Рішення
від 01.06.2017 по справі 910/3006/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2017Справа №910/3006/17

За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

До відповідача товариства з обмеженою відповідальністю ПМПЛЮС

Про стягнення 11123,18 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_2 (договір про надання правової допомоги), ОСОБА_1

від відповідача Баулін А.О. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулася з позовом фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю ПМПЛЮС про стягнення 11123,18 грн., з яких: 4350,00 грн. боргу, 4368,14 грн. пені, 2361,73 грн. інфляційних, 43,31 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач помилково перерахував на рахунок відповідача 4350,00 грн..

Суд своєю ухвалою від 24.02.2017 порушив провадження у справі № 910/3006/17.

27.03.2017 суд витребував у позивача оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви; докази відображення в діяльності суб'єкта господарської діяльності витрат, через здійснення оплати в жовтні-листопаді 2011 року на рахунок відповідача.

Позивач у письмових поясненнях зазначив, що є платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку серії НОМЕР_2. Ставка і розмір єдиного податку у 2014 році складали для 2-ої групи 243,60 грн.

Пунктом 1 наказу № 1637 Міністерства фінансів України від 15.12.2011 затверджено форму книги обліку доходів, порядок її ведення та форма. Обов'язок її ведення закріплено за всіма платниками єдиного податку, які відносяться до І-ІІІ і V груп в І розділі ХV розділу Податкового кодексу України. Відповідно до п. 296.1.1 ст. 296 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками ПДВ, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів. Тому в книзі обліку доходів фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відображені лише отримані ним доходи.

Відповідач позовні відхилив у повному обсязі, зазначивши, що з доданих до позовної заяви квитанцій неможливо встановити, що саме позивач сплатив спірні кошти. Крім того, відповідач зазначив, що між відповідачем та позивачем були відносини з придбання товару в 2015 році. Так, була одна операція проведена на загальну суму 1500,00 грн. з позивачем як з фізичною особою-підприємцем. Інших операцій не існувало між сторонами. За твердженням відповідача, позивач отримав товар на суму 4350,00 грн. як громадянин, що підтверджується накладними № 031088 від 03.10.2014 (містить посилання на договір поставки 031044), № 061031 від 06.10.2014 (містить посилання на договір 061005), № 041149 від 04.11.2014 (містить посилання на договір 041105), № 171066 від 17.10.2014 (містить посилання на договір 171013). Також відповідач подав меморіальні ордери N0DPH40903 від 03.10.2014 на суму 500,00 грн., N009438184 від 06.10.2014 на суму 500,00 грн..

У свою чергу позивач подав довідки, надані акціонерним банком Райффайзен банк Аваль про те, що платежі за платіжними дорученнями № N0DPH40903 на суму 500,00 грн., N009438184 на суму 500,00 грн., N009455532 на суму 500,00 грн. та N18JU52823 на суму 2850,00 грн. здійснені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

06.04.2017 суд витребував у відповідача для огляду оригінали договорів поставки №№ 031004, 061005, 041105, 171013, а копії - для приєднання до матеріалів справи.

Відповідач зазначив, що формування видаткових накладних на товаристві відбувається автоматизовано. Система передбачає обов'язковість заповнення рядка щодо договору. І в разі відсутності існування договору в паперовому вигляді, в накладній автоматично заповнюється рядок датою формування накладної. При вчиненні продажу товару за квитанціями, копії яких надано позивачем до матеріалів справи, умови договору зафіксовано у видаткових накладних, інших договорів, укладених в письмовій формі, не існувало.

13.04.2017 суд продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.

Відповідач, зазначивши, що подані позивачем довідки банківської установи не є допустимими доказами, заявив клопотання про витребування у публічного акціонерного банку Райффайзен банк аваль оригіналів платіжних доручень № N0DPH40903, N009438184, N009455532, N18JU52823

15.05.2017 суд витребував у позивача оригінали платіжних доручень № N0DPH40903, N009438184, N009455532, N18JU52823 для огляду в судовому засіданні, а копії - для приєднання до матеріалів справи.

Суд долучив до матеріалів справи надані позивачем копії платіжних доручень N0DPH40903, N009438184, N009455532, N18JU52823.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

09.11.2005 виконавчий комітет Броварської міської ради Київської області зареєстрував ОСОБА_1 як фізичну особу-підприємця (свідоцтво серія В02 № 286767).

У жовтні-листопаді 2014 року позивачем було внесено на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю ПМПЛЮС 4350,00 грн. (квитанції N0DPH40903 від 03.10.2014 на суму 500,00 грн., N009438184 від 06.10.2014 на суму 500,00 грн., N009455532 від 17.10.2014 на суму 500,00 грн. та N18JU52823 від 04.11.2014 на суму 2850,00 грн.).

