Рішення

від 28.07.2017 по справі 287/161/17-ц

ОЛЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/161/17-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2017 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді Волощука В.В.

секретаря Кострицької Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань Олевського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Радовельської сільської ради Олевського району Житомирської області про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, -

В С Т А Н О В И В :

25 квітня 2017 року ОСОБА_1, (далі по тексту Позивач) звернулася з позовом до Радовельської сільської ради Олевського району Житомирської області (далі по тексту Відповідач, орган місцевого самоврядування), в якому просить суд визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Радовельської сільської ради Олевського району Житомирської області від 12.04.2016 року № 1 (один) Про відміну рішень виконавчого комітету , оскільки вважає, що зазначеним рішенням даного органу місцевого самоврядування порушено її право і право її сім'ї на житло.

Свої вимоги Позивач мотивує тим, що вона - ОСОБА_1, її чоловік ОСОБА_2, і їхні діти: ОСОБА_3, та ОСОБА_4, на підставі свідоцтва про право власності на житло НОМЕР_2) від 28.02.2015 року, виданого Радовельською сільською радою Олевського району Житомирської області згідно до рішення виконавчого комітету Радовельської сільської ради № 3 (три) від 28.01.2015 року Про передачу у приватну власність житлового будинку в АДРЕСА_1 та зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.07.2015 року є співвласниками житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, який розташований по АДРЕСА_2

Однак, 12 квітня 2016 року, виконавчим комітетом Радовельської сільської ради Олевського району Житомирської області прийнято рішення № 1 (один) Про відміну рішень виконавчого комітету , згідно до п.1 якого було вирішено вказаним виконавчим комітетом відмінити рішення на підставі яких Позивач та її сім'я оформила право власності на спірний житловий будинок, мотивуючи своє рішення тим, що постановка на квартирний облік, виділення спірного житлового будинку і надання дозволу на його приватизацію сім'ї Позивача проведена з грубим порушенням житлового законодавства України.

Таким чином Позивач вважає, що рішенням № 1 (один) від 12 квітня 2016 року виконавчого комітету Радовельської сільської ради Олевського району Житомирської області Про відміну рішень виконавчого комітету порушено її право і право її сім'ї, як власників на житло. У зв'язку із чим просить суд задовольнити заявлені позовні вимоги.

Позивач ОСОБА_1, і її представник ОСОБА_5, що діє на підставі довіреності від 13.03.2017 року підтримали заявлені позовні вимоги, із підстав, які наведено у позовній заяві ОСОБА_1, та подали до суду письмові заяви щодо розгляду даної цивільної справи за їхньої відсутності.

Представник відповідача - Радовельської сільської ради Олевського району Житомирської області явку свого представника у судове засідання не забезпечив, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи про, що свідчать розписки про отримання судових повісток, (а.с.30,37). Заяви стосовно розгляду чи відкладення розгляду справи до суду не подав, і не повідомив суд про поважність причин неявки до суду.

Відповідно до ч.2 ст.158 ЦПК України, з якої слідує, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням виконавчого комітету Радовельської сільської ради Олевського району Житомирської області № 8 (вісім) від 27.01.2010 року Про постановку на квартирний облік громадян, що потребують отримання житла , сім'ю ОСОБА_1 внесено до списків на отримання житла у позачерговому порядку по с.Радовель Олевського району Житомирської області, (а.с.10).

Рішенням виконкому Радовельскої сільської ради Олевського району Житомирської області № 5 (п'ять) від 06.02.2013 року Про виділення житлового будинку для проживання , сім'ї ОСОБА_1, як інваліду першої категорії по ЧАЕС, в складі родини: ОСОБА_2, ОСОБА_1, та ОСОБА_3, надано житловий будинок АДРЕСА_3 Пунктом 2 цього ж рішення вирішено зняти сім'ю ОСОБА_1, із черги на отримання житла та зареєструвати у виділеному будинку, після звільнення даного будинку родиною ОСОБА_6, протягом місяця після опалювального сезону періоду 2013 року, і п.3 даного рішення вирішено після вручення ордеру Позивачу на проживання заключити договір по оплаті квартплати. (а.с.11).

