Ухвала

від 10.10.2017 по справі 287/161/17-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №287/161/17-ц Головуючий у 1-й інст. Волощук В. В.

Категорія 59 Доповідач Борисюк Р. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Галацевич О.М., Григорусь Н.Й.

з участю секретаря

судового засідання Гайдамащук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Радовельської сільської ради Олевського району Житомирської області про визнання незаконним та скасування рішення,

за апеляційною скаргою Радовельської сільської ради Олевського району Житомирської області на рішення Олевського районного суду Житомирської області від 28 липня 2017 року,

встановила:

У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернулася з даним позовом, в якому просила визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Радовельської сільської ради Олевського району Житомирської області від 12 квітня 2016 року № 1 Про відміну рішень виконавчого комітету .

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 є співвласниками житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло № 1 від 28.02.2015 року, виданого Радовельською сільською радою згідно рішення виконавчого комітету Радовельської сільської ради № 3 від 28.01.2015 року Про передачу у приватну власність житлового будинку в АДРЕСА_2 .

Однак, 12 квітня 2016 року виконавчий комітет Радовельської сільської ради прийняв рішення № 1 Про відміну рішень виконавчого комітету , згідно п. 1 якого вирішив відмінити рішення виконавчого комітету Радовельської сільської ради № 8 від 27.01.2010 року Про постановку на квартирний облік громадян, що потребують отримання житла , рішення № 5 від 06.02.2013 року Про виділення житлового будинку для проживання , рішення № 3 від 28.01.2015 року Про передачу у приватну власність житлового будинку в АДРЕСА_2 , посилаючись на те, що вони прийняті з грубим порушення житлового законодавства України. На підставі вищевикладеного та враховуючи, що спірне рішення спрямоване на припинення її права власності на житловий будинок, порушує її права та законні інтереси, а тому просила задовольнити позов.

Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 28 липня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, Радовельська сільська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.

Посилається на те, що оскаржуване рішення ухвалене без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що вищезазначені рішення прийнятті з грубим порушенням житлового законодавства України, а саме не відповідають вимогам Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, які затвердженні Постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок за № 470 від 11.12.1984 року.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі № 14 від 18.12.2009 передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК).

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Частина 3 ст. 10 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Частина 1 статті 321 ЦК України передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом стаття 328 ЦК України).

Судом встановлено та як вбачається із матеріалів справи, згідно рішення виконавчого комітету Радовельської сільської ради Олевського району Житомирської області № 8 від 27.01.2010 року Про постановку на квартирний облік громадян, що потребують отримання житла , поставлено на квартирний облік сім'ю ОСОБА_3, що складається з семи осіб і проживають з сім'єю батьків та внесено до списку на отримання житла в позачерговому порядку по селу Радовель (а.с.10).

Відповідно рішення виконавчого комітету Радовельскої сільської ради Олевського району Житомирської області № 5 від 06.02.2013 року Про виділення житлового будинку для проживання , вирішено надати житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 сім'ї ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 Крім того, вирішено зняти з черги на отримання житла та зареєструвати цю сім'ю; вручити ордер та вселити у виділений будинок після звільнення даного будинку родиною ОСОБА_7, протягом місяця після опалювального сезону періоду 2013 року; вирішено після вручення ордеру на проживання укласти договір на квартирну плату для подальшого проживання в будинку (а.с.11).

Рішенням виконавчого комітету Радовельскої сільської ради Олевського району Житомирської області № 3 від 28.01.2015 року Про передачу у приватну власність житлового будинку в АДРЕСА_2 , передано у приватну власність будинок, що належить до комунальної власності сільської ради сім'ї ОСОБА_2 в АДРЕСА_2 з видачею свідоцтва про право власності на житло (а.с.12).

Відповідно свідоцтва про право власності на житло № 1 від 28 лютого 2015 року, виданого сільською радою та зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.07.2015 року, сім'я у складі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є співвласниками на праві приватної власності житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, який розташований по АДРЕСА_3 (а.с.13-14).

Рішенням виконавчого комітету Радовельскої сільської ради Олевського району Житомирської області № 1 від 12 квітня 2016 року Про відміну рішень виконавчого комітету , вирішено відмінити наступні рішення :

- № 8 від 27.01.2010 року Про постановку на квартирний облік громадян, що потребують отримання житла , згідно якого сім'ю ОСОБА_2 поставлено в позачерговий квартирний облік;

- № 5 від 06.02.2013 року Про виділення житлового будинку для проживання , згідно якого сім'ї ОСОБА_2, надано житловий будинок в позачерговому порядку;

- № 3 від 28.01.2015 року Про передачу у приватну власність житлового будинку в АДРЕСА_4 (а.с. 9).

Як підставу відміни вищевказаних рішень виконавчий комітет Радовельської сільської ради Олевського району Житомирської області мотивував тим, що постановка на квартирний облік сім'ї ОСОБА_2, виділення житлового будинку та в подальшому надання дозволу про передачу у приватну власність будинку проведено з грубим порушенням житлового законодавства України (а.с. 9).

Відповідно статті 30 Закону України Про місцеве самоврядування до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить: облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням; надання відповідно до закону громадянам, які потребують соціального захисту, безоплатного житла або за доступну для них плату; здійснення контролю за станом квартирного обліку та додержанням житлового законодавства на підприємствах, в установах та організаціях, розташованих на відповідній території, незалежно від форм власності; видача ордерів на заселення жилої площі в будинках державних та комунальних організацій; здійснення заходів щодо ведення в установленому порядку єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

На підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення (частина 1 статті 46 ЖК Української РСР).

Пунктом 15 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської, ради вирішуються такі питання: скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятими у межах її повноважень.

Відповідно частини 9 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні що рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Системний аналіз наведених положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування.

Це узгоджується із правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному.

Зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону).

Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Відповідно частини 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина 2 статті 21 ЦК України).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що виконком Радовельської сільської ради Олевського району Житомирської області не вправі був скасовувати оскаржуване рішення, оскільки дане рішення було виконано, на підставі нього виникли певні правовідносини, пов'язані з реалізацією суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Посилання апелянта в своїй апеляційній скарзі висновки суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд визнає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування та ухвалення нового рішення не вбачається, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Радовельської сільської ради Олевського району Житомирської області відхилити.

Рішення Олевського районного суду Житомирської області від 28 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді: