Рішення

від 24.07.2017 по справі 911/1597/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2017 р. Справа № 911/1597/17

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВІНС ТЕК-УКРАЇНА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО»

про стягнення 105971,70 грн.

секретар судового засідання (ст. секретар): Діхтярук Є.А.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 21.04.2017 р.);

від відповідача: не з'явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВІНС ТЕК-УКРАЇНА» (далі - ТОВ «ТВІНС ТЕК-УКРАЇНА» , позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО» (далі - ТОВ «ФРАМ КО» , відповідач) про стягнення 105971,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення повного та своєчасного розрахунку з позивачем за поставлений товар відповідно до договору поставки № 1/2016 від 12.02.2016 р., у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 105971,70 грн. основного боргу, а також судовий збір.

Розгляд справи відкладався.

15.06.2017 р. до господарського суду Київської області від відповідача було подано відзив на позов б/н від 15.06.2017 р. (вх. № 12259/17 від 15.06.2017 р.), за змістом якого відповідач вважає позовні вимоги ТОВ «ТВІНС ТЕК-УКРАЇНА» необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на те, що позивачем не додано до позову заявок на замовлення товару, хоча кожна видаткова накладна містить посилання на замовлення покупця, що, на думку відповідача, унеможливлює встановити, чи дійсно обсяги поставок, ціна товару, а також строки поставки товару, за який позивач просить стягнути оплату, відповідають замовленням відповідача. Відповідач також звертає увагу суду, що позивачем не додано доказів, які підтверджують реалізацію товару та його залишки, а відсутність таких доказів позбавляє можливості визначити строк оплати кожної партії поставленого товару, передбачений пунктом 4.2 договору.

Крім того, відповідач зазначає, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні, як первинні документи, не можуть підтверджувати заявлені позовні вимоги, оскільки оформлення видаткових накладних відбулося, на думку відповідача, з порушенням встановленої законом процедури.

Враховуючи викладене, ТОВ ФРАМ КО вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності у відповідача простроченої заборгованості за договором, у зв'язку з чим відповідач просить відмовити ТОВ «ТВІНС ТЕК-УКРАЇНА» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

19.07.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача було подано лист б/н, б/д (вх. № 14480/17 від 19.07.2017 р.) з документами для долучення до матеріалів справи.

19.07.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача було подано пояснення б/н, б/д (вх. № 14481/17 від 19.07.2017 р.), за змістом яких позивач вважає доводи відповідача, викладені у відзиві, необґрунтованими та безпідставними, оскільки всі видаткові накладні, за якими у відповідача виникли зобов'язання з оплати товару, оформлені відповідно до всіх вимог законодавства та засвідчують факт здійснення господарської операції та виникнення договірних відносин між сторонами. Таким чином, на думку позивача, у відповідача виник обов'язок з проведення розрахунку за відпущений позивачем товар, а відсутність довіреностей, на яку вказує відповідач, за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.

З приводу посилання відповідача на відсутність у видаткових накладних інформації про посаду відповідальної особи, що здійснила приймання ТМЦ, позивач вважає, що зазначення у видаткових накладних інформації щодо представників ТОВ ФРАМ КО , на яких видано довіреності, що додані до матеріалів справи, дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції від відповідача, у розумінні ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88. Крім того, позивач вказує на те, що з приписів ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" випливає, що засвідчення печаткою видаткової накладної не є обов'язковим.

Також позивач звертає увагу суду на необґрунтованість твердження відповідача, що у видаткових накладних відсутні посилання на договір поставки, оскільки вказані посилання на договір є у кожній накладній.

Щодо доводів відповідача, що до позовної заяви не додано доказів, що підтверджують реалізацію товару та його залишків, що, на думку відповідача, не дає можливості визначити строк оплати кожної партії поставленого товару, ТОВ ТВІНС ТЕК-УКРАЇНА зазначає, що з 25.10.2016 р. ТОВ ФРАМ КО жодного разу не надало позивачу звіт про кількість та вартість проданого за звітний місяць товару. Таким чином, у ТОВ ФРАМ КО виникає зобов'язання по оплаті видаткових накладних не пізніше 90 календарних днів з моменту відвантаження товару, як це передбачено пунктом п. 4.2 договору. При цьому дата відвантаження товару чітко вказана у кожній накладній.

