Рішення
від 27.07.2017 по справі 910/24431/16
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2017Справа №910/24431/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертопресурс"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"

треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "БМЗ", Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремдизель груп", Товариство з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод", Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемз", Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрзалізничпром", Дочірнє підприємство "Фірма Леда", Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Робікон", Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна", Товариство з обмеженою відповідальністю "Метконтракт", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Меганом", Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Агрінол"

про стягнення 245730660,08 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Рябко Є.О. (представник за довіреністю);

Ауксутіс Е.С. представник за довіреністю);

від відповідача 1 - Щербина В.М. (представник за довіреністю);

Гончаренко О.Ю. представник за довіреністю);

Іорданова Н.М. представник за довіреністю);

від відповідача 2 - Ковтонюк Ю.А. (представник за довіреністю);

від третіх осіб 1-11 - не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтертопресурс" звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" про стягнення 240440572,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач набув права грошової вимоги до відповідача 2 на підставі укладених із третіми особами договорів факторингу на загальну суму 115919612,22 грн. Оскільки, відповідач 2 оплату за відповідними договорами поставки, права вимоги за якими були передані за договорами факторингу, не здійснив, позивач просив стягнути з відповідача 1 основний борг у розмірі 115919612,22 грн., 10039177,96 грн. трьох процентів річних та інфляційні втрати в розмірі 114481782,52 грн. Обґрунтовуючи підстави для стягнення вказаних сум саме з відповідача 1, позивач послався на те, що відповідач 1 є правонаступником усіх прав та обов'язків відповідача 2 внаслідок здійсненної реорганізації.

На підставі викладеного позивач просив задовольнити позов.

У подальшому, позивач подав заяву від 06.07.2017 про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 1 основний борг у розмірі 115919612,22 грн., 10452616,37 грн. трьох процентів річних та інфляційні втрати в розмірі 119358431,49 грн.

У судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просили задовольнити позов, з урахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідач 1 проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві, зокрема послався на те, що юридичну особу відповідача 2 наразі не припинено в установленому чинним законодавством порядку, оскільки запис про його припинення в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутній. Таким чином, відповідач 1 є неналежним відповідачем у справі. Крім того, позивачем не подано належних та допустимих доказів у підтвердження заявлених позовних вимог. Також, відповідачем 1 заявлено про застосування позовної давності.

На підставі викладеного відповідач 1 просив відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні представники відповідача 1 проти задоволення позову заперечували з підстав, викладених у відзиві.

Відповідач 2 проти задоволення також заперечував, пославшись у відзиві зокрема на те, що позивачем не надано доказів наявності згоди відповідача 2 на відступлення права вимоги за спірними договорами поставки. До того ж, на підставі розпорядження від 03.07.2014 № 2009 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, позивача виключено з Державного реєстру фінансових установ, у зв'язку з чим останній не міг здійснювати фінансові послуги, якими є факторингові операції. Також, відповідачем 2 заявлено про застосування позовної давності.

На підставі викладеного відповідач 2 просив відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні представник відповідача 2 проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві. Також, представник відповідача 2 заявив усне клопотання про зменшення нарахованих трьох процентів річних та інфляційних втрат на підставі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Третя особа 3 - ТОВ "Керченський стрілочний завод", у письмових поясненнях по справі зазначила, що на виконання укладених із відповідачем 2 договорів поставки від 05.03.2013 № ЦХП-05-00813-01, від 27.02.2013 № ЦХП-05-00313-01 та від 28.05.2013 № ЦХП-03-04413-01 здійснювало поставку товару відповідачу 2, на підтвердження чого надала відповідні акти приймання-передачі та звірки розрахунків. Надалі, існуючу заборгованість відповідача 2 третя особа 3 відступила позивачу за відповідними договорами факторингу.

Третя особа 8 - ТОВ "Інтерпайп Україна", у своїх письмових поясненнях по справі повідомила про виконання нею умов договорів поставки від 01.04.2013 № ЦХП-04-00813-01 та від 12.06.2013 № ЦХП-04-01813-01 у частині здійснення поставки товару відповідачу 2, на підтвердження чого додала до матеріалів справи відповідні рахунки-фактури та акти приймання-передачі. Також, третя особа зазначила про дійсність відступлення прав вимоги позивачу за вищевказаними договорами поставки та виконання позивачем у зв'язку з цим своїх зобов'язань за договорами факторингу щодо передачі третій особі грошових коштів у розпорядження. У той же час, третя особа зауважила, що не одержувала грошових коштів від відповідача 2 за вищезазначеними договорами поставки.

Треті особи 1, 2, 4-7, 9-11 своїх пояснень по справі не надали.

У судове засідання треті особи 1-11 уповноважених представників не направили, хоча про час та місце розгляду справи були сповіщені у встановленому законом порядку.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом встановлено, що 24.02.2014 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія Енерготранс (далі - ТОВ ТК Енерготранс ) укладено Договір про відступлення права вимоги № 2402-2014, за умовами якого позивач відступив ТОВ ТК Енерготранс , а останній прийняв право вимоги до відповідача 2, яке виникло за договорами поставки. Фактом, підтверджуючим існування заборгованості відповідача 2 перед позивачем є відповідні накладні та акти приймання-передачі документів (п. 1.1. Договору).

За цим Договором передаються права вимоги, строк платежу за якими відповідно до договорів поставки вже настав. За домовленістю сторін загальний розмір прав вимоги, що відступаються за даним Договором становить 115919612,26 грн. (п. 1.2., 1.3. вказаної угоди).

Відповідно до п. 1.4. даного правочину права вимоги переходять до ТОВ ТК Енерготранс з моменту оплати вартості прав вимоги відповідно до п. 2 цього Договору.

Надалі, 29.09.2016 між позивачем та ТОВ ТК Енерготранс , що змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю Транспортно-логістична компанія Інтертрансконсалтінг , було укладено Договір про розірвання договору про відступлення права вимоги від 24.02.2014 № 2402-2014 у зв'язку із невиконанням ТОВ ТК Енерготранс зобов'язань за Договором про відступлення з оплати вартості прав вимоги до відповідача 2, що виникло за Договорами поставки в сумі 115919612,26 грн. (п. 1 Договору про розірвання).

