Ухвала

від 28.07.2017 по справі 910/11959/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА 28.07.2017Справа №  910/11959/17 Суддя Маринченко Я.В., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр реабілітації ветеранів Афганістану» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія 2012» про стягнення 231479,88 грн. та розірвання договору, без виклику представників сторін, ВСТАНОВИВ:                      У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Український центр реабілітації ветеранів Афганістану» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія 2012» про стягнення 231479,88 грн. та розірвання договору. Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.07.2017 порушено провадження у справі №910/11959/17, справу призначено до розгляду в судовому засіданні. 26.07.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю «Український центр реабілітації ветеранів Афганістану» через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належні ТОВ «Надія 2012» грошові кошти на р/р26006060429416 у ПАТ КБ «Приват Банк» на будь-яких інших виявлених рахунках в межах суми заявленого позову в розмірі 231479,88 грн. Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Згідно з ч.1 ст.67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві та забороною відповідачеві та іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмета спору. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у  відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до  забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Згідно з п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Зі змісту позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр реабілітації ветеранів Афганістану» вбачається, що вимогами позивача є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія 2012» грошових коштів в розмірі 153000 грн. в наслідок невиконання відповідачем укладеного між сторонами договору та нарахованих на вказану заборгованість штрафних санкцій, що в загальному розмірі становить 231479,88 грн. та розірвання укладеного між сторонами спірного договору. В той же час, у заяві про забезпечення позову позивачем не надано належних доказів на обґрунтування доцільності вжиття заходів забезпечення позову, а лише висловлене припущення щодо ймовірності виникнення обставин, які можуть призвести до невиконання у подальшому судового рішення у разі задоволення позову. Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу представників сторін на те, що вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду, а не його обов'язком. За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову. На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на заявника – Товариство з обмеженою відповідальністю «Український центр реабілітації ветеранів Афганістану». На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд - УХВАЛИВ: Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Український центр реабілітації ветеранів Афганістану»  в задоволенні заяви про забезпечення позову. Суддя                                                                                                   Я.В. Маринченко