З приводу посилань відповідача, що до позовної заяви не додані заявки на замовлення товару, позивач вважає, що дані заперечення не можуть бути застосовані, оскільки наявність письмових заявок покупця на товар є необхідною лише у випадку, коли ця умова чітко передбачена договором поставки. Водночас, позивач наголошує на тому, що відповідно до умов договору № 1/2016 від 12.02.2016 р., укладеного між сторонами, асортимент, кількість, ціна на кожну партію товару зазначаються в товарних накладних.

24.07.2017 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 21.07.2017 р. (вх. № 14646/17 від 24.07.2017 р.) про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що представник відповідача, який здійснює представництво ТОВ ФРАМ КО у даній справі, не зможе з'явитися у судове засідання 24.07.2017 р., оскільки братиме участь у судовому засіданні у господарському суді Львівської області. Поряд з цим, відповідачем заявлено клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

У судовому засіданні 24.07.2017 р. представник позивача проти задоволення клопотання про відкладення заперечувала, зазначаючи про відсутність, на думку представника позивача, перешкод щодо вирішення спору у двомісячний строк, встановлений ст. 69 ГПК України.

Слід зазначити, що згідно з приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Судом встановлено, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для вирішення спору у даному судовому засіданні.

Окрім того, судом враховано обмеження встановленими Господарським процесуальним кодексом України процесуальними строками терміну розгляду справи та приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, а обов'язок здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. При цьому розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи та предмет спору.

Поряд з цим, стаття 28 ГПК України встановлює, що справу від імені підприємства можуть вести керівники підприємств та організацій, а також інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства.

Судом встановлено, що до клопотання про відкладення розгляду справи відповідачем не подано доказів того, що ТОВ ФРАМ КО має єдиного можливого представника підприємства, за відсутності якого справа не може бути розглянута.

З урахуванням викладеного, підстави для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи є відсутніми.

24.07.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача було подано клопотання б/н від 24.07.2017 р. (вх. № 14685/17 від 24.07.2017 р.) про долучення документів до матеріалів справи, а саме - роздруківки з листування електронною поштою між позивачем та компанією Нова Пошта щодо надання експрес-накладних та електронні накладні компанії Нова Пошта , що підтверджують факт відправки товарів відповідачу та факт отримання товарів відповідачем.

У судовому засіданні 15.06.2017 р. представник позивача підтримувала позовні вимоги; представник відповідача проти позову заперечувала.

У судовому засіданні 24.07.2017 р. представник позивача позовні вимоги та подані письмові пояснення щодо заперечень відповідача підтримувала; представник відповідача у судове засідання не з'явився.

У судовому засіданні 24.07.2017 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

12.02.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ТВІНС ТЕК-УКРАЇНА (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ФРАМ КО (покупець) було укладено договір поставки № 1/2016, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язаний поставити, а покупець - прийняти і сплатити парфумерно-косметичні товари, асортимент, кількість і ціна яких, зазначаються в товарних накладних на кожну партію товару. Дані товарні накладні є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що поставка товару здійснюється партіями на підставі замовлення покупця і за умови наявності відповідного товару на складі постачальника. Замовлення покупця повинне містити асортимент і кількість товару, а також спосіб поставки товару відповідно до пункту 3.1 даного договору (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору, покупець оплачує товар за ціною, вказаною в накладних на товар.

Згідно з п. 4.2 договору розрахунки за поставлений товар між сторонами провадяться шляхом перерахування безготівкових грошових коштів з розрахункового рахунку покупця на розрахунковий рахунок постачальника. Після закінчення кожного місяця роботи, до 10 (десятого) числа місяця наступного за звітним, покупець надає постачальнику звіт про кількість та вартість проданого за звітній місяць товару і в термін, не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту закінчення кожного звітного місяця, оплачує проданий за звітній місяць товар. При цьому, у кожному разі, накладні оплачуються покупцем не пізніше 90 (дев'яносто) календарних днів з моменту відвантаження товару. Покупець зобов'язується надавати можливість постачальнику перевіряти залишки товару поставленого покупцю.