Пунктом 3 даної угоди вказані сторони погодили, що право вимоги до відповідача 2, яке виникло за Договорами поставки, належить позивачу.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач набув права грошової вимоги до відповідача 2 на підставі договорів факторингу, а саме: договору факторингу від 17.05.2013 № 4-Ф-2013, укладеного між позивачем та ТОВ ТД БМЗ , згідно з п. 1-3 додаткового договору від 13.02.2014 № 13 до договору факторингу позивач передав грошові кошти за плату ТОВ ТД БМЗ , а ТОВ ТД БМЗ відступило позивачу право грошової вимоги за договором поставки від 07.02.2013 № ЦХП-01-00613-01 до відповідача 2 у сумі 1 235 631,60 грн., строк платежу за яким вже настав; договору факторингу від 17.05.2013 № 6-Ф-2013, укладеного між позивачем та ТОВ ТД БМЗ , згідно з п. 1-3 додаткового договору від 13.02.2014 № 10 до договору факторингу позивач передав грошові кошти за плату ТОВ ТД БМЗ , а ТОВ ТД БМЗ відступило позивачу право грошової вимоги за договором поставки від 22.02.2013 № ЦХП-01-01313-01 до відповідача 2 у сумі 9158,40 грн., строк платежу за яким вже настав; договору факторингу від 25.06.2013 № 19-Ф-2013, укладеного між позивачем та ТОВ ТД БМЗ , згідно з п. 1-3 додаткового договору від 13.02.2014 № 13 до договору факторингу позивач передав грошові кошти за плату ТОВ ТД БМЗ , а ТОВ ТД БМЗ відступило позивачу право грошової вимоги за договором поставки від 25.02.2013 № ЦХП-01-01613-01 до відповідача 2 у сумі 588137,28 грн., строк платежу за яким вже настав; договору факторингу від 24.12.2013 № 48-Ф-2013, укладеного між позивачем та ТОВ ТД БМЗ , згідно з п. 1-3 додаткового договору від 13.02.2014 № 2 до договору факторингу позивач передав грошові кошти за плату ТОВ ТД БМЗ , а ТОВ ТД БМЗ відступило позивачу право грошової вимоги за договором поставки від 12.08.2013 № ЦХП-01-04813-01 до відповідача 2 у сумі 719934,00 грн., строк платежу за яким вже настав; договору факторингу від 20.01.2014 № 53-Ф-2014, укладеного між позивачем та ТОВ ТД БМЗ , згідно з п. 1-3 додаткового договору від 13.02.2014 № 2 до договору факторингу позивач передав грошові кошти за плату ТОВ ТД БМЗ , а ТОВ ТД БМЗ відступило позивачу право грошової вимоги за договором поставки від 09.09.2013 № ЦХП-01-06313-01 до відповідача 2 у сумі 92471,04 грн., строк платежу за яким вже настав; договору факторингу від 13.02.2014 № 66-Ф-2014, укладеного між позивачем та ТОВ Ремдизель Груп , згідно з п. 1-3 Додаткового договору від 13.02.2014 № 1 до договору факторингу позивач передав грошові кошти за плату ТОВ Ремдизель Груп , а ТОВ Ремдизель Груп відступило позивачу право грошової вимоги за договором поставки від 22.08.2013 № ЦХП-01-05513-01 до відповідача 2 у сумі 1034 880,00 грн., строк платежу за яким вже настав; договору факторингу від 17.05.2013 № 7-Ф-2013, укладеного між позивачем та ТОВ Ремдизель Груп , згідно з п. 1-3 додаткового договору від 17.02.2014 № 9 до договору факторингу позивач передав грошові кошти за плату ТОВ Ремдизель Груп , а ТОВ Ремдизель Груп відступило позивачу право грошової вимоги за договором поставки від 31.01.2013 № ЦХП-01-00413-01 до відповідача 2 у сумі 56971,20 грн., строк платежу за яким вже настав; договору факторингу від 17.06.2013 № 16-Ф-2013, укладеного між позивачем та ТОВ Ремдизель Груп , згідно з п. 1-3 додаткового договору від 17.02.2014 № 9 до договору факторингу позивач передав грошові кошти за плату ТОВ Ремдизель Груп , а ТОВ Ремдизель Груп відступило позивачу право грошової вимоги за договором поставки від 11.03.2013 № ЦХП-01-02113-01 до відповідача 2 у сумі 78504,00 грн., строк платежу за яким вже настав; договору факторингу від 20.01.2014 № 54-Ф-2014, укладеного між позивачем та ТОВ Ремдизель Груп , згідно з п. 1-3 додаткового договору від 17.02.2014 № 2 до договору факторингу позивач передав грошові кошти за плату ТОВ Ремдизель Груп , а ТОВ Ремдизель Груп відступило позивачу право грошової вимоги за договором поставки від 04.03.2013 № ЦХП-01-06213-01 до відповідача 2 у сумі 2101179,60 грн., строк платежу за яким вже настав; договору факторингу від 19.06.2013 № 18-Ф-2013, укладеного між позивачем та ТОВ Керченський стрілочний завод , згідно з п. 1-3 додаткового договору від 18.02.2014 № 7 до договору факторингу позивач передав грошові кошти за плату ТОВ Керченський стрілочний завод , а ТОВ Керченський стрілочний завод відступило позивачу право грошової вимоги за договором поставки від 05.03.2013 № ЦХП-05-00813-01 до відповідача 2 у сумі 1154736,00 грн., строк платежу за яким вже настав; договору факторингу від 15.07.2013 № 21-Ф-2013, укладеного між позивачем та ТОВ Керченський стрілочний завод , згідно з п. 1-3 додаткового договору від 30.01.2014 № 10 до договору факторингу позивач передав грошові кошти за плату ТОВ Керченський стрілочний завод , а ТОВ Керченський стрілочний завод відступило позивачу право грошової вимоги за договором поставки від 27.02.2013 № ЦХП-05-00313-01 до відповідача 2 у сумі 1120560,00 грн., строк платежу за яким вже настав; договору факторингу від 30.01.2014 № 65-Ф-2014, укладеного між позивачем та ТОВ Керченський стрілочний завод , згідно з п. 1-3 додаткового договору від 30.01.2014 № 1 до договору факторингу позивач передав грошові кошти за плату ТОВ Керченський стрілочний завод , а ТОВ Керченський стрілочний завод відступило позивачу право грошової вимоги за договором поставки від 28.05.2013 № ЦХП-03-04413-01 до відповідача 2 у сумі 5059809,00 грн., строк платежу за яким вже настав; договору факторингу від 09.08.2013 № 28-Ф-2013, укладеного між позивачем та ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ЛЕМЗ , згідно з п. 1-3 додаткового договору від 14.02.2014 № 6 до договору факторингу позивач передав грошові кошти за плату ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ЛЕМЗ , а ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ЛЕМЗ відступило позивачу право грошової вимоги за договором поставки від 25.02.2013 № ЦХП-01- 01413-01 до відповідача 2 у сумі 287964,00 грн., строк платежу за яким вже настав; договору факторингу від 24.01.2014 № 59-Ф-2014, укладеного між позивачем та ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ЛЕМЗ , згідно з п. 1-3 додаткового договору від 14.02.2014 № 2 до договору факторингу позивач передав грошові кошти за плату ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ЛЕМЗ , а ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ЛЕМЗ відступило позивачу право грошової вимоги за договором поставки від 02.09.2013 № ЦХП-01- 05813-01 до відповідача 2 у сумі 744120,00 грн., строк платежу за яким вже настав; договору факторингу від 13.12.2013 № 46-Ф-2013, укладеного між позивачем та ТОВ УКРЗАЛІЗНИЧПРОМ , згідно з п. 1-3 додаткового договору від 10.02.2014 № 3 до договору факторингу позивач передав грошові кошти за плату ТОВ УКРЗАЛІЗНИЧПРОМ , а ТОВ УКРЗАЛІЗНИЧПРОМ відступило позивачу право грошової вимоги за договором поставки від 28.05.2013 № ЦХП-03-04013-01 до відповідача 2 у сумі 356400,00 грн., строк платежу за яким вже настав; договору факторингу від 12.11.2013 № 45-Ф-2013, укладеного між позивачем та ТОВ Фірма Леда , згідно з п. 1-3 додаткового договору від 12.02.2014 № 4 до договору факторингу позивач передав грошові кошти за плату ТОВ Фірма Леда , а ТОВ Фірма Леда відступило Позивачу право грошової вимоги за договором поставки від 18.06.2013 № ЦХП-02-04613-01 до відповідача 2 у сумі 642816,00 грн., строк платежу за яким вже настав; договору факторингу від 16.10.2013 № 41-Ф-2013, укладеного між позивачем та ТОВ Торговий дім Робікон , згідно з п. 1-3 додаткового договору від 10.02.2014 № 3 до договору факторингу позивач передав грошові кошти за плату ТОВ Торговий дім Робікон , а ТОВ Торговий дім Робікон відступило позивачу право грошової вимоги за договором поставки від 28.05.2013 № ЦХП-02- 03513-01 до відповідача 2 у сумі 130800,00 грн., строк платежу за яким вже настав; договору факторингу від 27.01.2014 № 61-Ф-2014, укладеного між позивачем та ТОВ Торговий дім Робікон , згідно з п. 1-3 додаткового договору від 10.02.2014 № 2 до договору факторингу позивач передав грошові кошти за плату ТОВ Торговий дім Робікон , а ТОВ Торговий дім Робікон відступило позивачу право грошової вимоги за договором поставки від 11.06.2013 № ЦХП-02-04213-01 до відповідача 2 у сумі 129888,00 грн., строк платежу за яким вже настав; договору факторингу від 26.12.2013 № 50-Ф-2013, укладеного між позивачем та ТОВ Інтерпайп Україна , згідно з п. 1-3 додаткового договору від 29.01.2014 № 2 до договору факторингу позивач передав грошові кошти за плату ТОВ Інтерпайп Україна , а ТОВ Інтерпайп Україна відступило позивачу право грошової вимоги за договором поставки від 12.06.2013 № ЦХП-04-01813-01 до відповідача 2 у сумі 32662996,80 грн., строк платежу за яким вже настав; договору факторингу від 29.01.2014 № 64-Ф-2014, укладеного між позивачем та ТОВ Інтерпайп Україна , згідно з п. 1-3 додаткового договору від 29.01.2014 № 1 до договору факторингу позивач передав грошові кошти за плату ТОВ Інтерпайп Україна , а ТОВ Інтерпайп Україна відступило позивачу право грошової вимоги за договором поставки від 01.04.2013 № ЦХП-04-00813-01 до відповідача 2 у сумі 38123692,00 грн., строк платежу за яким вже настав; договору факторингу від 18.02.2014 № 67-Ф-2014, укладеного між позивачем та ТОВ МЕТКОНТРАКТ , згідно з п. 1-3 додаткового договору від 18.02.2014 № 1 до договору факторингу позивач передав грошові кошти за плату ТОВ МЕТКОНТРАКТ , а ТОВ МЕТКОНТРАКТ відступило позивачу право грошової вимоги за договором поставки від 27.06.2013 № ЦХП-01-04413-01 до відповідача 2 у сумі 2825040,00 грн., строк платежу за яким вже настав; договору факторингу від 30.05.2013 № 14-Ф-13, укладеного між позивачем та ПАТ Комерційний банк Союз , згідно з п. 1-3 додаткових договорів від 22.01.2014 № 15 та від 30.01.2014 № 16 до договору факторингу позивач позивач передав грошові кошти за плату ПАТ Комерційний банк Союз , а ПАТ Комерційний банк Союз відступило позивачу право грошової вимоги за договором поставки від 24.01.2013 № ЦХП-06-00113-01 до відповідача 2 у сумі 3592512,00 грн. та 4790016,00 грн., строк платежу за яким вже настав (відступлене позивачу право вимоги ПАТ КБ Союз набуло на підставі договору факторингу від 22.03.2013 № 10/113-Ф-13 та додаткових угод до нього від 14.01.2014 №21 та від 28.01.2014 №22, укладених із ТОВ Фірма Меганом ); договору факторингу від 27.08.2013 № 30-Ф-13, укладеного між позивачем та ПАТ Комерційний банк Союз , згідно з п. 1-3 додаткових договорів до договору факторингу позивач передав грошові кошти за плату ПАТ Комерційний банк Союз , а ПАТ Комерційний банк Союз відступило позивачу право грошової вимоги за договором поставки від 23.05.2013 № ЦХП-14-01713-01 до відповідача 2 на загальну суму 20688953,83 грн., з яких: за додатковим договором від 22.01.2014 № 8 на суму 6404289,30 грн.; за додатковим договором від 29.01.2014 № 9 на суму 6292865,10 грн.; за додатковим договором від 29.01.2014 № 10 на суму 7991799,43 грн. (відступлене позивачу право вимоги ПАТ КБ Союз набуло на підставі договору факторингу від 07.08.2013 № 10/115-Ф-13 та додаткових угод до нього від 18.01.2014 № 8, від 23.01.2014 № 9 та від 23.01.2014 № 10, укладених із ТОВ Торговий дім Агрінол ).

