Рішення

від 14.09.2017 по справі 910/11959/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2017Справа №910/11959/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Український центр реабілітації ветеранів Афганістану

до Товариства з обмеженою відповідальністю Надія 2012

про розірвання договору та стягнення 231479,88 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Мальована В.А. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Український центр реабілітації ветеранів Афганістану звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Надія 2012 про стягнення 231479,88 грн. у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань з надання послуг за Договором на проведення рекламних кампаній №2 від 03.01.2017 та розірвання вказаного договору.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивачем, у відповідності до умов укладеного між сторонами договору здійснено попередню оплату на загальну суму 153000 грн., проте відповідач в свою чергу, не виконав взяті на себе зобов'язання та не надав позивачеві обумовлені договором послуги у встановлені строки. Внаслідок чого позивач просить стягнути з відповідача передоплату в розмірі 153000 грн.

Крім того, на вказану заборгованість, у зв'язку із порушенням відповідачем обумовлених договором строків надання послуг, позивачем на підставі ст.625 ЦК України та п.7.1.2 Договору нараховано 3% річних в розмірі 2163 грн., інфляційні втрати в сумі 12160,45 грн., пеню в розмірі 19156,43 та штраф в розмірі 45000 грн., які позивач просить стягнути.

Разом з тим, у зв'язку із ненаданням відповідачем у встановлені договором строки послуг, позивач просить суд на підставі ст.651 ЦК України розірвати укладений між сторонами Договір на проведення рекламних кампаній №2 від 03.01.2017.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Відповідач уповноваженого представника у судове засідання не направив, відзиву на позовну заяву не подав, хоча про час і місце проведення судового засідання був повідомлений у встановленому законом порядку.

Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Враховуючи вищевикладене, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Надія 2012 (виконавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Український центр реабілітації ветеранів Афганістану (замовник, позивач) укладено Договір №2 на проведення рекламних кампаній, відповідно до умов якого, виконавець зобов'язується власними силами та/або з залученням субпідрядників протягом строку дії договору професійно і якісно проводити рекламну кампанію в інтересах замовника та/або клієнтів-рекламодавців замовника на території України на поверхнях спеціальних конструкцій, що узгоджуються сторонами у додатку до договору, а замовник зобов'язується вчасно й у повному обсязі оплачувати роботи та послуги виконавця відповідно до умов договору (п.2.1 Договору).

Відповідно до п.4.1.1 Договору, вартість рекламної кампанії залежить від кількості зарезервованих поверхонь спеціальних конструкцій, строку рекламної кампанії або дати ротації реклами. У разі зміни кількості зарезервованих поверхонь, строку рекламної кампанії, тарифів виконавця відповідно змінюється вартість рекламної кампанії шляхом внесення змін у додаток до договору.

Вартість одного дня рекламної кампанії на одній зарезервованій поверхні спеціальної конструкції визначається шляхом ділення місячної вартості рекламної кампанії на однієї поверхні зазначено у додатку до договору на 30 (тридцять) календарних днів (п.4.1.2 Договору).

Пунктом 4.1.4 Договору визначено, що вартість рекламної кампанії з урахуванням ПДВ визначається сторонами в додатку до договору в національній валюті України.

Згідно з п.4.2.1 Договору, оплата вартості рекламної кампанії здійснюється замовником в повному обсязі не пізніше ніж за 2 (два) банківських дні до дати початку рекламної кампанії (якщо інший строк оплати не буде узгоджено сторонами у додатку до договору).

У відповідності до п.6.3.4 Договору, договір може бути розірвано в цілому або в частині кожної зарезервованої поверхні спеціальної конструкції, за рішенням господарського суду за наявністю спору щодо невиконання або неналежного виконання сторонами договірних обов'язків.

Відповідно до п.7.1.2 Договору, у випадку порушення виконавцем (з його вини) початку рекламної кампанії на зарезервованих поверхнях спеціальних конструкцій та інших договірних зобов'язань під час проведення рекламної кампанії (без наявності зазначених у договорі на те обставин або без узгодження з замовником), замовник вправі стягнути з виконавця штрафну неустойку у розмірі 50 відсотків від денної договірної вартості рекламної кампанії на поверхні щодо якої допущено порушення, помножений на кількість таких поверхонь і кількість днів прострочення виконання зобов'язання, але не більше місячної вартості рекламної кампанії на такій поверхні, якщо сторони не домовилися про інше.

За умовами п.6.1 Договору, договір набирає чинності з моменту його укладення сторонами і діє до 28 лютого 2017 року включно.

Додатком №1 від 03.01.2017 до Договору сторони погодили, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню послуг по виготовленню та розміщенню рекламного матеріалу на території України на поверхнях спеціальних конструкцій розміром 6х3 м з 03.01.2017 по 28.02.2017 (п.1.1 Додатку №1).

Відповідно до п.2.1 Додатку №1, виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи/надати послуги з виготовлення рекламного матеріалу на вініловій основі у кількості 9 шт., вартість за одну одиницю в розмірі 4000 грн. та загальною вартістю 36000 грн.; розміщення рекламного матеріалу у кількості 9 шт., вартість за одну одиницю 3000 грн. та загальною вартістю 27000 грн.