Як слідує з матеріалів справи, на підставі електронних замовлень відповідача № ФП0058250-1 від 13.12.2016 р., № ФП0058249-1 від 13.12.2016 р., № ФП0058997-1 від 20.12.2016 р., № ФП005 8996-1 від 20.12.2016 р., № ФП0059543-1 від 27.12.2016 р., № ФП0059544-1 від 27.12.2016 р., № ФП0060454-1 від 10.01.2017 р., № ФП0060455-1 від 10.01.2017 р., № ФП0061358-1 від 17.01.2017 р., № ФП0061355-1 від 17.01.2017 р., № ФП0061357-1 від 17.01.2017 р., № ФП0062284-1 від 26.01.2017 р., № ФП0062283-1 від 26.01.2017 р., № ФП0062531-1 від 31.01.2017 р., № ФП0062532-1 від 31.01.2017р., № ФП0063766-1 від 14.02.2017 р., № ФП0063769-1 від 14.02.2017 р. (скріншоти електронних заявок долучені до матеріалів справи), та на виконання умов договору № 1/2016 від 12.02.2016 р. ТОВ «ТВІНС ТЕК-УКРАЇНА» за період з 25.10.2016 р. по 15.02.2017 р. здійснило постачання ТОВ ФРАМ КО парфумерно-косметичних товарів на загальну суму 149786,70 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 0385 від 25.10.2016 р. на суму 10124,16 грн., № 0399 від 02.11.2016 р. на суму 10179,36 грн., № 0410 від 09.11.2016 р. на суму 4209,12 грн., № 0411 від 10.11.2016 р. на суму 5929,44 грн., № 0439 від 02.12.2016 р. на суму 7005,12 грн., № 0440 від 05.12.2016 р. на суму 4118,88 грн., № 0450 від 14.12.2016 р. на суму 3970,56 грн., № 0451 від 14.12.2016 р. на суму 4814,88 грн., № 0462 від 21.12.2016 р. на суму 4085,90 грн., № 0465 від 22.12.2016 р. на суму 5971,49 грн., № 0467 від 27.12.2016 р. на суму 5427,17 грн., № 0469 від 27.12.2016 р. на суму 4047,98 грн., № НОМЕР_1 від 10.01.2017 р. на суму 3570,72 грн., № НОМЕР_2 від 11.01.2017 р. на суму 5832,77 грн., № НОМЕР_3 від 18.01.2017 р. на суму 5765,09 грн., № НОМЕР_4 від 18.01.2017 р. на суму 7280,93 грн., № НОМЕР_5 від 18.01.2017 р. на суму 3982,70 грн., № НОМЕР_6 від 27.01.2017 р. на суму 9505,11 грн., № НОМЕР_7 від 27.01.2017 р. на суму 7095,99 грн., № НОМЕР_8 від 31.01.2017 р. на суму 4961,90 грн., № НОМЕР_9 від 31.01.2017 р. на суму 6571,49 грн., № НОМЕР_10 від 03.02.2017 р. на суму 6856,56 грн., № НОМЕР_11 від 03.02.2017 р. на суму 4552,56 грн., № НОМЕР_12 від 14.02.2017 р. на суму 8223,65 грн., № НОМЕР_13 від 15.02.2017 р. на суму 5703,17 грн. (копії долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом).

Факт постачання відповідачу товару підтверджується також товарно-транспортними накладними № 392 від 13.12.2016 р., № 393 від 14.12.2016 р., № 404 від 21.12.2016 р., № 407 від 22.12.2016 р., № 409 від 22.12.2016 р., № 411 від 27.12.2016 р., № 9 від 10.01.2017 р., № 17 від 11.01.2017 р., № 23 від 18.01.2017 р., № 24 від 18.01.2017 р., № 35 від 27.01.2017 р., № 36 від 27.01.2017 р., № 41 від 31.01.2017 р., № 44 від 31.01.2017 р., № 49 від 03.02.2017 р., № 51 від 03.02.2017 р., № 65 від 14.02.2017 р., № 68 від 15.02.2017 р. (копії долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом).

Також матеріали справи містять і ряд довіреностей, виданих ТОВ ФРАМ КО на своїх представників - приймальник товару ОСОБА_2, фармацевт ОСОБА_3, заступник завідуючого складом ОСОБА_4, приймальний товару ОСОБА_5, на отримання матеріальних цінностей від ТОВ ТВІНС ТЕК-УКРАЇНА , зокрема: довіреність № 6664К від 14.12.2016 р., № 3203Д від 16.12.2016 р., №6804К від 21.12.2016 р., № 3283Д від 05.01.2017 р., № 3283Д від 05.01.2017 р., № 6936К від 27.12.2016 р., № 14Д від 12.01.2017 р., № 90К від 11.01.2017 р., № 227К від 18.01.2017 р., № 54Д від 18.01.2017 р., № 419К від 27.01.2017 р., № 98Д від 31.01.2017 р., № 208Д від 01.02.2017 р., № 505 К від 31.01.2017 р., № 576К від 03.02.2017 р., № 233Д від 07.02.2017 р., № 265Д від 15.02.2017 р., № 777К від 15.02.2017 р. (копії долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом).

