до такого звіту самостійно роботодавцем.

Отже суд зазначає, що відповідач позбавлений можливості виправити самостійно виявлені помилки у звітності.

Так, відповідачем з метою усунення помилок у звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів направлено на адресу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів лист від 05.04.2016 № 1-05/0416, в якому зазначено, що у зв'язку з механічною помилкою у звіті 10-ПІ, ТОВ Євросвіт просить направити заяву до Головного управління Держпраці в Київській області з метою перевірки виконання норм Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в України

Відповідно до ч. 7 ст. 19 Закону № 875-ХІІ порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, контролю за виконанням нормативів робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з положеннями ч. 8 ст. 19 Закону № 875-ХІІ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України №129 від 14.04.2011, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.04.2011 за №528/19266, Фонд соціального захисту інвалідів є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Міністерством соціальної політики України.

Пунктом 4 вказаного Положення встановлено, що основними завданнями Фонду є:

- реалізація в межах своєї компетенції заходів щодо забезпечення зайнятості та працевлаштування інвалідів;

- виконання програм щодо соціального захисту інвалідів.

В той же час, відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пп. 1 п. 1 вказаного Положення основними завданнями Держпраці є реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Аналізуючи вищенаведені положення законодавства України суд приходить до висновку, що Фонд соціального захисту інвалідів та його структурні підрозділи не наділені повноваженнями щодо проведення перевірок підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, оскільки в розумінні ч. 8 ст. 19 Закону № 875-ХІІ центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, який наділений повноваженнями щодо проведення вказаних перевірок є саме Державна служба України з питань праці.

Суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи не надано доказів того, що останній звертався до Головного управління Держпраці у Київській області для проведення позапланової перевірки щодо допущеної помилки у звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів, оскільки, як зазначає відповідач, станом на день розгляду справи судом такої перевірки Головним управлінням Держпраці у Київській області не проведено, а тому помилки у звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів не були усунуті.

Враховуючи вищевикладене, суд повинен перевірити правильність заповнення відповідачем звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за ф. № 10-ПІ.

Відповідач стверджує, що ним виконано вимоги ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні у 2015 році, оскільки при нормативі кількості інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідачем відповідно до вимог ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні у кількості 1 особа (рядок 03 звіту) на підприємстві відповідача протягом 2015 року працював 1 (один) інвалід, а саме: ОСОБА_4, яка з 05.05.2014 працює на посаді маркувальника.

На підтвердження зайнятості вказаною особою робочого місця по інвалідності на підприємстві відповідача до суду надано: копію наказу від 31.12.2014 № 8к про затвердження штатного розпису з 01.01.2015; копію наказу від 03.01.2015 № 2к про затвердження штатного розпису з 01.03.2015; копію наказу від 01.07.2015 № 3к про затвердження штатного розпису 01.07.2015; копію наказу від 05.05.2014 № 5к про прийняття ОСОБА_4 з 05.05.2014 на посаду маркувальника з посадовим окладом згідно штатного розкладу; копію паспорта громадянина України ОСОБА_4; трудову книжку ОСОБА_4, з якої вбачається, що остання прийнята на посаду маркувальника з 05.05.2014; копія довідки Серія ЧЕР № 019267 ОСОБА_4, яка видається інваліду на підставі висновків МСЕК; відомості про нарахування заробітної плати

Отже з матеріалів адміністративної справи вбачається, що на ТОВ Євросвіт працевлаштовано 1 інвалід.

Таким чином суд зазначає, що відповідачем виконано вимоги Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні у повному обсязі.

Суд також враховує, що відповідачем допущено помилки при заповненні звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за ф. № 10-ПІ за 2015 рік, а саме в рядку 02 звіту середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) помилково зазначено - , тобто прочерк, замість правильного показника 1 особа , а також помилку в рядку 06 звіту, де визначено суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 23529,00 грн., проте правильно необхідно було проставити прочерк , оскільки сума адміністративно-господарських санкцій в даному випадку не розраховується, у зв'язку з працевлаштуванням інваліда відповідно до вимог законодавства.

Суд вважає за необхідне зазначити, що адміністративно-господарська відповідальність, передбачена ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , не є податком або збором, обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення у даній сфері.

Підставою для застосування такої відповідальності до учасника господарських відносин, відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України є вчинене роботодавцем правопорушення в сфері господарювання.

Відповідно до ч. 2 зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені ч. 3 ст. 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , а саме: 1) виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць; 2) створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; 3) забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством; 4) надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів; 5) звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, позивачем суду надано лист Миронівського районного центу зайнятості Київської області від 27.04.2016 № 531/02, з якого вбачається, що ТОВ Євросвіт в 2015 році звітність Інформація про попит на робочу силу (вакансії) за ф. №3-ПН до Миронівського районного центу зайнятості Київської області не подавалась, однак суд зазначає, що вказані звіти не направлялись відповідачем у зв'язку з тим, що на підприємстві відповідача не було вакансій для працевлаштування у 2015 році, в тому числі для працевлаштування інвалідів, а протягом 2015 року на підприємстві відповідача працювала 1 (одна) особа - інвалід при нормативі працевлаштування - 1 особа.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги чинного законодавства, передбачені ст. 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , відповідачем виконані в повному обсязі, оскільки відповідачем працевлаштовано інваліда згідно нормативів та вимог ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у розмірі 23 529,17 грн. та пені за несвоєчасну сплату санкцій у розмірі у розмірі 1 387,68 грн.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки спір вирішено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, а доказів понесення нею витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати стягненню з бюджету не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 03 жовтня 2016 р.