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст. 1079 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансовими вважаються такі послуги, в тому числі: послуги у сфері страхування та у системі накопичувального пенсійного забезпечення; факторинг.

Судом встановлено, що на підставі розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 02.04.2010 № 304 позивачу видано свідоцтво від 02.04.2010 ФК № 253 про реєстрацію фінансової установи. Зазначене свідоцтво було анульовано у зв'язку з поданою заявою про припинення надання фінансових послуг, про що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг видано відповідне розпорядження від 03.07.2014 № 2009 Про виключення інформації про ТОВ Інтертопресурс з Державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи .

Таким чином, станом на дати укладення вищезазначених договорів факторингу позивач мав статус фінансової установи, у зв'язку з чим мав право на той час здійснювати факторингові операції.

Із наявної у матеріалах справи копії банківської виписки з рахунку позивача № 26502200200196.980, відкритого в ПАТ КБ Союз , за період з 01.01.2013 по 01.03.2014 вбачається перерахування (фінансування) позивачем грошових коштів вищезазначеним контрагентам, згідно з переліченими договорами факторингу.

За таких обставин, а також ураховуючи викладену в усіх додаткових договорах до вказаних договорів факторингу умову про те, що права грошової вимоги вважаються переданими позивачу з дати набрання чинності цими додатковими угодами (тобто, з дня їх підписання), позивач набув права вимоги до відповідача 2 за зазначеними вище договорами факторингу.

Відповідно до умов вказаних договорів факторингу (п. 2, 3) клієнти зобов'язались передати позивачу всі необхідні документи, що підтверджують дійсність відступленого позивача права вимоги для проведення факторингу (копії договорів поставки, оригінал акти звірки за договорами поставки, копії неоплачених видаткових накладних або актів приймання-передачі до договорів поставки).

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ст. 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Згідно з приписами ст. 1083 ЦК України наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень цієї глави.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі укладеного із ТОВ Керченський стрілочний завод договору факторингу від 19.06.2013 № 18-Ф-2013 із додатковим договором від 18.02.2014 № 7 позивач отримав право грошової вимоги до відповідача 2 за договором поставки від 05.03.2013 № ЦХП-05-00813-01 на суму 1154736,00 грн.

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору поставки ТОВ Керченський стрілочний завод зобов'язалося поставити та передати у власність, а відповідач 2 прийняти та оплатити продукцію, визначену в специфікації (клема ПКК роздільного рейкового скріплення залізничної колії).

Факт поставки товару за цим договором та його отримання відповідачем 2 підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними та скріпленими печатками обох сторін копіями накладних на відпуск готової продукції від 04.12.2013 № 1088 на суму 562464,00 грн. та від 13.12.2013 № 1089 на суму 592272,00 грн., а також актом звірки поставок та розрахунків між цими сторонами станом на 31.12.2013, згідно з яким заборгованість відповідача 2 за даним договором становить 1154736,00 грн.

Оплата за кожну партію поставленої продукції по даному договору поставки проводиться відповідачем 2 протягом 30 банківських днів після дати поставки партії продукції у відповідності з рахунками-фактурами на дану партію. Остаточні фінансові взаєморозрахунки сторони здійснюють протягом 20 календарних днів з дати підписання акту звірки, який складається і підписується сторонами раз на місяць протягом дії цього договору (п. 6.1., 6.3. договору поставки).

Отже, строк виконання обов'язку відповідачем щодо оплати поставленого товару є таким, що настав, оскільки останнім днем оплати за накладною від 04.12.2013 є 17.01.2014, та за накладною від 13.12.2013 є 28.01.2014, а з урахуванням підписаного 31.12.2013 акту звірки остаточний розрахунок мав бути здійснений відповідачем 2 у строк до 20.01.2014.

Про відступлення права грошової вимоги позивач повідомив відповідача 2 листом від 18.02.2014 № 71/04/2014, однак останній грошові кошти позивачу в розмірі 1154736,00 грн. не перерахував.

Також, на підставі договору факторингу від 15.07.2013 № 21-Ф-2013, укладеного між позивачем та ТОВ Керченський стрілочний завод із додатковим договором від 30.01.2014 № 10 позивач отримав право грошової вимоги до відповідача 2 за договором поставки від 27.02.2013 № ЦХП-05-00313-01 на суму 1120560,00 грн.

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору поставки ТОВ Керченський стрілочний завод зобов'язалося поставити та передати у власність, а відповідач 2 прийняти та оплатити продукцію, визначену в специфікації (втулка ізолююча для рейкових скріплень типу КБ, шайба плоска (ШП-1.3) для рейкових скріплень типу КБ, скоба втулки КБ залізничної колії).

Факт поставки товару за цим договором та його отримання відповідачем 2 підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними та скріпленими печатками обох сторін копіями актів приймання-передачі до рахунку-фактури від 21.06.2013 № 457 на суму 286800,00 грн., до рахунку-фактури від 21.06.2013 № 458 на суму 286800,00 грн., до рахунку-фактури від 23.09.2013 № 859 на суму 121200,00 грн., до рахунку-фактури від 27.09.2013 № 872 на суму 96960,00 грн. та до рахунку-фактури від 30.09.2013 № 893 на суму 328800,00 грн.

Оплата за кожну партію поставленої продукції по даному договору поставки проводиться відповідачем 2 протягом 75 банківських днів після дати поставки партії продукції у відповідності з рахунками-фактурами на дану партію. Остаточні фінансові взаєморозрахунки сторони здійснюють після підписання акту звірки, який складається і підписується уповноваженими сторонами (п. 6.1., 6.3. договору поставки).

Отже, строк виконання обов'язку відповідачем щодо оплати поставленого товару є таким, що настав, оскільки останнім днем оплати за актами від 21.06.2013 є 08.10.2013, за актом від 23.09.2013 є 09.01.2014, за актом від 27.09.2013 є 15.01.2014 та за актом від 30.09.2013 є 16.01.2014.

Про відступлення права грошової вимоги позивач повідомив відповідача 2 листом від 30.01.2014 № 48/04/2014, однак останній грошові кошти позивачу в розмірі 1120560,00 грн. не перерахував.

На підставі договору факторингу від 30.01.2014 № 65-Ф-2014, укладеного між позивачем та ТОВ Керченський стрілочний завод із додатковим договором від 30.01.2014 № 1, позивач отримав право грошової вимоги до відповідача 2 за договором поставки від 28.05.2013 № ЦХП-03-04413-01 на суму 5059809,00 грн.

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору поставки ТОВ Керченський стрілочний завод зобов'язалося поставити та передати у власність, а відповідач 2 прийняти та оплатити продукцію, визначену в специфікації (автозчеп СА-3, замок, замкотримач, запобіжник замка, підйомник замка, валик підйомника).

Факт поставки товару за цим договором та його отримання відповідачем 2 підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними та скріпленими печатками обох сторін копіями актів приймання-передачі до рахунку-фактури від 31.07.2013 № 608 на суму 45720,00 грн., до рахунку-фактури від 30.07.2013 № 588 на суму 780291,00 грн. та до рахунку-фактури від 17.07.2013 № 547 на суму 4233798,00 грн.