Як зазначає позивач, ТОВ «ФРАМ КО» частково розрахувалось за отриманий товар, що підтверджується випискою по рахунку позивача за 01.03.2017 р., з якої вбачається, що відповідачем було здійснено часткову оплату поставленого позивачем товару у сумі 43815,00 грн. Здійснена відповідачем оплата була зарахована позивачем у погашення заборгованості за видатковими накладними № 0385 від 25.10.2016 р. на суму 10124,16 грн., № 0399 від 02.11.2016 р. на суму 10179,36 грн., № 0410 від 09.11.2016 р. на суму 4209,12 грн., № 0411 від 10.11.2016 р. на суму 5929,44 грн., № 0439 від 02.12.2016 р. на суму 7005,12 грн., № 0440 від 05.12.2016 р. на суму 4118,88 грн., а залишок часткової оплати у розмірі 2248,92 грн. позивачем було зараховано в часткове погашення суми заборгованості за видатковою накладною № 0450 від 14.12.2016 р. на суму 3970,56 грн., залишок заборгованості за якою з урахуванням часткової оплати становить 1721,64 грн.

Таким чином, сума боргу відповідача перед позивачем, з урахуванням здійсненої позивачем часткової оплати у сумі 43815,00 грн., становить 105971,70 грн. (149786,70 грн. (загальна сума, на яку було поставлено товар) - 43815,00 грн. (сума часткового погашення заборгованості).

Водночас, сторонами був складений акт звіряння взаємних розрахунків за 2016 рік за договором № 1/2016 від 12.02.2016 р., підписаний обома сторонами, згідно якого заборгованість покупця перед постачальником станом на 31.12.2016 р. становила 108812,54 грн., а також акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2017 р. по 15.03.2017 р. з якого вбачається, що заборгованість покупця перед постачальником станом на 15.03.2017 р. складає 156455,11 грн. (копії долучено до матеріалів справи, оригінал оглянуто судом).

Позивач звертався до відповідача з претензією б/н від 15.05.2017 р. щодо термінового погашення заборгованості за поставлений товар за договором № 1/2016 від 12.02.2016 р., заборгованість за яким станом на 15.05.2017 р. складала 105971,70 грн.

Відповідь на претензію отримано не було, заборгованість за отриманий товар відповідно до договору № 1/2016 від 12.02.2016 р. у розмірі 105971,70 грн. не сплачено, у зв'язку з чим ТОВ ТВІНС ТЕК-УКРАЇНА і звернулось з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається, зокрема, на те, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні оформлені з порушенням встановленої законом процедури, оскільки у видаткових накладних, за яким позивач заявляє свої вимоги, відсутні посилання на реквізити довіреності, що унеможливлює визначити повноваження посадової особи на отримання ТМЦ. При цьому відповідач зазначає, що позивачем до матеріалів справи не надано довіреність на отримання ТМЦ за видатковою накладною № НОМЕР_5 від 18.01.2017 р.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Слід зазначити, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 2.4 Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Згідно з абз. 1 п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, зокрема, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

У відповідності з п. 2.15 Положення первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.

З огляду на викладене зазначені вище посилання відповідача не беруться до уваги судом, оскільки за своїм призначенням довіреність не відповідає ознакам первинного документа, встановленим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , так як довіреність не підтверджує факт господарської операції, а є документом, що фіксує рішення уповноваженої особи підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства ТМЦ.

При цьому слід зазначити, що до матеріалів справи додано довіреності, видані уповноваженим особам ТОВ ФРАМ КО на отримання товару, які містять відомості про уповноваження фізичних осіб одержати для підприємства позивача цінності за зазначеною у виданій довіреності накладною та зразки підпису осіб, що одержали довіреність.

Посилання ТОВ ФРАМ КО на неналежне оформлення спірних видаткових накладних, зокрема, в частині відсутності відтиску мокрої печатки підприємства, відсутність у видаткових накладних інформації про посаду та повноваження, а також ПІБ відповідальної особи, що здійснила прийом ТМЦ, також не приймаються судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляються з огляду на наступне.

Як зазначено у ч. 4 п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар і строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011 р. у справі № 9/252-10).

При цьому слід зазначити, що вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо правильності оформлення первинних документів передбачають наявність в документах такого реквізиту, як «інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції» лише альтернативно такому обов'язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 19.04.2016 р. у справі № 21-4985а15.

Як зазначалося вище, видані відповідачем довіреності містять відомості про уповноваження конкретної фізичної особи, із зазначенням її ПІБ, а також зразок підпису особи, що одержала довіреність на отримання цінностей за накладною, визначеною в довіреності.

Таким чином, інформація зазначена в довіреностях, ТТН та видаткових накладних дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій за всіма спірними поставками.

Щодо відсутності на видаткових накладних мокрої печатки відповідача, то як зазначалося вище, згідно з п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, документ має бути підписаний особисто та може бути скріплений печаткою.

Крім того, відповідно до пункту 64 Постанови Кабінету Міністрів України № 1893 від 27.11.1998 р. «Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію» , яка є обов'язковою для усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство. Згідно пункту 65 вказаної постанови, особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Виходячи з вищезазначеного, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

Таким чином, відтиск штампів підприємства, наявний, зокрема, на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (у даному випадку - прийнятті товару).

При цьому, відповідач, як суб'єкт підприємницької діяльності, несе повну відповідальність за законність використання його печатки та штампів, у тому числі - за засвідчення видаткових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату штампів ТОВ ФРАМ КО , їх підробку чи інше незаконне їх використання третіми особами всупереч волі товариства.

Натомість, судом встановлено, що на всіх спірних видаткових накладних в графі одержувача проставлено штемпель ТОВ ФРАМ КО з ідентифікаційним кодом відповідача.

Окрім того, твердження відповідача, що у видаткових накладних відсутні посилання на договір поставки, не знаходять свого підтвердження, оскільки з вказаних вище видаткових накладних вбачається, що посилання на договір є у кожній накладній в графі Одержувач .

Стосовно доводів відповідача, що до позовної заяви не додано доказів, що підтверджують реалізацію товару та його залишків, що не дає можливості визначити строк оплати кожної партії поставленого товару, слід зазначити таке.

Як зазначалося вище, пунктом 6.3 договору поставки передбачено, що розрахунки за поставлений товар між сторонами проводяться шляхом перерахування безготівкових грошових коштів з розрахункового рахунку покупця на розрахунковий рахунок постачальника. Після закінчення кожного місяця роботи, до 10 (десятого) числа місяця наступного за звітним, покупець надає постачальнику звіт про кількість та вартість проданого за звітній місяць товару і в термін, не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту закінчення кожного звітного місяця, оплачує проданий за звітній місяць товар. При цьому, у кожному разі, накладні оплачуються покупцем не пізніше 90 (дев'яносто) календарних днів з моменту відвантаження товару. Покупець зобов'язується надавати можливість постачальнику перевіряти залишки товару поставленого покупцю.

Як зазначає позивач, з 25.10.2016 р. ТОВ ФРАМ КО жодного разу не надало позивачу звіт про кількість та вартість проданого за звітній місяць товару.

Отже, оскільки матеріали справи не містять підтвердження надання відповідачем позивачу звітів про кількість та вартість проданого за звітний місяць товару, то у ТОВ ФРАМ КО виникає зобов'язання по оплаті видаткових накладних не пізніше 90 календарних днів з моменту відвантаження товару, як це передбачено пунктом п. 4.2 договору. При цьому дата відвантаження товару вказана у кожній накладній.

Підсумовуючи наведене, судом було встановлено, що наявними у справі матеріалами, зокрема, копіями видаткових накладних, які підписані в двосторонньому порядку, скріплені печаткою позивача та штампом відповідача (оригінали яких оглядалися судом), підтверджується поставка товару, факт якої відповідач не спростовує, а недоліки в оформленні видаткових накладних, про які зазначає відповідач, не спростовують факт поставки товару та не є підставою для не здійснення відповідачем розрахунку за поставлений товар.

При цьому судом враховано, що відповідач до позивача з приводу неналежного оформлення накладних не звертався та від отриманого за вказаними накладними товару не відмовлявся. Крім того, відповідачем було частково оплачено суму товару за договором. Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань з оплати поставленого позивачем товару судом встановлений та відповідачем не спростований.

Доказів погашення відповідачем заборгованості на момент вирішення спору у даній справі до її матеріалів не надано.

З огляду на викладене вище, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 1/2016 від 12.02.2016 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 105971,70 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ТВІНС ТЕК-УКРАЇНА .

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, буд. 114, код 39443405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТВІНС ТЕК-УКРАЇНА (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 30, код 37033094) 105971 (сто п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят одну) грн. 70 коп. основного боргу, 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 31.07.2017 р.

Суддя В.М. Бабкіна