Рішення

від 01.08.2017 по справі 904/6257/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.07.2017 Справа № 904/6257/17

За позовом Державного підприємства "Криворізький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Криворізька дорожньо-експлуатаційна дільниця" Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", сел. Лісопитомник Криворізького району Дніпропетровської області

про стягнення 14 733 грн. 80 коп.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. №1105/01-05 від 27.09.2016р.;

від ДП "Дніпропетровський облавтодор": ОСОБА_2, дов. № б/н від 30.11.2016р.;

від філії "Криворізька дорожньо-експлуатаційна дільниця": не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Криворізький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" заборгованість в розмірі 14 733 грн. 80 коп., з яких: 13 945 грн. 01 коп. - сума основного боргу, 105 грн. 45 коп. - 3% річних, 304 грн. 88 коп. - пеня, 378 грн. 47 коп. - інфляційні збитки, відповідно до листа від 20.10.2016р. №24 та гарантійного листа від 11.11.2016р. №61.

Позовні вимоги обґрунтовує усною домовленістю між сторонами на виконання позивачем за замовленням відповідача послуг з визначення якості асфальтобетонних сумішей, згідно відібраних зразків, складанням акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № Б10713 від 16.11.2016р. та порушенням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати наданих позивачем послуг.

В ході судового розгляду справи господарським судом встановлено, що згідно листа від 20.10.2016р. № 24 до позивача з пропозицією на замовлення послуг звернулась філія "Криворізька дорожньо-експлуатаційна дільниця" Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", тобто усна угода на надання спірних послуг була укладена між позивачем та вказаним відокремленим підрозділом ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Ухвалою господарського суду від 04.07.2017р. за ініціативою суду здійснено заміну неналежного відповідача на належного, а саме на Дочірнє підприємство "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Криворізька дорожньо-експлуатаційна дільниця" Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

12.07.2017р. на адресу господарського суду надійшла уточнена позовна заява ДП "Криворізький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації", в якій позивачем уточнено суб'єктний склад на боці відповідача, згідно ухвали господарського суду від 04.07.2017р.

Філія "Криворізька дорожньо-експлуатаційна дільниця" ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ"Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" явку представника у призначене судове засідання не забезпечила, про причини неявки суд не повідомила.

Представник ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", що з'явився в судове засідання 27.07.2017р., надав відзив на позовну заяву від 03.07.2017р. № 01-14/1072, в якому зазначив, що згідно даних бухгалтерського обліку по філії Криворізька ДЕД ДП Дніпропетровський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України станом на 01.06.2017р. обліковується заборгованість перед ДП Криворізький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації в сумі 14 733 грн. 80 коп., що підтверджується бухгалтерською довідкою філії Криворізька ДЕД ДП Дніпропетровський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України від 08.06.2017р. На даний час відповідач не провів розрахунок з позивачем. Зауважив, що дане порушення виникло у зв'язку із вкрай скрутним фінансовим становищем ДП Дніпропетровський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України та зазначив, що розрахунок із позивачем буде здійснено за наявності фінансових можливостей.

Господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника філії "Криворізька дорожньо-експлуатаційна дільниця" ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ"Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.10.2016р. філія Криворізька дорожньо-експлуатаціна дільниця Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (надалі - Філія) звернулася до ДП Криворізький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації із листом № 24 від 20.10.2016р., в якому зазначила, що в Філії Криворізька дорожньо-експлуатаціна дільниця проводиться ревізія фінансово-господарської діяльності Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області. В ході ревізії було отримано вимогу про забезпечення проведення лабораторного аналізу зразків асфальто-бетонних сумішей, які знаходяться в Філії і наявність яких була встановлена під час проведення інвентаризації. В зв'язку з вищевикладеним, просила визначити якість асфальтобетонних сумішей, згідно відібраних зразків, гарантуючи оплату наданих послуг. Вказаний лист отримано позивачем 20.10.2016р. вхідний № 6099/01-04, про що свідчить штемпель канцелярії позивача в правому нижньому куті вказаного листа (а.с. 22).

Як зазначає позивач, на виконання усної домовленості між сторонами, ним було виставлено до сплати філії рахунок № Б10713 від 24.10.2016р. про оплату послуг з випробування асфальто-бетонної суміші на суму 13 945 грн. 01 коп.

16.11.2016р. позивачем отримано гарантійного листа відповідача від 11.11.2016р. № 61, в якому Філія гарантувала проведення оплати в сумі 139 45 грн. 01 коп. за випробування асфальто-бетонної суміші згідо рах. № Б10713 від 24.10.2016р. протягом 3 місяців (а.с. 21).

Відповідно до підписаного сторонами та скріпленого їх печатками акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № Б10713 від 16.11.2016р. (а.с. 20) позивач надав, а Філія прийняла послуги з випробування асфальто-бетонної суміші на загальну суму 13 945 грн. 01 коп. Вказаний акт підписаний сторонами без зауважень, зазначено: Замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має .