Вказаним пунктом додатку сторони погодили, що термін розміщення рекламного матеріалу складає 2 місяці, вартістю за одну одиницю 5000 грн./міс. та загальною вартістю 90000 грн.

Пунктом 3 Додатку №1 визначено, що загальна вартість послуг за цим договором становить 153000 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, на виконання умов зазначеного договору здійснив попередню оплату на рахунок відповідача на загальну суму 153000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №2684 від 26.01.2017.

Проте відповідач, в свою чергу, зобов'язань з надання позивачеві послуг в строки та в обсягах обумовлених укладеним між сторонами договором не виконав,

Позивач звертався до відповідача з претензіями №51 від 07.06.2017 та №79 від 04.08.2017 в яких повідомив відповідача, що у зв'язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, у позивача відсутні наміри продовжувати подальшу співпрацю та просив повернути суму перерахованої попередньої оплати за договором та сплатити штраф на підставі п.7.1.2 Договору. Докази направлення вказаних претензій наявні в матеріалах справи, проте відповідач залишив зазначені претензії без відповіді та задоволення.

За приписами ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч.1 ст.609 Цивільного кодексу України, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт порушення відповідачем умов договору в частині своєчасного та повного надання позивачеві послуг належним чином підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований.

За таких обставин, суд приходить до висновку, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення попередньої оплати в розмірі 153000 грн.

Щодо заявлених позивачем вимог в частині стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 2163 грн. та інфляційних втрат в сумі 12160,45 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

За частиною 1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В той же час, відповідно до п.5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Відтак, положеннями норм чинного законодавства не передбачено обов'язку боржника щодо сплати на користь стягувача трьох відсотків річних та інфляційних втрат, нарахованих на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, у зв'язку зі стягненням з боржника суми попередньої оплати за договором.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення заявлений позовних вимог в частині стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Крім того, стосовно заявлених позивачем вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 19156,43 грн. та штрафу в сумі 45000 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.7.1.2 Договору, у випадку порушення виконавцем (з його вини) початку рекламної кампанії на зарезервованих поверхнях спеціальних конструкцій та інших договірних зобов'язань під час проведення рекламної кампанії (без наявності зазначених у договорі на те обставин або без узгодження з замовником), замовник вправі стягнути з виконавця штрафну неустойку у розмірі 50 відсотків від денної договірної вартості рекламної кампанії на поверхні щодо якої допущено порушення, помножений на кількість таких поверхонь і кількість днів прострочення виконання зобов'язання, але не більше місячної вартості рекламної кампанії на такій поверхні, якщо сторони не домовилися про інше.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, судом встановлено, що вказане нарахування проведене позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору, а відтак з відповідача підлягає стягненню штраф в розмірі 45000 грн.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 19156,43 грн. суд зазначає, що проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, судом встановлено, що сторонами не передбачено в договорі такої міри відповідальності, як стягнення пені за порушення виконавцем строків виконання своїх зобов'язань, а відтак в цій частині заявлених позовних вимог слід відмовити.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Разом з тим, щодо заявлених позивачем вимог про розірвання Договору №2 на проведення рекламних кампаній від 03.01.2017 суд зазначає наступне.

В силу положень ст.193 Господарського кодексу України, ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.651 Цивільного кодексу України та ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання договорів в односторонньому порядку не допускається. Договір може бути змінено або розірвано: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін; у разі односторонньої відмови від договору, якщо право на таку вимогу встановлено договором.

Положеннями статті 651 Цивільного кодексу України визначені підстави зміни або розірвання договору, зокрема, у частині 2 вказаної статті зазначено, що Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Пунктом 6.3.4 Договору №2 від 03.01.2017 визначено, що договір може бути розірвано в цілому або в частині кожної зарезервованої поверхні спеціальної конструкції, за рішенням господарського суду за наявністю спору щодо невиконання або неналежного виконання сторонами договірних обов'язків.

Враховуючи вищевикладене, оскільки судом встановлено факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором у встановлені строки, що фактично позбавило позивача того, на що останній розраховував при укладанні спірного договору, суд дійшов висновку про те, що даний Договір підлягає розірванню.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин, зокрема доказів щодо надання послуг у повному обсязі або повернення грошових коштів, сплачених позивачем в якості попередньої оплати за договором.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Розірвати Договір №2 на проведення рекламної кампанії від 03.01.207, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Надія 2012 (01042, м. Київ, вул. Академіка Філатова, буд. 1/22, кімн. 101; ідентифікаційний код 37883684) та Товариством з обмеженою відповідальністю Український центр реабілітації ветеранів Афганістану (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 21, кв. 32; ідентифікаційний код 32852274).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Надія 2012 (01042, м. Київ, вул. Академіка Філатова, буд. 1/22, кімн. 101; ідентифікаційний код 37883684) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Український центр реабілітації ветеранів Афганістану (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 21, кв. 32; ідентифікаційний код 32852274) попередню оплату в розмірі 153000 (сто п'ятдесят три тисячi) грн., штраф в сумі 45000 (сорок п'ять тисяч) грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 4570 (чотири тисячi п'ятсот сімдесят) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 19.09.2017

Суддя Я.В. Маринченко