Отже, строк виконання обов'язку відповідачем щодо оплати поставленого товару є таким, що настав, оскільки останнім днем оплати за актом від 17.07.2013 є 31.10.2013, за актом від 30.07.2013 є 13.11.2013та за актом від 31.07.2013 є 14.11.2013.

Про відступлення права грошової вимоги позивач повідомив відповідача 2 листом від 30.01.2014 № 47/04/2014, однак останній грошові кошти позивачу в розмірі 5059809,00 грн. не перерахував.

Також, на підставі договору факторингу від 30.05.2013 № 14-Ф-13, укладеного між позивачем та ПАТ Комерційний банк Союз із додатковими договорами від 22.01.2014 № 15 та від 30.01.2014 № 16 позивач отримав право грошової вимоги до відповідача 2 за договором поставки від 24.01.2013 № ЦХП-06-00113-01 на суми 3592512,00 грн. та 4790016,00 грн., тобто в загальному розмірі на 8382528,00 грн.

ПАТ КБ Союз , у свою чергу, набуло право вимоги до відповідача 2 на підставі договору факторингу від 22.03.2013 № 10/113-Ф-13 та додаткових угод до нього від 14.01.2014 №21 та від 28.01.2014 №22, укладених із ТОВ Фірма Меганом . Пунктом 1.4 вказаного договору факторингу від 07.08.2013 № 10/115-Ф-13 передбачено можливість наступного відступлення вимоги.

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору поставки ТОВ Фірма Меганом зобов'язалося поставити та передати у власність, а відповідач 2 прийняти та оплатити продукцію, визначену в специфікації (автозчеп СА-3, замок, замкотримач, запобіжник замка, підйомник замка, валик підйомника).

Факт поставки товару за цим договором та його отримання відповідачем 2 підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними та скріпленими печатками обох сторін копіями актів прийому-передач від 29.11.2013 на суму 1197504,00 грн., від 26.11.2013 на суму 1197504,00 грн., від 21.11.2013 на суму 1197504,00 грн., від 10.12.2013 на суму 1197504,00 грн., від 11.12.2013 на суму 1197504,00 грн., від 13.12.2013 на суму 1197504,00 грн. та від 18.12.2013 на суму 1197504,00 грн.

Оплата за кожну партію поставленої продукції по даному договору поставки проводиться відповідачем 2 протягом 30 банківських днів після дати поставки партії продукції у відповідності з рахунками-фактурами на дану партію. Остаточні фінансові взаєморозрахунки сторони здійснюють після підписання акту звірки, який складається і підписується уповноваженими сторонами (п. 6.1., 6.3. договору поставки).

Отже, строк виконання обов'язку відповідачем щодо оплати поставленого товару є таким, що настав, оскільки останнім днем оплати за актом від 21.11.2013 є 03.01.2014, від 26.11.2013 є 10.01.2014, від 29.11.2013 є 15.01.2014, від 10.12.2013 є 24.01.2014, від 11.12.2013 є 27.01.2014, від 13.12.2013 є 29.01.2014, від 18.12.2013 є 03.02.2014.

Про відступлення права грошової вимоги позивач повідомив відповідача 2 листом від 30.01.2014 № 51/04/2014, однак останній грошові кошти позивачу в розмірі 8382528,00 грн. не перерахував.

Одночасно, відповідач 2 надавав ПАТ КБ Союз дозволи від 21.01.2014 № ЦХП-20/257 на відступлення позивачу права грошової вимоги на суму 3592512,00 грн. та від 30.01.2014 № ЦХП-20/454 на суму 4790016,00 грн. за договором поставки від 24.01.2013 № ЦХП-06-00113-01 із подальшим узгодженням графіків погашення заборгованості.

На підставі договору факторингу від 27.08.2013 № 30-Ф-13, укладеного між позивачем та ПАТ Комерційний банк Союз із додатковими договорами позивач отримав право грошової вимоги до відповідача 2 за договором поставки від 23.05.2013 № ЦХП-14-01713-01 на загальну суму 20688953,83 грн., з яких: за додатковим договором від 22.01.2014 № 8 на суму 6404289,30 грн.; за додатковим договором від 29.01.2014 № 9 на суму 6292865,10 грн.; за додатковим договором від 29.01.2014 № 10 на суму 7991799,43 грн.

У свою чергу, відступлене позивачу право вимоги ПАТ КБ Союз набуло на підставі договору факторингу від 07.08.2013 № 10/115-Ф-13 та додаткових угод до нього від 18.01.2014 № 8, від 23.01.2014 № 9 та від 23.01.2014 № 10, укладених із ТОВ Торговий дім Агрінол . Пунктом 1.4 вказаного договору факторингу від 07.08.2013 № 10/115-Ф-13 передбачено можливість наступного відступлення вимоги.

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору поставки ТОВ Торговий дім Агрінол зобов'язалося поставити та передати у власність, а відповідач 2 прийняти та оплатити паливо рідинне та газ, оливи мастильні (оливи та мастильні матеріали).

Факт поставки товару за цим договором та його отримання відповідачем 2 підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними та скріпленими печатками обох сторін копіями актів прийому-передачі від 15.11.2013 № ЦХП-14-017-92 на суму 733255,81 грн., від 14.11.2013 № ЦХП-14-017-91 на суму 883825,57 грн., від 08.11.2013 № ЦХП-14-017-89 на суму 153956,35 грн., від 06.11.2013 № ЦХП-14-017-88 на суму 339867,84 грн., від 04.11.2013 № ЦХП-14-017-83 на суму 241920,00 грн., від 04.11.2013 № ЦХП-14-017-87 на суму 240975,00 грн., від 04.11.2013 № ЦХП-14-017-82 на суму 205402,50 грн., від 04.11.2013 № ЦХП-14-017-81 на суму 331678,08 грн., від 01.11.2013 № ЦХП-14-017-80 на суму 249432,48 грн., від 04.11.2013 № ЦХП-14-017-84 на суму 336950,38 грн., від 04.11.2013 № ЦХП-14-017-85 на суму 80047,44 грн., від 04.11.2013 № ЦХП-14-017-86 на суму 39850,27 грн., від 06.11.2013 № ЦХП-14-017-90 на суму 1343079,36 грн., від 13.11.2013 № ЦХП-14-017-93 на суму 534921,30 грн., від 13.11.2013 № ЦХП-14-017-94 на суму 366551,92 грн., від 19.11.2013 № ЦХП-14-017-95 на суму 211150,20 грн., від 22.11.2013 № ЦХП-14-017-100 на суму 910074,60 грн., від 22.11.2013 № ЦХП-14-017-97 на суму 909,049,50 грн., від 22.11.2013 № ЦХП-14-017-98 на суму 912384,90 грн., від 23.11.2013 № ЦХП-14-017-99 на суму 788300,38 грн., від 26.11.2013 № ЦХП-14-017-101 на суму 913394,70 грн., від 28.11.2013 № ЦХП-14-017-102 на суму 427666,91 грн., від 29.11.2013 № ЦХП-14-017-103 на суму 285425,27 грн., від 29.11.2013 № ЦХП-14-017-104 на суму 835592,68 грн., від 02.12.2013 № ЦХП-14-017-108 на суму 228089,02 грн., від 02.12.2013 № ЦХП-14-017-109 на суму 314313,20 грн., від 02.12.2013 № ЦХП-14-017-105 на суму 300355,93 грн., від 03.12.2013 № ЦХП-14-017-107 на суму 1124764,20 грн., від 03.12.2013 № ЦХП-14-017-106 на суму 42388,14 грн.

Оплата, відповідно до п. 6.2. даного договору поставки має бути здійснена відповідачем 2 при підписанні акту прийому-передачі, отримання рахунку-фактури, податкових, накладних (залізничних) або товарно-транспортних накладних, паспорту якості, протягом 75 банківських днів із дати поставки товару.

Отже, строк виконання обов'язку відповідачем щодо оплати поставленого товару є таким, що настав, оскільки останнім днем оплати за актом від 01.11.2013 є 17.02.2014, від 04.11.2013 є 20.02.2014, від 06.11.2013 є 24.02.2014, від 08.11.2013 є 26.02.2014, від 13.11.2013 є 03.03.2014, від 14.11.2013 є 04.03.2014, від 15.11.2013 є 05.03.2014, від 19.11.2013 є 07.03.2014, від 22.11.2013 є 13.03.2014, від 23.11.2013 є 13.03.2014, від 26.11.2013 є 17.03.2014, від 28.11.2013 є 19.03.2014, від 29.11.2013 є 20.03.2014, від 02.12.2013 є 21.03.2014, від 03.12.2013 є 24.03.2014.

Про відступлення права грошової вимоги позивач повідомив відповідача 2 листами від 22.01.2014 № 27/04/2014, від 29.01.2014 № 46/04/2014 та від 29.01.2014 № 45/04/2014, однак останній грошові кошти позивачу в розмірі 20688953,83 грн. не перерахував.

Одночасно, відповідач 2 надавав ПАТ КБ Союз дозволи від 21.01.2014 № ЦХП-20/256 на відступлення позивачу права грошової вимоги на суму 6404289,30 грн., від 28.01.2014 № ЦХП-20/389 на суму 7991799,43 грн. та від 28.01.2014 № ЦХП-20/390 на суму 6292865,10 грн. за договором поставки від 23.05.2013 № ЦХП-14-01713-01 із подальшим узгодженням графіків погашення заборгованості.

Також, на підставі договору факторингу від 26.12.2013 № 50-Ф-2013, укладеного між позивачем та ТОВ Інтерпайп Україна із додатковим договором від 29.01.2014 № 2 позивач отримав право грошової вимоги до відповідача 2 за договором поставки від 12.06.2013 № ЦХП-04-01813-01 на суму 32662996,80 грн.

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору поставки ТОВ Інтерпайп Україна зобов'язалося поставити та передати у власність, а відповідач 2 прийняти та оплатити продукцію, вказану в специфікації (колесо суцільнокатане для рухомого складу залізниць).

Оплата за кожну партію поставленої продукції по даному договору поставки проводиться відповідачем 2 протягом 75 банківських днів після дати поставки партії продукції при наявності підписаного сторонами акту прийому-передачі у відповідності з рахунком-фактурою на дану партію. Остаточні фінансові взаєморозрахунки сторони здійснюють після підписання акту звірки, який складається і підписується уповноваженими сторонами (п. 6.1., 6.3. договору поставки).

Отже, строк виконання обов'язку відповідачем щодо оплати поставленого товару є таким, що настав, оскільки останнім днем оплати за останнім актом від 27.09.2013 є 15.01.2014.

Про відступлення права грошової вимоги позивач повідомив відповідача 2 листом від 29.01.2014 № 42/04/2014.

Одночасно, відповідач 2 надавав ТОВ Інтерпайп Україна дозвіл від 26.12.2013 № ЦХП-20/8053 на відступлення позивачу права грошової вимоги на суму 40477963,20 грн. за договором поставки від 12.06.2013 № ЦХП-04-01813-01 із подальшим узгодженням графіку погашення заборгованості.

Як вбачається із матеріалів справи, 20.02.2014 відповідач 2 перерахував на рахунок позивача 2307558,49 грн. у рахунок оплати за додатковим договором від 29.01.2014 № 2 до договору факторингу від 26.12.2013 № 50-Ф-2013. Таким чином, борг відповідача 2 за договором поставки від 12.06.2013 № ЦХП-04-01813-01 становить 30355438,31 грн.

На підставі договору факторингу від 29.01.2014 № 64-Ф-2014, укладеного між позивачем та ТОВ Інтерпайп Україна із додатковим договором від 29.01.2014 № 1 позивач отримав право грошової вимоги до відповідача 2 за договором поставки від 01.04.2013 № ЦХП-04-00813-01 на суму 38123692,00 грн.

Факт поставки товару за цим договором та його отримання відповідачем 2 підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними та скріпленими печатками обох сторін копіями рахунків-фактур та актів прийому-передачі товару від 02.07.2013 №5427190 на суму 1095360,00 грн., 02.07.2013 № 5428190 на суму 1103797,90 грн., від 07.07.2013 № 5435190 на суму 1103797,90 грн., від 03.07.2013 № 5429190 на суму 1095360,00 грн., від 07.07.2013 № 5436190 на суму 1115520,00 грн., від 07.07.2013 № 5437190 на суму 1115520,00 грн., 05.07.2013 № 5431190 на суму 1115520,00 грн., від 05.07.2013 № 5430190 на суму 1123957,90 грн., від 06.08.2013 № 6007190 на суму 147840,00 грн., від 14.07.2013 № 5551190 на суму 1123761,66 грн., від 14.07.2013 № 5549190 на суму 1123761,66 грн., 06.07.2013 № 5434190 на суму 1115520,00 грн., від 06.07.2013 № 5433190 на суму 1115520,00 грн., від 06.07.2013 № 5432190 на суму 1115520,00 грн., від 12.07.2013 № 5546190 на суму 1103601,66 грн., від 5543190 на суму 1123761,66 грн., від 09.07.2013 № 5490190 на суму 1136565,78 грн., від 25.07.2013 № 5710190 на суму 147840,00 грн., від 23.07.2013 № 5665190 на суму 295680,00 грн., від 14.07.2013 № 5552190 на суму 1115520,00 грн., від 14.07.2013 № 5550190 на суму 1115520,00 грн., від 14.07.2013 № 5548190 на суму 1115520,00 грн., від 12.07.2013 № 5544190 на суму 1095360,00 грн., від 12.07.2013 № 5545190 на суму 1115520,00 грн., від 12.07.2013 № 5547190 на суму 1115520,00 грн., від 09.07.2013 № 5489190 на суму 1095360,00 грн., від 07.07.2013 № 5488190 на суму 1095360,00 грн., від 29.06.2013 № 6215190 на суму 1115520,00 грн., від 29.06.2013 № 6294190 на суму 1095360,00 грн., від 28.06.2013 № 6293190 на суму 1095360,00 грн.,від 28.06.2013 № 6292190 на суму 1095360,00 грн., від 26.06.2013 № 6201190 на суму 1095360,00 грн., від 26.06.2013 № 6200190 на суму 1095360,00 грн., від 26.06.2013 № 6199190 на суму 1115520,00 грн., від 26.06.2013 № 6197190 на суму 1115520,00 грн., від 22.06.2013 № 6243190 на суму 1115520,00 грн.

Отже, строк виконання обов'язку відповідачем щодо оплати поставленого товару є таким, що настав, оскільки останнім днем оплати за останнім актом поставки було 20.11.2013.

Про відступлення права грошової вимоги позивач повідомив відповідача 2 листами від 02.01.2014 № 44/04/2014, однак останній грошові кошти позивачу в розмірі 38123692,00 грн. не перерахував.

Одночасно, відповідач 2 надавав ТОВ Інтерпайп Україна дозвіл від 29.01.2014 № ЦХП-20/391 на відступлення позивачу права грошової вимоги на суму 38123692,00 грн. за договором поставки від 01.04.2013 № ЦХП-04-00813-01 із подальшим узгодженням графіку погашення заборгованості.

Оригінали наведених вище договорів, актів приймання-передачі товару були оглянуті судом під час судового засідання.

Таким чином, судом встановлено та матеріалами справи підтверджується дійсність відступлених позивачу прав вимоги до відповідача 2, зокрема, за договорами поставки від 05.03.2013 № ЦХП-05-00813-01 на суму 1154736,00 грн., від 27.02.2013 № ЦХП-05-00313-01 на суму 1120560,00 грн., від 28.05.2013 № ЦХП-03-04413-01 на суму 5059809,00 грн., від 12.06.2013 № ЦХП-04-01813-01 на суму 30355438,31 грн., від 01.04.2013 № ЦХП-04-00813-01 на суму 38123692,00 грн., від 27.06.2013 № ЦХП-01-04413-01 на суму 8382528,00 грн., від 23.05.2013 № ЦХП-14-01713-01 на суму 20688953,83 грн., тобто на загальну суму 104885717,14 грн.

Водночас, жодних доказів на підтвердження неотримання відповідачем 2 товару за наведеними вище договорами поставки останнім до матеріалів справи не подано, як не спростовано сам факт укладення цих договорів.

Одночасно, на вимогу ухвали суду щодо надання договорів поставок, видаткових накладних та актів, на підставі яких відповідач 2 отримував товар, філією Центр забезпечення виробництва ПАТ "Українська залізниця" надано пояснення щодо відсутності цих документів внаслідок їх втрати через залиття приміщення, в якому вони зберігались.

Проте, докази знаходження витребуваних документів саме на другому поверсі будинку, розташованого за адресою: м. Київ, пр-кт Повітрофлотський, 11/15, де відбулось залиття, та перелік втрачених документів у матеріалах справи відсутні.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, заборгованість відповідача 2 у загальному розмірі 104885717,14 грн. за вказаними договорами поставки підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості.

До того ж, суд вважає за необхідне наголосити, що в заяві про застосування строку позовної давності від 09.03.2017 відповідач 2, наголошуючи на відсутності в нього жодних документів за спірними договорами поставки, відрахував у цій заяві строк позовної давності по кожній із поставок із зазначенням дат поставок товару та сум за всіма договорами поставки. Водночас, у матеріалах справи на той час були відсутні деякі з договорів поставок, обґрунтованість стягнення за якими була доведена позивачем та досліджена судом вище, а всі інші договори поставок із відповідними накладними в матеріалах справи відсутні й на час прийняття судом рішення у справі, що унеможливило встановити дійсність вимог за ними.

Так, за договорами поставки від 07.02.2013 № ЦХП-01-00613-01 на суму 1235631,60 грн., від 22.02.2013 № ЦХП-01-01313-01 на суму 9158,40 грн., від 25.02.2013 № ЦХП-01-01613-01 на суму 588137,28 грн., від 12.08.2013 № ЦХП-01-04813-01 на суму 719934,00 грн., від 09.09.2013 № ЦХП-01-06313-01 на суму 92471,00 грн., від 22.08.2013 № ЦХП-01-05513-01 на суму 1034880,00 грн., від 31.01.2013 № ЦХП-01-00413-01 на суму 56971,20 грн., від 11.03.2013 № ЦХП-01-02113-01 на суму 78504,00 грн., від 04.03.2013 № ЦХП-01-06213-01 на суму 2101179,60 грн., від 25.02.2013 № ЦХП-01-01413-01 на суму 287964,00 грн., від 02.09.2013 № ЦХП-01-05813-01 на суму 744120,00 грн., від 28.05.2013 № ЦХП-03-04013-01 на суму 356400,00 грн., від 18.06.2013 № ЦХП-02-04613-01 на суму 642816,00 грн., від 28.05.2013 № ЦХП-02-03513-01 на суму 130800,00 грн., від 11.06.2013 № ЦХП-02-04213-01 на суму 129888,00 грн., від 27.06.2013 № ЦХП-01-04413-01 на суму 2825040,00 грн. докази наявності заборгованості відповідача 2 у загальному розмірі 11033895,08 грн. у матеріалах справи відсутні, що унеможливлює дійти висновку про дійсність переданих за договорами факторингу прав вимоги за вказаними договорами поставки.

Як на підставу заперечень проти задоволення позову відповідачі посилаються також на відсутність згоди відповідача 2 на відступлення права вимоги.

Відповідно до приписів ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

З аналізу наведеної норми чинного законодавства слідує, що закріплена у вищенаведених договорах поставки умова про можливість передачі (відступлення) сторонами третім особам прав та обов'язків за цими договорами лише за взаємною письмовою згодою сторін, не зумовлює недійсність договорів факторингу, предметом яких є права вимоги за даними договорами.

Посилання відповідачів у даному випадку на правовий висновок Верховного Суду України, зроблений у постанові від 15.04.2015 № 3-43гс15, не є обов'язковим для застосування судом, з огляду на різні фактичні обставини цих справ. Предметом перегляду в зазначеній постанові було неоднакове застосування судами ст. 514, 516 ЦК України. У межах цієї справи досліджувались обставини щодо наявності підстав для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги внаслідок відсутності письмової згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні, необхідність обов'язкової наявності якої погоджена сторонами цього зобов'язання.

Однак, суд вважає за необхідне наголосити, що правова природа договору відступлення права вимоги та договору факторингу є різною, у зв'язку з чим застосування цього правового висновку до спірних правовідносин не є можливим.

Відтак, передання грошової вимоги на умовах факторингу не потребує згоди боржника, а недійсність заборони відступлення права грошової вимоги щодо договорів факторингу прямо закріплена в ст. 1080 ЦК України, що регулює дані правовідносини та підлягає застосуванню.

Поряд із цим, зазначеною статтею також передбачено, що у разі порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги останній не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником.

Одночасно, із матеріалів справи вбачається, що відповідач 2 надавав дозволи на відступлення права вимоги, зокрема, за договором поставки від 12.06.2013 № ЦХП-04-01813-01 на суму 40477963,20 грн. (дозвіл від 26.12.2013 № ЦХП-20/8053), за договором поставки від 23.05.2013 № ЦХП-14-01713-01 на суму 7991799,43 грн. (дозвіл від 28.01.2014 № ЦХП-20/389), за договором поставки від 23.05.2013 № ЦХП-14-01713-01 на суму 6404289,30 грн. (дозвіл від 21.01.2014 № ЦХП-20/256), за договором поставки від 23.05.2013 № ЦХП-14-01713-01 на суму 6292865,10 грн. (дозвіл від 28.01.2014 № ЦХП-20/390; за договором поставки від 24.01.2013 № ЦХП-06-00113-01 на суму 4790016,00 грн. (дозвіл від 30.01.2014 № ЦХП-20/454), за договором поставки від 24.01.2013 № ЦХП-06-00113-01 на суму 3592512,00 грн. (дозвіл від 21.01.2014 № ЦХП-20/257), за договором поставки від 01.04.2013 № ЦХП-04-00813-01 на суму 38123692,00 грн. (дозвіл від 29.01.2014 № ЦХП-20/391).

Крім того, відповідач 2 здійснив часткову оплату за додатковим договором від 29.01.2014 № 2 до договору факторингу від 26.12.2013 № 50-Ф-2013 у розмірі 2307558,49 грн.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості за договорами поставки від 05.03.2013 № ЦХП-05-00813-01, від 27.02.2013 № ЦХП-05-00313-01, від 28.05.2013 № ЦХП-03-04413-01, від 12.06.2013 № ЦХП-04-01813-01, від 01.04.2013 № ЦХП-04-00813-01, від 27.06.2013 № ЦХП-01-04413-01, від 23.05.2013 № ЦХП-14-01713-01 на загальну суму 104885717,14 грн., право вимоги за якими відступлено позивачу на вказану суму за відповідними договорами факторингу від 19.06.2013 № 18-Ф-2013, від 30.01.2014 № 21-Ф-2013, від 30.01.2014 № 65-Ф-2014, від 29.01.2014 № 50-Ф-2013, від 29.01.2014 № 64-Ф-2014, від 30.05.2013 № 14-Ф-13 та від 27.08.2013 № 30-Ф-13.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 119358431,49 грн. інфляційних втрат та трьох процентів річних у розмірі 10452616,37 грн., нараховані на суми боргу за кожним із договорів поставки.

За умовами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У той же час, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК Україна).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач повідомляв відповідача 2 про відступлення прав вимоги листами, в яких просив здійснити погашення заборгованості, а саме: листом від 18.02.2014 № 71/04/2014 за договором факторингу від 19.06.2013 № 18-Ф-2013, від 30.01.2014 № 48/04/2014 за договором факторингу від 15.07.2013 № 21-Ф-2013, від 30.01.2014 № 47/04/2014 за договором факторингу від 30.01.2014 № 65-Ф-2014, від 29.01.2014 № 42/04/2014 за договором факторингу від 26.12.2013 № 50-Ф-2013, від 29.01.2014 № 44/04/2014 за договором факторингу від 29.01.2014 № 64-Ф-2014.

Поряд із цим, у деяких листах позивач визначав строк для погашення відповідачем 2 заборгованості, а саме у листах: від 29.01.2014 № 45/04/2014 за договором факторингу від 27.08.2013 № 30-Ф-2013 на суму 7991799,43 грн. у строк до 20.04.2014; від 22.01.2014 № 27/04/2014 за договором факторингу від 27.08.2013 № 30-Ф-2013 на суму 6404289,30 грн. у строк до 06.03.2014; від 29.01.2014 № 46/04/2014 за договором факторингу від 27.08.2013 № 30-Ф-2013 на суму 6292865,10 грн. у строк до 06.03.2014; від 30.01.2014 № 51/04/2014 за договором факторингу від 30.05.2013 № 14-Ф-2013 на суму 4790016,00 грн. у строк до 31.03.2014; від 22.01.2014 № 26/04-2014 за договором факторингу від 30.05.2013 № 14-Ф-2013 на суму 3592512,00 грн. у строк до 31.03.2014. Відповідачем 2 вказані обставини не заперечувались.