Господарський суд зазначає, що акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № Б10713 від16.11.2016р. підписаний сторонами на виконання замовлення № Б10713 від 24.10.2016р. та умов усного договору № 6099/01-04 від 20.10.2016р.

Позивач стверджує, що відповідач у встановлений гарантійним листом № 61 від 11.11.2016р. строк за надані послуги з випробування асфальто-бетонної суміші не розрахувався, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 13 945 грн. 01 коп.

В порядку досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією № 7 від 20.02.2017р. (а.с. 23), в якій вимагав сплатити заборгованість. Однак, як стверджує позивач, вказана вимога залишена без відповіді та задоволення.

Позивач посилаючись на положення ч. 6 ст. 231, ст. 234 Господарського кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 304 грн. 88 коп. за період з 17.02.2017р. по 18.05.2017р.

Із посиланням на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача 3% річних в сумі 105 грн. 45 коп. за період з 17.02.2017р. по 18.05.2017р. та інфляційні втрати у розмірі 378 грн. 47 коп. за той же період.

Доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За умовами ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Частиною 2 ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За змістом ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Як встановлено судом, фактичні дії сторін свідчать про існування між сторонами договірних відносин, в результаті чого у відповідача виникли грошові зобов'язання -зобов'язання по сплаті наданих позивачем послуг з випробування асфальто-бетонної суміші на загальну суму 13 945 грн. 01 коп.

Матеріалами справи підтверджується наявність у діях сторін волевиявлення на встановлення правовідносин безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір.

Враховуючи вищевикладене, господарський дійшов висновку, що між сторонами укладено договір про надання послуг у спрощений порядок шляхом обміну листами.

За приписами ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст.. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом, строк виконання зобов'язань відповідачем з оплати наданих послуг, з урахуванням умов гарантійного листа відповідача від 11.11.2016р. № 61 є таким, що настав 17.02.2017р.

За змістом ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Згідно норм ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Чинним законодавством для спірного випадку не передбачено розмір штрафних санкцій, тому застосовуються санкції, передбачені договором.

Оскільки, як встановлено судом, виконання взаємних зобов'язань щодо надання послуг з випробування асфальто-бетонної суміші відповідно до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № Б10713 від 16.11.2016р. здійснювалось у спрощений порядок, та не на підставі договору про надання послуг, сторонами додатково не узгоджувалась відповідальність за порушення взятих на себе зобов'язань, нарахування пені є безпідставним, а позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.13р. № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши розрахунок 3% річних в сумі 105 грн. 45 коп., судом встановлено, що розрахунок виконано не вірно, а саме: позивачем визначено невірну початкову дату періоду нарахування. Так, позивач у розрахунку зазначає, що останній день оплати - 16.02.2017р., тобто прострочення виконання зобов'язання починається з 17.02.2017р. Проте, з урахуванням змісту гарантійного листа № 61 від 11.11.2016р. та дати акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № Б10713, що підписаний сторонами 16.11.2016р., перебіг строку на оплату наданих позивачем послуг починається з наступного дня, а саме з 17.11.2016р. Враховуючи викладене, відповідач повинен був сплатити за надані послуги у строк до 17.02.2017р. включно, отже прострочення виконання зобов'язання з оплати наданих послуг починається з наступного дня, а саме з 18.02.2017р.

Відповідно до здійсненого судом розрахунку, розмір 3% річних за період з 18.02.2017р. по 18.05.2017р. становить 103 грн. 15 коп. Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягає.

Перевіркою розрахунку інфляційних втрат судом порушень чинного законодавства не встановлено.

За нормами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору про надання послуг та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 13 945 грн. 01 коп. основного боргу, 103 грн. 15 коп. 3% річних, 378 грн. 47 коп. інфляційних втрат - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В решті позову слід відмовити.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (49000, м. Дніпро, вул. Леніна, буд. 24, ідентифікаційний код 31950828) в особі Філії Криворізька дорожньо-експлуатаціна дільниця Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (53003, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Лісопитомник, ідентифікаційний код ВП 26236028) на користь Державного підприємства "Криворізький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" (50005, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 23, ідентифікаційний код 02568093) 13 945 грн. 01 коп. (тринадцять тисяч дев'ятсот сорок п'ять грн.. 01 коп.) основного боргу, 103 грн. 15 коп. (сто три грн.. 15 коп.) 3% річних, 378 грн. 47 коп. (триста сімдесят вісім грн.. 47 коп.) інфляційних втрат, 1 566 грн. 64 коп. (одну тисячу п'ятсот шістдесят шість грн.. 64 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя І.А. Рудь

Повне рішення складено 01.08.2017