Рішення

від 28.07.2017 по справі 920/416/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.07.2017 Справа № 920/416/17

За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Дабл Ті Консалтинг , м. Київ

до відповідача ОСОБА_2 районної державної адміністрації Сумської області, м. Середина Буда Сумської області

про стягнення 814 413 грн. 15 коп.

Суддя Котельницька В.Л.

За участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_3 (ордер КС№ 303309 від 02.06.2017)

від відповідача - ОСОБА_4 (довіреність № 01-10/209 від 06.07.2016)

при секретарі судового засідання Пономаренко Т.М.

Суть спору: позивач відповідно до вимог позовної заяви просить суд стягнути з відповідача на свою користь 814413,15 грн., у тому числі 413752,95 грн. основного боргу за договором № 1 від 14.11.2014 про надання послуг у сфері поводження із небезпечними відходами, 75716,78 грн. пені за несвоєчасні розрахунки, 28962,70 грн. штрафу, 266870,65 грн. інфляційних втрат, 29110,07 грн. суму 3% річних, а також покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, вимоги позивача визнає частково, несплату заборгованості пояснює відсутністю бюджетних асигнувань на зазначені потреби.

У судове засідання представник відповідача подав заяву (вх. № 2240к від 27.07.2017) про застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені та просив суд відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд

ВСТАНОВИВ :

14.11.2014 між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Сервісний центр регенерації масел ( далі по тексту - ТОВ СЦРМ ) та ОСОБА_2 районною державною адміністрацією був укладений договір про надання послуг у сфері поводження з небезпечними відходами № 1.

Відповідно до п.1.1 укладеного договору за дорученням відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю СЦРМ взяло на себе зобов'язання надати послуги, визначені вказаним пунктом.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору ТОВ СЦРМ вчасно та якісно надало, а відповідач прийняв без будь-яких зауважень послуги загальною вартістю 449217,03 грн.

На підтвердження факту належного надання послуг були складені акти наданих послуг, а саме:

по безпечно екологічному збиранню заборонених до застосування хімічних засобів захисту рослин та тари з-під них (код 38.12.1), акт наданих послуг №174 від 16.12.2014 на суму 116 774,44 грн.;

з відходами небезпечними, зібраними, заборонених до застосування хімічних засобів захисту рослин та тари з-під них (код 38.12.2) акт наданих послуг №175 від 15.12.2014 на суму 69 986,05 грн.;

по розміщуванню інших небезпечних відходів, заборонених до застосування хімічних засобів захисту рослин та тари з-під них (код 38.22.2), акт наданих послуг №177 від 15.12.2014 на суму 49 418,11 грн.;

по обробленню інших небезпечних відходів, заборонених до застосування хімічних засобів захисту рослин та тари з-під них (код 38.22.1), акт наданих послуг №178 від 15.12.2014 на суму 39 574,08 грн.;

по утилізації відсортованих матеріальних ресурсів заборонених до застосування хімічних засобів захисту рослин та тари з-під них (код 38.32.1), акт наданих послуг №179 від 15.12.2014 на суму 119 476,15 грн.;

підприємств щодо перевезення небезпечних відходів заборонених до застосування хімічних засобів захисту рослин та тари з-під них (код 38.12.3), акт наданих послуг №176 від 15.12.2014 на суму 53 989,20 грн.

Порядок визначення вартості послуг та порядок розрахунків узгоджені сторонами договору № 1 у розділі 2.

Так, відповідно до п. 2.2 загальна ціна на кожну послугу встановлюється сторонами в протоколі договірної ціни (додаток № 2 до договору).

Відповідно до п. 2.3 послуги оплачуються окремо у два етапи наступним чином: замовник на підставі Постанови КМУ Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти № 117 від 23.04.2014 здійснює виконавцю попередню оплату у розмірі 30% від ціни кожної послуги (по кожній послузі окремо), відповідно до Протоколу договірної ціни протягом 5 календарних днів з моменту виставлення рахунку виконавцем, для можливості надання послуг за цим договором (п. 2.3.1).

За умовами п. 2.3.3 договору встановлено, що остаточна оплата замовником послуги здійснюється протягом 5 (п'яти) календарних днів після підписання сторонами акту наданих послуг.

Положення п. 4.1 договору від 14.11.2014 містять обов'язок відповідача як замовника своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги.

Однак, як встановлено судом, обов'язок відповідача щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг останнім у повному обсязі не виконаний, з урахуванням часткової оплати вартості наданих послуг залишок несплаченої заборгованості становить 413752,95 грн.

Суд також встановив, що 01.02.2017 між ТОВ СЦРМ та ТОВ Дабл Ті Консалтинг (позивачем у справі) укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ СЦРМ відступило ТОВ Дабл Ті Консалтинг право вимоги виконання зобов'язання за Договором № 1 від 14.11.2014.

Відповідно до умов відступлення, ТОВ Дабл Ті Консалтинг отримало права кредитора за договором від 14.11.2014, щодо вимоги виконання зобов'язання по оплаті наданих послуг, а також інші права кредитора, в тому числі, щодо стягнення санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Листом вих. №1-06/02-17 від 06.02.2017, ТОВ СЦРМ повідомило відповідача про відступлення позивачу - ТОВ Дабл Ті Консалтинг права вимоги виконання зобов'язання за договором № 1 від 14.11.2014.

Позивач, у свою чергу, також звернувся до відповідача з претензією №1/17 від 08.02.2017 про сплату 413752,95 грн. несплаченої заборгованості

У своїй відповіді 01-10/96 від 23.02.2017 відповідач зазначив, що претензія є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі, проте відповідач не має коштів для оплати вартості наданих йому послуг та зобов'язався у разі надходження коштів погасити вказану заборгованість перед позивачем.

Однак, на даний час договірне зобов'язання відповідача є невиконаним, заборгованість у сумі 413752,95 грн. залишається несплаченою, що порушує права позивача та призводить до негативних наслідків у господарській діяльності останнього.

Відповідно до п. 3 ст. 3 Цивільного кодексу України свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу приписів ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Разом з цим, положенням ч. 1 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору, а згідно вимог статті 610 цього ж Кодексу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що попри визнання заборгованості відповідач продовжує порушувати своє зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг.

Відповідач у відзиві, поданому до суду, також зазначав про правомірність позовних вимог та пояснював про те, що причиною невиконання зобов'язання є відсутність бюджетних коштів для оплати наданих послуг у сфері поводження із небезпечними відходами, а також гарантував погашення заборгованості після отримання бюджетних асигнувань на зазначені потреби.

Суд наголошує, що частина друга статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Згідно з пункту 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Також Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 та у справі Бакалов проти України від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 3-28гс12.

За таких підстав, враховуючи, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 413752,95 грн. підтверджені належними та допустимими доказами, позовні вимоги в цій частині визнані відповідачем, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основної суми боргу правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 75716,78 грн. пені суд зазначає наступне:

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

До вимог про стягнення неустойки згідно положень п. 1 ч. 2 ст. 258 зазначеного Кодексу застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

За приписами ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, з огляду на умови договору річний строк для заявлення позивачем вимог до відповідача про стягнення пені та штрафу за актами від 15.12.2014 сплив 20.12.2015 та за актом від 16.12.2014 - відповідно 21.12.2015.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення та відповідно до частини 4 цієї статті є підставою для відмови у позові.

За таких підстав, у задоволенні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 75716,78 грн. пені суд відмовляє у зв'язку із спливом позовної давності, враховуючи наявну у матеріалах справи заяву представника відповідача про застосування позовної давності в частині стягнення пені та відсутності обґрунтованого заперечення та з боку позивача.

Стосовно вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 28 962,70 грн. штрафу за порушення строків виконання грошового зобов'язання, суд зазначає наступне:

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Пунктом 5.2 договору № 1 від 14.11.2014 передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при наданні послуг за бюджетні кошти відповідач сплачує позивачу штрафні санкції у розмірі передбаченому статтею 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Враховуючи те, що відповідач у строк не виконав зобов'язання по оплаті наданих послуг за договором, позивачем у відповідності з вимогами законодавства було проведено нарахування штрафу у розмірі 28962,70 грн.

Строк розрахунків за надані за договором від 14.11.2014 послуги сторони погодили у розділі 2 договору.

Акти надання послуг за вказаним договором підписані сторонами 15.12.2014 та 16.12.2014, отже оплата за цими актами мала бути здійснена до 20.12.2014 та 21.12.2014 відповідно (протягом 5 календарних днів з дати підписання акту).

За таких підстав, враховуючи, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 413752,95 грн. підтверджені належними та допустимими доказами, позовні вимоги в цій частині визнані відповідачем, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми шрафу в розмірі 28962,70грн. правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача 266870,65 грн. інфляційних втрат та 29110,07 грн. суми 3% річних, суд зазначає наступне.

В обґрунтування позовних вимог, щодо нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань позивач посилається на те, що статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов'язання згідно розрахунку позивача відповідачеві нараховано 3 % річних в загальній сумі 29110,07 грн., інфляційних нарахувань в сумі 266870,65 грн.

Передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді сплати 3% річних, від простроченої суми не є неустойкою (пенею), зазначені відсотки є не мірою відповідальності, а платою за безпідставний, не погоджений сторонами строк користування чужими грошовими коштами, а тому ці кошти стягуються незалежно від вини боржника та не залежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Не є неустойкою (штрафом, пенею) й застосування до простроченої суми грошового зобов'язання встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, стягувані у зв'язку з таким застосуванням суми, оскільки вони є відшкодуванням збитків, завданих кредитору внаслідок знецінення його грошових коштів, через зростання загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що прострочення відповідача з оплати позивачу вартості наданих послуг згідно актів наданих послуг від 15.12.2014 виникло з 21.12.2014, згідно акту від 16.12.2014 - 22.12.2014, відтак саме із вказаних дат слід розраховувати суми 3% річних та інфляційних нарахувань.

Судом здійснений перерахунок заявлених до стягнення позивачем сум із врахуванням вірних періодів таких нарахувань. За результатом здійсненого перерахунку суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 266870,65 грн. інфляційних нарахувань (у межах заявлених позивачем вимог), а також 29066,47 грн. - 3% річних. В решті заявленої суми відсотків річних суд відмовляє у позові.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, також підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача у розмірі 11080 грн. 09 коп., пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 районної державної адміністрації (41000, Сумська область, м. Середина-Буда, вул. Центральна, 25; код ЄДРПОУ 04058195) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Дабл Ті Консалтинг (01010, м.Київ, вул. Лаврська, 8, офіс 3/1; код ЄДРПОУ 39831376) 413752 грн. 95 коп. боргу за договором № 1 від 14.11.2014, 28962 грн. 70 коп. штрафу, 266870 грн. 65 коп. інфляційних збитків, 29066 грн. 47 коп. - суму 3% річних, 11080 грн. 09 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.08.2017.

Суддя В.Л.Котельницька