У даних квитанція зазначені такі призначення платежу:

- у квитанції N0DPH40903 від 03.10.2014 - за товар-00130001700-03/10/2014-ОСОБА_1;

- у квитанції N009438184 від 06.10.2014 - за товар-001300017-06/10/2014- ОСОБА_1;

- у квитанції N009455532 від 17.10.2014 - за товар-001300017-17/10/2014-ОСОБА_1;

- у квитанції N18JU52823 від 04.11.2014 - за товар-001130001700-04/11/2014- ОСОБА_1.

Цими ж датами обслуговуючим банком відповідача платіжними дорученнями, у яких зазначені ті ж реквізити, що і позивачем у квитанціях, кошти зараховані на рахунок відповідача.

Платником за даними документами є саме ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець, про що свідчать листи обслуговуючого банку відповідача про вірні реквізити платника, що не є зміною платежу та реквізитів.

Також у жовтні-листопаді 2014 року відповідач поставив позивачу товар за такими накладними:

- накладна № 031088 від 03.10.2014 на суму 500 грн., підставою поставки зазначено договір поставки 031004;

- накладна № 061031 від 06.10.2014 на суму 500 грн., підставою поставки зазначено договір поставки 061005;

- накладна № 171066 від 17.10.2014 на суму 500 грн., підставою поставки зазначено договір купівлі-продажу 171013;

- накладна № 041149 від 04.11.2014 на суму 2850 грн., підставою поставки зазначено договір поставки 041105.

Сторони визнають, що договорів, на які іде посилання у накладних, не існує.

Вирішуючи питання пов'язаності наведених вище оплат та поставок суд виходить з такого.

В розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вимоги до первинного документу наведені у статті 9 даного Закону, яка визначає, що первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказані вище накладні є первинними документами, що фіксують вчинення окремих господарських операцій, що не пов'язані між собою підставою виникнення та носять самостійних характер.

Загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, встановлює Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22. Відповідно до Інструкції, призначення платежу у платіжному документі визначається платником (п. 3.1 Інструкції).

Отже, виключно позивач, як ініціатор платежу, може визначити призначення платежів таким чином, щоб можна було вважати їх платежами за товар, що отриманий позивачем за наведеними вище накладними.

Водночас, як зазначено вище, квитанції та платіжні доручення містять дані про призначення платежу, які не пов'язані з поставкою товару за накладними. З огляду на це, відсутні правові підстави вважати, що підставами цих платежів була оплата товару за накладною № 031088 від 03.10.2014, накладною № 061031 від 06.10.2014, накладною № 171066 від 17.10.2014 та накладною № 041149 від 04.11.2014.

Також відсутні документи щодо існування між сторонами правочинів або товаророзпорядчих документів з реквізитами, зазначеними у квитанції N0DPH40903 від 03.10.2014, у квитанції N009438184 від 06.10.2014, у квитанції N009455532 від 17.10.2014 та у квитанції N18JU52823 від 04.11.2014.

З огляду на це суд погоджується з доводами позивача про сплату ним коштів відповідачу без достатньої правової підстави.

Станом на день розгляду справи відповідач не повернув позивачеві 4350,00 грн..

Згідно з приписами ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Дані положення застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Отже, вимоги позивача до відповідача про стягнення 4350,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 4368,14 грн. пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою притриманням, завдатком. У свою чергу, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Законом передбачена обов'язкова письмова форма правочину щодо забезпечення виконання зобов'язань (ч. 1 ст. 547 ЦК України), наслідком недодержання якої є нікчемність правочину (ч. 2 ст. 547 ЦК України).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Оскільки сторонами не додержані вимоги закону щодо письмової форми пені, підстави для її стягнення відсутні.

Також відсутні підстави для стягнення з відповідача 2361,73 грн. інфляційних та 43,31 грн. 3% річних з огляду на таке.

Відповідно до п. 5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача 2361,73 грн. інфляційних та 43,31 грн. 3% річних задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ПМПЛЮС (вул. Дегтярівська, 48, м. Київ, 04112, код 33547920) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 07400, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 4350,00 грн., 625,72 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Повний текст рішення складено 02.08.2017.

Суддя С. А. Ковтун

Дата ухвалення рішення01.06.2017
Оприлюднено03.08.2017

Судовий реєстр по справі —910/3006/17

Ухвала від 30.07.2018

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Жуков С.В.

Ухвала від 20.06.2018

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Жуков С.В.

Ухвала від 10.05.2018

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Калатай Н.Ф.

Ухвала від 16.04.2018

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Калатай Н.Ф.

Ухвала від 14.02.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Плотницька Н.Б.

Ухвала від 06.02.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Плотницька Н.Б.

Ухвала від 18.01.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Плотницька Н.Б.

Ухвала від 09.01.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Плотницька Н.Б.

Ухвала від 27.03.2017

Господарське

Господарський суд міста Києва

Ковтун С.А.

Рішення від 01.06.2017

Господарське

Господарський суд міста Києва

Ковтун С.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні