Постанова

від 02.08.2017 по справі 812/625/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Петросян К.Є.

Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2017 року справа №812/625/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Регенерат на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 червня 2017 року в справі № 812/625/17 за позовом Приватного акціонерного товариства Регенерат до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Регенерат звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області від 21.04.2017 № 0000371400 про стягнення пені в розмірі 22816,51 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08 червня 2017 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідно до статті 3 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (далі - Закон № 1669-VII) у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок позивача. Також, відповідачем порушено строки застосування адміністративно-господарських санкції (пені) визначені статтею 250 ГК України. Крім того, у відповідності до статті 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР (далі - Закон № 185/94-ВР) апелянт, який зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність у населеному пункті, на території якого здійснювались та здійснюється антитерористична операція, звільняється від дотримання строків передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону. Суд помилково посилався на необхідність подання сертифікату для звільнення, оскільки положення Закону № 185/94-ВР, з урахуванням змін внесених Законом № 1669-VII, є нормами прямої дії і не потребують додаткового підтвердження та отримання сертифікату про форс мажорні обставини (обставини непереборної сили). Також, апелянт зазначає, що всі розрахунки пені, розміру санкцій та повідомлення-рішення розраховані виходячи з того, що ДФС визначила, що термін оплати реалізованого товару закінчується 19.04.2015 року, який є вихідним днем, а отже останній термін оплати є 20.04.2015 і відповідно розрахунок повинен здійснюватися з 21.04.2015.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне задовольнити вимоги апеляційної скарги, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Приватне акціонерне товариство Регенерат (далі - позивач) перебуває на обліку Державної податкової інспекцію у м. Лисичанську Державної фіскальної служби у Луганській області (далі - ДПІ у м. Лисичанську).

Вважаючи, що ГУ ДФС протиправно прийняло рішення про нарахування пені, оскільки невірно визначило термін оплати реалізованого товару, ПрАТ Регенерат звернулось до суду за захистом свого порушеного права.

Стосовно посилання апелянта на норми Закону № 1669-VII щодо мораторію на перевірки у спірних правовідносинах, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону № 1669-VІІ, органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V).

Згідно зі ст. 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

За приписами ст. 2 зазначеного Закону дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення. Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Таким чином, ст. 3 Закону № 1669-VІІ щодо мораторію на проведення перевірок не розповсюджується на здійснення контролю органами державної фіскальної служби щодо відносин, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, в тому числі й шляхом проведення планових документальних виїзних перевірок.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності порушень з боку відповідача.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові від 24 грудня 2010 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Foods and Goods L.T.D. до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Статтею 79 ПК України передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки (п. 79.2 ст. 79 ПК України).

Суб'єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді. Зазначеним правом позивач не скористався.

З огляду на викладене, не є слушними доводи апелянта в частині того, що не надання податковому органу первинних документів під час перевірки вказує на не допуск позивачем відповідача до перевірки.

Оскільки під час проведення спірної перевірки позивач не був позбавлений можливості надавати свої пояснення та первинні документи, а також подати заперечення на акт перевірки, у суду також відсутні підстави для визнання протиправними дій відповідача.

Стосовно звільнення позивача від застосування адміністративно-господарських санкцій на підстав статті 250 Господарського кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 250 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин у даній адміністративній справі), адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

Законом України від 04 липня 2013 року № 404-VII Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи положення пп. 19-1.1.4 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України викладено у такій редакції: контролюючі органи здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів .

Також, згідно з пп.19-1.1.34 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Таким чином, оскільки здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, а також застосування відповідних санкції у разі порушення цих норм віднесено до повноважень ДФС України, а отже положення частини 1 статті 250 Господарського кодексу України не поширюються на спірні правовідносини.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на висновки Вищого адміністративного суду України викладені в ухвалі від 26.01.2017 по справі № К/800/31062/16, оскільки відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України вони не є обов'язковими для суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на помилкове визначення граничного терміну невиконання експортного контракту з посиланням на ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) день виникнення порушення - перший день після закінчення встановленого законодавством строку розрахунків за експортною, імпортною операцією або строку, встановленого відповідно до раніше одержаних за цією операцією висновків.

Відлік законодавчо встановленого строку розрахунків банк починає з наступного календарного дня після дня оформлення МД або підписання акта (п. 2.2 даної Інструкції).

Тобто, даним нормативно правовим-актом чітко визначено відлік строку розрахунків з наступного календарного дня.

Відповідно до пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України, нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Підпунктом 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПК України визначено, що нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.

Отже, нормами Податкового кодексу України не передбачено перенесення останнього строку, який припадає на святковий або неробочий день на наступний за ним робочий день.

Разом з тим суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Частиною 1 статті 1 Закону № 185/94-ВР передбачено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 185/94-ВР порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 02 вересня 2014 року прийнято Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції № 1669-VII (далі - Закон № 1669-VII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1669-VII період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014.

На виконання Закону № 1669-VII розпорядженнями Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року та від 02.12.2015 № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція. До вказаних населених пунктів належить м. Лисичанськ Луганської області.

Аналізуючи зазначені норми, колегія суддів дійшла висновку, що ПрАТ Регенерат звільнено від відповідальності за порушення строків зарахування виручки в іноземній валюті підлягає на підставі норми закону як суб'єкт господарювання, що здійснює свою діяльність на території проведення антитерористичної операції. Тобто, контролюючі органи не мають права вимагати від позивача виконання будь-яких інших умов, як то надання сертифікату Торгово-промислової палати України, для звільнення від відповідальності.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не погоджується з позицією, викладеною в оскаржуваній постанові, щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення.

Керуючись статями 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Регенерат на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 червня 2017 року в справі № 812/625/17 за позовом Приватного акціонерного товариства Регенерат до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 червня 2017 року в справі № 812/625/17 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства Регенерат до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області від 21.04.2017 № 0000371400 про стягнення пені в розмірі 22816,51 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (код ЄДРПОУ 39591445) на користь Приватного акціонерного товариства Регенерат (Ідентифікаційний код юридичної особи 13373004) судові витрати за звернення до суду з адміністративним позовом та з апеляційною скаргою в сумі 3360,00 грн (три тисячі триста шістдесят гривень).

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Постанова прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук