Рішення

від 27.07.2017 по справі 910/5872/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2017Справа №910/5872/17

За позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тат-Арт"

від третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Департаменту комунальної власності міста Києва

про стягнення 135 453,23 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін:

від позивача Гайдай Т.В. за дов.

від відповідача не з'явився

від третьої особи Костюк О.М. за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тат-Арт" про стягнення 145 453,23 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 23.05.2017 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено розгляд справи до 13.06.2017.

Представник позивача до початку судового засідання 13.06.2017 подав через загальний відділ діловодства суду заяву про зменшення позовних вимог, в кий було визначено нову ціну позову, в сумі 135 453,23 грн., з яких: 122 577,36 грн. основного боргу, 1 449,58 грн. 3% річних, 11 426,30 грн. пені.

Заява позивача про зменшення позовних вимог відповідає вимогам ст. 22 ГПК України та приймається судом до розгляду.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.06.2017 заявив усне клопотання про залучення до участі у справі Департаменту комунальної власності міста Києва (01001, м. Київ-1, вул. Хрещатик,10) в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Клопотання відповідача про залучення третьої особи є обґрунтованим в силу вимог ст. 27 ГПК України та задовольняється судом.

Відповідно до статті 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 13.06.2017 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено розгляд справи до 18.07.2017, у зв'язку з залученням до участі у справі третьої особи.

В судовому засіданні 18.07.2017 відповідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України суд оголосив перерву до 27.07.2017.

Представник позивача в судовому засіданні 27.07.2017 підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав усні пояснення по суту спору.

Представник третьої особи надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання 27.07.2017 не з'явився, проте був повідомлений належним чином про час, дату та місце судового засідання.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення сторін про час і місце судового засідання та про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

У судовому засіданні 27.07.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.05.2012 між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (далі - підприємство, позивач), Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Тат-Арт (далі - орендар, відповідач) було укладено договір про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду №310 (далі - договір).

Відповідно до п.1.1 договору, орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 19.04.2012 №116 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину переходу), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП ПІ Укрметротунельпроект , тимчасовими огороджуючи ними конструкціями (кіосками) орендаря: далі - об'єкт оренди, що знаходиться за адресою: станція метро Мінська (вестибюль №1), Б/Н, для торгівлі не продовольчими товарами.

Згідно з п. 1.2. договору, цей договір визначає взаємовідносини сторін щодо строкового, платного користування орендарем об'єктом оренди.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що об'єктом оренди є: частина переходу, визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП ПІ Укрметротунельпроект , тимчасовими огороджуючи ними конструкціями (кіосками) орендаря), загальною площею 12,0 кв. м та визначена в викопіюванні з схеми тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину цього договору.

Відповідно до п. 2.2. договору, вартість об'єкта оренди згідно із затвердженим орендодавцем висновком про вартість майна станом на 31.12.2011 становить 231 770,00 грн.

Відповідно до п.2.4 договору, об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства "Київський метрополітен".

У зв'язку з тим, що відповідач не виконав зобов'язання, щодо орендної плати з травня 2015 року по листопад 2016 року відповідно до договору про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду №310 від 07.05.2012, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Тат-Арт , з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог 122 577,36 грн. основного боргу, 1 449,58 грн. 3% річних, 11 426,30 грн. пені.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що договір про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду №310 від 07.05.2012 за своєю природою є договором найму.

Частиною 1 статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Відповідно до п.4.1 договору, орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди.

07.05.2012 між сторонами договору підписано акт приймання-передачі майна в оренду.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Частина 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 01.04.2012 до 29.03.2015.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує підприємству орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.09.2011 №34/6250 та на дату підписання договору становить без ПДВ: 290,29 грн. за 1 кв. м орендованої площі, що в цілому складає 3 483,50 грн.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць, опублікованому у поточному місяці (п.3.2 договору).

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що однією із істотних умов договору оренди та основним обов'язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця. (п.3.6 договору).

Частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до п.4.2 договору орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Пунктом 2 статті 26 та п.1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.

Судом встановлено, що даний договір було укладено відповідно до вимог законодавства. Підписавши договір, позивач тим самим виявив свою згоду на вступ у договірні відносини, які передбачають виникнення взаємних прав та обов'язків договірних відносинах та сторони погодилися з умовами договору щодо порядку нарахування та оплати орендної плати.

Однак, відповідач з травня 2015 року по листопад 2016 року не сплачував орендну плату внаслідок чого виникла заборгованість по орендній платі за договором.

Відповідно до п.3.5 договору, орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського віддання чи оперативного управління (благо утримувача) ( надалі - підприємство), а саме Комунальне підприємство Київський метрополітен , яке знаходиться за адресою: 03055, м. Київ, проспект Перемоги, 35 п. 26000321548 в ПАТ Фортуна-банк , МФО 300904, ЄДРПОУ 03328913, св. №10033253, ІПН 03328912658, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за період з травня 2015 року по листопад 2016 року за договором у відповідача перед позивачем в сумі 122 577,36 грн., належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростовано, тому позовні вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 11 426,30 грн. та три проценти річних в розмірі 1 449,58 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Позивач посилаючись на підставі п.6.2 договору, яким передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь підприємства пеню у розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожен день прострочення, але не більше розміру встановленого законодавством України, та просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 11 426,30 грн.

Здійснивши власний розрахунок пені, суд встановив, що її розмір є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. З приводу наведеного суд зазначає, що п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду при прийнятті рішення надано право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Проте, відповідного клопотання позивачем, як заінтересованою особою, суду не надано, а тому, враховуючи, що у правовідносинах сторін спору має місце допущене відповідачем порушення зобов'язання, вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню судом у розмірі, визначеному позивачем, а саме - 11 426,30 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши власний розрахунок 3 % річних, суд встановив, що їх розмір є обґрунтованим проте меншим, ніж заявлено позивачем до стягнення. У зв'язку чим за розрахунком суду підлягають задоволенню в розмірі 1 445,59 грн. 3 % річних.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, за встановлених обставин справи позов підлягає частковому задоволенню судом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. ст. 33, 34, 49 ст.ст.82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тат-Арт" (04050, м. Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 8-А, кімната 17, код ЄДРПОУ 24738354) на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, проспект Перемоги, 35, код ЄДРПОУ 03328913) основний борг в розмірі 122 577 (сто двадцять дві тисячі п'ятсот сімдесят сім) грн. 36 коп., пені в розмірі 11 426 (одинадцять тисяч чотириста двадцять шість) грн. 30 коп., три проценти річних в розмірі 1 445 (одну тисячу чотириста сорок п'ять) грн. 59 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 031 (дві тисячі тридцять одна) грн. 59 коп.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 01.08.2017

СуддяІ.І. Борисенко