Ухвала

від 17.10.2017 по справі 810/2695/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2695/16 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

17 жовтня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросвіт" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Євросвіт про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 23 529,17 грн. та пені у розмірі 1 387,68 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року в задоволенні даного адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Євросвіт , ідентифікаційний код - 32547143, зареєстроване в якості юридичної особи 18 березня 2004 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 № 575529.

Відповідач є працедавцем, який відповідно до статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні від 21 березня 1991 року № 875-XII зобов`язаний виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.

У лютому 2016 року відповідачем подано до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік форми № 10-ПІ, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві у 2015 році становила 12 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, а кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , становить 1 особа. Середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 47 058,00 грн.

На підставі даних поданого відповідачем звіту форми № 10-ПІ Київським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів зроблено висновок про незабезпечення відповідачем працевлаштування 1 інваліда у 2015 році, оскільки на його підприємстві середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 12 осіб.

У зв'язку з наведеним позивач вважає, що відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 23 529,00 грн., виходячи з розміру середньої річної заробітної плати штатного працівника на підприємстві у 2015 році та 1 робочого місця, призначеного для працевлаштування інвалідів і не зайнятого ним (564700,00 грн. (фонд оплати праці штатних працівників) : 12 х 1 = 23 529,17 грн.).

Через порушення відповідачем терміну сплати вказаних адміністративно-господарських санкцій, позивачем на підставі приписів ч. 2 статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні нараховано пеню у загальному розмірі 1387,68 грн.

Суму адміністративно-господарських санкцій та пені відповідачем добровільно не сплачено, у зв`язку з чим Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з даним позовом.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 N 875-XII.

Відповідно до статті 4 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні - діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті.

Стаття 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні встановлює, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інвалідам, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.

Інваліди можуть залучатися до оплачуваних громадських робіт за їх згодою.

Відповідно до статті 18-1 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні - інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.

Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 статті 19 зазначеного Закону - для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, контролю за виконанням нормативів робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, визначаються Кабінетом Міністрів України (частина 7 статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ).

Статтею 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік, складеного відповідачем за формою № 10-ПІ, затвердженою наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42, відповідачем самостійно зазначено середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу, що працювали у 2015 році - 12 осіб, з них у рядку 02 середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) зазначено - ; у рядку 03 кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні - 1 особа; у рядку 04 фонд оплати праці - 564.70 тис. грн.; у рядку 05 середньорічна заробітна плата штатного працівника 47 058,00 грн.; у рядку 06 сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів визначена у розмірі 23 529,00 грн.

Позивачем надано розрахунок суми позову, пред'явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів, згідно якого середня річна заробітна плата штатного працівника складає 47 058,00 грн., а сума адміністративно-господарських санкцій відповідно до статті 20 Закону №875-ХІІ становить 23 529,00 грн., сума пені за порушення термінів сплати санкцій за період з 16 квітня 2016 року по 11 серпня 2016 року включно складає 1 387,68 грн.

Однак, товариство зазначає, що ним було допущено помилку в звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік, складеного за формою №10-ПІ, а саме в рядку 02 звіту середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) помилково зазначено - , замість правильного показника 1 особа

При цьому, відповідачем з метою усунення помилок у звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів направлено на адресу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів лист від 05 квітня 2016 року № 1-05/0416, в якому зазначено, що у зв'язку з механічною помилкою у звіті 10-ПІ, ТОВ Євросвіт просить направити заяву до Головного управління Держпраці в Київській області з метою перевірки виконання норм Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в України .

Так, відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пп. 1 п. 1 вказаного Положення основними завданнями Держпраці є реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Тобто, Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, який наділений повноваженнями щодо проведення вказаних перевірок.

Проте, апелянтом до матеріалів справи не надано доказів того, що він звертався до Головного управління Держпраці у Київській області для проведення позапланової перевірки щодо допущеної помилки у звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів, оскільки станом на день розгляду справи судом такої перевірки Головним управлінням Держпраці у Київській області не проведено, а тому помилки у звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів не були усунуті.

Натомість, відповідач стверджує, що на підприємстві протягом 2015 року працював 1 (один) інвалід, а саме: Крупко О.В., яка з 05 травня 2014 року працює на посаді маркувальника.

На підтвердження зайнятості вказаною особою робочого місця по інвалідності на підприємстві відповідача до суду надано: копію наказу від 31 грудня 2014 року № 8к про затвердження штатного розпису з 01 січня 2015 року; копію наказу від 03 січня 2015 року № 2к про затвердження штатного розпису з 01 березня 2015 року; копію наказу від 01 липня 2015 року № 3к про затвердження штатного розпису 01 липня 2015 року; копію наказу від 05 травня 2014 року № 5к про прийняття Крупко О.В. з 05 травня 2014 року на посаду маркувальника з посадовим окладом згідно штатного розкладу; копію паспорта громадянина України Крупко О.В.; трудову книжку Крупко О.В., з якої вбачається, що остання прийнята на посаду маркувальника з 05 травня 2014 року; копія довідки Серія ЧЕР № 019267 Крупко О.В., яка видається інваліду на підставі висновків МСЕК; відомості про нарахування заробітної плати.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що на ТОВ Євросвіт працевлаштовано 1 інваліда у відповідності до вимог Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні .

Відповідно, підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у розмірі 23 529,17 грн. та пені за несвоєчасну сплату санкцій у розмірі у розмірі 1 387,68 грн. немає.

Відповідно до Рекомендацій Президії Вищого адміністративного суду України від 14 квітня 2008 року № 07.2-10/2, при розгляді даної категорії справ адміністративним судам потрібно встановлювати такі обставини: створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу; інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад); спрямування центрами зайнятості інвалідів до роботодавців та випадки безпосереднього звернення інвалідів до роботодавців з питань працевлаштування; причини не працевлаштування роботодавцями інвалідів. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що роботодавець вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, то адміністративним судам потрібно визнати незаконним застосування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць і відмовляти у задоволенні позову.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем не надано суду доказів і не доведено у встановленому порядку, що на підприємстві відповідача не були створені робочі місця для інвалідів відповідно до необхідної кількості.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що перелік обов'язків, визначних статтею 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , реалізований відповідачем належним чином та в повному обсязі, а тому на відповідача не може бути покладена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Таким чиом, вірним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя: Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.