Рішенням цього ж органу місцевого самоврядування № 3 (три) від 28.01.2015 року Про передачу у приватну власність житлового будинку в АДРЕСА_4 , передано у приватну власність будинок, що належить до комунальної власності Радовельської сільської ради Олевського району Житомирської області сім'ї ОСОБА_1, який розташований по АДРЕСА_5 та виготовлено і видано свідоцтво про право власності на житло, (а.с.12).

Зазначені вище обставини підтверджуються також копіями відповідних рішень судів: першої, апеляційної та касаційної інстанцій (а.с.15-23), що набрали законної сили, й, за правилами ч.3 ст.61 ЦПК України, доказуванню не підлягають (справи № 287/86/13-ц, №287/413/13-ц за позовом ОСОБА_6, до Радовельської сільської ради про визнання рішень незаконними).

Згідно до свідоцтва про право власності на житло НОМЕР_1 від 28.02.2015 року, виданого Радовельською сільською радою Олевського району Житомирської області та зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.07.2015 року, сім'я Позивача, у складі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, є співвласниками на праві приватної власності житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, який розташований по АДРЕСА_5, (а.с.13-14).

Однак, не враховуючи та ігноруючи зазначені вище обставини 12 квітня 2016 року органом місцевого самоврядування - виконавчим комітетом Радовельської сільської ради Олевського району Житомирської області було винесено рішення № 1 (один) Про відміну рішень виконавчого комітету , згідно до п.1 якого вирішено відмінити рішення:

- № 8 (вісім) від 27.01.2010 року Про постановку на квартирний облік громадян, що потребують отримання житла , згідно до якого сім'ю ОСОБА_1, внесено до списків на отримання житла у позачерговому порядку по с.Радовель Олевського району Житомирської області;

- № 5 (п'ять) від 06.02.2013 року Про виділення житлового будинку для проживання , згідно до якого сім'ї ОСОБА_1, як інваліду першої категорії по ЧАЕС надано житловий будинок АДРЕСА_6 в позачерговому порядку;

- № 3 (три) від 28.01.2015 року Про передачу у приватну власність житлового будинку в АДРЕСА_4 , згідно до якого передано у приватну власність будинок, що належить до комунальної власності Радовельської сільської ради Олевського району Житомирської області сім'ї ОСОБА_1, який розташований по АДРЕСА_5, (а.с.9).

Таке рішення (№ 1 від 12.04.2016 року), зазначеним органом місцевого самоврядування мотивовано тим, що постановка на квартирний облік сім'ї ОСОБА_1, виділення житлового будинку та в подальшому надання дозволу про передачу у приватну власність спірного будинку останній проведено виконавчим комітетом Радовельської сільської ради з грубим порушенням житлового законодавства України. Але представником Відповідача не мотивовано та не обґрунтовано в рішенні № 1 (один) від 12.04.2016 року в чому саме полягає грубе порушення житлового законодавства України, тобто дане рішення не містить в собі будь-якого нормативно-правового обґрунтування з посиланням на діючі норми чинного законодавства України.

За змістом статті 30 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності, віднесено до власних (самоврядних) повноважень виконкому сільської ради.

Відповідно до ч.1 ст.58 ЖК України на підставі рішення про надання житлового приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Частиною 1 ст.8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод визначено, що кожен має право на повагу до свого житла.

Відповідно до ст.41 Конституції України, ст.ст.317, 319 ЦК України та ст.150 ЖК Української РСР слідує, що власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном; власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини слідує, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте, рішенням виконавчого комітету Радовельської сільської ради Олевського району Житомирськуої області № 1 (один) від 12.04.2016 року Про відміну рішень виконавчого комітету було відмінено вищевказані рішення: № 8 (вісім) від 27.01.2010; № 5 (п'ять) від 06.02.2013 та № 3 (три) від 28.01.2015 року.