Таким чином, здійснивши арифметичний перерахунок заявлених компенсаційних вимог із урахуванням визначених позивачем строків та сум, суд дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача 1 підлягають інфляційні втрати в загальному розмірі 106077949,09 грн. та три проценти річних у загальному розмірі 9319582,43 грн., з яких: 104210,97 грн. трьох процентів річних та 1197327,53 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 26.02.2014 по 26.02.2017 на суму боргу в розмірі 1154736,00 грн. за договором поставки від 05.03.2013 №ЦХП-05-00813-01; 101034,60 грн. трьох процентів річних та 1152851,56 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 07.02.2014 по 07.02.2017 на суму боргу в розмірі 1120560,00 грн. за договором поставки від 27.02.2013 №ЦХП-05-00313-01; 456214,56 грн. трьох процентів річних та 5205619,25 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 07.02.2014 по 07.02.2017 на суму боргу в розмірі 5059809,00 грн. за договором поставки від 28.05.2013 №ЦХП-03-04413-01; 411022,74 грн. трьох процентів річних та 4662143,38 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.04.2014 по 07.02.2017 на суму боргу в розмірі 4790016,00 грн. за договором поставки від 27.06.2013 №ЦХП-01-04413-01; 305904,86 грн. трьох процентів річних та 3496607,54 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.04.2014 по 30.01.2017 на суму боргу в розмірі 3592512,00 грн. за договором поставки від 05.03.2013 №ЦХП-05-00813-01; 671968,01 грн. трьох процентів річних та 7274659,95 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 21.04.2014 по 06.02.2017 на суму боргу в розмірі 7991799,43 грн. за договором поставки від 23.05.2013 №ЦХП-14-01713-01; 558489,12 грн. трьох процентів річних та 6511350,06 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 07.03.2014 по 30.01.2017 на суму боргу в розмірі 6404289,30 грн. за договором поставки від 23.05.2013 №ЦХП-14-01713-01; 536359,00 грн. трьох процентів річних та 6124872,94 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 07.04.2014 по 06.02.2017 на суму боргу в розмірі 6292865,10 грн. за договором поставки від 23.05.2013 №ЦХП-14-01713-01; 2736979,38 грн. трьох процентів річних та 31230201,38 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 06.02.2014 по 06.02.2017 на суму боргу в розмірі 30355438,31 грн. за договором поставки від 12.06.2013 №ЦХП-04-01813-01; 3437399,19 грн. трьох процентів річних та 39222315,50 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 06.02.2014 по 06.02.2017 на суму боргу в розмірі 38123692,00 грн. за договором поставки від 01.04.2013 №ЦХП-04-00813-01.

Щодо заявленого відповідачем 2 під час судового засідання клопотання про зменшення розміру нарахованих трьох процентів річних та інфляційних втрат на підставі ст. 83 ГПК України, то суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Проте, нараховані позивачем до стягнення три проценти річних та інфляційні втрати мають компенсаційний, а не штрафний характер, у зв'язку з чим їхній розмір не може бути зменшений на підставі вищевказаної норми чинного процесуального законодавства.

Водночас, відповідачами подано заяви про застосування строку позовної давності, мотивовані тим, що поставка товару за всіма договорами поставки відбувалась у 2013 році, у зв'язку з чим трирічний строк позовної давності є таким, що сплив.

Позивачем, у свою чергу, подано заяву про визнання поважною причину пропуску позовної давності, обґрунтовану неможливістю здійснювати господарську діяльність упродовж майже 15 місяців у період незаконної ліквідації позивача за скасованою в подальшому ухвалою суду про ліквідацію ТОВ Інтертопресурс .

Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України).

Приписами ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів правила переривання перебігу позовної давності застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі таке. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Судом встановлено, що з урахуванням дати звернення позивачем із цим позовом до суду - 29.12.2016, позивачем строк позовної давності не пропущено за наступними договорами поставки: від 05.03.2013 № ЦХП-05-00813-01, оскільки останнім днем строку здійснення оплати за накладною від 04.12.2013 є 17.01.2014, та за накладною від 13.12.2013 є 28.01.2014; від 24.01.2013 № ЦХП-06-00113-01, оскільки останнім днем строку здійснення оплати за актами прийому-передач від 21.11.2013 є 03.01.2014, від 26.11.2013 є 10.01.2014, від 29.11.2013 є 15.01.2014, від 10.12.2013 є 24.01.2014, від 11.12.2013 є 27.01.2014, від 13.12.2013 є 29.01.2014, від 18.12.2013 є 03.02.2014; від 23.05.2013 № ЦХП-14-01713-01, оскільки останнім днем строку здійснення оплати за актами прийому-передач від 01.11.2013 є 17.02.2014, від 04.11.2013 є 20.02.2014, від 06.11.2013 є 24.02.2014, від 08.11.2013 є 26.02.2014, від 13.11.2013 є 03.03.2014, від 14.11.2013 є 04.03.2014, від 15.11.2013 є 05.03.2014, від 19.11.2013 є 07.03.2014, від 22.11.2013 є 13.03.2014, від 23.11.2013 є 13.03.2014, від 26.11.2013 є 17.03.2014, від 28.11.2013 є 19.03.2014, від 29.11.2013 є 20.03.2014, від 02.12.2013 є 21.03.2014, від 03.12.2013 є 24.03.2014.

Водночас, за договором поставки від 27.02.2013 № ЦХП-05-00313-01 останнім днем оплати за актами від 21.06.2013 є 08.10.2013, від 23.09.2013 є 09.01.2014, від 27.09.2013 є 15.01.2014, від 30.09.2013 є 16.01.2014, у зв'язку з чим вимога про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 573600,00 грн. за актами від 21.06.2013 заявлена поза межами строку позовної давності.

Утім, у матеріалах справи міститься копія підписаного та скріпленого печатками ТОВ Керченський стрілочний завод і відповідачем 2 акту звірки поставок та розрахунків за цим договором поставки станом на 31.12.2014, за яким борг відповідача 2 становить 5788560,00 грн. Таким чином, внаслідок підписання вказаного акту перебіг позовної давності переривався, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про його відлік спочатку, починаючи з 01.01.2015. Відтак, позовні вимоги про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 1120560,00 грн. за договором поставки від 27.02.2013 № ЦХП-05-00313-01 заявлені в межах позовної давності.

Також, внаслідок підписання акту 7 звірки поставок та розрахунків за договором поставки від 28.05.2013 № ЦХП-03-04413 станом на 31.01.2014 переривався та розпочався спочатку строк позовної давності щодо звернення з вимогою про стягнення за цим договором грошових коштів у розмірі 5059809,00 грн., оскільки останнім днем оплати по цьому договору за актами від 17.07.2013 було 31.10.2013, від 30.07.2013 було 13.11.2013 та від 31.07.2013 було 14.11.2013.

Як вбачається із матеріалів справи, позовна вимога про стягнення 38123692,00 грн. за договором поставки від 01.04.2013 № ЦХП-04-00813-01 заявлена позивачем поза строком позовної давності, оскільки остання здійснена за цим договором поставка відбулась 06.08.2013, останнім днем для оплати за яку було 20.11.2013.

Водночас, 29.01.2014 відповідач 2 надав ТОВ Інтерпайп Україна дозвіл № ЦХП-20/391 на відступлення позивачу права грошової вимоги на суму 38123692,00 грн., що виникла на підставі договору поставки від 01.04.2013 № ЦХП-04-00813-01 із подальшим узгодженням графіку погашення заборгованості. У зв'язку з цим, оскільки відповідач 2 фактично визнав наявну за цим договором заборгованість та її розмір, строк позовної давності переривався та його відлік розпочався спочатку з 30.01.2014. Таким чином, заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 38123692,00 грн. за договором поставки від 01.04.2013 № ЦХП-04-00813-01 заявлені без пропуску позовної давності.

Щодо позовних вимог про стягнення 30355438,31 грн. за договором поставки від 12.06.2013 № ЦХП-04-01813-01, то із вказаної суми стягнення грошових коштів у розмірі 11203336,30 грн. є поза межами строку позовної давності, оскільки останнім днем оплати за актами від 20.07.2013 є 04.11.2013, від 24.07.2013 є 07.11.2013, від 19.08.2013 є 03.12.2013, від 23.08.2013 є 09.12.2013, від 05.09.2013 є 19.12.2013, від 06.09.2013 є 20.12.2013, від 07.09.2013 є 23.12.2013.

Одночасно, судом встановлено, що постановою господарського суду Запорізької області від 08.12.2014 у справі № 908/4851/14 позивача визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, а ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.08.2015 у вказаній справі позивача ліквідовано. Надалі, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.07.2016 у справі № 908/4851/14 ухвалу господарського суду Запорізької області від 04.08.2015 скасовано, та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.11.2016 скасовано постанову господарського суду Запорізької області від 08.12.2014.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 25.11.2016 до реєстру внесено запис про скасування реєстраційної дії щодо припинення ТОВ Інтертопресурс .

Відповідно до п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Таким чином, з огляду на незаконну ліквідацію позивача, останній зміг відновити здійснення господарської діяльності тільки після відновлення його стану в указаному реєстрі, що свідчить про поважність причини пропуску позовної давності щодо вимог про стягнення 30355438,31 грн. за договором поставки від 12.06.2013 № ЦХП-04-01813-01.

Ураховуючи викладене, заяви відповідачів про застосування позовної давності задоволенню не підлягають.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідачі посилалися також на те, що правонаступництво юридичної особи вважається здійсненим з моменту виключення юридичної особи - попередника з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, згідно з відомостями з даного реєстру відповідач 2 ще перебуває в процесі припинення, тобто його права та обов'язки до відповідача 1 не перейшли. Сама вказівка в Постанові Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200, статуті ПАТ Укрзалізниця та відомостях у реєстрі про те, що останнє є правонаступником усіх прав та обов'язків, зокрема, ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" не означає автоматичного правонаступництва без припинення юридичної особи цього підприємства.