Статтею 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської, ради вирішуються такі питання: скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятими у межах її повноважень.

Згідно з ч.9 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні слідує, що рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

Частиною 10 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Таким чином, системний аналіз наведених положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній тнриторії, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування.

Зі змісту ч.2 ст.144 Конституції України та ч.10 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтетесованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).

Водночас у статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Цей принцип знайшов своє відображення у статті 74 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , згідно до якої органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

При цьому у мотивувальній частині Рішення N 7-рп/2009 від 16.04.2009 року у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону).

За таких обставин, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом іхнього виконання.

Відтак, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Так, рішення Радовельської сільської ради Олевського району Житомирської області: № 8 (вісім) від 27.01.2010 року Про постановку на квартирний облік громадян, що потребують отримання житла ; № 5 (п'ять) від 06.02.2013 року Про виділення житлового будинку для проживання ; № 3 (три) від 28.01.2015 року Про передачу у приватну власність житлового будинку в АДРЕСА_4 , згідно до яких сім'я Позивача отримали свідоцтво про право власності на житло № 1 (один) від 28.02.2015 року, а саме на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_5 є ненормативними правовими актами індивідуальної дії одноразового застосування, які вичерпали свою дію фактом їх виконання, оскільки на підставі вказаних рішень сім'я Позивача - ОСОБА_1 набула право власності на зазначений житловий будинок, і за таких обставин не могли бути в подальшому скасовані органом місцевого самоврядування - виконавчим комітетом Радовельської сільської ради Олевського району Житомирської області.

Згідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами частини першої статті 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, рішення виконавчого комітету Радовельської сільської ради Олевського району Житомирської області № 1 (один) від 12.04.2016 року Про відміну рішень виконавчого комітету є незаконним, оскільки прийняте з порушенням вимог ст.ст.3, 19 Конституції України, ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.319, 321 ЦК України, п.15 ч.1 ст.26, ч.ч.9, 10 ст.59, ст.74 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та Рішення Конституційного Суду України N 7-рп/2009 від 16.04.2009 року (у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування), що порушує право власності Позивача на житло - житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_7, а відтак підлягає скасуванню в судовому порядку.

Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Цивільним процесуальним Кодексом України.

Статтею 60 ЦПК України крім того покладено обов'язок доказування і подання доказів сторонами. Із зазначеної статті слідує, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі викладеного та керуючись: ст.ст.3,8,19,21,41,55,129,140,143,144 Конституції України; ч.1 ст.8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод; рішенням Конституційного Суду України N 7-рп/2009 від 16.04.2009 року (у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування); ст.ст.26,30,59,74 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ; ст.ст.16,21,317,319,321,328 ЦК України; ст.ст.58,150 ЖК України, та ст.ст.3,10,11,11-1,15,57-61,88,158,179,197,209,212-215, 217 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Радовельської сільської ради Олевського району Житомирської області про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Радовельської сільської ради Олевського району Житомирської області № 1 (один) від 12.04.2016 року Про відміну рішень виконавчого комітету .

Стягнути з Радовельської сільської ради Олевського району Житомирської області (11025, с.Радовель вул.Київська, 1 Олевського району Житомирської області), ІПН: 04343620 на користь держави судовий збір в сумі 640.00 грн., який перерахувати на р/р 31215206700460, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37937308, УДК у Олевському районі, код класифікації доходів бюджету - 22030101, отримувач УДКСУ в Олевському районі, МФО - 811039.

З повним текстом рішення суду сторони мають право ознайомитися 02.08.2017 року.

Рішення може бути оскарженим до Апеляційного суду Житомирської області через Олевський районний суд Житомирської області протягом 10 днів з дня його проголошення. А особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В. В. Волощук