Відповідно до положень ст. 2 вищевказаного Закону утворення ПАТ Укрзалізниця здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Товариство утворюється як публічне акціонерне товариство, 100 % акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України (далі - Укрзалізниця), а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття. Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Статут Товариства затверджується Кабінетом Міністрів України. Засновником Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Вищим органом Товариства є загальні збори. Функції загальних зборів виконує Кабінет Міністрів України.

Комісія з утворення Товариства у чотиримісячний строк з дня затвердження її складу подає центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, для затвердження у місячний строк зведений передавальний акт, зведений акт оцінки майна залізничного транспорту загального користування, а також проект статуту Товариства для подання Кабінетові Міністрів України. Зведені передавальний акт та акт оцінки складаються на основі узагальнених даних передавальних актів та актів оцінки, складених стосовно цілісного майнового комплексу кожного підприємства залізничного транспорту.

У той же час, ч. 2 Перехідних та прикінцевих положень Закону встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить даному Закону.

Відтак, наведеним Законом визначено пріоритет у застосуванні його норм, а саме: утворення товариства залізничного транспорту загального користування відбувається за рішенням Кабінету Міністрів України, який, крім іншого, виконує функції загальних зборів Товариства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 утворено ПАТ Українська залізниця на базі Укрзалізниці, підприємств залізничного транспорту, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1 до якого включено, зокрема, ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач".

Згідно з п. 5 Постанови № 200 Міністерству інфраструктури доручено вжити заходів для припинення Укрзалізниці та підприємств, зазначених у додатку.

У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 Питання публічного акціонерного товариства Українська залізниця затверджено Статут ПАТ Українська залізниця .

Згідно з п. 1, 2 Статуту (тут і надалі у редакції від 18.01.2017) ПАТ Українська залізниця є юридичною особою, утвореною відповідно до Закону, Постанови № 200; є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту. Товариство є юридичною особою з дня державної реєстрації (п. 12 Статуту).

Товариство має у власності майно, внесене до його статутного капіталу, та/або інше майно, набуте ним на підставах, що не заборонені законодавством. Товариство здійснює володіння, користування та розпорядження таким майном згідно з метою своєї діяльності з урахуванням вимог законодавства та цього Статуту. За Товариством закріплено на праві господарського відання державне майно, що передане йому відповідно до законодавства. Товариство здійснює користування та розпорядження цим майном відповідно до мети своєї діяльності з урахуванням обмежень, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами та цим Статутом (п. 20, 21 Статуту).

Відповідно до п. 25, 26, 53, 54 Статуту засновником Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Управління корпоративними правами держави стосовно Товариства здійснює Кабінет Міністрів України. Управління корпоративними правами держави, переданими до статутного капіталу Товариства, здійснює Товариство. Єдиним акціонером Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Вищим органом є загальні збори акціонерів. Функції загальних зборів виконує Кабінет Міністрів України. Функції вищого органу, які передбачені законодавством, цим Статутом, а також внутрішніми документами Товариства здійснюються Кабінетом Міністрів України одноосібно.

Відтак, ураховуючи особливості утворення ПАТ Українська залізниця , визначені спеціальним Законом, Кабінет Міністрів України прийняв відповідні нормативно-правові акти та діяв не тільки як вищий орган у системі органів виконавчої влади, а й як особа, що здійснює на підставі цього Закону від імені держави функції вищого органу управління ПАТ Українська залізниця .

Зважаючи на викладене, питання правонаступництва ПАТ Українська залізниця стосовно ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" визначається спеціальним законом та прийнятими на його виконання Постановою № 200, що пов'язує перехід прав і обов'язків ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" до ПАТ Українська залізниця з інвентаризацією, складанням передавального акта та внесенням майна до статутного капіталу правонаступника.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до зведеного передавального акта від 06.08.2015, затвердженого Міністром інфраструктури України, голова та члени комісії з утворення ПАТ "Українська залізниця", створеної згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", керуючись статтею 107 Цивільного кодексу України, склали цей акт та підтвердили вартість і склад активів та зобов'язань.

При цьому, у перелік юридичних осіб, правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов'язків яких після реорганізації шляхом злиття переходить до ПАТ "Українська залізниця", внесено ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", підпис голови комісії з реорганізації якого міститься в даному акті.

До зазначеного акту також вказано додатки, що є його невід'ємною частиною, а саме: розшифровки рядків балансу в розрізі рахунків та субрахунків, зведені переліки майна, зведені переліки земельних ділянок та передавальні акти 49 юридичних осіб, які реорганізуються шляхом злиття відповідно до Постанови № 200.

З метою повного та всебічного розгляду справи суд зобов'язував відповідачів подати суду розшифровку за рахунком 63 (розрахунки з постачальниками і підрядниками) у розрізі кредиторів та документи бухгалтерського обліку, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості за поставлену продукцію по спірним договорам поставки.

Проте, зазначені документи відповідачами до суду надані не були. В обґрунтування підстав неможливості їх надати відповідач 2 зазначив утрату баз даних та робочої інформації підприємства внаслідок пошкодження комп'ютерним вірусом 27.06.2017 спеціалізованого обладнання для сервісного програмного забезпечення.

Утім, довідки від департаменту кіберполіції Національної поліції України, виписки про відкриття кримінального провадження відповідачем 2 до матеріалів справи не подано, у зв'язку з чим посилання останнього на неможливість надати витребувані документи є необґрунтованим.

Відповідно до п. 30 Статуту майно товариства складають основні фонди, оборотні засоби, кошти, майнові права, зокрема право господарського відання майном, переданим товариству на праві господарського відання, та право постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення підприємств залізничного транспорту, акції (частки, паї) у статутному капіталі господарських товариств, інші матеріальні та нематеріальні активи, цінні папери, а також інші активи, відображені в бухгалтерському обліку товариства.

Згідно з п. 36 Статуту статутний капітал товариства становить 229879115000 гривень.

Таким чином, у зведеному передавальному акті було визначено склад активів та зобов'язань, що переходять до ПАТ "Українська залізниця", зокрема, і від ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", майно якого також було одним із джерел формування статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця".

Статтею 104 ЦК України визначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Приписами статті 107 ЦК України визначено порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" перебуває у стані припинення, запис про припинення у реєстрі відсутній.

Поряд із цим, в указаному реєстрі містяться дані про юридичних осіб, правонаступником яких є ПАТ Українська залізниця , серед яких зазначено ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач".

Водночас, дані про юридичних осіб, настання правонаступництва яких пов'язано з певними обставинами (згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 № 604 після внесення майна до статутного капіталу правонаступника) наведено в інформації про здійснення зв'язку з юридичною особою ПАТ Українська залізниця . Однак, серед цих юридичних осіб ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" не зазначено.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що статті Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", ураховуючи норми розділу III "Перехідні та прикінцеві положення" цього Закону, мають спеціальний (пріоритетний у застосуванні) статус по відношенню до загальних норм ст. 104, 107 ЦК України, у зв'язку з чим ПАТ Українська залізниця є правонаступником всіх прав та обов'язків ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач".

Ураховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 грошових коштів є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково, а саме: основний борг у розмірі 104885717,14 грн., інфляційні втрати в розмірі 106077949,09 грн. та три проценти річних у розмірі 9319582,43 грн. У задоволенні решти позовних вимог до відповідача 1 слід відмовити за необґрунтованістю. Одночасно, оскільки жодних позовних вимог до відповідача 2 позивачем не заявлено, суд також дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Згідно зі ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За ч. 1 ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертопресурс" (04201, м. Київ, вул. Сім'ї Кульженків, буд. 35; ідентифікаційний код 36559629) 104885717 (сто чотири мільйони вісімсот вісімдесят п'ять тисяч сімсот сімнадцять) грн. 14 коп. основного боргу, 106077949 (сто шість мільйонів сімдесят сім тисяч дев'ятсот сорок дев'ять) грн. 09 коп. інфляційних втрат, три проценти річних у розмірі 9319582 (дев'ять мільйонів триста дев'ятнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят дві) грн. 43 коп., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 185294 (сто вісімдесят п'ять тисяч двісті дев'яносто чотири) грн. 53 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 01.08.2017.

Суддя Я.В. Маринченко


Суд	Господарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	27.07.2017
Оприлюднено	03.08.2017
Номер документу	68068074
Судочинство	Господарське

Маринченко Я.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 27.07.2017 по справі 910/24431/16ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —910/24431/16

Рішення
від 27.07.2017 по справі 910/24431/16
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА